Постанова
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 726/776/17
провадження № 51-8212 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 15 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 10 липня 2018 року у кримінальному провадженні № 120162600000000376 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стара Жадова, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 15 травня 2018 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 3 роки та з конфіскацією майна (крім житла).
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 10 липня 2018 року апеляційні скарги обвинуваченого та захисника залишені без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни.
За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що він, будучи завідувачем сектору розслідування, аналізу і обліку аварій та виробничого травматизму Управління Держпраці у Чернівецькій області, державним службовцем та службовою особою, що займає відповідальне становище, головою комісії під час спеціального розслідування раптового погіршення стану здоров`я під час виконання службових обов`язків директора ДП «Берегометське лісомисливське господарство» ОСОБА_10 , що призвело до смерті останнього, умисно, з корисливих мотивів, користуючись важкою життєвою ситуацією представників померлого, висловив сину померлого ОСОБА_11 вимогу про необхідність надання йому неправомірної вигоди в сумі 1500 доларів США за здійснення дій щодо забезпечення прийняття комісією рішення про визнання факту смерті ОСОБА_10 таким, що пов`язаний із виробництвом.
09 серпня 2016 року ОСОБА_8 на території Управління Держпраці умисно, з метою незаконного збагачення, використовуючи своє відповідальне становище всупереч інтересам служби, одержав від ОСОБА_11 частину неправомірної вигоди в сумі 600 доларів США за наступне виконання своїх службових обов`язків, пов`язаних із підписанням та видачею позитивного висновку комісії про визнання випадку смерті ОСОБА_10 таким, що пов`язаний із виробництвом.
08 вересня 2016 року ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_11 про негативний для нього висновок комісії та повернув останньому гроші в сумі 600 доларів США, проте від своїх злочинних намірів не відмовився, переконав ОСОБА_11 оскаржити рішення комісії в судовому порядку. При цьому ОСОБА_8 гарантував, що в судовому засіданні він як голова комісії та інші її учасники визнають рішення комісії передчасним, що стане підставою для скасування рішення судом і в подальшому забезпечить прийняття необхідного рішення, за що висунув вимогу передати йому раніше обумовлену неправомірну вигоду в сумі 1500 доларів США.
На виконання домовленості ОСОБА_8 у судовому засіданні Вижницького районного суду Чернівецької області настояв на тому, що висновок комісії є передчасним, у зв`язку з чим 23 серпня 2016 року суд його скасував.
Надалі 30 січня 2017 року ОСОБА_8 шляхом попереднього вимагання одержав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду в сумі 1500 доларів США, що станом на момент вчинення злочину складало 40788,36 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненням захисник ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що сторона обвинувачення усупереч ст. 290 КПК України не надала можливості ознайомитися з ухвалою слідчого судді та постановою прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, внаслідок чого суд мав визнати докази, отримані в результаті проведення цих дій, недопустимими; особистий обшук затриманого був проведений з порушенням його права на захист. Стверджує, що в судовому засіданні не було доведено відсутність провокації злочину з боку правоохоронних органів, а кваліфікація дій ОСОБА_8 є невірною, оскільки в них відсутня кваліфікуюча ознака «вимагання неправомірної вигоди». Також вказує на те, що в суді першої інстанції було порушено таємницю наради суддів, оскільки суддя-доповідач під час перебування в нарадчій кімнаті виносив рішення по інших справах. Суд апеляційної інстанції усупереч вимогам ст. 419 КПК України не дав вмотивованої відповіді на усі доводи апеляційних скарг.
Захисник ОСОБА_9 висловлює аналогічні доводи щодо недопустимості доказів та порушення права на захист, вказує на те, що суд не навів у вироку мотивів, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, не спростував позицію сторони захисту щодо неправильної кваліфікації дій обвинуваченого та наявності в його діях шахрайства, а також твердження про підбурювання до злочину з боку правоохоронних органів і незаконність проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Зазначає, що суд апеляційної інстанції усупереч ст. 419 КПК України не перевірив належним чином усіх доводів апеляційних скарг, без дослідження показань свідка ОСОБА_11 послався на них в ухвалі, хоча суд першої інстанції ці показання в основу вироку не поклав, а також в ухвалі відсутні усі інкриміновані ОСОБА_8 обставини вчинення злочину, а саме події 31 січня 2017 року.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисники у суді касаційної інстанції повністю підтримали скарги, просили скасувати судові рішення, призначити новий розгляд у суді першої інстанції та звільнити їх підзахисного з-під варти.
Засуджений підтримав доводи захисників та просив задовольнити скарги і звільнити його з-під варти.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційних скарг та просив залишити судові рішення без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. За таких обставин твердження захисників про неповноту судового розгляду не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Під істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону розуміється таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст. 322 КПК України судовий розгляд відбувається безперервно. Безперервність судового процесу є одним із принципів судочинства, що за своїм змістом означає, що розгляд судом кримінального провадження і прийняття у ньому рішення відбуваються безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку. Цей принцип означає, що суд не може розглядати інші справи до тих пір, поки не ухвалить рішення у конкретному кримінальному провадженні. Наведене у зазначеній нормі закону положення має сприяти цілісному сприйняттю судом усіх обставин кримінального провадження, належної оцінки ним доказів та ухвалення законного рішення.
Частиною 2 ст. 322 КПК України передбачені випадки відкладення судового засідання, які не вважаються порушенням принципу його безпосередності. Проте, перелік цих випадків є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Ця позиція узгоджується з вимогами ст. 366 цього Кодексу, якою передбачено, що після останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Вживання законодавцем терміну «негайно» має сприяти зосередженості суду на обставинах того кримінального провадження, яке він має завершити ухваленням судового рішення в нарадчій кімнаті.
Таємниця наради суддів є одним із найважливіших принципів правосуддя, що служить гарантом об`єктивності, незалежності, безсторонності, неупередженості і справедливості суду. Таємниця нарадчої кімнати є охоронюваною законом. Важливість дотримання такої таємниці не підлягає оспорюванню, адже в разі її порушення нівелюється сам процес ухвалення законного судового рішення незалежним судом.
Під час ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті приймається рішення щодо формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом доведеним або недоведеним, оцінюються докази, кожен окремо та у сукупності, вирішується питання допустимості доказів тощо. Отже, враховуючи наведені положення закону, слід зробити висновок, що під час перебування суду в нарадчій кімнаті з ухвалення судового рішення у відповідному кримінальному провадженні, розгляд інших судових справ у цей же час, проведення судових засідань з ухваленням як судових рішень по суті вимог, так і рішень з процесуальних питань є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що після заслуховування останнього слова обвинуваченого ОСОБА_8 суд 11 травня 2018 року вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення, яке проголосив після виходу з нарадчої кімнати 15 травня 2018 року.
Сторона захисту у касаційних скаргах посилається на порушення судом таємниці нарадчої кімнати, оскільки головуючий суддя ОСОБА_12 під час перебування у нарадчій кімнаті ухвалював рішення в інших судових справах.
Як встановлено судом касаційної інстанції, суддя ОСОБА_12 під час перебування у нарадчій кімнаті ухвалив рішення від 14 травня 2018 року про видачу дублікату виконавчого листа. Отже, суд касаційної інстанції, враховуючи наведені положення законодавства, дійшов висновку, що суддя, головуючий у суді першої інстанції, всупереч принципу безперервності судового процесу та в порушення вимоги щодо таємниці нарадчої кімнати, ухвалив судове рішення в іншому провадженні під час перебування в нарадчій кімнаті, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а отже підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_8 з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Крім того, Суд погоджується з доводами касаційних скарг про порушення права обвинуваченого на захист внаслідок того, що його не було відповідно до ст. 290 КПК України під час завершення досудового розслідування ознайомлено з усіма матеріалами кримінального провадження, а саме з ухвалами слідчого судді про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
Не відкриття матеріалів сторонами в порядку ст. 290 КПК України є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як доказів. Відкриттю в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій, що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.
Суд касаційної інстанції у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що система справедливого судочинства має інтегруючий характер стосовно інших конвенційних прав і гарантій та слугує своєрідним підґрунтям для існування ще принаймні кількох принципів презумпції невинуватості, змагальності та принципу процесуальної рівності сторін. Їх доказовий аспект з питань якості доказів, насамперед, стосується питання про те, чи була особа засуджена «відповідно до закону», з огляду на що в практиці Європейського суду з прав людини сформовані окремі положення щодо допустимості доказів у судовому провадженні, які вказують на необхідність надання доступу стороні захисту до матеріалів, які стосуються негласних слідчих (розшукових) дій, як гарантії справедливого судового розгляду.
Положеннями ст. 290 КПК України встановлено процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду із дотриманням процесуальної рівності сторін. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них. Не маючи такого доступу сторона захисту не може підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу, що ставить її у гірше становище порівняно зі стороною обвинувачення. На це звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 16 січня 2019 року (справа № 751/7557/15-к).
Також суд касаційної інстанції погоджується з доводом захисника про невідповідність обставин, встановлених судом у рішеннях судів першої та апеляційної інстанції. З тексту ухвали апеляційного суду вбачається, що при викладенні формулювання обвинувачення, визнаного місцевим судом доведеним, суд апеляційної інстанції усупереч п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України не зазначив усіх фактичних обставин вчиненого протиправного діяння, встановлених судом першої інстанції, зокрема, виключив із них події від 31 січня 2017 року, однак жодним чином такого рішення не мотивував.
Оскільки у даному кримінальному провадженні Суд встановив істотні порушення КПК України, які є беззаперечною підставою для скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, інші доводи касаційних скарг мають бути враховані під час нового судового розгляду з метою постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги захисників підлягають задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судові рішення.
З цих підстав суд ухвалив:
Касаційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 15 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 10 липня 2018 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Звільнити ОСОБА_8 з-під варти.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_13
