ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2019 року

Київ

справа №803/302/16

адміністративне провадження №К/9901/13336/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС У Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року (головуючий суддя - Ксензюк А.Я.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року (колегія суддів: головуючий судді - Богаченко С.І., судді - Костів М.В., Затолочний В.С.)

у справі №803/302/16

за позовом Приватного нотаріуса Володимир - Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_1

до Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області

про визнання протиправною та скасування вимоги і рішення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Приватний нотаріус Володимир - Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в Волинський окружний адміністративний суд з позовом до Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ДПІ) про визнання протиправною та скасування вимоги і рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним своєчасно та в повному обсязі сплачено єдиний соціальний внесок за 2013-2014 роки.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправною та скасовано вимогу Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000111701 від 9 березня 2016 року;

- визнано протиправним та скасовано рішення Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 9 березня 2016 року за №0000101701;

- стягнуто на користь приватного нотаріуса Володимир-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області 1 378 грн 00 коп. понесених витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сума доходу з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає про законність оскаржуваної вимоги та рішення та вказує на те, що за формою звітності Таблиці 3 Додатку 5 очевидно, що сума внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування звітного року складається (розраховується) з суми доданків (сум за місяць) такого внеску, розрахованих за кожен місяць звітного року, тому невірне (недостовірне) відображення у будь-якому місяці об`єкта оподаткування та як наслідок розміру внеску, вплине на достовірну загальну суму внеску за звітний рік, при цьому загальна сума чистого доходу за рік у графі «усього» змінюватися не буде та буде відповідати сумі, зазначеній в декларації.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

01 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції проведено планову виїзну документальну перевірку само зайнятої особи - нотаріуса ОСОБА_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог податкового та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2013 по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт №40/17-2543611294 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- п.44.1 ст.44, п.178.3 ст.178 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми оподатковуваного доходу за 2014 рік у сумі 4 449,39грн;

- п.44.1 та п.44.3 ст.44, п.178.6 ст.178 Податкового кодексу України в частині не ведення Книги обліку доходів і витрат;

- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, в частині порушення терміну подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік;

- п.51.1 ст.51 Податкового кодексу України та Порядку заповнення Податкового розрахунку, затвердженого наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року №1020, в частині неправильного відображення РНОКПП у податкових розрахунках ф.№1-ДФ, не відображення у податкових розрахунках ф.№1-ДФ сум виплачених доходів фізичним особам-підприємцям за ознакою доходу « 157», а також не відображення суми виплаченого доходу у вигляді заробітної плати найманому працівникові та утриманих з нього податків за ознакою доходу « 101»;

- п.1 ч.2 ст.6 Розділу ІІ та п.2 ч.1 ст.7 Розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено ЄСВ на суму 48 549,24грн, в тому числі: за 2013 рік 24 024,78грн і за 2014 рік 24 524,46грн.

09 березня 2016 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) в сумі 48 549,24 грн за №Ф-0000111701 і прийнято рішення №0000101701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 8 508,61грн.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 та п. 178.3 ст. 178 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 178.4 статті 178 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Пунктом 5 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» визначено, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Пунктом 4 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» передбачено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною восьмою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Таким чином, приватні нотаріуси зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, та звітним періодом для них є календарний рік.

Відповідно до пункту 3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1014/18309, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до Порядку №22-2.

Отже, сума доходу приватного нотаріуса, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Тобто сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі «усього» таблиці 3 Додатка №5 до Порядку №22-2, має відповідати чистому оподатковуваному доходу, заявленому в податковій декларації про майновий стан і доходи.

До зазначеної суми, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, застосовується відповідна ставка, визначена у частині одинадцятій статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» (34.7%).

При цьому, вказані норми законодавства, не зобов`язують самозайнятих осіб) проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить такі дані до таблиці 3 Додатка №5 відповідно до Порядку №454 та Порядку №22-2. Єдиною вимогою при цьому є відповідність загальної суми за період 12 місяців річній податковій декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що задекларована позивачем сума доходу з якої було розраховано єдиний внесок за 2011 рік відповідає показникам чистого оподатковуваного доходу, заявленим в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік, при цьому, здійснений позивачем розподіл річної суми чистого оподатковуваного доходу не суперечить вимогам чинного законодавства.

При цьому, обов`язок ділити дохід, отриманий позивачем за рік в рівних частинах на кількість місяців у яких такий дохід отримано, для визначення доходу на який нараховується єдиний внесок, нормами чинного законодавства не передбачений.

Така ж сама правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 04.12.2018 у справі №823/1996/16 та від 31.07.2018 у справі №813/7905/14.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС У Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова