ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2019 року

Київ

справа №805/1738/17-а

адміністративне провадження №К/9901/2799/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 805/1738/17-а

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач-1), Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Молочної І.С., суддів Аляб`єва І.Г., Голошивця І.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д.).

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ МВС України від 21 грудня 2016 року №1222 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 в запас Збройних Сил України за п. 64 «г» (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року;

- стягнути з МВС України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 20 грудня 2016 року по момент винесення рішення у справі з розрахунку середньоденного грошового забезпечення в розмірі 271,38 грн.;

- зобов`язати МВС України працевлаштувати ОСОБА_1 на посаді, яка рівнозначна посаді начальника лінійного відділу органу внутрішніх справ (згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі 805/5768/14) та видати наказ про призначення ОСОБА_1 на обрану посаду за його згодою.

2. Позов обґрунтований тим, що враховуючи положення пунктів 9-10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію» та підпункту «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114), працівник міліції міг бути звільнений зі служби в органах внутрішніх справи через скорочення штатів виключно у разі відмови від проходження служби в поліції та/або неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, за умови відсутності можливості подальшого використання на службі.

3. Позивач стверджував, що можливість його використання на службі відповідачами не перевірялась.

4. Заперечуючи проти позовних вимог відповідачі зазначали, що позивач не висловив згоди на його переведення на службу до поліції, що є безумовною підставою для його звільнення у зв`язку з ліквідацією органів внутрішніх справ. Водночас відповідачі вважають, що вжиття ними заходів щодо подальшого працевлаштування позивача не їх обов`язком.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з грудня 1990 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

6. Наказом Управління МВС України на Донецькій залізниці від 21 березня 2012 року № 114о/с позивача призначено на посаду начальника лінійного відділу на станції Слов`янськ Управління МВС України на Донецькій залізниці з 19 березня 2012 року.

7. Наказом МВС України від 05 серпня 2014 року № 1498о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ.

8. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у справі № 808/5768/14, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі:

- визнано незаконними та скасовано накази Міністерства внутрішніх справ України від 05 серпня 2014 року № 852 та № 1498 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника лінійного відділу на станції Слов`янськ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці з 06 серпня 2014 року;

- стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу за період з 06 серпня 2014 року по 20 жовтня 2016 року у розмірі 150887,28 грн.;

- звернуто до негайного виконання постанову суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці на користь ОСОБА_1 суми грошового забезпечення за один місяць вимушеного прогулу.

9. 20 грудня 2016 року Міністерство внутрішніх справ України видало наказ за № 1217 о/с, яким скасувало накази МВС України від 05 серпня 2014 року №852 у частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності; від 05 серпня 2014 року №1498 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

10. Наказом МВС України від 21 грудня 2016 року №1222 о/с вирішено вважати звільненим ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за підпунктом «г» пункту 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ і відповідно до пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» з 06 листопада 2015 року.

11. 03 березня 2017 року позивач звернувся до МВС України із запитом, у якому просив надати йому інформацію щодо виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у справі № 808/5768/14.

12. Листом від 27 березня 2017 року МВС України повідомило позивача, що наказом МВС України від 20 грудня 2016 року скасовані накази МВС України від 05 серпня 2014 року №852 та №1498 о/с, якими ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено з органів внутрішніх справ. Проте у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» та ліквідацією органів внутрішніх справ, наказом МВС України від 21 грудня 2016 року №1222 о/с ОСОБА_1 звільнено з 06 листопада 2015 року в запас Збройних Сил України через скорочення штатів.

13. Не погоджуючись з наказом МВС України про звільнення з вказаних підстав, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

14. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі № 1738/17-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ МВС України від 21 грудня 2016 року №1222о/с «По особовому складу» в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 , начальника лінійного відділу на станції Слов`янськ Управління МВС України на Донецькій залізниці в запас Збройних Сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року;

- поновлено ОСОБА_1 , підполковника міліції на службі на посаді начальника лінійного відділу на станції Слов`янськ Управління МВС України на Донецькій залізниці з 07 листопада 2015 року;

- стягнуто з Управління МВС України на Донецькій залізниці на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 50 205 (п`ятдесят тисяч двісті п`ять) грн. 30 коп.

15. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

16. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що МВС України не було дотримано процедури звільнення позивача з підстав, визначених у підпункті «г» пункту 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

17. Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що МВС України не вирішило питання про можливість подальшого використання позивача на службі та не запропонувало йому посад в органах Національної поліції.

18. Суд першої інстанції відхилив доводи відповідачів з приводу відсутності згоди позивача, як на умову для переведення на службу до Національної поліції, зазначивши, що надати таку згоду позивач міг лише на пропозицію МВС України.

19. Також суд першої інстанції врахував, що на момент проведення процедури створення органів поліції, скорочення штатів органів внутрішніх справ та вивільнення працівників, які не виявили бажання проходити службу в поліції з одночасним переведення решти працівників міліції до органів поліції (серпень-листопад 2015 року), позивач був учасником судового розгляду його позову стосовно поновлення на займаній посаді в органах внутрішніх справ, у зв`язку з чим був об`єктивно позбавлений можливості висловити згоду та/або прийняти пропозицію продовжити службу в поліції.

20. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, погодився з аргументами суду першої інстанції та наданою ним правовою оцінкою обставинам справи.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

21. Відповідачем-2 подано касаційну скаргу на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі № 1738/17-а та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

22. Аргументи скаржника полягають у тому, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права. Скаржник наголошує, що позивач у встановленому законодавством порядку не виявив бажання проходити службу в поліції, у зв`язку з чим наказ про його звільнення зі служби є правомірним.

23. Відповідач-2 також зазначає, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права під час визначення суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, позаяк не було враховано те, що позивач з 2015 року отримує пенсію, що позбавляє його права на відповідні виплати.

24. Водночас скаржник зауважує, що розмір середньоденного грошового забезпечення судами був визначений шляхом ділення розміру грошового забезпечення за два місяці на кількість робочих днів у відповідних місяцях, що не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, що затверджена наказом МВС України від 31 грудня 2007 року №499, відповідно до яких розмір середньоденного грошового забезпечення має визначатись з огляду на кількість календарних днів у відповідних місяцях.

25. Позивач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

26. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

27. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

28. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

32. 02 липня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 580-VIII «Про Національну поліцію», яким визнано таким, що втратив чинність Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію».

33. Відповідно до пункту 1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» останній набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

34. Закон України «Про Національну поліцію» опублікований в газеті «Голос України» 06 серпня 2015 року за № 141-142 і набрав чинності 07 листопада 2015 року.

35. Ураховуючи викладене, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17- 18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону набирають чинності 07 серпня 2015 року.

36. Пунктом 8 розділу XI Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ уважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

37. Відповідно до пункту 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

38. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

39. Згідно з пунктом 10 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

40. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

41. Відповідно до пункту 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

42. Пунктом 24 Положення № 114, передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

43. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

44. Згідно з підпунктом «г» пункту 64 Положення № 114 підставою для звільнення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) є скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

45. Абзацом першим пункту 1.6 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 (далі - Інструкція №499) передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

46. Відповідно до пункту 1.18 розділу І Інструкції № 499 при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

47. Підпунктом «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок № 100), передбачено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.

48. Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

49. Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

VI. Позиція Верховного Суду

50. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд керується таким.

51. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

52. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

53. Ураховуючи положення пунктів 9-10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» та підпункту «г» пункту 64 Положення № 114, працівник міліції міг бути звільнений зі служби в органах внутрішніх справи через скорочення штатів виключно у разі відмови від проходження служби в поліції та/або неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, за умови відсутності можливості подальшого використання на службі.

54. Водночас відповідно до наведених норм Закону України «Про Національну поліцію» працівник міліції міг бути прийнятий на службу до поліції за умови його відповідності вимогам до поліцейських або шляхом видання наказу про призначення за його згодою, або за результатами проходження конкурсу.

55. Суд приходить до висновку, що в першому випадку формою волевиявлення особи слугувало надання згоди на призначення на посаду. Проте такій згоді повинна була передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва, оскільки згода особи, по своїй суті, є відповіддю на цю ініціативу, а її наслідком є призначення особи на посаду у відповідності до узгодженої пропозиції. Отже, особа, яка була попереджена про звільнення внаслідок скорочення штатів, не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

56. Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути встановлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту «г» пункту 64 Положення № 114.

57. Що стосується другого з наведених випадків, то необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

58. Таким чином, лише у випадку, якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття посад, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» і звільнення особи за скороченням штатів.

59. Слід зауважити, що Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, установлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

60. Отже, сам факт відсутності заяви про намір продовжувати службу в органах поліції, якщо не було дотримано процедури звільнення, не може бути достатнім свідченням того, що звільнення у зв`язку зі скороченням штатів відбулось правомірно.

61. З огляду на положення частини 2 статті 77 КАС України, Суд уважає, що під час розгляду цієї справи відповідачами не надано жодних належних доказів, які б підтверджували пропонування позивачу посади в органах Національної поліції і його відмови від цих посад.

62. Тому, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про незаконність звільнення ОСОБА_1 з посади начальника лінійного відділу на станції Слов`янськ Управління МВС України на Донецькій залізниці.

63. Щодо аргументів скаржника в частині розрахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, Суд зазначає, що вже висловлював висновок в аналогічних правовідносинах, за яким при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає сума заробітку за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку № 100 (постанова Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 826/16716/14).

64. Отже, судами першої та апеляційної інстанцій правильно розраховано середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, керуючись кількістю робочих днів відповідно до приписів Порядку № 100.

65. Суд також повністю відхиляє доводи касаційної скарги щодо відсутності правових підстав для виплати позивачеві середнього грошового забезпечення за час вимушено прогулу у зв`язку з незаконним звільненням з огляду на призначення позивачеві з 2015 року пенсії.

66. Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

67. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 26 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18).

68. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

69. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

70. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

VII. Судові витрати

71. Враховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

72. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

73. Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці залишити без задоволення.

74. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року в справі № 805/1738/17-а залишити без змін.

75. Судові витрати розподілу не підлягають.

76. Постанова набирає законної сили з дати її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко