Номер провадження 2/754/1216/19

Справа №754/3861/18

РІШЕННЯ

Іменем України

07 червня 2019 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Таран Н.Г.,

секретаря судового засідання: Ковтуненка В.В.

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», про стягнення безпідставно списаних коштів з карткового рахунку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», про стягнення безпідставно списаних коштів з карткового рахунку. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 19.03.2017 року йому під час розрахунків банківською карткою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» стало відомо про те, що його банківській рахунок № НОМЕР_1 , до якого прив`язана банківська картка у вищевказаному Банку, було заблоковано. 20.03.2017 року позивач невідкладно звернувся до

банківського відділення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», де йому повідомили, що його картковий рахунок закрито та заблоковано у зв`язку із несанкціонованим зняттям невідомою особою готівки з банкомату розташованому у м .Києві по вул. Миропільська, 19 у розмірі 13000,00 грн. та запропоновано звернутися в банк з письмовим запитом для отримання детальної відповіді відносно повернення грошових коштів. 21.03.2017 року позивач звернувся з претензією до відповідача де виклавши вищевказані обставини також повідомив, що 19.03.2017 року з 10 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв. знаходився за основним місцем роботи у кругу колег, та ані банківську картку, ані пін-код до неї іншим особам не передавав та ніколи не повідомляв. Окремо у претензії позивач вказав, що до вказаного карткового рахунку підключена послуга «смс-банкінг», але жодних смс-повідомлень про використання картки та/або зняття готівки від відповідача не отримував. 05.05.2017 року від відповідача надійшла відповідь зі змісту якої вбачається, що останній дуже співчуває, але вважає що в цьому також є вина позивача, оскільки невідома та невстановлена особа під час використання картки ввела коректний пін-код та отримала доступ до особистих даних позивача, при цьому змінивши контактний номер телефону, відключила послугу смс-банкінг та зняла готівку з карткового рахунку. Відповідачем також рекомендовано позивачу звернутися до правоохоронних органів, що ним і було зроблено ще до моменту отримання відповіді від відповідача. Не погоджуючись з наданою відповіддю відповідача, яка не містить виконаної вимоги про повернення незаконно списаної грошової суми, проведення службової перевірки та конкретної відповіді яким чином, ким та за допомогою яких спецзасобів були зняти кошти з банківського рахунку, позивач 16.05.2017 року повторно звернувся з листом - претензією до відповідача де виклав свою позицію стосовно дотримання договору. Відповідач листом від 22.06.2017 року повідомив позивача про те, що його претензія стосовно повернення коштів не може бути задоволена, оскільки під час несанкціонованої зняття готівки було введено правильний пін-код банківської картки, а за шахрайські дії відповідач відповідальності не несе.

Ухвалою суду від 30.03.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у вказаній справі з викликом (повідомленням) сторін.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав викладених в ньому та просив його задовольнити.

Представник відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судове засідання не зявився, причини неявки суду невідомі. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 17.07.2018 року на адресу суду надійслав відзив на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

На підставі ст.ст. 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК).

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 19.03.2017 року, з платіжної картки№ НОМЕР_1 , якою користувався позивач ОСОБА_1 були списані грошові кошти у сумі 13000,00 грн.

Вказане також підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 .

21.03.2017 року позивач звернувся із заявою про вчинення дій, що містять ознаки злочину до Подільського управління поліції у м. Києві.

21.03.2017 року позивач звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з заявою про несанкціонований доступ до його карткових рахунків і зняття з них готівки, просив: повернути йому грошові кошти, провести розслідування, знайти винних осіб, пояснити чому саме та хто зняв його грошові кошти. Пояснити чому СМС-банкінг не працював, повідомити результати в письмовій формі на домашню адресу та електронну пошту про результати перевірок. Також повідомив, що з цього приводу написав заяву в поліцію.

Листом від 03.05.2017 року відповідач повідомив позивача про те, що у нього немає можливості виконати вимоги позивача з незалежних від нього причин. Аналіз ситуації, що склалася показав, що позивачем були порушені умови і правила надання банківських послуг. Також позивачу запропоновано звернутись до правоохоронних органів.

13.04.2017 року позивач звертався зі скаргою до Національного банку України і просив провести перевірку та розслідування по факту крадіжки його заощаджень.

11.05.2017 року В.о. директора Департаменту платіжних систем та інноваційного розвитку Національного банку України повідомив листом позивача про те, що питання про повернення коштів списаних з рахунку позивача, має вирішуватись відповідно до умов договору укладеного з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», внутрішніх положень банку, а в разі недосягнення згоди, позивач має право звернутись до суду для захисту своїх прав та законних інтересів відповідно до статей 15, 16, 22 та 23 ЦК України.

16.05.2017 року позивач звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з заявою про несанкціонований доступ до його карткових рахунків і зняття з них готівки, де просив: повернути йому грошові кошти, провести розслідування перевірок з приводу шахрайських дій, надати інформацію про зняті кошти, про картку, яка було в той час в банкоматі, хто її видавав і де. Надати відповідь чому не працював СМС-банкінг, хто і з якої адреси входив в Приватбанк. Провести перевірку персоналу, який мав доступ до його конфіденційної та банківської інформації, включаючи технічний персонал.

Листом від 22.06.2017 року відповідач повідомив позивача про те, що для того, щоб зняти грошові кошти з його платіжної картки був введений правильний ПІН-код картки. Однак, Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІН-коду. Також рекомендовано позивачу звернутись до правоохоронних органів за наявності у нього впевненості у здійсненні іншими особами шахрайських дій.

Відповідно до копії листа слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві від 15.05.2017 року, адресованого ОСОБА_1 , вбачається, що впровадженні слідчого відділу Дніпровського управління поліції перебуває кримінальне провадження №12017100040004724, розпочате 01.04.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 (Шахрайство) КК України. Заява про вчинення кримінального правопорушення по факту крадіжки коштів з банківської карти « ПриватБанк » зареєстрована в Журналі Єдиного обліку повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Подільського управління поліції 31.03.2017 за № 12989. Слідчим відділом Подільського управління поліції 31.03.2017 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100070001383, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 (Крадіжка) Кримінального кодексу України. 04.04.2017 року вказане кримінальне провадження направлено за підслідністю до слідчого відділу Дніпровського управління поліції. Досудове розслідування по даному кримінальному провадженню доручено слідчому слідчого відділу Дніпровського управління поліції Блажку К.В.

Згідно довідки Київського муніципального академічного театру опери та балету для дітей та юнацтва ОСОБА_1 . 19.03.2017 року з 10 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв. знаходився у театрі відповідно до графіку репетицій та вистав.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списувати кошти з рахунка на підставі розпорядження клієнта.

Тобто тільки клієнт може ініціювати списання коштів, а банк в свою чергу зобов`язаний ідентифікувати його особу. Встановлення, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особою - запорука належного виконання банком умов договору. Саме тому у випадку допущення працівником банку халатності, внаслідок чого незаконно списуються гроші з поточного рахунку клієнта, фінустанова повинна нести відповідальність.

В судовому засіданні не доведено, що позивач вчиняв розрядження щодо списання/перерахунку коштів, та вчиняв будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з його рахунків.

Положенням ст.1073 ЦК України встановлено, що у випадку несвоєчасного зарахування коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30.04.2010 року банку разі здійснення не дозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до ч. 3 ст. 1092 ЦК України якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Отже, положення Цивільного Кодексу передбачає прямий обов`язок банку в разі виявлення незаконного списання коштів повернути їх на рахунок клієнта.

У відповідності до ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів.

У відповідності до п. 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувана, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Так, згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до п. 8 та п. 9 Розділу VI Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014 року «Про здійснення операцій з використання електронних платіжних засобів»: «Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції (п. 8).»

Згідно п.9 розділу VІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 року №705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно зі ст. 7 та п. 38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.

Аналіз наведених вище норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.

Відповідно до п. 18.3 статті 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документу. У разі недотримання зазначених вимог, банк або інша установа - член платіжної системи, несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу.

Згідно з п. 39.2.3 ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед позивачем, як володільцем банківського рахунку.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути незаконно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У рішеннях Верховного суду від 23.01.2018 року у справі № 202/10128/14-ц (ЄДРСРУ № 71807586), 01.02.2018 року у справі № 758/7327/14-ц (ЄДРСРУ № 72044195) та від 12.02. 2018 року у справі № 592/2386/16-ц (ЄДРСРУ № 72199299) досліджувалися питання щодо стягнення з банківської установи на користь споживача (позивача) безпідставно списаних коштів з карткового рахунку.

У вказаних рішеннях Верховний суд вказував на те, що задовольняючи позов споживача суд має враховувати положення статей 1068, 1071, 1072, 1073 ЦК України, статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пункту 9 розділу ІV Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, та діяти на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15: «…не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відсутні підстави для цивільно-правової відповідальності позичальника».

Крім того, згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам статей 76, 81 ЦПК України.

Безпідставним на думку суду є й посилання представника відповідача у відзиві на позов, як на правову підставу відповідальності позивача за несанкціоноване списання грошових коштів з його рахунків, положення пунктів 1.1.5.5, 1.1.5.13, 1.1.5.14, 2.7.3.1.13 Умов і правил надання банківських послуг, які в матеріалах справи відсутні.

Відповідач на виконання вимог статтей 76, 81 ЦПК України не надав суду зазначених вище Умов та правил надання банківських послуг, які є складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, доводи позивача про те, що він жодним чином не порушував умови договору про обслуговування карткового рахунку, негайно повідомив обслуговуючий банк про несанкціоноване списання грошових коштів з його рахунку, звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушенн, звернутися з офіційною письмовою вимогою про повернення коштів в обслуговуючий банк знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, у зв`язку з чим надані суду письмові докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення даного позову.

Отже, з відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь позивача слід стягнути безпідставно списані кошти в розмірі 13000,00 грн.

Також, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 22, 321, 614, 1213, 1066, 1068, 1071, 1073, 1092 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13,76-81, 82, 258 - 259, 263, 354, 355 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», про стягнення безпідставно списаних коштів з карткового рахунку - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані кошти з карткового рахунку в розмірі 13000,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь держави судові витрати по справі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 11.06.2019 року.

Суддя: Н.Г.Таран