ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 червня 2019 року справа №826/10985/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Шевченко М.В. та представників

позивача: Касаткіна А.М.;

ОСОБА_1;

відповідача: Євчук Г.В.;

третьої особи: не з`явився

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )

до

Національної поліції України (далі по тексту - відповідач)

третя особа

Головне управління Національної поліції України в Одеській області (далі по тексту - третя особа, ГУ НПУ в Одеській області)

про

визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 08 липня 2017 року №1025, в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 .

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 червня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва оскільки вважає протиправним наказ від 08 липня 2017 року №1025 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Головного управління Національної поліції України в Одеській області" в частині його звільнення зі служби в поліції, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним: оскаржуваний наказ не містить формулювання та відомостей про характер дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , про ступінь його вини в інкримінованих Національною поліцією України діяннях, про обтяжуючі та пом`якшуючі обставини, з урахуванням яких прийнято рішення про звільнення з посади; в процесі обрання виду стягнення не належним чином досліджено обставини, які характеризують сумлінне ставлення позивача до виконання службових обов`язків, рівень його кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень тощо. Крім того, позивач наголошує, що оскаржуваний наказ винесений відповідачем коли ОСОБА_1 перебував у відпустці, що не допускається згідно частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2017 року відкрито провадження у адміністративній справі №826/10985/17, призначено попереднє судове засідання.

У зв`язку з відсутністю допуску до роботи з документами, що містять державну таємницю у судді, в провадженні якого перебувала адміністративна справа №826/10985/17, справу передано на повторний автоматизований розподіл.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року адміністративну справу №826/10985/17 прийнято до провадження; залучено до участі у справі Головне управління Національної поліції України в Одеській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач у письмовому відзиві на адміністративний позов зазначив про правомірність прийняття оскаржуваного наказу, виходячи із наступного: матеріалами службового розслідування підтверджується факт порушення службової дисципліни позивачем, а формулювання та обставини вчиненого позивачем дисциплінарного проступку вказані у висновку службового розслідування з посиланням на нормативно-правові акти, які ним порушено, що повністю відповідає вимогам Дисциплінарного статуту ОВС, дія якого поширюється на поліцейських; наказом Національної поліції України від 08 липня 2017 року №1025 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, у вигляді звільнення з поліції, а звільнено позивача, наказом ГУНП в Одеській області від 08 серпня 2017 року №1282, тобто після закінчення відпустки, що відповідає вимогам Дисциплінарного статуту ОВС; при накладанні дисциплінарного стягнення, враховано всі характеризуючі ознаки, у тому числі, тяжкість скоєного проступку, вислугу років в органах внутрішніх справ на займаній посаді, відсутність діючих дисциплінарних стягнень та заохочень, що вказано у висновку службового розслідування.

Третьою особою відзиву на адміністративний позов чи письмових пояснень щодо позову до суду не надано.

В судовому засіданні 13 червня 2019 року позивач та його представник позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти позову заперечив, представник третьої особи до суду не прибув.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 2 наказу Національної поліції України від 08 липня 2017 року №1025 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Головного управління Національної поліції в Одеській області" за порушення вимог частин першої, другої статті 7, частини першої статті 8, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18, частини другої статті 31, статті 32, частини третьої статті 33, частин четвертої, п`ятої статті 37 Закону України "Про Національну поліцію", статей 4, 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", пунктів 4, 5, 6 додатку 14 до Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 квітня 2009 року №181, пункту 5 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1377, абзаців першого-третього пункту 1 розділу ІІ, пункту 1 розділу ІІІ, абзаців першого, другого пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, підпунктів 5, 7 пункту 1 доручення Національної поліції України від 03 квітня 2017 року №3384/01/12-2017, пунктів 1.5, 2.1.11 Інструкції про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України, затвердженої наказом МВС від 11 вересня 2001 року №785, керуючись статтями 5, 12 та 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", підполковника поліції ОСОБА_1, заступника начальника управління - начальника відділу розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку ГУНП в Одеській області, звільнено зі служби в поліції.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить із наступних міркувань.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно частини першої статті 3 Закону України "Про Національну поліцію" у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 7 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно до частин першої - третьої статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно частини першої статті 60 Закону України "Про Національну поліцію" проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої - третьої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі по тексту - Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України).

Так, за визначенням статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов`язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов`язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості.

Начальник зобов`язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником.

Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов`язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

Стаття 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

За правилами статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

У системному взаємозв`язку наведені норми Закону України "Про Національну поліцію" та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України вказують, що у разі порушення службової дисципліни за наслідками службового розслідування до поліцейського застосовуються дисциплінарні стягнення, виходячи із тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, заподіяної шкоди, попередньої поведінки особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. При цьому звільнення зі служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Суд встановив, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача зі служби в поліції прийнято за наслідками службового розслідування, призначеного наказом Національної поліції України від 12 червня 2017 року №566 "Про призначення та проведення службового розслідування", з метою перевірки фактів порушення службової дисципліни працівниками Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області під час затримання 28 травня 2017 року у м. Одеса громадянина Республіки Грузії ОСОБА_2 , 1987 року народження, відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пункту 4 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", пункту 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230.

Як зазначає відповідач на стор. 1-5 відзиву на адміністративний позов, матеріалами службового розслідування підтверджено факт вчинення ОСОБА_1 службової дисципліни та наступні обставини:

"28 травня 2017 року приблизно в 14.00 заступник начальника ГУНП в Одеській області (далі - ГУНП) ОСОБА_3 повідомив начальника карного розшуку ГУНП ОСОБА_26 про перебування на території гостинного комплексу "Будинок Павлових", розташованого у м. Одесі, невстановленої особи, яка у кримінальному середовищі має статус "злодія в законі" з групою невідомих осіб, які можуть мати відношення до злочинів на території Одеської області та доручив організувати виїзд до гостинного комплексу "Будинок Павлових" та перевірити вказану інформацію.

ОСОБА_26 повідомив вказану інформацію заступнику начальника УКР ГУНП ОСОБА_1 , який з метою її перевірки направив до зазначеного гостинного комплексу старшого оперуповноваженого УКР ГУНП ОСОБА_6 та оперуповноваженого УКР ГУНП ОСОБА_7 на службовому автомобілі LAEWOO LANOS 11-44 на синьому фоні, під керуванням останнього.

Після цього ОСОБА_26 , ОСОБА_1 спільно з тимчасово виконуючим обов`язки начальника оперативно-пошукового відділу - старшим оперуповноваженим УКР ГУНП ОСОБА_37 на приватному автомобілі під керуванням ОСОБА_1 , також вирушили за вказаною ОСОБА_3 . адресою.

У ході службового розслідування встановлено, що особисто ОСОБА_26 прийнято рішення про залучення до вказаних заходів працівників батальйону поліції особливого призначення ГУНП.

Прибувши на місце призначення на територію гостинного комплексу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 шляхом зовнішнього спостереження встановили можливе місце перебування осіб - вихідців з Кавказького регіону.

Після приїзду до гостинного комплексу ОСОБА_26 провів з ОСОБА_1, ОСОБА_37, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інспекторами батальйону поліції особливого призначення далі БПОП) ОСОБА_16, ОСОБА_47, ОСОБА_15, ОСОБА_48, ОСОБА_49 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , яких було екіпіровано засобами особистого захисту, вогнепальною зброєю та спецзасобами, інструктаж про необхідність затримання групи осіб кавказької зовнішності, серед яких "злодій в законі", ще знаходились в двох номерах готельного комплексу та можливо причетні до вчинення злочинів, а також наголосив на дотриманні заходів особистої безпеки.

Після інструктажу, як пояснили опитані працівники БПОП, їх було розділено на дві групи на чолі з ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , якими у вказаних працівниками УКР готельних номерах затримано сім чоловік.

Відрекомендувавшись та пред`явивши свої службові посвідчення поліцейські (серед яких перебував ОСОБА_1 ), без пояснення причин, запропонували вказаним особам назвати свої анкетні дані, чим порушили вимоги частини 1, 2 статті 7, статті 8, частини 2 статті і 31 Закону України "Про Національну поліцію", статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Останні відрекомендувалися наступними особами:

1) ОСОБА_2 , громадянин Республіки Грузії та повідомив, що має статус "злодія в законі";

2) ОСОБА_17 , громадянин США;

3) ОСОБА_18 , громадянин Російської Федерації;

4) ОСОБА_19 , громадянин Республіки Грузії;

5) ОСОБА_20 , громадянин Російської Федерації;

6) ОСОБА_21 , громадянин Республіки Грузії;

7) ОСОБА_22 , громадянин Республіки Грузії.

Після цього працівники УКР забрали в окрему сумку документи та мобільні телефони цих осіб та запропоновали їм проїхати до ГУНП, на що вони, згідно пояснень поліцейських, добровільно. Зі слів працівників УКР ГУНП, які брали участь у цих заходах, особистий огляд іноземців не проводився.

Зі слів ОСОБА_6 . сумку з документами та мобільними телефонами ОСОБА_1 передав ОСОБА_7 на території комплексу.

Вказані обставини свідчать про порушення ОСОБА_23 ,. вимог частини 4 та 5 статті 37 Закону України "Про Національну поліцію". Адже, він усвідомлював, що вчиняє протиправні дії відносно осіб, що виразилися у безпідставному обмеженні фактичного володіння річчю та неврученні протоколів цим особам, неповідомленні в письмовій формі свого керівника про тимчасове обмеження фактичного володіння річчю.

У подальшому ОСОБА_1 , не маючи правових підстав на затримання осіб, передбачених статтями 207, 208 КПК України, в порушення вимог частини 1 статті 8, пунктів 1,2,3 частини 1 статті 18, статті 33 Закону України "Про Національну поліцію" надав незаконний наказ ОСОБА_7 сходити до готельного номеру №20 забрати там двох осіб жіночої статті та запросити до ГУНП для спілкування.

У подальшому працівники поліції та запрошені особи вирушили до ГУНП.

У проміжок часу між 16.00 та 17.00, 28.05.2017 начальник УКЗ Зав`ялов повідомив заступника ГУНП ОСОБА_3 про те, що інформація про перебування в м. Одесі кримінального авторитету підтвердилась, у зв`язку з чим останній віддав усний наказ ОСОБА_26 перевірити за всіма наявними обліками цих осіб та їх автомобіль.

Згідно з поясненнями ОСОБА_26 , вказаних осіб запрошено до ГУНП з метою опитування щодо володіння ними інформацією про обставини вчинення 28.05.2017 на території міста злочину з використанням вогнепальної зброї, а також вивчення зв`язків цих осіб, номерів мобільних телефонів, автомобілів, на яких вони пересуваються, а також перевірки законних підстав знаходження громадян інших держав на території України.

Після доставлення близько 17.00 вказаних осіб до адмінбудинку ГУНП, їх заведено на третій поверх будівлі, де розташовані службові кабінети УКР ГУНП.

У службовому кабінеті ОСОБА_1 на відеокамеру відділу комунікації ГУНП опитано ОСОБА_2, під час якого останній відрекомендувався громадянином Республіки Грузія, раніше судимим та "злодієм у законі".

Водночас ОСОБА_7 запросив до свого службового кабінету двох осіб жіночої статі, доставлених з гостинного комплексу.

При цьому, на порушення вимог пунктів 1, 2, 3 Пояснення щодо ведення Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених (додаток 14 до Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом МВС України від 28.04.2009 №181, поліцейський відділення конвойної служби ІТТ ГУНП ОСОБА_27 та молодший інспектор відділення охорони адмінбудинків Центру обслуговування підрозділів ГУНП ОСОБА_28 , які несли службу з 28 на 29 травня 2017 на посту № 1 адмінбудівлі ГУНП, відомості про вказаних вище громадян до Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених не записали.

У свою чергу ОСОБА_1 , будучи обізнаним з порядком перепускного режиму до адміністративних приміщень, ставши свідком порушення службової дисципліни ОСОБА_27 та ОСОБА_28 заходів щодо припинення цих порушень та доповіді про них безпосередньому або прямому начальнику не вжив.

Незважаючи на відсутність законних підстав проведення дактилоскопіювання ОСОБА_1 надав ОСОБА_7 та ОСОБА_29 незаконний наказ про дактилоскопіювання доставлених до ГУНП осіб.

Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.1.11 Інструкції про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України, затвердженої наказом МВС України від 11.09.2001 №785, у якому вказано про те, що підрозділи карного розшуку здійснюють дактилоскопіювання осіб, затриманих за підозрою або звинувачених у вчиненні злочину, взятих під варту.

Під час проведення службового розслідування з`ясовано, що громадяни ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_30 , ОСОБА_20 , ОСОБА_31 та ОСОБА_22 знаходилися на території України на законних підставах. У цей же час, ОСОБА_2 пояснив співробітникам УКР ГУНП, що він є "злодієм в законі", у зв`язку з чим для легкого пересування світом він повністю змінив свої анкетні дані й отримав громадянство Румунії, в підтвердження надав паспорт громадянина Румунії, виданий на інше ім`я.

Після встановлення вказаних розбіжностей анкетних даних зі слів ОСОБА_2 та наявних при ньому документів ОСОБА_1 не вжито заходів щодо встановлення особи та перевірки достовірності документу та даних, зазначених у паспорті громадянина Румунії.

За вказівкою ОСОБА_1 близько 21.00 ОСОБА_6 спільно з одним із супутників ОСОБА_2 повернулись до готельного комплексу "Будинок Павлових", де забирали особисті речі останнього, оскільки він підлягав депортації, після чого повернулися до ГУНП.

Після опитування та дактилоскопіювання громадяни ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_31 та ОСОБА_22 вільно залишили приміщення ГУНП.

При цьому на порушення вимог Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом МВС України від 28.04.2009 №181, ОСОБА_1 під час залишення вказаними вище особами адмінбудівлі жодних відміток про вжиті щодо цих осіб заходів у Журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених не проставили.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання службових обов`язків ОСОБА_1 в порушення вимог частини 2 статті 31, статті 32, частини 1 статті 33, частини 4, 5 статті 37 Закону України "Про Національну поліцію" обмежено права громадян іноземних держав, а також за відсутності підстав, передбачених статтею 208 КПК України та статті 260 КУаАП обмежено їх свободу пересування.

Незважаючи на той факт, що і в приміщення гостинного комплексу "Будинок Павлових" і в приміщення ГУНП ОСОБА_2 відрекомендувався громадянином Грузії і назвав власне прізвище та ім`я, 28 травня 2017 року невстановленим в ході службового розслідування працівником УКР ГУНП підготовлено проект подання до ГУДМС в Одеській області (далі - ГУДМС) щодо ініціювання скорочення терміну перебування в Україні громадянина Румунії ОСОБА_35 , яке того ж дня підписане начальником ГУНП.

На підставі наданого подання того ж дня начальником ГУДМС прийнято рішення про скорочення строку тимчасового перебування на території України громадянину Румунії ОСОБА_35 та забору в`їзду в Україну, про що в паспорті ОСОБА_35 проставлені відповідні печатки.

У подальшому, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_26 , ОСОБА_37 , та ОСОБА_38 їздили до ГУДМС, звідки забрали ОСОБА_2 з документами та вказаним рішенням.

29 травня 2017 близько 00.30 ОСОБА_1 , ОСОБА_26 , та ОСОБА_38 прибули до аеропорту "Одеса", де ОСОБА_2 за власні кошти придбав собі квиток на літак до міста Стамбул, але під час очікування рейсу до аеропорту прибув адвокат, переговоривши з яким ОСОБА_2 відмовився залишати територію України та поїхав ц невідомому напрямку.

Згідно з відповіддю Генерального Консульства Румунії в місті Одеса від 31.05.2017 паспорт громадянина Румунії на ім`я ОСОБА_35 НОМЕР_2 , який надав ОСОБА_2 Румунією не видавався та громадянина Румунії з указаними ідентифікаційними даними н існує.

Таким чином, ОСОБА_45 не вжито заходів щодо встановлення факту використання ОСОБА_46 підробленого паспорту громадянина Румунії, жодного запиту до інших правоохоронних органів щодо перевірки доставленої особи, зокрема, знаходження її в розшуку чи законності перетину кордону, а також до дипломатичних та консульських установ в частині перевірки документів, що посвідчують її особу не направлено, незважаючи на те, що пунктами 1-3 частини 1 статті 23 (Основні повноваження поліції) Закону України "Про Національну поліцію" на поліцію покладаються завдання із здійсненням превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень; вжиття заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припинення кримінальних та адміністративних правопорушень, а також те, що інформаційні центри консульства Румунії в місті Одесі працюють цілодобово.

У зв`язку з неналежним виконанням основних функцій поліції та посадових обов`язків ОСОБА_1 не припинено кримінальне правопорушення, передбачене статтею 358 КК України.

Адже, відповідно до посадової інструкції заступника начальника - начальника розкриття злочинів проти особи УКР ГУНП майора поліції ОСОБА_1 , позивач на займаній до звільнення з поліції посаді був зобов`язаний, зокрема, здійснювати загальне керівництво у межах делегованих йому начальником Управління повноважень, планувати та організовувати роботу

Управління, проводити аналіз оперативної обстановки і розробку заходів, направлених на вирішення проблемних питань, які стосуються розкриття злочинів, які входятьдо компетенції відділу; забезпечувати планування роботи у відділу; здійснювати слідчі (розшукові)та негласні слідчі (розшукові) дії; відповідав за напрямок роботи по протидії злочинам, учиненим іноземцями і відносно них; здійснював заходи по підтриманню дисципліни і законності особовим складом відділу; координував діяльність відділу розкриття злочинів проти особи, сектору боротьби зі злочинними проявами, пов'язаними з діяльністю радикальних молодіжних угрупувань, і розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них УКР ГУНП в Одеській області (п.п. 3.1, 3.3, 3.5 посадової інструкції ОСОБА_1 )".

Вказані обставини позивачем не заперечуються та зафіксовані матеріалами службового розслідування, які містяться у додатку до даної справи із грифом секретності "Таємно" та знаходяться в режимно-секретному органі Окружного адміністративного суду міста Києва.

Суд звертає увагу, що позивач не спростовує допущені ним порушення, які зазначені в оскаржуваному наказі, а саме частин першої, другої статті 7, частини першої статті 8, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18, частини другої статті 31, статті 32, частини третьої статті 33, частин четвертої, п`ятої статті 37 Закону України "Про Національну поліцію", статей 4, 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", пунктів 4, 5, 6 додатку 14 до Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 квітня 2009 року №181, пункту 5 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1377, абзаців першого-третього пункту 1 розділу ІІ, пункту 1 розділу ІІІ, абзаців першого, другого пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, підпунктів 5, 7 пункту 1 доручення Національної поліції України від 03 квітня 2017 року №3384/01/12-2017, пунктів 1.5, 2.1.11 Інструкції про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України, затвердженої наказом МВС від 11 вересня 2001 року №785.

Зокрема позивач не заперечує порушення ним низки нормативно-правових актів в частині безпідставного застосування превентивних поліцейських заходів і поліцейських заходів примусу, безпідставного обмеження свободи пересування та дактилоскопіювання групи осіб, що перебували 28 травня 2017 року на території гостинного комплексу "Будинок Павлових" та невжиття заходів з припинення правопорушення, передбаченого статтею 204¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення, частиною першою статті 332 або статтею 358 Кримінального кодексу України.

Однією із підстав для скасування оскаржуваного наказу позивач вказує відсутність у наказі формулювання та відомостей про характер дисциплінарного проступку ОСОБА_1 .

Разом із тим, такі обставини відображені у висновку та інших матеріалах службового розслідування; у свою чергу законодавством не встановлено обов`язкових вимог про зазначення в наказі про звільнення детальних обставин дисциплінарного проступку та усіх обставин, встановлених службовим розслідуванням.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд звертає увагу, що у справі відсутні докази, які б свідчили про непричетність ОСОБА_1 до порушень, які мали місце 28 травня 2017 року, безпосередньо або у ролі керівника; доказів про дотримання ОСОБА_1 та його підлеглими службової дисципліни під час затримання 28 травня 2017 року громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 , позивачем до суду не надано, з огляду на що суд погоджується із висновком службового розслідування про порушення позивачем службової дисципліни і вважає, що ОСОБА_1 заслуговує відповідного дисциплінарного стягнення.

Однак, на думку суду, відповідач неправомірно застосував до ОСОБА_1 крайній захід дисциплінарного впливу у вигляді звільнення зі служби в поліції, оскільки не довів суду належними доказами, що при обранні виду дисциплінарного стягнення Національна поліція України врахувала тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його скоєно, розмір заподіяної шкоди, попередню поведінку ОСОБА_1 , його ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації та інші кваліфікуючі обставини.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що застосоване до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення не є адекватним та співмірним із допущеним ним порушенням та розміром заподіяної шкоди, та вважає його занадто суворим.

При цьому відповідачем не вказано про ступінь вини ОСОБА_1 в інкримінованих Національною поліцією України діяннях, про обтяжуючі та пом`якшуючі обставини, з урахуванням яких прийнято рішення про звільнення з посади, а також не обґрунтовано неможливість застосування до ОСОБА_1 менш суворих стягнень, наприклад у вигляді суворої догани, попередження про неповну посадову відповідність, звільнення з посади або пониження в спеціальному званні на один ступінь.

З огляду на викладене наказ Національної поліції України від 08 липня 2017 року №1025 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Головного управління Національної поліції України в Одеській області" в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас суд не приймає до уваги доводи позивача про прийняття оскаржуваного наказу під час перебування ОСОБА_1 у відпустці та зазначає про наступне.

Статтею 40 Кодексу законів про працю зокрема передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно частини другої статті 18 Дисциплінарного статуту, такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що законодавством забороняється звільнення працівника під час його перебування у відпустці.

Так, згідно наказу ГУ НПУ в Одеській області від 04 липня 2017 року №1118 "По особовому складу" на підставі рапорту від 23 червня 2017 року, підполковнику поліції ОСОБА_1 заступнику начальника управління - начальнику відділу розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку, відповідно до статей 92, 93 Законом України "Про Національну поліцію" надано щорічну чергову оплачувану відпустку за 2017 рік, тривалістю 40 діб (з урахуванням 1 святкового дня) з 26 червня 2017 року по 04 серпня 2017 року.

З наведеного вбачається, що оскаржуваний наказ прийнято в період перебування ОСОБА_1 у відпустці.

Разом з тим, суд звертає увагу, що наказом Національної поліції України від 08 липня 2017 року №1025 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Головного управління Національної поліції в Одеській області" позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з поліції, а звільнено позивача наказом Національної поліції України від 08 серпня 2017 року №1282 о/с, який є предметом розгляду іншої адміністративної справи.

Суд звертає увагу на те, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення позивача з поліції виконано після його прибуття до місця проходження служби, у відповідності до вимог частини другої статті 18 Дисциплінарного статуту.

При цьому, чинним законодавством не забороняється прийняття наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності в період перебування у відпустці.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність звільнення позивача зі служби в поліції з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України від 08 липня 2017 року №1025 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Головного управління Національної поліції України в Одеській області" в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 .

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Національна поліція України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10; ідентифікаційний код 40108578);

Головне управління Національної поліції України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12; ідентифікаційний код 40108740).

Дата складення повного рішення суду - 21 червня 2019 року.

Суддя В.А. Кузьменко