Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 450/1296/16-ц

провадження № 61-19130св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -

орган опіки та піклування, в особі Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналася Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, на рішення Апеляційного суду Львівської області, у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., від 26 грудня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з 05 травня 2012 року по

23 грудня 2013 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 від шлюбу народилася дочка - ОСОБА_3 . Рішенням суду від 23 грудня 2013 року з відповідача стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у

розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку відповідача. Протягом двох років, що передували зверненню до суду з даним позовом, відповідач проживав окремо від доньки, не займався вихованням дитини, допомоги на утримання дитини не надавав та не проявляв інтересу до стану її здоров`я, позивач сама займалася вихованням та утриманням дочки.

16 травня 2016 року органом опіки та піклування Личаківської районної адміністрації м. Львів надано висновок № 3309-200 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 . Позивач вважала, що відповідач повністю ухилився від виконання покладених на нього батьківських обов`язків.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області

від 07 вересня 2016 рокузадоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ухилився від виконання покладених на нього батьківських обов`язків, оскільки не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти, належним чином матеріально не забезпечує. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і всі в сукупності, суд першої інстанції, розцінив як ухилення від виховання дитини, що стало наслідком винної поведінки батька, свідомого нехтування ним своїми обов`язками.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області

від 02 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області

від 07 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків без поважних причин, судом не встановлено умисної винної поведінки відповідача щодо ухилення від виховання дочки і свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що свідчить про відсутність підстав, передбачених частиною другою

статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України), для позбавлення

ОСОБА_2 батьківських прав. Судом першої інстанції також не встановлено, чи відповідатиме позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав інтересам дитини. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не в повній мірі перевірив наявність зазначених позивачем підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, не взяв до уваги наявність неприязних відносин між сторонами, та те, що позбавлення батьківських прав відповідно до положень статті 166 СК України, є виключною мірою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Львівської області

від 26 грудня 2016 року і залишити в силі заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 вересня 2016 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи

№ 450/1296/16-цз Пустомитівського районного суду Львівської області .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2017 року прийнято заяву Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Львівської області

від 26 грудня 2016 року.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»

(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд не спростував жодного з наведених судом першої інстанції висновків. При цьому, наголошувала на тому, що відповідач не виконує батьківські обов`язки та свідомо ними нехтує. Бажання відповідача брати участь у вихованні та відвідуванні дитини з`явилось після звернення до суду з цим позовом, що залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції. Вважала, що оскільки відповідач одноразово сплатив заборгованість зі сплати аліментів, факт їх несплати щомісячно є свідченням умисного та винного ухилення від виконання батьківських обов`язків. Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що позивач створює йому перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Позиція органу опіки та піклування

У березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області

від 26 грудня 2016 року, в якій орган опіки та піклування, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2016 року і залишити в силі заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 вересня 2016 року. При цьому орган опіки та піклування наголошував на тому, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає інтересам дитини. Під час його ухвалення судом було проігноровано факт умисного та винного ухилення відповідача від своїх батьківських обов`язків щодо утримання дитини та її виховання.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У травні 2017 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення відповідача ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення Апеляційного суду Львівської області

від 26 грудня 2016 року, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Просив врахувати, що надаючи висновок про доцільність позбавлення його батьківських прав орган опіки та піклування не заслухав його пояснення та не досліджував умови його проживання.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим

19 жовтня 2012 року Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції.

На підставі рішення Франківського районного суду м. Львова

від 23 грудня 2013 року (справа № 465/9451/13-ц) розірвано шлюб між сторонами зареєстрований 05 травня 2012 року у міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Львівського обласного управління юстиції.

ОСОБА_3 після розірвання шлюбу батьків залишилась проживати із

матір`ю - ОСОБА_1 , що визнано сторонами.

Відповідно до довідки № 6 від 13 квітня 2016 року Львівського дошкільного навчального закладу ясла-садок № 41 ОСОБА_3 відвідує зазначений заклад з листопада 2014 року по час видачі довідки, за вказаний період дитина систематично, без порушень режиму відвідує дошкільний навчальний заклад, є доглянутою та охайною, плата за харчування здійснюється мамою своєчасно, без заборгованості. За час відвідування дитиною дошкільного закладу батька дитини бачили декілька разів.

Згідно довідки Комунальної четвертої міської клінічної лікарні м. Львова

від 18 квітня 2016 року ОСОБА_3 знаходиться на обліку в лікарні

з 03 лютого 2014 року, за цей час батько дитини поліклініку не відвідував.

Відповідач є платником аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частки від усіх видів його доходу щомісячно, починаючи з 02 жовтня 2013 року, за виконавчим листом № 465/9451/13-ц, виданим Франківським районним судом м. Львова від 16 січня 2014 року.

Згідно з розрахунком заборгованості по аліментам, складеним заступником начальника Пустомитівського РВ ДВС, у ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 станом на 20 грудня 2016 року відсутня. При цьому, у період з 01 січня 2015 року по жовтень 2016 року ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки не сплачував. Заборгованість погашена одним платежем в листопаді 2016 року.

Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради, як органом опіки та піклування, 16 травня 2016 року надано висновок № 3309-200 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дочки ОСОБА_3

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень статті57 ЦПК України, (в редакції кодексу, що діяла на час ухвалення оскаржуваних рішень), доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до частини третьої статті 10, статті 60 ЦПК України (в редакції кодексу, що діяла на час ухвалення оскаржуваних рішень)кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Подібні за змістом положення містять статті 76, 81 чинного ЦПК України.

Підстави для позбавлення батьківських прав передбачені

статтею 164 СК України.

Так згідно частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який тягне за собою правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини

(стаття 166 СК України).

За змістом пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України

від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб,

які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України»

від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що вирішення питання сімейних відносин заявника та позбавлення батьківських прав мало б ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт оскарження заявником заяви про позбавлення батьківських прав міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року

(заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

В силу частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд апеляційної інстанції мотивував незгоду з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача зокрема тим, що ОСОБА_2 не був заслуханий органом опіки та піклування, у висновку відсутнє посилання на те, що позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дитини.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Встановивши відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує й бажає приймати участь у вихованні дитини, вчиняє дії на зміну своєї поведінки, зокрема повністю погасив заборгованість по аліментам, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав

ОСОБА_2 як крайнього заходу впливу.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив обставин справи та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які вказували на систематичне та свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та підтверджували необхідність позбавлення його батьківських прав, а також те, що відповідач почав проявляти активність щодо участі у вихованні дитини після звернення позивача до суду з цим позовом відхиляються судом, як такі що зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєднався орган опіки та піклування, без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналася Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта