Постанова

Іменем України

11 червня 2019 року

м. Київ

справа № 130/2391/18

провадження № 61-1307 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю. та Петрова Є. В.,

учасники справи:

заявник- ОСОБА_1

заінтересовані особи - Жмеринський психоневрологічний будинок-інтернат у Вінницькій області, виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня

2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 грудня 2018 року (у складі суддів: Зайцева А. Ю, Ковальчука О. В. та Якименка М. М.) у справі за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: Жмеринський психоневрологічний будинок-інтернат у Вінницькій області, виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області, про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із цією заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення його опікуном посилаючись на те, що він є її дядьком.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області

від 11 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до частини 3 статті 296 ЦПК України ОСОБА_1 не наділений правом звернення до суду із цією заявою, оскільки не являється членом сім`ї ОСОБА_2 чи її близьким родичем, тобто, не має процесуальної дієздатності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня

2018 року залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд погодився із висновками Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області та виходив з положень частини 3 статті 296 ЦПК України, якою передбачено, що із заявою про визнання фізичної особи недієздатною може звернутись член її сім`ї, близькі родичі, незалежно від їх спільного проживання, а заявник не є близьким родичем ОСОБА_2 .

Находження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

04 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 грудня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано із Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області справу

№ 130/2391/18.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 грудня 2018 року, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про повернення заяви, оскільки неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. Він є рідним дядьком ОСОБА_2 , оскільки пов`язаний близьким кровним спорідненням та має можливість бути її опікуном.

Відзив на касаційну скаргу

Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що заявник ОСОБА_1 є дядьком ОСОБА_2 , відносно якої ставить питання про визнання її недієздатною та встановлення над нею опіки.

ОСОБА_2 згідно з довідкою № 762 від 27 вересня 2017 року Жмеринського психоневрологічного інтернату перебуває в даній установі із 28 березня 2002 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів вважає, що судове рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 Верховний Суд у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини 3 статті 296 ЦПК України, заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Стаття 2 СК України визначає учасників сімейних відносин, які регулює Сімейний кодекс України.

Частина 4 статті 2 СК України, визначає, що Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між тіткою, дядьком та племінниками, а також між іншими родичами за походженням.

Апеляційний суд аналізуючи зміст частини 4 статті 2 СК України дійшов висновку, що такі особи, як: тітка, дядько та племінники виділені з кола єдиних сімейних правовідносин.

Крім того, апеляційним судом зазначено, що рішенням Конституційного суду України № 5 рп/99 від 03 червня 1999року у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї"), визначено, що близькими родичами є рідні брати, сестри, онуки, дід, баба, іншими родичами є неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші.

На підставі наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що аналіз чинного цивільного законодавства, яке регулює такі питання та дає можливість стверджувати, що дядько та тітка не віднесені законом саме до близьких родичів, і такими їх вважати підстав не має.

Суди попередніх інстанцій, установивши, що ОСОБА_1 - є дядьком ОСОБА_2 , а тому не є членом сім`ї та близьким родичем ОСОБА_2 , застосувавши правильно положення статей Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, дійшли обґрунтованого висновку про повернення заяви ОСОБА_1 , оскільки заяву про визнання особи недієздатною подано особою, яка не є членом сім`ї або близьким родичем такої особи.

З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, не свідчать про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів вважає, що доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків судів попередніх інстанції, не ґрунтуються на нормах права та зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 грудня

2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров