ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3165/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Кузьміної Ю.О.,

представника позивача Галась О.М.,

представника ДАСУ Стародубця М.В.,

представника КП "МА "Київ" (Жуляни) Фуштей М.І.,

представника ОСОБА_1 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року (повний текст виготовлено і підписано 02.04.2019, суддя Головань О.В.) у справі за адміністративним позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави до Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Департаменту архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області, треті особи: Державна авіаційна служба України, Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни), ОСОБА_1 про скасування містобудівних умов №348/2016 від 29.12.2016, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Департаменту архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області, треті особи: Державна авіаційна служба України, Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни), ОСОБА_1, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:

- скасувати Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №348/2016, видані 29.12.2016 Відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації на розробку проектно-кошторисної документації для об`єкта "Багатоквартирний житловий будинок з нежитловими приміщеннями" за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, яка виразилась у відсутності реагування на порушення вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 29.12.2016 №348/2016 та реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 20.01.2017 №КС 083170200901;

- зобов`язати Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області скасувати декларацію про початок виконання будівельних робіт "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_2 Київської області", зареєстровану 20.01.2017 за №КС 083170200901;

- скасувати сертифікат №КС 162182470669, виданий Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на об`єкт "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_2 ".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, видані Відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської адміністрації від 29.12.2016 № 348/2016. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київської області щодо проведення позапланової перевірки за зверненням прокуратури Київської області від 17.10.2017. Визнано протиправним та скасовано сертифікат серії НОМЕР_1 про готовність до експлуатації об`єкту будівництва багатоквартирного будинку з нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_2 Києво-Святошинського району Київської області, виданого Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду, скасувати заходи забезпечення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що справа не підсудна адміністративним судам, та, аналізуючи позовні вимоги можна зробити висновок, що спір стосується не стільки правомірності дій відповідача щодо реєстрації декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та скасування сертифіката про готовність об`єкта до експлуатації, скасування містобудівних умов та обмежень, а скільки реєстрації права власності на нерухоме майно, що перебуває на даний час у приватній власності третіх осіб.

Крім того, апелянт вказує, що позов подано неналежним суб`єктом, фактичною підставою для звернення до суду стала незгода прокурора з відсутністю висновків перевірки, проведеної за результатом звернення, а не відсутність відповідного органу, який може захищати інтереси держави. Звертаючись до суду, прокурор перекладає на себе компетенцію відповідного уповноваженого органу та намагається скасувати містобудівні умови у судовому порядку, оскільки уповноваженими на це органами цього здійснено протиправно (на думку позивача) не було. Незгода прокурора з висновками перевірки не може свідчити про бездіяльність відповідного органу, який не здійснює захист інтересів держави.

03.05.2019 до суду апеляційної інстанції від Департаменту архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області надійшли пояснення, у яких відповідач зазначає, що оскільки в результаті документальної перевірки було встановлено, МБУО від 29.12.2016 № 348/2016 були видані відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації у відповідності до містобудівної документації на місцевому рівні, а саме відповідно до Детального плану території багатоквартирної житлової забудови в селі с. Софїївська Борщагівка, розробленого ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД», та затвердженого рішенням 18-ої сесії VII скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 79 від 03.09.2014, то підстав для складення довідки за формою 3 та, відповідно, проведення позапланової перевірки у Департаменту не було.

Крім того, відповідач зазначає, що при реєстрації декларації органи архітектурно-будівельного контролю не мають права вимагати будь-які додаткові документи, у Департаменту відсутні підстави для скасування декларації про початок виконання будівельних робіт № КС 083170200901.

08.05.2019 до суду апеляційної інстанції від Державної авіаційної служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому третя особа просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вказує, що на підставі акту позапланової інспекційної перевірки приаеродромної території аеродрому «Київ» (Жуляни) від 13 липня 2017 року винесено рішення № 47 про припинення будівництва з моменту винесення такого рішення за адресою, зокрема,: АДРЕСА_2, що здійснюється забудовником ТОВ «ПБФ «Укрєвробуд», однак, станом на день звернення позивача до суду рішення не виконано, таким чином, враховуючи порушення дотримання вимог використання земель, які відносяться до земель приаеродромної території, обов`язку органів місцевого самоврядування здійснювати визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій статті 69 Повітряного кодексу України, на приаеродромній території за погодженням з експлуатантом аеродрому, у діях Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації наявні порушення в частині непогодження об`єкта будівництва з Державіаслужбою під час надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 29.12.2016 №348/2016, а у діях Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно - будівельної інспекції України наявні порушення в частині відсутності реагування на порушення вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час видачі сертифікату № КС 162182470669.

11.05.2019 до суду від позивача на дійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому такий зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, постановленим із додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05.07.2013 Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області прийняла рішення №7 "Про затвердження генерального плану села Софіївська Борщагівка", згідно з яким в порядку ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 16, 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" затверджено містобудівну документацію "Генеральний план села Софіївська Борщагівка, поєднаний з детальним плануванням території окремих частин села Софіївська Борщагівка", розроблену ДП "УКРНДПІЦИВІЛЬБУД".

28.03.2014 Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області прийняла рішення №63 "Про надання дозволу на розроблення детального планування території", згідно з яким відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", розглянувши заяву гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про наміри здійснити багатоквартирне житлове будівництво, замовлено розроблення детального планування території, орієнтовною площею 48, 0 га, яка розташована в районі АДРЕСА_2, на якій передбачити багатоквартирну житлову забудову, замовником якої виступити виконавчому комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради.

Згідно з завданням на розроблення детального плану території розробником є ДП "УКРНДПІЦИВІЛЬБУД".

03.09.2014 Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області прийняла рішення №79 "Про затвердження детального плану території багатоквартирної житлової забудови в селі Соф.Борщагівка Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області".

Згідно з пояснювальною запискою ДПТ 1.3 "Планувальні обмеження" зазначено наступне: відповідно до висновку провайдера аеронавігаційного обслуговування Державного підприємства обслуговування повітряного руху України гранична висота будівель, які можуть вплинути на безпеку польотів на території багатоквартирної житлової забудови має становити 209 м., висота будівельного крану - 217 м.; 10 Містобудівні умови та обмеження 1. 5) Планувальні обмеження (зони охорони пам`яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронні зони): відсутні (т. І а.с. 50, 57).

В подальшому ДП "УКРНДПІЦИВІЛЬБУД" на замовлення ОСОБА_1 розробило Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №348/2016 на розробку проектно-кошторисної документації для об`єкта "Багатоквартирний житловий будинок з нежитловими приміщеннями" за адресою: АДРЕСА_2, в подальшому видані (затверджені) Відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації 29.12.2016.

Згідно з розділом "Містобудівні умови та обмеження" 5. "Планувальні обмеження (зони охорони пам`яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронні зони)" відповідно до висновку провайдера аеронавігаційного обслуговування Державного підприємства обслуговування повітряного руху України гранична висота будівель, які можуть вплинути на безпеку польотів на території багатоквартирної житлової забудови має становити 209 м., висота будівельного крану - 217 м.

20.01.2017 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області подано декларацію про початок виконання будівельних робіт "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_2 Києво-Святошинського району Київської області", зареєстровану за №КС083170200901.

Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області видано сертифікат КС 162182470669 на об`єкт "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_2 ".

17.10.2017 прокуратурою Київської області скеровано лист на адресу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області за №05/1-2706 вих. 17, згідно з яким повідомлено про те, що під час встановлення підстав для представництва інтересів держави в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" виявлено порушення вимог містобудівного законодавства під час надання містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок та реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирних житлових будинків в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району, що розташовані в межах приаеродромної території аеродрому "Київ" (Жуляни).

З урахуванням викладених порушень містобудівного законодавства прокуратура Київської області просила вирішити питання щодо скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок від 29.12.2016 згідно переліку, в тому числі, за №348/2016, на розробку проектно-кошторисної документації для об`єкта "Багатоквартирний житловий будинок з нежитловими приміщеннями" за адресою: АДРЕСА_2, виданих Відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації ОСОБА_1, а також декларацій про початок виконання будівельних робіт згідно переліку, в тому числі, №КС083170200901, а також ініціювати питання притягнення посадових осіб Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації, які допустили вищевказані грубі порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, до дисциплінарної відповідальності або щодо їх звільнення із займаних посад, про що поінформувати до 10.11.2017.

08.11.2017 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на адресу прокуратури Київської області скеровано відповідь за №10/10-59/08-11/06/01, згідно з якою повідомлено про те, що вказані декларації про початок виконання будівельних робіт було зареєстровано за спрощеною процедурою на виконання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. №466 за декларативним принципом, згідно з яким орган реєстрації лише перевіряв повноту даних у поданій декларації.

Також повідомлено про скерування запитів до Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації щодо надання текстових та графічних матеріалів ДПТ багатоквартирної житлової забудови в селі Софіївська Борщагівка, затвердженого рішенням Софіївсько-Борщагівкої сільської ради №79 від 03.09.2014 р., а також Містобудівних умов та обмежень, та зауважено, що дотримання органами місцевого самоврядування вимог законодавства під час затвердження місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів належить до компетенції сільських рад згідно п. 42 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

16.01.2018 прокуратурою Київської області скеровано лист на адресу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області за №05/1-80 вих 18, згідно з яким запропоновано надати відповідь на попередньо надіслане звернення.

22.01.2018 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на адресу прокуратури Київської області скеровано відповідь за №10/10-26/2201/06/01, згідно з якою повідомлено про повторне скерування запитів до Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації щодо надання текстових та графічних матеріалів ДПТ багатоквартирної житлової забудови в селі Софіївська Борщагівка, затвердженого рішенням Софіївсько-Борщагівкої сільської ради №79 від 03.09.2014, а також Містобудівних умов та обмежень.

27.03.2018 прокуратурою Київської області скеровано лист на адресу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області за №05/1-686 вих 18, згідно з яким запропоновано надати відповідь на попередньо надіслане звернення.

02.04.2018 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на адресу прокуратури Київської області скеровано відповідь за №10/10-33/0204/08/01, згідно з якою повідомлено про те, що Відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації визначено відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та прийняті рішення про надання вихідних даних, в тому числі, МБУО від 29.12.2016 р. №348/2016, відповідно до ДПТ багатоквартирної житлової забудови в селі Софіївська Борщагівка, затвердженого рішенням Софіївсько-Борщагівкої сільської ради №79 від 03.09.2014.

Отримавши вказану відповідь, інформацію від Державної авіаційної служби України щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів будівництва (лист від 20.03.2018 №1.19-3253 від 20.03.2018), інформацію від Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) щодо меж приаеродромної території (лист від 16.03.2018 р. №5.2-1.8-263), інформацію від Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації щодо ненадходження проекту ДПТ багатоквартирної житлової забудови в селі Софіївська Борщагівка, затвердженого рішенням Софіївсько-Борщагівкої сільської ради №79 від 03.09.2014 (лист від 26.09.2017 №01.1-26/1512), прокуратура Київської області звернулася до суду від свого імені в інтересах держави, оскільки уповноважений державний орган - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області - жодних дій на виконання своїх повноважень не вчинив.

Крім того, починаючи з 2014, комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) проводило аналіз стану приаеродромної території та неодноразово зверталося до голови Софіївсько-Борщагівкої сільської ради з листами щодо виявлення будівництва низки об`єктів без погодження з уповноваженим органом з питань цивільної авіації, термінової заборони будівництва та зобов`язання замовника будівництва отримати погодження у встановленому порядку (листи від 14.05.2014 №5.2-1.8-280, від 31.01.2017 №5.2-1.7-89).

На замовлення комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) на підставі договорів №18/08-13 від 14.08.2013, №18/09-13 від 23.09.2013 з ТОВ "ЦЕБА" виконано роботи "Зони обмеження забудови в околиці КП МА "Київ" (Жуляни) за умовами впливу авіаційного шуму", "Розробка та обґрунтування зон обмеження забудови з умов ризику третьої сторони", що включені як доказова документація до складу сертифікаційної справи аеродрому "Київ" (Жуляни), та які використані при наданні висновків експлуатанта аеродрому.

18.07.2017 на підставі акту позапланової перевірки приаеродромної території аеродрому "Київ" (Жуляни) від 13.07.2017, ч. 10 ст. 69 Повітряного кодексу України Державною авіаційною службою України прийнято рішення №47 про припинення будівництва (діяльності, передбаченої ч. 2 ст. 69 Повітряного кодексу України) на приаеродромній території, згідно якого зобов`язано припинити будівництво за адресами: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, в тому числі, АДРЕСА_2, що здійснюється ТзОВ "ПБФ "УКРЄВРОБУД".

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, з висновками про те, що даний спір підлягає розгляду судом адміністративної юрисдикції та позивач є належним суб`єктом звернення з даним позовом до суду, з огляду на наступне.

Щодо позовних вимог до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1-4 ст. 41-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 р. № 3038-VI (в редакції станом на 17.10.2017) № 3038-VI державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно з ч. 8 ст. 29 Закону № 3038-VI скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно зі зверненням від 17.10.2017 р. листом за №05/1-2706 вих 17 позивач, зазначаючи про виявлені порушення при затвердженні Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №348/2016 на розробку проектно-кошторисної документації для об`єкта "Багатоквартирний житловий будинок з нежитловими приміщеннями" за адресою: АДРЕСА_2, просив відповідача використати надані Департаменту повноваження у сфері державного архітектурно-будівельного нагляду для з`ясування дотримання вимог законодавства під час затвердження вказаних МБУО.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 41-1 Закону № 3038-VI з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 6) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно з п. 15 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 р. № 698, підставами для проведення позапланової перевірки є: 4) письмова вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Відповідно, отримавши звернення прокуратури Київської області від 17.10.2017 за №05/1-2706 вих 17, яка є правоохоронним органом згідно з покладеними на органи прокуратури повноваженнями, Департамент мав призначити позапланову перевірку та перевірити ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для звернення.

Натомість Департаментом фактично проведено документальну перевірку, якою згідно п. 21 Порядку №698 вважається перевірка, яка проводиться на підставі та з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти даних та відповідності вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності документів і матеріалів об`єктів нагляду, складених під час виконання ними своїх повноважень.

Вказане призвело не до перевірки тих питань, щодо яких мало місце звернення, і як це передбачено п. 16 Порядку №698, а лише до встановлення своєчасності, достовірності, повноти даних та відповідності вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності документів і матеріалів об`єктів нагляду.

Згідно з листом Департаменту від 02.04.2018 за №10/10-33/0204/08/01 ним проведено лише перевірку відповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та прийнятті рішення про надання вихідних даних МБУО, тоді як відповідність намірів позивачем під сумнів не ставилася, і з цього приводу перевірку проводити взагалі не було ні підстав, ні необхідності.

При цьому, хоча згідно зі ст. 29 Закону № 3038-VI в редакції станом на 29.12.2016 рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, і інших підстав для відмови Закон № 3038-VI прямо не містить, станом на 17.10.2017 Департамент міг перевірити відповідність законодавству містобудівних умов та обмежень з будь-яких підстав.

Вказане свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо проведення позапланової перевірки та надання оцінки всім посиланням позивача на порушення законодавства, яка, в свою чергу, уможливила завершення будівництва об`єкта, тоді як станом на час звернення до Департаменту будівельні роботи ще не були завершені.

Також, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо вжиття заходів реагування на звернення позивача, оскільки звернення від 17.10.2017 фактично було розглянуте з наданням остаточної відповіді 02.04.2018.

Оскільки позивач звернувся до суду для з`ясування питання наявності виявлених ним порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, поновлення порушеного права шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії - провести належним чином контрольний захід - не є необхідним, і спір по суті вирішується в судовому порядку.

Щодо вимог до Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації, колегія суддів зазначає таке.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону № 3038-VI (в редакції станом на 29.12.2016) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з ч. 1-8 ст. 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

Згідно з п. 3.2, 3.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Мінрегінобуду від 07.07.2011 №109 (чинних станом на 29.12.2016) текстова частина містобудівних умов та обмежень містить розділи: "Загальні дані", "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки".

Розділ "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки" містить: а) граничнодопустиму висоту будівель; б) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; в) максимально допустиму щільність населення (для житлової забудови); г) відстані від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; ґ) планувальні обмеження (зони охорони пам`яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони); д) мінімально допустимі відстані від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд; е) охоронювані зони інженерних комунікацій; є) вимоги до необхідності проведення інженерних вишукувань згідно з державними будівельними нормами ДБН А.2.1-1-2008 "Інженерні вишукування для будівництва"; ж) вимоги щодо благоустрою з урахуванням положень Закону України "Про благоустрій населених пунктів"; з) забезпечення умов транспортно-пішохідного зв`язку; и) вимоги щодо наявності місць для постійного зберігання автотранспорту; і) вимоги щодо охорони культурної спадщини з урахуванням положень Закону України "Про охорону культурної спадщини"; ї) вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Таким чином, планувальні обмеження є складовою частиною містобудівних умов та обмежень, і без врахування всіх передбачених законодавством планувальних обмежень, МБУО не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам законодавства.

В даному випадку під час видачі (затвердження) Відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації 29.12.2016 р. Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №348/2016 на розробку проектно-кошторисної документації для об`єкта "Багатоквартирний житловий будинок з нежитловими приміщеннями" за адресою: АДРЕСА_2, не було враховано всі планувальні обмеження, і вони не знайшли відображення у МБУО, а саме.

Земельна ділянка у АДРЕСА_2 знаходиться у межах приаеродромної території Міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни), що підтверджується наявними у справі доказами і що очевидно було відомо всім зацікавленим особам станом на час розробки та затвердження Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №348/2016 на розробку проектно-кошторисної документації для об`єкта "Багатоквартирний житловий будинок з нежитловими приміщеннями" за адресою: АДРЕСА_2, про що свідчить надане до суду листування експлуатанта аеродрому з органом місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 72 Земельного кодексу України до земель авіаційного транспорту належать землі під: а) аеропортами, аеродромами, відокремленими спорудами (об`єктами управління повітряним рухом, радіонавігації та посадки, очисними та іншими спорудами), службово-технічними територіями з будівлями та спорудами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту; б) вертольотними станціями, включаючи вертольотодроми, службово-технічними територіями з усіма будівлями та спорудами; в) ремонтними заводами цивільної авіації, аеродромами, вертольотодромами, гідроаеродромами та іншими майданчиками для експлуатації повітряних суден; г) службовими об`єктами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

На приаеродромній території відповідно до закону запроваджується особливий режим використання земель.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Повітряного кодексу України від 19.05.2011 № 3393-VI 84) приаеродромна територія - обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого згідно із встановленим порядком аеродрому (вертодрому) або постійного злітно-посадкового майданчика, до якої встановлені спеціальні вимоги щодо розташування різних об`єктів, а їх висота контролюється з урахуванням умов безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден.

Згідно з ч. 1-4 ст. 69 Повітряного кодексу України будівлі і природні об`єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден.

На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності належать: 1) будівництво, вибухові роботи.

Визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Інформація про розміри приаеродромної території доводиться експлуатантом аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика чи уповноваженою ним особою до відома відповідних органів місцевого самоврядування, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, яка повністю чи частково належить до приаеродромної території. Розмір приаеродромної території залежить від розмірів аеродрому та визначається авіаційними правилами України.

Згідно з п. 3 Правил сертифікації цивільних аеродромів України, затверджених наказом Державіаслужби від від 25.10.2005р. №796, приаеродромна територія (прилегла до аеродрому зона контролю та обліку об`єктів і перешкод) - обмежена місцевість навколо аеродрому, над якою здійснюється маневрування ПС.

Згідно з п. 1.3, 1.5 Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України 30.11.2012 № 721, приаеродромна територія - обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого згідно із встановленим порядком аеродрому (вертодрому) або постійного злітно-посадкового майданчика, до якої встановлено спеціальні вимоги щодо розташування різних об`єктів, а їх висота контролюється з урахуванням умов безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден.

На приаеродромних територіях встановлюються спеціальні вимоги до розташування об`єктів, а їх висотне положення контролюється, виходячи із умов безпеки маневрування, зльоту та посадки відповідно до чинного законодавства. Для аеродромів класів А, Б, В, Г приаеродромна територія визначається колом з радіусом 50 км від КТА; класів Д, Е і некласифікованих - 25 км від КТА, вертодромів - 12 км від КТА, для злітно-посадкових майданчиків - 2,5 км від КТМ.

16.03.2014 та 16.03.2017 комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) отримувало сертифікат аеродрому №АП 09-02 про відповідність вимогам законодавства про цивільну авіацію і здатність забезпечення польоти повітряних суден, складовою частиною якого є карта-схема території Києво-Святошинського району Київської області, що потрапляє до приаеродромної території аеродрому "Київ" (Жуляни) (Т. 1 арк.79-82), для чого було використано доказову документацію по сертифікації аеродрому КП "Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) "Розробка та обґрунтування зон обмеження забудови з умов ризику третьої сторони", розроблена LLC "CESA" 18.11.2013 (Т. 1 арк. 83-88).

Згідно з сертифікатами аеродрому код (клас) аеродрому В (4С), що передбачає приаеродромну зону в радіусі 50 км від КТА.

Згідно вказаних документів територія с. Софіївська Борщагівка входить до зони радіусом 10 км від контрольної точки аеродрому, і на неї поширюються загальні обмеження ведення господарської діяльності, запровадження для приаеродромних територій.

Порядок погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації затверджений вказаним наказом Мінінфраструктури України від 30.11.2012 р. №721.

Згідно з п. 1.2 Порядку №721 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, які займаються будівництвом об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, провайдерів аеронавігаційного обслуговування та експлуатантів аеродромів (вертодромів).

Згідно з п. 2.1, 2.3 Порядку №721 погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, здійснює Державіаслужба України з урахуванням висновку експлуатанта аеродрому (вертодрому) щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, з умовами, що забезпечують необхідний рівень безпеки польотів у районі аеродрому та на приаеродромних територіях, форма якого наведена в додатку 2 до цього Порядку, а також висновку провайдера аеронавігаційного обслуговування щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, які повинні бути отримані заявником.

Процедура погодження здійснюється фахівцями Державіаслужби України на підставі Заявки, яка реєструється в день її надходження. Погодження здійснюється в місячний строк з дня реєстрації заявки.

До заявки повинні додаватися такі документи (в одному примірнику): ситуаційний план щодо місцезнаходження ділянки забудови об`єктів будівництва, прив`язаних до аеродрому (вертодрому, злітно-посадкового майданчику); копія Висновку експлуатанта; копія Висновку провайдера.

Саме отримання вказаного погодження є належним виконанням вимог ст. 69 Повітряного кодексу України щодо визначення умов забудови.

Як вбачається з матеріалів справи, детальний план території багатоквартирної житлової забудови в селі Соф.Борщагівка Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, затверджений рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області прийняла від 03.09.2014 р. №79, та Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №348/2016 на розробку проектно-кошторисної документації для об`єкта "Багатоквартирний житловий будинок з нежитловими приміщеннями" за адресою: АДРЕСА_2, видані Відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації 29.12.2016, в розділі "Планувальні обмеження" містять посилання лише на висновок провайдера аеронавігаційного обслуговування Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, згідно якого гранична висота будівель, які можуть вплинути на безпеку польотів на території багатоквартирної житлової забудови має становити 209 м., висота будівельного крану - 217 м.

Державною авіаційною службою України як учасником справи підтверджено відсутність відповідної заявки ОСОБА_1 як замовника будівництва на отримання відповідного погодження, про що також повідомлялася письмово прокуратура Київської області.

Тобто, оскаржувані Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №348/2016 погоджено на порушення ст. 69 Повітряного кодексу України без отримання погодження експлуатанта аеродрому та уповноваженого органу з питань цивільної авіації.

Вказане очевидно свідчить про невідповідність Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №348/2016 вимогам законодавства, оскільки вимога ст. 69 Повітряного кодексу України містить пряму вимогу щодо отримання погодження без будь-яких виключень, про що мав знати Відділ містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації при розгляді і видачі (затвердження) 29.12.2016 р. наданих йому Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №348/2016 на розробку проектно-кошторисної документації для об`єкта "Багатоквартирний житловий будинок з нежитловими приміщеннями" за адресою: АДРЕСА_2.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Відділ містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації не міг не знати про знаходження об`єкта будівництва на приаеродромній території і мав перевірити відсутність пов`язаних з цією обставиною обмежень під час вивчення МБУО.

Натомість, та обставина, що Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №348/2016 в частині "Планувальні обмеження (зони охорони пам`яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронні зони)" фактично відображають зміст 1.3 "Планувальні обмеження" детального плану території багатоквартирної житлової забудови в селі Соф.Борщагівка Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, затвердженого рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 03.09.2014 №79, не знімає з вказаного суб`єкта владних повноважень обов`язку перевірити вказані законодавчі обмеження незалежно від змісту ДПТ.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що хоча згідно зі ст. 29 Закону № 3038-VI в редакції станом на 29.12.2016 рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, і інших підстав для відмови Закон № 3038-VI прямо не містить, вказане, в свою чергу, не означає можливість ігнорування інших вимог законодавства, що безпосередньо впливають на можливість проведення забудови.

Вищенаведене в сукупності свідчить про те, що Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №348/2016 є протиправними, оскільки в даному випадку відсутність погодження згідно ст. 69 Повітряного кодексу України є суттєвим порушенням; погодження могло би бути і не отримане при відповідному зверненні, що унеможливило би проведення будівельних робіт.

На це вказує, зокрема, і зміст висновку експлуатанта аеродрому "Київ" (Жуляни) від 12.06.2017 №7.4-29-53, виданого забудовнику ОСОБА_1 , згідно з яким комісія по узгодженню будівництва на приаеродромній території аеропорту "Київ" (Жуляни) не рекомендує будівництво багатоквартирних житлових будинків з нежитловими приміщеннями, в тому числі, по АДРЕСА_2.

Також, колегія суддів звертає увагу, що сам висновок експлуатанта аеродрому "Київ" (Жуляни) від 12.06.2017 №7.4-29-53 наданий через шість місяців після того, як були видані Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №348/2016 від 29.12.2016.

Колегія суддів зазначає, що для висновку про порушення вимог законодавства при видачі Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №348/2016 достатньо самого факту відсутності погодження Державіаслужби України, тоді як всі можливі ризики будівництва, пов`язані зі знаходженням земельної ділянки на приаеродромній території, мали бути оцінені Державіаслужбою при розгляді саме відповідної заяви забудовника. Оцінку змісту висновків експлуатанта щодо забудови також мало бути надано уповноваженим органом - Державіаслужбою України.

Крім неотримання погодження Державіаслужби згідно зі ст. 69 Повітряного кодексу України, позивач також вказував на неможливість розміщення житлової забудови на вказаній земельній ділянці з огляду на вимоги Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки", Методики ідентифікації потенційно небезпечних об`єктів, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи від 23.02.2006 №98, Переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 р. №808, Переліку суб`єктів господарювання, галузей та окремих територій, які підлягають постійному та обов`язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2016 р. №763, згідно з якими аеропорти відносяться до вказаних об`єктів.

Однак, хоч згідно з вказаними актами законодавства аеропорти є об`єктами підвищеної небезпеки, проте, вказані акти законодавства не вимагають при видачі Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки окремо зазначати цю обставину і отримувати додаткові погодження та/або інші дозвільні документи для проведення будівельних робіт. Фактично статус аеропорту як об`єкта підвищеної небезпеки покладає додаткові зобов`язані на експлуатанта аеропорту, яким єкКомунальне підприємство "Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни).

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 66 Повітряного кодексу України керівник експлуатанта аеродрому несе відповідальність за забезпечення безпеки польотів, контроль за станом приаеродромної території, будівництвом об`єктів, діяльністю суб`єктів на аеродромі та на приаеродромній території, контроль за дотриманням вимог щодо встановлення і розміщення маркірувальних знаків та радіотехнічних пристроїв, підтримання встановленого порядку виконання і забезпечення польотів на аеродромі та здійснює координацію діяльності на аеродромі підприємств і організацій.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 69 Повітряного кодексу України інформація про розміри приаеродромної території доводиться експлуатантом аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика чи уповноваженою ним особою до відома відповідних органів місцевого самоврядування, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, яка повністю чи частково належить до приаеродромної території. Розмір приаеродромної території залежить від розмірів аеродрому та визначається авіаційними правилами України.

Для запобігання порушенню умов погодження, незаконному будівництву експлуатант аеродрому повинен здійснювати контроль за станом приаеродромної території.

Дотримання вимог законодавства про об`єкти підвищеної небезпеки стосовно аеродрому та його приаеродромної території фактично зводиться до вжиття вказаних заходів, що має місце під час аналізу стану приаеродромної території, проведення відповідних перевірок, надання висновків експлуатанта щодо забудови, які мають узагальнюватися Державіаслужбою України згідно зі ст. 69 Повітряного кодексу України та Порядку №721 при наданні (або відмови у наданні) відповідного погодження.

З врахуванням викладеного, оцінка наявності чи відсутності вказаних порушень також зводиться до неотримання погодження Державіаслужби України.

Крім того, під час розгляду заяви про отримання вказаного погодження, питання щодо умов впливу авіаційного шуму також має враховуватися Державіаслужбою України.

Оскільки при видачі Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №348/2016 не було перевірено дотримання вимог ст. 69 Повітряного кодексу України, що призвело до нез`ясування питання про можливість здійснення будівництва взагалі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання скасувати декларацію про початок виконання будівельних робіт "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_2", зареєстровану 20.01.2017 за №КС 083170200901, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.

Вказана декларація зареєстрована згідно з ч. 1 ст. 36 Закону №3038-VI в редакції до внесення змін згідно із Законом від 17.01.2017 р. № 1817-VIII, а саме: право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Згідно з ч. 7 ст. 36 Закону №3038-VI декларацію про початок виконання будівельних робіт може бути скасовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Вже станом на час прийняття рішення судом першої інстанції в даній справі вказана декларація вичерпала свою дію, оскільки ОСОБА_1 отримано сертифікат №КС 162182470669 на об`єкт "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_2 в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області ".

За таких обставин такі позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки станом на час розгляду справи всі негативні наслідки проведення і завершення будівництва пов`язані з актом, виданим на підтвердження завершення будівництва - сертифікатом №КС 162182470669.

Щодо позовних вимог в частині скасування сертифікату №КС 162182470669, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2, 5, 9 ст. 39 Закону № 3038-VI в чинній редакції прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Оскільки відповідний сертифікат №КС 162182470669 отримано вже станом на час розгляду справи судом першої інстанції, належним способом захисту порушеного права позивача в інтересах держави є саме визнання його протиправним та скасування такого сертифікату, так як саме відсутність вказаного сертифікату унеможливлює відчуження квартир у зведеному будинку.

Щодо доводів апелянта про те, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки ОСОБА_1 є власником квартир №88, АДРЕСА_8 , а також співвласником спільного майна в цьому будинку, а тому, оскільки у ОСОБА_1 виникло право власності на вказані приміщення, подальше оспорювання правомірності набуття третіми особами права власності на об`єкти нерухомості може вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в даному випадку заявлені органом прокуратури в інтересах держави не з метою позбавлення ОСОБА_1 належного їй нерухомого майна чи вирішення будь-якого іншого майнового спору, а з метою захисту інтересів держави (суспільного, публічного інтересу) фактом розміщення багатоквартирного житлового будинку в приаеродромній території, що відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеного ч. 1 ст. 2 КАС України - справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Звертаючись до суду з даним позовом, мотивуючи такий порушеннями норм, що регламентують будівництво на приаеродромних територіях, а також містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, прокуратура діяла не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства.

Разом з цим, заявленими позовними вимогами у вказаній справі прокурор не оспорює правомірність набуття третьою особою права власності на об`єкти нерухомості (квартири у житловому будинку по АДРЕСА_7 , які належать на праві власності ОСОБА_1 )

При цьому звернення Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави до суду з вказаним позовом, що здійснюється відповідно до згідно з ч.3-4 статті 53 КАС України, свідчить про належність такого спору до юрисдикції адміністративних судів, а тому, доводи апелянта про непідсудність даного спору судам адміністративної юрисдикції, колегія суддів відхиляє.

Крім того, питання дотримання вимог містобудівного законодавства в контексті норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та практики Європейського Суду з прав людини є питанням суспільного інтересу, тому дотримання прав забудовника (ОСОБА_1) як власника нерухомого майна, побудованого на підставі спірних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 348/2016 від 29.12.2016, не може мати переваги над інтересами суспільства в цілому, включно з потенційними покупцями житла у багатоквартирному житловому будинку з нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_7 , беручи до уваги і те, що і останні можуть піддаватись імовірному ризику щодо володіння своєю власністю та проживання в приаеродромній території.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 про те, що спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади та має приватно-правовий характер, є необґрунтованими.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що позов подано неналежним суб`єктом, суд апеляційної інстанції вказує наступне.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Аналогічна позиція зазначена Верховних Судом у постанові від 25 вересня 2018 року у справі №822/238/15.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 КАС, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону «Про прокуратуру» № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За положеннями частин першої, другої цієї статті прокурор вправі представляти інтереси громадянина в суді, представництво якого полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Із наведених нормативних положень можна дійти висновку, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки означенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього, або ж звертається в інтересах громадян, які за віком, станом здоров`я чи соціально-правовим статусом самі не спроможні захистити свої права. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Таку думку було висловлено Верховним Судом у складі колегія Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 листопада 2018 року у справі №826/3492/18.

Процесуальні і матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбувалося з порушенням встановленого законом порядку.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття «інтереси держави» зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону № 1697-VII.

Відтак, Суд вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Наведена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 3-5 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

В даному випадку позов подано прокуратурою Київської області в інтересах держави без визначення органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, оскільки, на думку органу прокуратури, вказані повноваження здійснюються неналежним чином органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Державною архітектурною інспекцією України в особі Департаменту у Київській області.

Як убачається з матеріалів справи, зі змісту позовної заяви, аргументації про бездіяльність відповідача, означеного предмету спору, описаного характеру спірних правовідносин, прокурор сфокусував увагу на порушеннях вимог законодавства у сфері містобудування, які допустив відповідач, поряд з тим навівши суттєві судження і аргументи, які опираються на об`єктивні дані й ілюструють, що дії відповідача порушують (зачіпають) інтереси держави, при цьому, орган державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження із захисту інтересів держави, неналежним чином здійснюють свої повноваження, що спонукало прокурора виступити на захист інтересів держави шляхом звернення з даним позовом до адміністративного суду.

Колегія суддів розглянувши даний спір, погоджується з доводами позивача, що повноваження, у зв`язку з неналежним здійсненням яких подано позов в інтересах держави, належать Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, який не здійснив розгляд по суті звернення органу прокуратури, не провів у передбачені строки позапланової перевірки та не надав оцінку викладеним у зверненні порушенням законодавства при розгляді звернення.

Так, як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою Київської області 17.10.2017 скеровано лист на адресу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області за №05/1-2706 вих 17, згідно з яким зазначено про виявлення в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порушення вимог містобудівного законодавства, а також заявлено про необхідність проведення позапланової перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 41-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Згідно з п. 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 р. № 698, нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Згідно з п. 15 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 р. № 698, підставами для проведення позапланової перевірки є: 4) письмова вимога правоохоронних органів про проведення перевірки. Тобто, звернення правоохоронного органу є обов`язковою і безумовною підставою для проведення позапланової перевірки.

Непроведення перевірки саме з тих підстав, які були зазначені у зверненні про проведення перевірки, може бути розцінена як нездійснення повноважень, тобто, допущення бездіяльності.

Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області вимогу органу прокуратури не виконав за результатами неодноразових звернень до Департаменту, що стало зрозуміло також з листа Департаменту від 02.04.2018 за №10/10-33/0204/08/01.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з доводами прокуратури Київської області про неналежне здійснення Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області архітектурно-будівельного нагляду і виникнення права самостійного звернення до суду позивачем в інтересах держави згідно ст. 23 Закону № 1697-VII.

При чому, в даному випадку звернення до суду мало місце у зв`язку зі нездійсненням органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, цих повноважень, а не у зв`язку з відсутністю такого органу, що є двома різними підставами для звернення до суду в інтересах держави; про нездійснення відповідних повноважень свідчить невжиття саме тих заходів, про які зазначено у зверненні - проведення позапланової перевірки, а не документальної, яка була проведена, і ненадання по суті оцінки тим порушенням, про які йде мова у зверненні.

За таких обставин, колегія суддів не може врахувати правову позицію, викладену в ухвалі Верховного Суду про відмову у відкритті касаційного провадження від 21.01.2019 №810/3163/18.

Крім того, згідно ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тоді як вказана правова позиція міститься в ухвалі Верховного Суду.

Щодо посилання на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 №927/246/18, то згідно змісту вказаного судового рішення, обставини, що слугували підставою звернення прокурора до суду були іншими, і мали місце в інтересах органу місцевого самоврядування, а не держави без визначення відповідного органу, тому висновки Верховного Суду у вказаній справі не можуть бути застосовані.

Також, колегія суддів враховує і те, що Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України у даному спорі визначений у статусі відповідача, як суб`єкт владних повноважень, бездіяльність якого визнається протиправною та якого в судовому порядку зобов`язують вчинити певні дії.

Водночас, нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 698, не визначено будь-якого іншого органу державної влади чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження по здійсненню контролю за діями/бездіяльністю Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України, як і будь-якого іншого порядку оскарження дій чи бездіяльності такого органу, крім судового.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, позбавлення органу прокуратури права на звернення до суду в інтересах держави фактично унеможливлює розгляд в судовому порядку спірної ситуації щодо дотримання вимог містобудівного законодавства взагалі, оскільки орган місцевого самоврядування - Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області - приймала рішення про затвердження Генерального плану та ДПТ вказаної території з відсутніми містобудівними обмеженнями і є зацікавленою особою; орган архітектурно-будівельного контролю фактично від виконання своїх функцій самоусунувся.

Не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і доводи апелянта про наявність повноважень у Державної авіаційної служби України щодо здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за законністю містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок та реєстрації декларацій про початок будівельних робіт у зв`язку з розташуванням земельної ділянки в межах приаеродромної території аеродрому «Київ» (Жуляни) та порушенням спірними дозвільними документами, що дають право на виконання будівельних робіт, інтересів держави у сфері безпеки цивільної авіації, оскільки відповідно до положень Повітряного кодексу України, Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 520, вказаний центральний орган виконавчої влади лише реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України і є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, а не суб`єктом державного архітектурно-будівельного нагляду чи контролю.

Безпідставними в даному випадку є посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 810/3046/17, стверджуючи про викладення у ній правової позиції про наявність у Державної авіаційної служби України повноважень щодо звернення до суду з адміністративним позовом про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, оскільки ухвалами судів першої та апеляційної інстанцій у вказаній справі відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог Державної авіаційної служби України про зобов`язання ОСОБА_4 і ТОВ «БКФ «Інвікта» виконати рішення Державіаслужби від 18.07.2017 № 45 і № 46 про припинення будівництва, знести самочинне будівництво та привести в попередній стан земельні ділянки на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України (у редакції КАС України до 15.12.2017) у зв`язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, та задовольняючи касаційну скаргу Державної авіаційної служби України на вказані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 810/3046/17, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку виключно про те, що спір про зобов`язання виконати рішення Державіаслужби про припинення будівництва, знести самочинне будівництво та привести в попередній стан земельні ділянки на приаеродромних територіях належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому, такі доводи колегія суддів відхиляє.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 13 червня 2019 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов