ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.06.2019

м. Івано-Франківськ

Справа № 909/114/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шіляк М.А., секретар судового засідання Феденько Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Богуна 30"

вул. Богуна, 30, м. Коломия, Івано-Франківська обл., 78200

до відповідача: Малого приватного підприємства "Квант-ІІ"

вул. В. Чорновола, 20, м. Коломия, Івано-Франківська обл., 78200

про усунення перешкод в користуванні спільним майном співвласників ОСББ "Богуна 30" шляхом зобов`язання відповідача - МПП "Квант-ІІ" демонтувати супутникові антени та інше обладнання з даху будинку № 30 по вул. Богуна в м. Коломиї Івано-Франківської області, заборонити МПП "Квант-ІІ" використовувати для своєї підприємницької діяльності будь-які інші приміщення спільного користування в житловому будинку АДРЕСА_1 в АДРЕСА_2 . Коломиї без відома та згоди ОСББ "Богуна 30".

За участю:

від позивача: Марціновська Д.М., Голуб У.П.

від відповідача: Добрянський І.В., Наливайко С.Я.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Івано-Франківської області подано позов Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Богуна 30" до Малого приватного підприємства "Квант-ІІ" про усунення перешкод в користуванні спільним майном співвласників ОСББ "Богуна 30" шляхом зобов`язання відповідача - МПП "Квант-ІІ" демонтувати супутникові антени та інше обладнання з даху будинку № 30 по вул. Богуна в м. Коломиї Івано-Франківської області, заборонити МПП "Квант-ІІ" використовувати для своєї підприємницької діяльності будь-які інші приміщення спільного користування в житловому будинку АДРЕСА_1 в АДРЕСА_2 . Коломиї без відома та згоди ОСББ "Богуна 30". У позовній заяві позивач також клопоче про виклик в якості свідків - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 26.02.2019.

До Господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява (вих. № 1/02-19 від 11.02.2019; вх. № 2476/19 від 11.02.2019) від відповідача про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2019 відмовлено у задоволенні заяви про залишення позовної заяви без руху та відкладено підготовче засідання на 12.03.2019.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2019 підготовче засідання відкладено на 04.04.2019.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 03.05.2019.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2019 підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті на 16.05.2019, клопотання про виклик свідків задоволено та викликано в судове засідання 16.05.2019 в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В судове засідання 16.05.2019 представники сторін та свідки не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2019 відкладено розгляд справи по суті на 06.06.2019 та викликано в судове засідання 06.06.2019 в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В судовому засіданні 06.06.2019 заслухано пояснення свідків та оголошено перерву до 10.06.2019, про що представників сторін повідомлено під розписку.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги викладені у позовні заяві та у відповіді на відзив підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити. В обґрунтування позову посилаються на те, що МПП "Квант-ІІ" яке є власником тільки двохкімнатної квартири в житловому будинку № 30 по АДРЕСА_3 в м АДРЕСА_4 Коломиї, самовільно захопило і безперешкодно користується дахом даного житлового будинку, без будь-яких законних підстав та згоди (дозволу) власника майна. МПП "Квант-ІІ" договору оренди нежитлових приміщень, в тому числі приміщень спільного користування, а саме: даху, горища, сходових кліток тощо підприємство ні з попереднім власником (КП "Житлоінфоцентр"), ні з теперішнім власником - ОСББ "Богуна 30" не укладало, оскільки власники майна на укладення такого договору згоди не давали.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просили суд у позові відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивач не володіє повноваженнями щодо права вимоги на усунення перешкод: по-перше, в ОСББ "Богуна 30" станом на момент подачі позовної заяви не існує жодних рішень загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, що встановлювали порядок використання спільним майном. Відповідач належним чином користується правами співвласника багатоквартирного будинку. По-друге, позивач не довів, в чому саме полягає порушення прав інших співвласників багатоквартирного будинку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд встановив наступне.

07.09.2017 на установчих зборах співвласників багатоквартирного будинку № 30 по вул. Богуна в м. Коломиї Івано-Франківської області створено ОСББ "Богуна 30", яке зареєстроване у встановленому законодавством порядку в Коломийській міській раді Івано-Франківської області 15.09.2017, № 11211020000003529, як юридична особа.

Відповідно до п. 2 Розділу І Статуту ОСББ "Богуна 30" об`єднання діє відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", чинного законодавства України та свого Статуту.

Метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом (п. 1 Розділу ІІ Статуту).

Пунктом 3 Розділу ІІ Статуту передбачено, що завданням та предметом діяльності об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Житловий будинок № 30 по вул. Богуна в м. Коломиї дев`ятиповерховий, має два під`їзди, 72 квартири.

Згідно відомостей про об`єкт нерухомо майна відділу реєстрації нерухомого майна Коломийської міської ради, власником квартири № 35 є МПП "Квант-ІІ". Квартира № 35 - двокімнатна, загальною площею 50,3 кв.м, житловою площею 29,1 кв.м., знаходиться на дев`ятому поверсі в першому під`їзді житлового будинку АДРЕСА_5 . АДРЕСА_3 Коломиї.

Після придбання квартири № 35 відповідач розмістив на даху будинку № 30 по вул. Богуна антени супутникового телебачення та інше обладнання. Будинок на той час перебував у комунальній власності міста Коломиї, і управління будинком здійснювало КП "Житлоінфоцентр".

КП "Житлоінфоцентр" листом від 08.11.2011 надало відповідь на заяву жильця квартири № 25 будинку № 30 в м. Коломиї, що директора МПП "Квант-ІІ" попереджено про незаконне влаштування антен на покрівлі будинку АДРЕСА_5 та надано термін для їх демонтажу. Згідно попередження антени повинні були бути демонтовані 01.01.2011. Керівником МПП "Квант-ІІ" оплачено штраф, але антени не демонтовано.

Мешканці житлового будинку АДРЕСА_5 в АДРЕСА_6 - 51 квартира, звернулись зі скаргою до міського голови міста Коломиї щодо незаконного влаштування МПП "Квант-ІІ" свого обладнання в місцях спільного користування співвласників будинку та з клопотанням посприяти вирішити це питання шляхом переговорів.

Питання про демонтаж супутникових антен та іншого обладнання, яке МПП "Квант-ІІ" і було самовільно ним встановлено в місцях спільного користування, винесено на розгляд вищого органу управління ОСББ - загальні збори співвласників будинку.

16.06.2018 загальними зборами співвласників ОСББ "Богуна 30", протокол № 4, прийнято рішення звернутися з письмовою вимогою до керівництва МПП "Квант-ІІ" в місячний термін демонтувати встановлене на даху обладнання, яке йому належить, та вивезти його з будинку.

18.06.2018 МПП "Квант-ІІ" направлено лист-попередження з вимогою демонтувати супутникові антени та інше обладнання з даху будинку № 30 по вул. Богуна в місячний термін власними силами. Копію листа направлено в Коломийську міську раду для відома.

МПП "Квант-ІІ" не виконало вимогу співвласників будинку, направило об`єднанню листа від 17.07.2018, вих. № 48, в якому відмовилось демонтувати антени, посилаючись на те, що вони встановлені згідно діючих норм і правил.

Крім того, МПП "Квант-ІІ" 17.07.2018 надіслало ОСББ "Богуна 30" запит про надання доступу до елементів інфраструктури об`єкта будівництва, згідно якого вимагало розробити та видати МПП "Квант-ІІ", технічні умови з доступу до інфраструктури та запропонувало місце розміщення технічних засобів телекомунікацій допоміжні приміщення: сходово-ліфтовий вузол, верхній технічний поверх (технічне горище), кабельна шахта, дах будинку.

У відповідь на лист МПП "Квант-ІІ" від 17.07.2018 ОСББ "Богуна 30" 21.08.2018 повторно поставило перед ним вимогу демонтувати обладнання з даху будинку № 30 по вул. Богуна. Вимога залишилась без відповіді.

На загальних зборах співвласників житлового будинку АДРЕСА_5 , одноголосно всіма співвласників, які були присутні на зборах (73,3% від загальної кількості) прийнято рішення звернутись до суду (протокол № 5 від 09.11.2018).

07.11.2018 працівники МПП "Квант-ІІ" зрізали колодку на горище будинку в під`їзді № 1 і проникли на дах будинку.

По даному факту голова ОСББ "Богуна 30" звернулась у Коломийський відділ поліції з відповідною заявою. Як вказано у відповіді відділу поліції на дане звернення від 06.12.2018, вих. № 24283/108/56-2018 на представника МПП "Квант-ІІ" складено адміністративний протокол за ст. 186 КУпАП, який направлено на Адміністративну комісію в Коломийську міську раду для розгляду та прийняття рішення, з керівником підприємства проведено відповідну профілактичну бесіду.

Адміністративна комісії виконавчого комітету Коломийської міської ради 20.12.2018 постановила закрити адміністративну справу, щодо громадянина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

У протоколі № 4 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку по вул. Богуна, 30 при підрахунку загальної площі квартир 75 співвласників, які були присутні на зборах, була допущена технічна помилка. Кількість співвласників квартир, присутніх на зборах, була недостатньою для вирішення питання про користування та використання спільного майна співвласників будинку, правління ОСББ "Богуна 30" (протокол № 4 від 10.03.2019) прийняло рішення провести поіменне опитування всіх співвласників квартир житлового будинку.

За результатами проведення загальних зборів та поіменного опитування співвласники житлового будинку АДРЕСА_5 Коломиї 2/3 загальної кількості всіх співвласників квартир житлового будинку по вул. Богуна, 30 висунули вимогу щодо зобов`язання МПП "Квант-ІІ" усунути перешкоди в користуванні спільним майном співвласників (протокол № 8 від 10.03.2019).

Суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими з огляду на наступне.

Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14.05.2015 № 9 417-VIII (далі - Закон України № 417-VІII) визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Предметом регулювання Закону України № 417-VIII є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідно до ст. 10 Закону України № 417-VIII співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Стосовно використання відповідачем квартири не за призначенням суд зазначає наступне.

Статтею 6 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) визначено, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також, для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється, але діяльність непромислового характеру не заборонена.

Подібна норма міститься і у ст. 383 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Встановлена ст. 6 ЖК УРСР та ст. 383 ЦК України заборона використання житла для промислового виробництва стосується надання та використання жилих приміщень для потреб промислового характеру.

Разом з тим, якщо жиле приміщення перебуває у власності особи та вона бажає розмістити там офіс, така можливість підкріплюється положеннями ст. 319 ЦК України, які встановлюють право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Також, на користь такого дозволу діє ще одна норма ЦК України - ст. 320, відповідно до якої власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Цей висновок ґрунтується також на положенні ст. 42 Конституції України, згідно з якою кожен має право на підприємницьку діяльність.

З матеріалів справи вбачається, що вид діяльності відповідача це технічне обслуговування та експлуатація власних телекомунікаційних мереж. Надання послуг доступу до Інтернету з використанням РЧР та без використання РЧР, що не відноситься до потреб промислового характеру.

Таким чином суд оцінює доводи сторін щодо використання відповідачем квартири не за призначенням, проте зазначає, що предметом позову є усунення перешкод в користуванні приміщенням спільного користування.

Стосовно правомірності користування спільним майном багатоквартирного будинку відповідачем суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" № 2866-111 (далі - Закон України № 2866-111) співвласниками багатоквартирного будинку (далі - співвласники) є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" № 417-VIII (далі - Закон України № 417-VIII) суб`єктами права власності у багатоквартирному будинку є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.

Отже, відповідач МПП "Квант-ІІ" є співвласником багатоквартирного будинку і користується всіма правами і обов`язками передбаченими Законам України № 2866-111 і № 417-VIII.

Відповідно до статті 26 Закону України № 2866-111 (назва статті 26 в редакції Закону України № 417-VIII від 14.05.2015) власник приміщення у багатоквартирному будинку, в якому створене об`єднання, може здати його в оренду для проживання фізичній особі або для здійснення господарської, підприємницької та іншої не забороненої законом діяльності фізичній або юридичній особі, якщо така діяльність не суперечить встановленим нормам використання приміщень у жилих будинках та не завдає шкоди інтересам власників (користувачів) і навколишньому середовищу.

Статтею 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" № 2482-XII (далі - Закон України № 2482-XII) також передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

Офіційне тлумачення цієї норми закону давав Конституційний Суд України. Згідно з тлумаченням, незалежно від підстав набуття права власності на квартиру (приватизація, купівля, успадкування, дарування, обмін і т.д.) одночасно з ним виникає право співволодіння на весь будинок. Ніяких додаткових дій для цього здійснювати не потрібно. Немає необхідності оформляти окремий акт на право власності.

Це положення означає, що право власності на квартиру є визначальним, а право спільної власності на вказане спільне майно будинку - похідним від нього. Той, хто стає власником квартири в будинку, стає одночасно і співвласником підвалу, ліфтів, даху і т.п. Таким чином, дах - так само як і ліфт, під`їзд, сходи та інше - є спільним майном власників, яким всі власники мають право вільно користуватися. Власники квартир також мають право встановити правила використання даху між собою або режим пропуску для третіх осіб.

Відповідно до ДБН В.2.6-14-97 "Конструкції будинків і споруд", покриття (дах) - це верхня огороджувальна конструкція будинку і споруди для захисту приміщень від зовнішніх кліматичних факторів і впливів.

Встановлюючи супутникову антену, співвласник реалізує своє право користуванням спільним майном будинку. І вимагати від нього припинити користування дахом можна тільки в тому випадку, коли його дії (бездіяльність) порушують право користування дахом інших мешканців. При цьому, тягар доказування, що дії одного мешканця будинку порушують права іншого мешканця, покладається саме на ту особу, яка вважає, що її право порушено.

Законодавством України визначено основні вимоги до встановлення супутникових антен, а саме: згідно пункту 5.54 ДБНУ "Будинки та споруди. Житлові будинки. Основні положення" ДБН В.2.2-15-2005, антенні пристрої систем ефірного телебачення, супутникового зв`язку і телебачення повинні розташовуватися в тих місцях, де вони не погіршують архітектурного вигляду будинків. Як правило, розміщувати їх необхідно на даху будинків, з урахуванням додаткових механічних навантажень. Розміщення антенних пристроїв на фасадних стінах, балконах не допускається.

Пунктом 4.8.7. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначено наступне: "Не допускається кріпити до димарів радіо- і телеантени".

Отже, Державні будівельні норми України передбачають можливість встановлення супутникових антен на даху будинку. Будь-яких інших норм щодо порядку та місця встановлення, виду кріплень та інших аналогічних вимог чинним законодавством України не передбачено.

Стосовно правомірності ведення господарської діяльності відповідачем суд зазначає наступне.

Відповідно до Повідомлення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації від 23.02.2017 № 02-1320/111 про внесення змін до реєстру операторів, провайдерів Національна комісія повідомляє, що рішенням від 21.02.2017 № 87 внесено зміни у пункт 2256 Реєстру (номер і дата включення до реєстру № 408 від 18.08.2011), зроблено запис "Технічне обслуговування та експлуатація власних телекомунікаційних мереж. Надання послуг доступу до Інтернету з використанням РЧР та без використання РЧР".

Рішенням Виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 19.11.2002 № 385 про надання дозволу на створення кабельного телебачення в м. Коломия та розглянувши клопотання МПП "Квант-ІІ" про схему розвитку кабельної мережі, у відповідності до ст. 24 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" виконком міської ради вирішив надати дозвіл МПП "Квант-ІІ" на створення кабельного телебачення по вул. І.Богуна, І.Крип`якевича, пл. Привокзальна, Д.Яворницького, Черемшини, Гетьмана І. Мазепи, Бачинського, Харкевича.

У Листі-погодження від 11.08.2003 вих. № 5979/16-185/255 Івано-Франківська Обласна державна адміністрація розглянувши внесенні матеріали МПП "Квант-ІІ" (рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради від 19.11.2002 № 385 "Про надання дозволу на створення кабельного телебачення в м. Коломиї") та відповідно до ст. 24 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" обласна державна адміністрація дозволяє зазначеному вище підприємству будівництво, експлуатацію, технічне та сервісне обслуговування мереж кабельного телебачення в м. Коломиї.

Лист-погодження Комунального підприємства по експлуатації житла від 22.06.2006 № 272/01-02, про те що МПП "Квант-ІІ" може виконувати роботи по створенню кабельного телебачення згідно рішення виконкому міської ради.

Лист-погодження від 14.05.2007 МПП "Квант-ІІ" в особі директора Бєлова В.М. та жильців будинку за адресою вул. Богуна, 30 про те, що жильці будинку не заперечують проти розташування сателітарних антен на даху будинку, а МПП "Квант-ІІ" зобов`язується обладнати виходи на дах будинку входи на технічне приміщення, а також бере на себе відповідальність за цілісність даху будинку при виконанні монтажних робіт.

В матеріалах справи також міститься копія Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 11.03.2008 та рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради від 25.03.2008 № 83 про затвердження акту Державної комісії по прийманню в експлуатацію кабельної інтерактивної мережі в м. Коломиї довжиною оптичних мереж 15 км.; довжиною коакціальних мереж 32,0 км., збудованої МПП "Квант-ІІ".

Отже, господарська діяльність відповідача, є належним чином зареєстрована і здійснюється у відповідності до чинного законодавства.

Стосовно порушень прав та інтересів інших співвласників багатоквартирного будинку суд зазначає наступне.

Наведені в позовній заяві обставини скарг співвласників на "сильний шум", що доноситься з квартири, власником якої є відповідач та скарг на погіршення "стану здоров`я, особливо дітей" не можна визнати обґрунтованими з огляду на те, що наведені обставини не підтверджені доказами, як наявності самих скарг, так і доказів перевищення рівня звукового забруднення та перевищення рівнів електромагнітної енергії, які могли би впливати на життя і здоров`я співвласників.

Відповідно до листа Обласної санітарно-епідеміологічної станції Міністерства охорони здоров`я від 15.06.2007 за № 03-18/1511/40, за запитом МПП "Квант-ІІ" проведено дослідження та встановлено: Використовуючи інформацію надану Обласній санітарно-епідеміологічній станції ДП "Український державний центр радіочастот" (лист від 08.06.2007 № 26.1-7/392) приймальні конвектори (головки до сателітарних антен) типу АР82-Т4С, РХ 2000100L є обладнання для прийому сигналів телебачення і використовується з метою прийому сигналів телебачення з подальшою їх конвертацією в кабельну мережу. Дане обладнання працює тільки на прийом радіосигналів (в ньому відсутня передавальна частина) і випромінювання електромагнітної енергії в навколишнє середовище не здійснює.

Крім того, облсанепідстанцією було проведено заміри випромінювання рівнів електромагнітної енергії (протоколи від 13.06.2007 № 48/204; від 13.06.2007 № 48/202-203). Згідно "Державних санітарних норм і правил захисту від впливу електромагнітних випромінювань" від 01.08.1996 № 239 перевищень гранично-допустимих рівнів не виявлено.

Протоколом від 13.06.2007 № 48/202-203 досліджень електромагнітного поля сателітарних антен, приймальних конвекторів на даху будинку встановлено, що перевищень гранично-допустимих рівнів не виявлено і відповідає вимогам, згідно "Державних санітарних норм і правил захисту від впливу електромагнітних випромінювань" від 01.08.1996 № 239.

Протоколом від 13.06.2007 № 48/204 досліджень електромагнітного поля обладнання в приміщенні кв. 35 (кімната з обладнанням) - встановлено, що перевищень гранично-допустимих рівнів не виявлено і відповідає вимогам, згідно "Державних санітарних норм і правил захисту від впливу електромагнітних випромінювань" від 01.08.1996 № 239.

Стосовно усунення перешкод у користуванні спільним майном співвласників багатоквартирного будинку суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачу в здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення з неправомірно займаних нежитлових приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо).

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Отже, задоволення негаторного позову можливе за сукупністю двох підстав: наявність у позивача права вимоги усунення перешкод; вчинення перешкод відповідачем. За відсутністю хоча б однієї з обставин, підстави для задоволення негаторного позову відсутні. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2018 у справі № 923/237/17.

Стосовно заборони вчинення дій суд зазначає наступне.

У статті 41 Конституції України закріплено принципи непорушності права власності та недопустимості протиправного позбавлення особи права власності. Аналогічні положення містяться в статті 321 ЦК України.

Одночасно частиною другою статті 386 ЦК України закріплений окремий превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відміну від інших способів передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно має статися. Зміст такого захисту полягає в тому, що у передбачених законом випадках з метою попередження порушення права власності застосовуються примусові заходи без покладення на нього юридичної відповідальності.

Таким чином, виходячи зі змісту частини 2 статті 386 ЦК України, позов про превентивний захист права власності може бути пред`явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою.

Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що позивач без жодних правових та документальних підстав стверджує про наявність фактів порушення його права власності на спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі № 910/5630/17.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відтак, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Разом із тим, правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути тільки порушено у майбутньому і щодо якого не відомо, буде воно порушено чи ні. При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Суд також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено факту порушення прав, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, в зв`язку із чим у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Стосовно витрат відповідача, пов`язаних з правничою допомогою адвоката суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про види витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд керується, зокрема, положеннями ч. 2 ст. 126 ГПК України і ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За змістом ч. 2 ст. 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем подано суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесло і які очікує понести МПП "Квант-ІІ" у зв`язку із розглядом справи.

Враховуючи положення ч. 8 ст. 129 ГПК України, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі (постанова КГС ВС від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17).

До закінчення судових дебатів відповідачем подано клопотання про відшкодування судових витрат в сумі 16 800 грн 00 коп.

За змістом ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Необхідною умовою для вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи (постанови КГС ВС від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18).

Так, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги. Такими документами, як убачається із рішень Верховного Суду, можуть бути, зокрема, квитанції про оплату послуг адвоката; видаткові касові ордери; платіжні доручення про передачу коштів адвокату; виписки з рахунків тощо.

На підтвердження надання послуг та їх оплати, відповідачем надано детальний опис наданих послуг від 10.06.2019, акти про надання правової допомоги відповідно до Договору про надання правової допомоги від 02.08.2018 № 11/18 від 21.02.2018 № 3 та від 10.0.62019 № 2, рахунок-фактуру від 07.06.2019 № 07-06/19 та платіжні доручення від 14.02.2019 та від 07.06.2019.

Детальний опис наданих послуг, наведений у клопотанні від 10.06.2019, а саме: отримання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань правового режиму спільного майна, узгодження правової позиції клієнта (1 година, сума витрат 2 100 грн 00 коп.), складання відзиву на позовну заяву (2 години, сума витрат 4 200 грн 00 коп.), складання заяви в порядку ч. 1 ст. 169 та ч. 11 ст. 176 ГПК України про залишення позовної заяви без руху (1 година, сума витрат 1 500 грн 00 коп.), участь адвоката в судових засіданнях першої інстанції (6 судоднів, сума витрат 9 000 грн 00 коп.) Загальна кількість витраченого часу на надання правової допомоги становить 4 години та 6 судоднів, відповідно вартість наданих послуг становить 16 800 грн 00 коп.

Частиною четвертою статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження наведеної позиції Верховний Суд звертається до критеріїв, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зважаючи на положення статті 129 ГПК України, для вирішення питання розподілу судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; їх обґрунтованість і пропорційність предмету спору з огляду на ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату вирішення справи на репутацію сторін; публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (постанова КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17).

Враховуючи обсяг наданих послуг зазначених у детальному описі, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 16 800 грн 00 коп. є неспіврозмірним, наданому об`єму адвокатських послуг, а тому підлягає до задоволення частково в сумі 7 200 грн 00 коп. (4 200 грн 00 коп. за складання відзиву на позовну заяву та 3000 грн 00 коп. за участь адвоката у судових засіданнях 06.06.2019 та 10.06.2019). Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 600 грн 00 коп. слід залишити за відповідачем.

За правилами, встановленими ст. 129 ГПК України, судовий збір слід залишити за позивачем. Оскільки судом у позові відмовлено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 200 грн 00 коп. підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 86, 124, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

в позові Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Богуна 30" до Малого приватного підприємства "Квант-ІІ" про усунення перешкод в користуванні спільним майном співвласників ОСББ "Богуна 30" шляхом зобов`язання відповідача - МПП "Квант-ІІ" демонтувати супутникові антени та інше обладнання з даху будинку № 30 по вул. Богуна в м. Коломиї Івано-Франківської області, заборонити МПП "Квант-ІІ" використовувати для своєї підприємницької діяльності будь-які інші приміщення спільного користування в житловому будинку АДРЕСА_1 в м. Коломиї без відома та згоди ОСББ "Богуна 30" відмовити.

Судовий збір залишити за позивачем.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Богуна 30" (вул. Богуна, 30, м. Коломия, Івано-Франківська обл., 78200; код ЄДРПОУ 41596154) на користь Малого приватного підприємства "Квант-ІІ" (вул. В. Чорновола, 20, м. Коломия, Івано-Франківська обл., 78200; код ЄДРПОУ 22182608) 7 200 грн 00 коп. (сім тисяч двісті грн 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 600 грн 00 коп. залишити за відповідачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п.п 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.06.2019.

Суддя М.А. Шіляк