ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2019 р.

м. Харків

Справа № 922/1550/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши заяву ТОВ "Завод Харківагромаш" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по справі

за позовом

ТОВ "Агро-Вігс", м. Харків

до

ТОВ "Завод Харківагромаш", м. Харків

про

стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 74 460,00 грн.

за участю представників:

позивача - Гур`єв А.А., відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги від 15.12.17р.;

відповідача - Лимар О.В., відповідно до ордеру серії ХВ № 1638000103 від 24.05.19р.; Мазепа Г.Б., відповідно до ордеру серії ХВ № 1638000102 від 24.05.19р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ВІГС" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Харківагромаш" компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 74 460,00 грн.

Ухвалою суду від 14.06.18р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням учасників справи та призначено судове засідання.

Рішенням суду від 08.08.18р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Харківагромаш» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ВІГС» суму компенсації за порушення авторського права у розмірі 74460,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Харківагромаш» штраф у розмірі 7446, 00 грн. до Державного бюджету України, що становить 20 % суми яка підлягає стягненню.

31.08.18р. на виконання рішення суду видано відповідні накази.

25.04.19р. ТОВ "Завод Харківагромаш" звернулось до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою суду від 14.05.19р. призначено заяву ТОВ "Завод Харківагромаш" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до розгляду у судовому засіданні на "27" травня 2019 р. о 12:30 год.

21.05.19р. від ТОВ «АГРО-ВІГС» надійшов відзив на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, який долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 27.05.19р. оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами на 10 червня 2019 року о 14:00 год.

29.05.19р. надійшла відповідь на відзив на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, яку долучено судом до матеріалів справи.

Представник заявника в судовому засіданні 10.06.19р. підтримав заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Представник ТОВ «АГРО-ВІГС» в судовому засіданні 10.06.19р. заперечував проти заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, всебічно та повно перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням суду від 08.08.18р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Харківагромаш» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ВІГС» суму компенсації за порушення авторського права у розмірі 74460,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Харківагромаш» штраф у розмірі 7446, 00 грн. до Державного бюджету України, що становить 20 % суми яка підлягає стягненню.

Вказане рішення суду обґрунтоване наступним.

ТОВ «АГРО-ВІГС» (далі - Позивач) є юридичною особою, зареєстрованою відповідно до законодавства України, якій належать виключні майнові авторські права на твір технічного характеру «Технические условия «СЕПАРАТОРЫ ИМПЕЛЛЕРНЫЕ ИСМ (СЕПАРАТОРИ ІМПЕЛЕРНІ ЮМ)» (далі - Твір), що містить вимоги до процесу виробництва та експлуатації сепараторів, призначених для очистки й сепарації насіння зернових, технічних, круп`яних, овочевих культур у закритих приміщеннях або під навісом у польових умовах, а також на елеваторах й заводах, які здійснюють переробку сільськогосподарської продукції.

24.03.2011 Державним підприємством «Український регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» зареєстровано Твір «Технические условия «СЕПАРАТОРЫ ИМПЕЛЛЕРНЫЕ ИСМ (СЕПАРАТОРИ ІМПЕЛЕРНІ ІСМ)».

Вказаний твір технічного характеру отримав наступний номер: ТУУ 29.3-37090655-001:2010. Вказаний номер використовується для позначення дотримання вимог, викладених у Творі.

Власником Твору зазначено ТОВ «Науково-виробнича компанія «АГРО-ВІГС».

У подальшому ТОВ «Науково-виробнича компанія «АГРО-ВІГС» отримало Свідоцтво Державної служби інтелектуальної власності України від 03.09.2012 № 45388 про реєстрацію авторського право на Твір.

Договором між ТОВ «Науково-виробнича компанія «АГРО-ВІГС» і ТОВ «АГРО-ВІГС» від - 23.11.2016 про передачу (відчуження) виключних майнових прав на Твір Позивач набув виключні майнові права на Твір строком до 22.11.2017.

23.11.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «АГРО-ВІГС», яке іменується правовласником, з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ВІГС», яке іменується надалі набувач, з другої строни було укладено Договір про передачу (відчуження) виключних майнових прав на твір, за яким правовласник передає (відчужує) усі належні правовласнику виключні майнові права на твір технічного характеру «Технические условия «СЕПАРАТОРЫ ИМПЕЛЛЕРНЫЕ ИСМ (СЕПАРАТОРИ ІМПЕЛЕРНІ ІСМ)», а набувач придбаває у власність ці права та сплачує правовласнику винагороду на умовах, у розмірі та порядку, передбачених договором.

Розділом третім цього договору визначено перелік майнових прав на твір, що передаються правовласником набувачу, зокрема, передбачено виключне право набувача на дозвіл або заборону використання твору іншими особами (п.п. 3.1.3 п. 3.1).

Відповідно до п. 3.2 договору, виключне право набувача на видачу іншим особам дозволу на використання твору всіма зазначеними у цьому договорі способами здійснюється шляхом укладення набувачем з іншими особами договорів про передачу виключних або невиключних майнових прав.

Згідно пункту 3.3, всі зазначені у п. 3.1 цього договору виключні майнові права на твір переходять від правовласника до набувача з моменту укладення цього договору. Пунктом 3.4 передбачено, що правовласник передає (відчужує) набувачу виключні майнові права на твір на весь строк дії авторського права на твір відповідно до чинного законодавства.

За пунктом 8.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом усього строку дії майнових авторських прав на твір, встановленого чинним законодавством України, тобто протягом 70 років після смерті автору твору.

Таким чином, укладений між сторонами Договір про передачу (відчуження) виключних майнових прав на твір від 23.11.2017 року набув чинності, про що свідчить наявність підписів та печаток сторін на ньому, та є діючим.

З Акту прийому-передачі від 23.11.2017 року , який є невід`ємною частиною договору, вбачається, що правовласник ТОВ «Науково-виробнича компанія «АГРО-ВІГС» передав набувачу ТОВ «АГРО-ВІГС» оригінал письмового твору технічного характеру - «Технические условия «СЕПАРАТОРЫ ИМПЕЛЛЕРНЫЕ ИСМ (СЕПАРАТОРИ ІМПЕЛЕРНІ ІСМ)» ТУУ 29.3-37090655-001:2010; свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір №45388 від 03.09.2012 року, копія якого міститься в матеріалах справи, згідно якого авторські права на твір технічного характеру «Технические условия «СЕПАРАТОРЫ ИМПЕЛЛЕРНЫЕ ИСМ (СЕПАРАТОРИ ІМПЕЛЕРНІ ІСМ)», автором якого є ОСОБА_1 , належать ТОВ «Науково-виробнича компанія «АГРО-ВІГС» передав набувачу ТОВ «АГРО-ВІГС».

Крім цього, позивачем додано до позовної заяви копії Технічних умов «СЕПАРАТОРЫ ИМПЕЛЛЕРНЫЕ ИСМ (СЕПАРАТОРИ ІМПЕЛЕРНІ ІСМ)» ТУУ 29.3-37090655-001:2010, затверджені 14.12.2010 року Директором ТОВ НПК «Агро-Вігс» та погоджені з Державним департаментом пожежної безпеки МНС України, Заступником голови Держміськпромнадзору України і Харківською обласною санепідемстанцією на підставі висновку санітарно-епідемілогічної експертизи, зі датою введення в дію яких є 24.03.2011 року та строком дії без обмежень, якими визначені сфера застосування, технічні умови, вимоги безпеки і охорони навколишнього природного середовища, утилізації, правила приймання, методи контролю, транспортування і зберігання, вказівки по експлуатації, гарантії виготовлення.

Таким чином, Позивачу належать виключні майнові авторські права на твір технічного характеру «Технические условия «СЕПАРАТОРЫ ИМПЕЛЛЕРНЫЕ ИСМ (СЕПАРАТОРИ ІМПЕЛЕРНІ ЮМ)», який має спеціальне позначення ТУУ 29.3-37090655-001:2010.

Також, судом встановлено, що технічні умови аеродинамічної машини АСМ-5, відчуженої відповідачем є аналогічними технічним умовам твору технічного характеру «Технические условия «СЕПАРАТОРЫ ИМПЕЛЛЕРНЫЕ ИСМ (СЕПАРАТОРИ ІМПЕЛЕРНІ ІСМ)», виключні майнові права на який належать позивачу, відповідачем було здійснено відчуження вказаної аеродинамічної машини за договором поставки та здійснюється пропозиція відчуження даного обладнання, про що свідчить вищевикладене, суд вважає, що останнім вказаних положень ЗУ «Про авторське право та суміжні права» було здійснено розповсюдження контрафактних аеродинамічної машини АСМ-5 та технічних умов до неї без належного не це дозволу позивача, якому належать виключні майнові права на зазначений об`єкт авторських прав, врахувавши розмір здійсненого відповідачем порушення, а також, прийняв до уваги той факт, що дане порушення є повторним, виходячи з чого позовні вимоги було задоволено.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості обґрунтування підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами відповідач посилається на те, що від 21.11.2018р. по справі №910/7075/18 за позовом ТОВ «Агро-Вігс» до ТОВ «Завод Харківагромаш» про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав, яке залишене в силі постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019р., судами було встановлено обставини, що спірні технічні умови ТУУ 29.3-37090655-001:2010 представлені за допомогою професійної мови та внутрішня форма їх вираження не є оригінальною, у зв`язку з чим, вони не є об`єктом авторського права і не підлягають правовому захисту. Виходячи з системного аналізу ст. ст. З, 7, 8 Закону України „Про авторське право і суміжні права, які визначають сферу дії Закону, суб`єктів та об`єкти авторського права, у сукупності із визначеними в ст. 420 ЦК України категоріями об`єктів інтелектуальних прав, спірні технічні умови як технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція не можуть бути віднесені до об`єктів авторського права. Технічні умови Технические условия Сепаторы импеллерные ИСМ (Сепаратори імпелерні ІСМ) ТУУ 29.3-37090655-001:2010, на які видано Державною службою інтелектуальної власності України свідоцтво №45388 про реєстрацію авторського права на твір від 03.09.2012 не є твором, який охороняється Законом України «Про акторське право та суміжні права», тобто не є об`єктом авторського права, оскільки стаття 6 Закону України «Про стандартизацію» №1315-VII в редакції від 05.06.2014 відносить технічні умови до нормативних документів, які в силу положень п. в ч. 1 ст. 10 Закону України «Про авторське право та суміжні права» не є об`єктом авторського права. Таким чином, відсутнє порушення відповідачем прав позивача.

Як вказує відповідач, встановлені господарськими судами обставини у справі №910/7075/18, а саме: неналежність Твору «Технические условия «Сепараторы импеллерные ИСМ (Сепаратори імпелерні ІСМ)» ТУУ 29.3-37090655-001:2010 до об`єктів авторського права, а отже і не розповсюдження на них правового захисту в частині захисту майнових авторських прав є істотними та нововиявленими обставинами для перегляду Рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2018р. у справі №922/1550/18 та в подальшому її скасування за результатами розгляду цієї заяви.

Таким чином, відповідач вважає, що обставини про те, що Твір «Технические условия «Сепараторы импеллерные ИСМ (Сепаратори імпелерні ІСМ)» ТУУ 29.3-37090655-001:2010 не є об`єктом інтелектуального права є нововиявленими обставинами у даній справі, оскільки на час розгляду справи Твір «Технические условия «Сепараторы импеллерные ИСМ (Сепаратори імпелерні ІСМ)» ТУУ 29.3-37090655-001:2010 не належав до об`єктів авторського права, вказані обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи №922/1550/18, тому що судом у справі №922/1550/18 взагалі не досліджувалося питання належності чи неналежності Твору «Технические условия «Сепараторы импеллерные ИСМ (Сепаратори імпелерні ІСМ)» ТУУ 29.3-37090655-001:2010 до об`єктів авторського права, не досліжувалася природа створення, реєстрації технічних умов, не досліджувалося питання наявності ознак об`єкту авторського права у вказаному творі, а саме наявність ознак творчості, оригінальності, не віднесення вказаного твору до нормативних документів, у зв`язку з чим, вказані обставини є істотними, а тому встановлення факту неналежності Твору «Технические условия «Сепараторы импеллерные ИСМ (Сепаратори імпелерні ІСМ)» ТУУ 29.3-37090655- 001:2010 до об`єктів авторського права має вирішальне значення для правильного вирішення справи №922/1550/18, тобто врахування вказаної судом, на думку відповідача, мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте. Вищевказані обставини у своїй сукупності і стали підставою для відповідача за для звернення до суду з заявою про перегляд судового рішення.

Заперечуючи проти доводів відповідача щодо наявності нововиявлених обставин по справі, позивач посилається на те, що судові акти у справі № 910/7075/18 не можуть вважатися нововиявленою обставиною, адже за своєю юридичною природою вони є процесуально-правовими фактами, а відтак не можуть потрапляти під правове регулювання глави 3 розділу IV ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, у відповідності до ч.2 ст. 320 ГПК України є, зокрема, встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (п. 27 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

Отже перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами визначено положеннями статті 320 ГПК, відповідно до яких рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті, зокрема, за нововиявленими обставинами (частина 1); підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Отже, нововиявленими обставинами є фактичні дані, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними та допустимими доказами. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: їх існування на час розгляду справи, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, істотність цих обставин для розгляду справи, тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Відтак, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

В даному випадку, матеріально-правовим фактом, на якому ґрунтуються вимоги відповідача заперечення сторін, та який безумовно має вирішальне значення для правильного вирішення спору — є встановлення факту належності Твору «Технические условия «Сепараторы импеллерные ИСМ (Сепаратори імпелерні ІСМ)» ТУУ 29.3-37090655- 001:2010 до об`єктів авторського права.

Як вбачається з рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2018 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 у справі №910/7075/18, вказана справа розглядалася господарськими судами між тими ж Сторонами і стосовно порушення відповідачем майнових авторських прав позивача на ті самі технічні умови, що й в справі №922/1550/18, тобто на Твір «Технические условия «Сепараторы импеллерные. ИСМ (Сепаратори імпелерні ІСМ)» ТУУ 29.3-37090655- 001:2010.

При цьому, як вбачається з постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 у справі №910/7075/18, судом апеляційної інстанції зазначено, що рішенням господарського суду Харківської області від 07.02.2018 у справі №922/4399/17 факт належності Твору «Технические условия «Сепараторы импеллерные ИСМ (Сепаратори імпелерні ІСМ)» ТУУ 29.3-37090655-001:2010, до об`єктів авторського права не встановлювався, у зв`язку з чим, останній дійшов висновку, що наведені у мотивувальній частині рішення висновки по справі №922/4399/17 щодо порушення відповідачем авторських прав позивача, є юридичними висновками, а не встановленими фактами об`єктивної реальності.

Як вбачається з рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2018 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019, господарськими судами у справі №910/7075/18, встановлено, що спірні технічні умови ТУУ 29.3-37090655-001;2010 представлені за допомогою професійної мови та внутрішня форма їх вираження не є оригінальною, у звязку з чим, вказані технічні умови не є об`єктом авторського права і не підлягають правовому захисту. Виходячи з системного аналізу ст. ст. З, 7, 8 Закону України „Про авторське право і суміжні права, які визначають сферу дії Закону, суб`єктів та об`єкти авторського права, у сукупності із визначеними в ст. 420 ЦК України категоріями об`єктів інтелектуальних прав, спірні технічні умови як технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція не можуть бути віднесені до об`єктів авторського права. Отже, технічні умови Технические условия Сепаторы импеллерные ИСМ (Сепаратори імпелерні ІСМ) ТУУ 29.3-37090655-001:2010, на які видано Державною службою інтелектуальної власності України свідоцтво №45388 про реєстрацію авторського права на твір від 03.09.2012 не є твором, який охороняється Законом України «Про акторське право та суміжні права», тобто не є об`єктом авторського права, оскільки стаття 6 Закону України «Про стандартизацію» №1315-VII в редакції від 05.06.2014 відносить технічні умови до нормативних документів, які в силу положень п. в ч. 1 ст. 10 Закону України «Про авторське право та суміжні права» не є обєктом авторського права.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З преамбули статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг проти України", а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" вбачається, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, саме судове рішення, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів. Тобто обставини, на які посилається особа, повинні бути встановлені у рішенні суду, яке набрало законної сили, що, у свою чергу, надає суду права визначення наявності у таких обставинах ознак нововиявлених та чи могли такі обставини вплинути на правильність прийняття рішення, яке особа просить переглянути за нововиявленими обставинами.

Приймаючи до уваги, вищенаведене, враховуючи, що твір технічного характеру "Технические условия Сепаторы импеллерные ИСМ (Сепаратори імпелерні ІСМ) ТУУ 29.3-37090655-001:2010" не є об`єктом авторських прав, що встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 21.11.2018 залишеного в силі постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019, зважаючи, що вказані обставини існували на час винесення рішення по справі №922/1550/18 від 08.08.2018, однак не були відомі відповідачу, а стали відомі останньому безпосередньо з висновку експерта №274/18 від 26.10.2018 під час розгляду справи №910/7075/18, водночас, обставини щодо належності твору Технические условия Сепаторы импеллерные ИСМ (Сепаратори імпелерні ІСМ) ТУУ 29.3-37090655-001:2010 до обєктів інтелектуальної власності не досліджувалось при розгляді вказаної справи, беручи до уваги, що вказані обставини є істотними для вирішення даної справи, суд дійшов висновку, що обставини встановлені при розгляді справи №910/7075/18 є нововиявленими обставинами в розумінні ст. 320 ГПК України, у звязку з чим, вважає, що рішення суду по справі №922/1550/18 підлягає перегляду в порядку ст. 325 ГПК України.

При цьому, доводи позивача, про те що обставини по справі №910/7075/18 не є нововиявленими обставинами, а стосуються виключно переоцінки доказів по справі, суд оцінює критично, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з аналізу вказаної норми суд вважає, що оцінка доказів судом це розумова та процесуальна діяльність суду, яка ґрунтується на правилах логіки, що дозволяє узагальнити весь матеріал справи і виокремити безпосередні докази, вибрати з них найхарактерніші, проаналізувати доводи осіб і за допомогою аналізу виробити власні висновки.

Таким чином, переоцінка доказів - це розумова та процесуальна діяльність суду, яка зводиться до зміни доказового значення тих чи інших доказів по справі, що призводить до невірного розуміння обставин справ.

Виходячи з вищенаведного, суд зазначає, що при перегляді рішення за нововиявленими обставинами, суд не здійснює оцінки, а тим більше переоцінки, доказів, а лише встановлює наявність чи відсутність нововиявленої обставини, яка може слугувати підставою для перегляду рішення, у зв`язку з чим, суд не здійснює переоцінки Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір №45388. При цьому, суд зазначає про те, що висновок суду по справі №910/7075/18 про те, що реєстраційний документ - свідоцтво №45388 від 03.09.2012 про реєстрацію авторського права на твір, видане Державною службою інтелектуальної власності України, засвідчує авторство на твір, жодним чином не впливає на висновки суду у справі №922/1550/18 щодо вказаного доказу. Однак, суд вказує на те, що свідоцтво не є доказом існування об`єкту авторського права в розумінні ч.1 ст.8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», а тому не спростовує доводи відповідача про те, що сам по собі твір технічні умови Технические условия Сепаторы импеллерные ИСМ (Сепаратори імпелерні ІСМ) ТУУ 29.3-37090655-001:2010 не є об`єктом авторських прав.

Окрім цього, посилання позивача про те, що рішення у справі №910/7075/18 не може вважатись саме по собі нововиявленою обставиною, не можуть бути прийняті судом, оскільки нововиявленими обставинами, є суттєві обставини, які встановлені судом у рішенні суд при чому, саме рішення суду виступає формую вираження вказаної обставини, а тому рішення по справі №910/7075/18 не є новими доказами по справі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про авторське право та суміжні права» об`єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:

1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) комп`ютерні програми;

4) бази даних;

5) музичні твори з текстом і без тексту;

6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

7) аудіовізуальні твори;

8) твори образотворчого мистецтва;

9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;

10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії;

11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо;

12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;

13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

14) похідні твори;

15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

17) інші твори.

Охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

Як убачається із змісту наведеної норми, діюче законодавство не містить такого поняття як «твір технічного характеру».

Згідно з ст.1 Закону України «Про стандартизацію» №2408-ІІІ від 17.05.2001 технічні умови - документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

У пункті 22 ст. 1 Закону України «Про стандартизацію» №1315-VII в редакції від 05.06.2014 під технічними умовами розуміється нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.

Стаття 6 Закону України «Про стандартизацію» №1315-VII в редакції від 05.06.2014 вказує, що залежно від рівня суб`єкта стандартизації, що приймає нормативні документи, вони поділяються на:

1) національні стандарти та кодекси усталеної практики, прийняті національним органом стандартизації;

2) стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, що здійснюють стандартизацію.

Відповідно до п. В ч. 1 ст. 10 Закону України «Про авторське право та суміжні права» не є об`єктом авторського права видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом у справі №910/7075/18 за позовом 18 за позовом ТОВ «Агро-Вігс» до ТОВ «Завод Харківагромаш» про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав, яке залишене в силі постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019р., твір технічні умови Технические условия Сепаторы импеллерные ИСМ (Сепаратори імпелерні ІСМ) ТУУ 29.3-37090655-001:2010, на які видано Державною службою інтелектуальної власності України свідоцтво №45388 про реєстрацію авторського права на твір від 03.09.2012 не є твором, який охороняється Законом України «Про акторське право та суміжні права», тобто не є об`єктом авторського права, оскільки стаття 6 Закону України «Про стандартизацію» №1315-VII в редакції від 05.06.2014 відносить технічні умови до нормативних документів, які в силу положень п. в ч. 1 ст. 10 Закону України «Про авторське право та суміжні права» не є об`єктом авторського права.

Частиною першою статті 15 вказаного Закону визначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Частинами другою та третьою статті 15 Закону «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом, а виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів, публічне виконання і публічне сповіщення творів, публічну демонстрацію і публічний показ, а також їх переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни.

Згідно з частиною третьою статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

Отже, використання у авторському праві можливе лише за формою, а не за змістом.

З аналізу наведених приписів Закону вбачається, що підставою для стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав, є необхідність доведення такого порушення; при цьому, слід мати на увазі, що порушенням авторського права є, зокрема, неправомірне використання об`єкта авторського права.

Приймаючи до уваги, що твір технічні умови Технические условия Сепаторы импеллерные ИСМ (Сепаратори імпелерні ІСМ) ТУУ 29.3-37090655-001:2010 не є об`єктом авторських прав, враховуючи, обставини встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 21.11.2018 у справі №910/7075/18, суд дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді компенсації за порушення майнових авторських прав, а також застосування до правовідносин, які склались між сторонами норм ЗУ «Про авторське право і суміжні права», у зв`язку з чим, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.

Згідно з п.1 ч.4 ст.326 ГПК України у разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "Завод Харківагромаш" та ухвалення нового рішенням, яким у задоволенні позову ТОВ "Агро-Вікс" слід відмовити.

При цьому, на підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору за подання позову по справі, а також судові витрати відповідача зі сплати судового збору за подання заяви за нововиявленими обставинами покладаються на позивача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 2, 42, 46, 74, 75, 86, 129, 255, 256, 257, 320, 325, 326 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Харківагромаш» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами – задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2018 по справі №922/1550/18 – скасувати та ухвалити нове рішення:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ВІГС» (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 6, код ЄДРПОУ 40693327) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Харківагромаш» (61124, м. Харків, вул. Каштанова, 29, кім. 25, код ЄДРПОУ 41298067) судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у розмірі 2643,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 18.06.19р.

Суддя

Л.В. Шарко