Постанова від 04.06.2019 по справі № 924/159/14 Касаційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 04.06.2019 по справі № 924/159/14 Касаційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

14.05.2024
Засідання

14.05.2024
Засідання

Справа № 924/159/14

Картка справи

Справа № 924/159/14

Картка справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 924/159/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.

за участю секретаря судового засідання - Співака С.В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр",

представник позивача - Сибаль А.М., в.о. директора,

відповідач - Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг",

представник відповідача - Кордас Ж.А. (довіреність № 14/20-53-19 від 15.04.2019),

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр"

на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018

у складі судді: Вибодовський О.Д.,

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019

у складі колегії суддів: Миханюк М.В. (головуючий), Коломис В.В., Огороднік К.М.

у провадженні за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр"

до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

про стягнення 46 530, 25грн.,

у справі за заявою

ОСОБА_1, ОСОБА_2, Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 порушено провадження у справі № 924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" (далі - ТОВ "Октант-центр", боржник, позивач), визнано грошові вимоги ініціюючих кредиторів до боржника в загальній сумі 789819,70 грн., в тому числі Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" в особі Хмельницької філії (далі - НАК "Украгролізинг", кредитор) в сумі 301 386,11 грн.

2. ТОВ "Октант-центр" звернулося з позовом до Державного публічного акціонерного товариства "НАК "Украгролізинг" про стягнення 46 530,25 грн., на підставі ст.1212 ЦК України.

Позовна заява обґрунтована тим, що ЗАТ "Октан", правонаступником якого є ТОВ "Октант-центр", перерахував 08.09.2011 грошові кошти в сумі 46 530,25 грн. (з призначенням платежу: оплата лізингового платежу за трактор ХТЗ-17221 згідно договору №22-07-687 спл від 18.10.2007 в т.ч. ПДВ 20% 7 755,04грн.) на поточний рахунок НАК "Украгролізинг", а НАК "Украгролізинг" прийняв ці кошти безпідставно, оскільки на час здійснення платежу у ТОВ "Октант-центр" не було жодного укладеного з відповідачем чинного договору, який би покладав на позивача обов`язок здійснювати відповідачу платіж. У зв`язку з чим, на підставі ст.1212 ЦК України, позивачем ставилася вимога про повернення безпідставно отриманих коштів. Крім того, ТОВ "Октант-центр" в позовній заяві зазначалося про те, що результати стягнення коштів пов`язані із формуванням в подальшому майнової маси позивача - боржника, формуванням кредиторських вимог та реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство.

3. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 15.03.2017 (суддя Грамчук І.В.) відмовлено у позові ТОВ "Октант-центр" до Державного публічного акціонерного товариства "НАК" Украгролізинг" про стягнення 46 530,25 грн.

4. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 скасовано ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 15.03.2017 в частині відмови у позові ТОВ "Октант-центр" до Державного публічного акціонерного товариства "НАК" Украгролізинг" про стягнення 46 530,25 грн.; провадження в частині розгляду позовної заяви ТОВ "Октант-центр" припинено.

5. Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2017 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі №924/159/14; справу передано на розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

6. За результатами нового апеляційного розгляду, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 (колегія суддів: Демянчук Ю.Г. - головуючий, Павлюк І.Ю., Крейбух О.Г.) ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 15.03.2017 у справі № 924/159/14 залишено без змін.

7. Постановою Верховного Суду від 16.05.2018 касаційну скаргу ТОВ "Октант-Центр" задоволено частково; постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 15.03.2017 у справі № 924/159/14 скасовано; справу № 924/159/14 направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

При цьому, суд касаційної інстанції вказав на те, що місцевий суд, в порушення приписів ч.1 ст. 261 ЦК України, застосував позовну давність при розгляді спору у даній справі без встановлення факту порушення прав ТОВ "Октант-центр", проте, суд апеляційної інстанції на зазначені вище недоліки місцевого суду уваги не звернув та не дав їм належної оцінки.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

8. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018 у справі №924/159/14 у задоволені позову ТОВ "Октант-Центр" до Державного публічного акціонерного товариства "НАК" Украгролізинг" про стягнення 46 530,25 грн. відмовлено.

9. Обґрунтовуючи ухвалу, суд, з посиланням на ст.ст. 11, 15, 177, 509, 1212 ЦК України, ст. 136 ГПК України, постанови Верховного Суду у справі № 918/100/18 від 10.10.2018, у справі № 904/12527/16 від 18.04.2018, постанову ВГСУ від 30.08.2017 у справі № 924/159/14, докази наявні у матеріалах справи, вказав про підставність заявленого позову, проте, у задоволенні позову відмовив у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

10. Під час розгляду позову, судом встановлено:

10.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.11.2010 у справі № 5/1922-10 (залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2011), позов першого заступника прокурора Хмельницької області м. Хмельницький в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" за дорученням якої діє Хмельницька філія Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м. Хмельницький до: Закритого акціонерного товариства "Октант", м. Хмельницький про стягнення заборгованості в розмірі 143366,86 грн., з яких 139781,29 грн. - основна заборгованість, пеня - 3585,57 грн. задоволено. Підлягає до стягнення з Закритого акціонерного товариства "Октант" на користь Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" за дорученням якої діє Хмельницька філія Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" 139781,29 грн. боргу, 3585,57 грн. пені.

При цьому, з відповідача, зокрема, було стягнуто заборгованість за Договором лізингу №22-07-687спл від 18.10.2007 в сумі 46 342,00 грн. (за період 25.10.2010), яка становить собою несплачений лізинговий платіж.

10.2. Ухвалою господарського суду від 14.06.2011 було видано накази від 14.06.2011 на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 у справі №5/1922-10, та ухвалою суду від 17.10.2011 видано дублікат наказу від 14.06.2011 по справі №5/1922-10.

10.3. 04.11.2011 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №29700522.

10.5. Вказані накази знаходяться на виконанні у зведеному виконавчому провадженні №15197686 і стягнення за ними не проводилось. Доказів добровільного виконання наказу матеріали справи не містять.

10.6. ВАТ НАК "Украгролізинг" (лист №02 від 19.01.2011) керівника ЗАТ "Октант" повідомлено про відмову від договору від 18.10.2007 №22-07-687 спл, керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг" у зв`язку з несплатою в повному обсязі чергових лізингових платежів, що підтверджується відповідним листом та копією фіскального чеку від 19.01.2011.

10.7. Згідно актів від 17.02.2011 та від 06.04.2011, в ході примусового виконання виконавчого напису № 536, виданого 21.01.2011, державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області проведено вилучення предмету лізингу, а саме: трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221 заводський номер 1821, трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221 заводський номер 1822, та передано вказане майно ВАТ НАК "Украгролізинг".

10.8. ВАТ НАК "Украгролізинг" (листи №19 від 20.05.2011, №17 від 20.05.2011), у відповідності до п. 8.3. договорів лізингу, відмовився від договорів у зв`язку з несплатою позивачем лізингових платежів, що, зокрема, було встановлено рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.07.2012 у справі №16/5025/573/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.09.2012 №16/5025/573/12.

10.9. Позивачем було здійснено платіж на користь відповідача згідно платіжного доручення №189 від 08.09.2011 в сумі 46 530,25 грн. з призначенням платежу: "за трактор ХТЗ-17221 згідно дог. №22-07-687 спл від 18.10.2007 в т.ч. ПДВ 20%".

10.10. Постановою від 12.04.2017 №5/1922-10 Рівненський апеляційний господарський суд залишив без змін ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.03.2017 у справі №5/1922-10, якою відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Октант - центр" про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Хмельницької області від 14.06.2011 у справі №5/1922-10 в частині стягнення 139 781,29 грн. боргу.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що відмова лізингодавця від договору і вилучення предметів лізингу відбулось після вирішення судами спору у справі №5/1922-10 (22.11.2010 та 14.03.2011) і видачі наказу (14.06.2011), за яким розпочато примусове виконання, ч. 4 ст. 653 ЦК України не може застосовуватись оскільки припинення дії договору лізингу між сторонами відбулось не шляхом його розірвання, а іншим шляхом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

11. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 апеляційну скаргу ТОВ "Октант-Центр" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018 у справі № 924/159/14 - без змін.

12. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, врахувавши вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції від 16.05.2018 у цій справі, встановив факт порушення відповідачем прав позивача, при цьому констатував, що звернення до Господарського суду Хмельницької області 26.12.2016 з позовними вимогами про стягнення 46 530,25 грн. відбулось з пропущенням строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 26.12.2018 та постановою апеляційного суду від 05.02.2019, ТОВ "Октант-Центр" звернувся з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів, з вимогою прийняти нове судове рішення, яким стягнути з Державного публічного акціонерного товариства "НАК" Украгролізинг" на користь ТОВ "Октант-Центр" 46 530,25 грн.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/159/14 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.04.2019.

15. Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2019, касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням ст. 290 ГПК України, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

16. ТОВ "Октант-Центр", на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 10.04.2019, подано заяву про усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 2 756, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 80 від 19.04.2019.

17. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №924/159/14 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.05.2019.

18. Ухвалою Суду від 21.05.2019 Клопотання ТОВ "Октант-Центр" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; доручено Господарському суду Хмельницької області забезпечити проведення відеоконференції 04.06.2019 о 11 год. 30 хв. у приміщенні Господарського суду Хмельницької області за адресою: 29005, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1.

19. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2019 відкрито касаційне провадження у справі №924/159/14 за касаційною скаргою ТОВ "Октант-Центр" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019; повідомлено учасників справи про час та дату судового засідання (04.06.2019 о 11:35) в режимі відеоконференції.

20. 03.06.2019 до Суду від Державного публічного акціонерного товариства "НАК "Украгролізинг" надійшов Відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

21. Представник скаржника, в засіданні суду касаційної інстанції, повністю підтримав вимоги заявленої касаційної скарги, з підстав наведених у ній; просив Касаційний господарський суд скасувати з ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №924/159/14, прийняти нове судове рішення, яким стягнути з Державного публічного акціонерного товариства "НАК "Украгролізинг" на користь ТОВ "Октант-Центр" 46 530,25 грн.

22. Представник Державного публічного акціонерного товариства "НАК "Украгролізинг" в судовому засіданні проти вимог та доводів скаржника заперечив з підстав наведених у Відзиві, просив Суд ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №924/159/14 залишити без змін.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр")

23. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій ч. 1 ст. 261, ч.4 ст. 267 ЦК України, ч. 1 ст. 2, ч.2 ст. 35, ч.3 ст. 36, ч.1 ст. 38 ГПК України.

24. Скаржник доводить порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального закону, а саме ч. 2 ст. 35, ч. 3 ст. 36, ч. 1 ст. 38 ГПК України в частині розгляду апеляційної скарги суддями Коломис В.В. та Огороднік К.М.

Доводи відповідача

(Державного публічного акціонерного товариства "НАК" Украгролізинг")

25. Відповідач доводить, що склад Північно-Західного апеляційного господарського суду з розгляду апеляційної скарги ТОВ "Октант-Центр" у цій справі є законним.

26. Судом апеляційної інстанції в оскарженій постанові було вірно застосовано правову природу позовної давності з врахуванням напрацьованої усталеної практики як Верховного Суду України та і Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

28. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Частиною 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Указана норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, яким визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Такий правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, від 19.06.2018 у справі № 908/4057/14, від 16.04.2019 у справі № 902/357/18.

Отже, розгляд спорів з майновими вимогами до суб`єкта господарювання, який перебуває в процедурі банкрутства, та визначений позивачем в статусі відповідача у такому спорі, а також справ за позовами арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при реалізації ними повноважень щодо повернення майна банкрута до ліквідаційної маси, має здійснюватися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, без порушення окремих справ позовного провадження.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.01.2019 у справі № 915/441/18, 16.04.2019 у справі № 902/357/18.

Предметом розгляду, в даному випадку, є позовна заява ТОВ "Октант-центр" до Державного публічного акціонерного товариства "НАК "Украгролізинг" про стягнення 46 530,25 грн. на підставі ст.1212 ЦК України.

Підставою позову визначено безпідставне перерахування грошових коштів у рахунок погашення лізингових платежів за Договором лізингу № 22-07-687 спл від 18.10.2007, за відсутності на момент перерахування грошових коштів чинного договору (розірвано).

У ч. 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.

Статтею 41 Основного Закону унормовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 316 та ч. 1 ст. 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).

Враховуючи приписи ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції саме на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій, на підставі матеріалів справи та пояснень сторін, встановлено, що після відмови відповідача від Договору лізингу №22-07-687 спл від 18.10.2007 підстава для набуття відповідачем коштів (лізингових платежів) за договором відпала.

Крім того, апеляційним судом, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.04.2018 №904/12527/16, а також положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (п.3.8), затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 №22, та приписи Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (п.1.2), затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, вірно вказано на те, що визначення позивачем (платником) у платіжному дорученні №189 від 08.09.2011 призначення платежу ("за трактор ХТЗ-17221 згідно дог. №22-07-687 спл від 18.10.07 в т.ч. ПДВ 20%") виключає можливість зарахування коштів відповідно до ст. 534 ЦК України.

За встановлених обставин, суди дійшли висновку про те, що вказані кошти сплачені безпідставно, а позовні вимоги є обґрунтованими.

Щодо застосування строку позовної давності Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому, відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії")

Як встановлено судом апеляційної інстанції на підставі матеріалів та обставин справи, позивач, враховуючи встановлений факт відмови відповідача від договору лізингу, саме з 08.09.2011 мав можливість дізнатися про долю сплачених ним коштів та мав право до 08.09.2014 включно звернутися за захистом своїх прав.

Враховуючи наведене вище та встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з рішенням судів першої та апеляційної інстанції щодо обґрунтованості заявленого позову та наявності підстав до застосування, в даному випадку, строку позовної давності.

Щодо незаконного складу суду

Відповідно до ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з п. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відтак, прийняті цією ж колегією суддів судові акти в інших справах у спірних правовідносинах, з якими не погоджується заявник, не може бути підставою для відводу судді згідно п. 4 ст. 35 ГПК України.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (недопустимість повторної участі у розгляді справи).

Скаржник в обґрунтування доводів щодо незаконного складу суду апеляційної інстанції вказує на наявність самовідводів у справі суддів Коломис В.В. та Огородніка К.М., а також на те, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у даній справі була скасована постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014 (предметом оскарження була ухвала Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2014 про порушення справи про банкрутство).

Частиною 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження у справі про банкрутство є процедурним процесом, у якому кожна з процедур (розпорядження майном, санація, ліквідація) має певні етапи її проведення та передбачає відповідні судові дії.

За умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення усіх майнових спорів з вимогами до боржника є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство.

Особливістю провадження у справі про банкрутство є значна кількість судових актів, які опосередковують рух справи про банкрутство (ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, ухвали про введення процедури санації, ухвали про затвердження плану санації, постанови про визнання боржника банкрутом тощо), у тому числі ухвали про припинення провадження у справі, ухвали про відмову в порушенні справи про банкрутство. Крім того, в провадженні у справі про банкрутство може бути велика кількість інших судових актів, які пов`язані виключно з рухом справи та якими провадження у справі не закінчується. Такі судові акти не вирішують питання по суті, а лише сприяють подальшому руху справи та стосуються вирішенню певних процедурних моментів.

Відвід судді від участі у розгляді апеляційної скарги на одне із судових рішень у справі про банкрутство, не може вважатися беззаперечною підставою для неучасті цього ж судді у розгляді апеляційної скарги на інші судові рішення у цій же справі про банкрутство. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05.02.2019 у справі № 10/б-5022/1319/2011.

За таких обставин, колегія суддів Касаційного господарського суду не вбачає підстав для застосування п. 2 ч. 1 ст. 310 ГПК України.

29. Щодо суті касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, більш зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції визначені приписами ст. 300 ГПК України.

30. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно ж із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення ухвали Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

31. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" та залишенням без змін оскаржених ухвали суду першої інстанції та постанови господарського суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №924/159/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

Л.Й. Катеринчук

Джерело: ЄДРСР 82528155

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!