Справа № 442/5130/17 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.
Провадження № 22-ц/811/183/19 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2019 року м.Львів
Справа № 442/5130/17
Провадження № 22-ц/811/183/19
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
з участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, ухвалене у м. Дрогобичі 23 листопада 2018 року (суддя Крамар О.В.),
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3
про витребування майна з чужого незаконного володіння,-
встановив :
У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський автоцентр КАМАЗ» у розмірі 75,97% статутного капіталу товариства, що у грошовому виразі складає 566 699 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що є власником частки в статутному капіталі ТзОВ «Львівський автоцентр КАМАЗ» в розмірі 84,5%, що підтверджується нотаріально посвідченими заявами 25 колишніх учасників товариства про вихід зі складу учасників вказаного товариства та передачу йому (позивачу) належних їм часток у статутному капіталі товариства; рішенням загальних зборів від 30 червня 2007 року, оформленим протоколом №2; рішенням загальних зборів учасників товариства від 30 червня 2007 року, яке оформлене протоколом №2/1; рішенням загальних зборів учасників товариства від 5 травня 2008 року, яке оформлене протоколом №3. Зазначає, що незважаючи на те, що частки у статутному капіталі товариства колишніх 25 учасників вже були йому відступлені, вказані особи, шляхом укладення договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТзОВ «Львівський автоцентр КАМАЗ» від 6 червня 2008 року також передали свої частки в статутному капіталі товариства у загальному розмірі 75,97% ОСОБА_5 . Стверджує, що надалі, не будучи власником спірних часток у статутному капіталі товариства, ОСОБА_5 відчужив їх відповідачу ОСОБА_3 шляхом укладення договору дарування. Вважає, що частка в розмірі 75,97 % статутного капіталу вибула з його володіння не з його волі. Просить позов задовольнити.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 листопада 2018 року позов задоволено. Ухвалено витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 частку в статутному капіталі ТзОВ «Львівський автоцентр КАМАЗ» у розмірі 75,97% статутного капіталу товариства, що у грошовому виразі складає 566 699 грн. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_3 Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.
17 лютого 1998 року рішенням зборів учасників ТОВ «Львівський автоцентр КАМАЗ», оформленим протоколом №1, затверджено Статут товариства. Пунктом 1.1. Статуту визначено, що товариство створено відповідно до Установчого договору від 17 лютого 1998 року шляхом об`єднання майнових вкладів його учасників. Товариство створено шляхом реорганізації Львівського обласного автоцентру КАМАЗ. До даного товариства в порядку правонаступництва переходять права та обов`язки Львівською обласного автоцентру КАМАЗ.
Відповідно до п.3.4 Статуту учасниками товариства є: Регіональне відділення Фонду Державного майна України у Львівській області з часткою 15,5% статутного фонду, та 29 фізичних осіб з часткою 84,5% ( ОСОБА_6 із часткою 3,79%; ОСОБА_7 із часткою 2,46%; ОСОБА_8 із часткою 2,56%; ОСОБА_9 із часткою 2,83%; ОСОБА_10 із часткою 2,87%; ОСОБА_11 із часткою 4,29%; ОСОБА_12 із часткою 2,71%; ОСОБА_13 із часткою 4,18%; ОСОБА_14 із часткою 5,34%; ОСОБА_15 із часткою 4,50%; ОСОБА_16 із часткою 4,34%; ОСОБА_17 із часткою 2,54%; ОСОБА_18 із часткою 5,04%; ОСОБА_19 із часткою 2,87%; ОСОБА_20 із часткою 2,14%; ОСОБА_21 із часткою 3%; ОСОБА_22 із часткою 2,58%; ОСОБА_23 із часткою 3,10%; ОСОБА_24 із часткою 2,68%; ОСОБА_25 із часткою 3,43%; ОСОБА_26 із часткою 2,46%; ОСОБА_27 із часткою 1,96%; ОСОБА_28 із часткою 2,60%; ОСОБА_29 із часткою 3,20%; ОСОБА_30 із часткою 1,43 %; ОСОБА_31 із часткою 1,35%; ОСОБА_32 із часткою 1,35%; ОСОБА_33 із часткою 1,40%; ОСОБА_34 із часткою 1,50%).
25 учасників товариства - ОСОБА_11 , ОСОБА_29 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_32 , ОСОБА_26 , ОСОБА_34 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_30 , ОСОБА_28 , ОСОБА_7 , ОСОБА_27 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_9 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_33 , ОСОБА_16 , ОСОБА_35 та ОСОБА_25 подали ТзОВ «Львівський автоцентр КАМАЗ» нотаріально посвідчені заяви про вихід із учасників Товариства та прохання передати їх частки ОСОБА_4
Згідно із рішенням загальних зборів учасників товариства від 30 червня 2007 року, яке оформлене протоколом №2, загальні збори учасників товариства задовольнили заяви 25 учасників про їх вихід з числа учасників товариства, прийняли рішення про їх виключення з числа учасників товариства, надали згоду на відступлення належних їм часток ОСОБА_4 ; прийняли ОСОБА_4 до числа учасників товариства, затвердили нову редакцію Статуту товариства та обрали директором Товариства ОСОБА_4.
Рішенням загальних зборів учасників Товариства від 30 червня 2007 року, яке оформлене протоколом №2/1, збори учасників виключили ОСОБА_24 (частка 2,68%) та ОСОБА_31 (частка 1,35%) зі складу учасників ТзОВ «Львівський автоцентр КАМАЗ» у зв`язку зі смертю, а їх частки передали ОСОБА_4
На зборах 30 червня 2007 року були присутні учасники товариства - фізичні особи, які володіють в сукупності 70,63% голосів, а протоколи зборів підписані усіма вказаними учасниками.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 18 травня 2010 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 2 лимстопада 2010 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 до ТзОВ «Львівський автоцентр «КАМАЗ», з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 . , ОСОБА_16., ОСОБА_20., ОСОБА_22., ОСОБА_26. , ОСОБА_28 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 , ОСОБА_34 , ОСОБА_9 , ОСОБА_25 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_33 , про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТзОВ «Львівський автоцентр «КАМАЗ» від 30 червня 2007 року, визнання недійсними заяв позивачів про вихід з товариства і відступлення частки ОСОБА_4 , зокрема, встановлено, що на час прийняття рішень 30 червня 2007 року позивачі вже не були учасниками ТзОВ «Львівський автоцентр «КАМАЗ», корпоративні відносини позивачів з товариством припинилися у зв`язку із поданням ними заяв про вихід з товариства. Вихід учасника з товариства є підставою для внесення змін до установчих документів та їх державної реєстрації, а судом встановлено, що необхідні зміни щодо складу учасників товариства - відомості про розмір часток кожного з учасників, до державного реєстру внесені не були. Проте, невиконання названих приписів закону товариством не може вплинути на волевиявлення учасника товариства, позбавити чи обмежити учасника можливості вільно розпорядитися своїми корпоративними правами, зокрема, вийти з товариства, а також не означає, що учасник, який у встановленому порядку вибув з товариства, автоматично повертається в число учасників. Ні статутом ТзОВ «Львівський автоцентр «КАМАЗ», ні чинним законодавством не передбачено права учасників товариства відкликати раніше подані ними заяви про вихід із товариства.
Рішенням загальних зборів учасників Товариства від 5 травня 2008 року, яке оформлене протоколом №3, у яких взяли участь Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Львівській області (частка 15,5%) та ОСОБА_4 . (частка 74,66%) виключено з числа учасників товариства ОСОБА_14 , частка якою становила 5,34% та ОСОБА_15 , частка якого становила 4,5%; належні їм частки вирішено передати ОСОБА_4 .
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_11 , ОСОБА_29 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_32 , ОСОБА_26 , ОСОБА_34 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 . ОСОБА_12 , ОСОБА_30 , ОСОБА_28 , ОСОБА_7 , ОСОБА_27 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_9 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_33 , ОСОБА_16 , ОСОБА_35 , ОСОБА_25 та ОСОБА_14 6 червня 2008 року підписали та нотаріально засвідчили із ОСОБА_5 26 договорів купівлі-продажу часток у товаристві.
6 червня 2008 року зазначені особи провели загальні збори учасників ТзОВ «Львівський автоцентр «КАМАЗ», на яких прийняли заяви від 25 попередніх учасників товариства про відкликання заяв про вихід з товариства, поданих ними у травні-червні 2007 року, та оголосили недійсними вказані заяви. Крім того, скасовано рішення зборів учасників товариства, що оформлені протоколом №2 від 30 червня 2007 року; скасовано рішення зборів учасників Товариства від 5 травня 2008 року; звільнено ОСОБА_4 з посади директора твариства; обрано генеральним директором товариства Подвисоцького О.В. ; затверджено нову редакцію Статуту товариства.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 24 червня 2010 року рішення загальних зборів учасників товариства від 6 червня 2008 року визнано недійсним. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. Надалі, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2011 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16 червня 2011 року, було задоволено заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2010 року. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2010 року скасовано, прийнято нову постанову, якою рішення Господарського суду Львівської області від 24 червня 2010 року залишено без змін.
Рішенням суду встановлено, що станом на 30 червня 2007 року 25 учасників товариства подали зборам учасників товариства нотаріально посвідчені заяви про свій вихід з товариства та про відступлення їх часток ОСОБА_4 . Загальними зборами учасників товариства 30 червня 2007 року розглянуті заяви 25 учасників про вихід з Товариства та відступлення їх часток ОСОБА_4 , прийнято рішення на підставі поданих заяв про виключення 25 учасників з числа учасників товариства, надано згоду на відступлення належних їм часток ОСОБА_4 , його прийнято до числа учасників товариства та обрано директором. Таким чином, на підставі поданих заяв 25 осіб, які вийшли з товариства, їх корпоративні права припинились, частки у статутному фонді товариства, що належали цим особам, згідно рішення загальних зборів від 30 червня 2007 року, яке оформлено протоколом №2, перейшли до ОСОБА_4 .
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11 жовтня 2013 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 10 червня 2014 року, якими визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Львівський автоцентр «КАМАЗ» від 9 грудня 2008 року про затвердження складу учасників товариства та розподіл між ними часток у статутному капіталі товариства: частка РВ ФДМУ по Львівській області 15,50%, що складає 115 617,91 грн., та частка ОСОБА_4 - 84,50% статутного капіталу товариства, що складає 630 304,09 грн. Зазначеним рішенням також визнано недійсними рішення загальних зборів учасників товариства від 18 березня 2010 року, якими прийнято рішення про ліквідацію ТзОВ «Львівський автоцентр «КАМАЗ», призначення ліквідатором Подвисоцького О.В. , проведення процедури ліквідації та забезпечення заходів, пов`язаних з ліквідацією товариства.
Відтак , рішеннями господарських судів, що набрали законної сили, встановлено обставини, за яких, в силу недійсності за рішенням суду рішень загальних зборів від 6 червня 2008 року ОСОБА_4 є учасником товариства з часткою 84,5%.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
25 колишніх учасників товариства, незважаючи на те, що їх частки у статутному капіталі товариства вже були відступлені ОСОБА_4 , шляхом укладення договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТзОВ «Львівський автоцентр КАМАЗ» від 6 червня 2008 року передали свої частки у загальному розмірі 75,97% ще ОСОБА_5
Верховний Суд у постанові від 4 червня 2018 року у справі №914/271/17, залишаючи в силі постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 січня 2018 року та рішення Господарського суду Львівської області від 16 серпня 2017 року по справі № 914/271/17, зазначив, що колишні учасники товариства, які 6 червня 2008 року уклали з ОСОБА_5 договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, станом на 6 червня 2008 року були такими, що вийшли з товариства, а, отже, не володіли відповідними частками у статутному капіталі ТзОВ «Львівський автоцентр КАМАЗ».
Надалі на підставі договору дарування частки в статутному капіталі ТзОВ «Львівський автоцентр КАМАЗ» від 1 березня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ростовою Л.О. за №188, ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_3 прийняв безоплатно у власність частку у розмірі 75,97% у статутному капіталі товариства, що складає 566 699,00 грн.
З урахуванням конституційних та конвенційних принципів непорушності права власності, положень ч.1 ст.387, ч.3 ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами цивільного судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Відповідно до статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів, зокрема, належать справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах (п.4 ч.1)..
З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку, що спір стосується корпоративних прав і дана справа відноситься до юрисдикції господарського суду, про що наявна пряма вказівка в законі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції належить скасувати та закрити провадження у справі відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України.
Повідомити позивача, що справа відноситься до юрисдикції господарського суду.
Керуючись п.1 ч.1 ст.255, ст. 367, п.4 ч.1 ст.374, ст.ст. 377, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 листопада 2018 року скасувати, провадження у справі закрити.
Повідомити позивача, що справа відноситься до юрисдикції господарського суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 10 червня 2019 року.
Головуючий
Судді
