П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого Соломахи Л.І.

суддів Канурної О.Д., Мальованого Ю.М.

за участю:

секретаря судового засідання Розпутько Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 3 цивільну справу № 234/19750/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 квітня 2019 року у складі судді Бакуменко А.В, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (далі - ПАТ "Донецькоблгаз") про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Зазначав, що він звертався до начальника Костянтинівського УГГ ПАТ "Донецькоблгаз" із заявою від 29 травня 2018 року, в якій просив надати йому можливість ознайомитися з договором № 91024 від 18 липня 2012 року. Однак отримав відповідь вих. № 03/1563 від 26 червня 2018 року, яку він вважає відмовою в ознайомленні з договором № 91024 та порушенням частини 3 статті 32 Конституції України, оскільки на його звернення йому було запропоновано ознайомитися з Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, який є публічним договором, або у обласній газеті "Знамя Индустрии" або за зазначеною у відповіді електронною адресою.

06 листопада 2018 року він направив звернення на ім`я голови правління ПАТ "Донецькоблгаз" ОСОБА_2 , в якому просив зобов`язати начальника Костянтинівського УГГ ПАТ "Донецькоблгаз" Лагозу С ОСОБА_3 Ж. надати йому можливість ознайомитися із договором на постачання природного газу № 91024 від 18 липня 2012 року.

11 грудня 2018 року він отримав відповідь за № 140-2/15 від 05.12.2018 року за підписом головного інженера ПАТ "Донецькоблгаз", згідно якої всі договори у 2016 році були знищені, в тому числі і договір, начебто укладений з ним. Таку відповідь на своє звернення вважає відмовою в ознайомленні з договором № 91024 від 18 липня 2012 року.

Посилаючись на те, що:

- ПАТ "Донецькоблгаз" всебічно і об`єктивно його звернення від 06.11.2018 року не розглянуло, що відповідь йому надана лише на підставі інформації, отриманої від Костянтинівського УГГ, що є порушенням вимог частини 2 статті 19 Закону України "Про звернення громадян", що повідомлення про знищення всіх договорів у 2016 році є недостовірним, оскільки в Костянтинівському УГГ є договір № 91024 від 18 липня 2012 року, про що свідчить отримане ним 27 квітня 2018 року попередження о/р № 91024 про припинення газопостачання абоненту ОСОБА_4 у зв`язку із невиконанням нею умов договору на постачання природного газу № 91024 від 18 липня 2012 року;

- згідно листа № К-140-2/15 від 05.12.18 року особовий рахунок № НОМЕР_1 зареєстровано на ім`я ОСОБА_4 і Костянтинівське УГГ ПАТ "Донецькоблгаз" до теперішнього часу здійснює нарахування за спожитий газ абоненту ОСОБА_4 на підставі укладеного з нею договору, не звертаючи уваги на його повідомлення від 31 травня 2017 року про факт смерті ОСОБА_4 ;

- його намагання ознайомитися із договором № 91024 від 18 липня 2012 року викликано необхідністю з`ясувати питання щодо виникнення боргу по квартирі АДРЕСА_1 перейменування - вул. Європейська) у м. Костянтинівка Донецької області

просив суд:

- визнати неправомірними дії посадових осіб ПАТ "Донецькоблгаз", які виразились у тривалій відмові йому в ознайомленні з договором про постачання природного газу № 91024 від 18 липня 2012 року споживачам квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати голову правління ПАТ "Донецькоблгаз" ОСОБА_2 . надати йому можливість ознайомитись з договором № 91024 від 18 липня 2012 року (а.с. 1 - 2).

28 січня 2019 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій додатково просив:

- зупинити неправомірні, на його погляд, нарахування абонплати за спожитий природній газ на підставі підробленого договору № 91024 від 18 липня 2012 року;

- визнати неправомірними дії посадових осіб ПАТ "Донецькоблгаз" по перерахуванню у 2017 році абонплати за природний газ спожитий у 2015 році (а.с. 27).

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 15 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ "Донецькоблгаз" про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії залишені без задоволення (а.с. 85).

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким:

- зобов`язати голову правління ПАТ "Донецькоблгаз" Федорченка В.М. надати йому засвідчену копію договору № 91024 від 18 липня 2012 року, на підставі якого з нього, а не з інших співвласників квартири, вимагають сплачувати абонплату посадові особи ПАТ "Донецькоблгаз";

- визнати неправомірними дії посадових осіб ПАТ "Донецькоблгаз", які на протязі останніх двох років безпідставно, не надаючи для ознайомлення договору, вимагають з нього повернення боргу, який виник у зв`язку із перерахунком абонплати;

- визнати факт порушення його права, яке передбачено частиною 3 статті 32 Конституції України, а саме на ознайомлення з відомостями про себе (з договором, якого він ніколи з ОСОБА_5 не укладав).

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не зазначив в рішенні, що під час розгляду справи він заявляв відвід судді Бакуменко А.В. Суд відмовився розглядати його заяву у відкритому судовому засіданні, повідомив, що заява буде розглянута іншим суддею Краматорського міського суду Донецької області та щоб він очікував на виклик до суду. Проте замість виклику до суду він отримав копію ухвали судді Краматорського міського суду Донецької області Кравченко О.Ю. від 21 лютого 2019 року, якою у задоволенні його заяви про відвід судді Бакуменко А.В. відмовлено. Зазначену ухвалу судді Кравченко О.Ю. вважає сфальсифікованою, оскільки голова Краматорського міського суду Донецької області відмовляється надати йому засвідчену копію протоколу за результатом автоматизованого розподілу справи.

В оскаржуваному рішенні суд зазначив, що цивільна справа розглянута без участі позивача та відповідача, що не відповідає дійсності, оскільки 20 лютого 2019 року він приймав участь у розгляді справи, що підтверджується судовою повісткою. У зв`язку з зазначеним вважає, що розгляд справи без фіксації за допомогою звукозаписувального технічного засобу є порушенням пункту 7 частини 3 статті 129 Конституції України та пункту 14 статті 7 ЦПК України.

Суд ухвалив судове рішення, дослідивши лише відзив відповідача, який було надано судді Бакуменко ОСОБА_6 . поза межами суду, що є порушенням статті 191 ЦПК України, що підтверджується ухвалою суду від 06 лютого 2019 року, в якій зазначено, що представник відповідача у судове засідання не з`явився, але надав відзив на позовну заяву.

Вважає, що рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 квітня 2019 року є відмовою в захисті його конституційного права, яке передбачено частиною 3 статті 32 Конституції України (а.с. 90 - 91).

Відповідач ПАТ "Донецькоблгаз" копію апеляційної скарги позивача отримав 07 травня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 107).

Письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача, який відповідає вимогам статті 360 ЦПК України, відповідачем ПАТ "Донецькоблгаз" не надано. 29 травня 2019 року до апеляційного суду надійшов "відзив на позовну заяву на підставі частини 3 ст. 8 Конституції України про зобов`язання вчинити певну дію" (а.с. 123 - 124), в якому будь-які обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду 29 травня 2019 року позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача - ПАТ "Донецькоблгаз" у судове засідання апеляційного суду 29 травня 2019 року не з`явився; про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений; судову повістку - повідомлення про розгляд справи 29 травня 2019 року отримав 21 травня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 117).

27 травня 2019 року до апеляційного суду надійшла заява відповідача про розгляд справи без участі представника ПАТ "Донецькоблгаз", в якій також зазначено, що проти вимог апеляційної скарги відповідач повністю заперечує (а.с. 118).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, явка якого у судове засідання обов`язковою не визнавалася, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Залишаючи позовні вимоги ОСОБА_1 без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Жодна з зареєстрованих в квартирі АДРЕСА_1 осіб не зверталася до ПАТ "Донецькобленерго" з заявою про переоформлення особового рахунку, який відкритий на ім`я ОСОБА_4 Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1384/27829, затверджено типовий договір розподілу природного газу. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (а.с. 85).

Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог апеляційний суд вважає законним та таким, що відповідає обставинам справи, які встановлені судом першої інстанції.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 06 листопада 2018 року направив на ім`я голови правління ПАТ "Донецькоблгаз" ОСОБА_2 . звернення, в якому просив зобов`язати начальника Костянтинівського УГГ ПАТ "Донецькоблгаз" надати йому для ознайомлення договір № 91024 від 18 липня 2012 року на постачання природного газу в квартиру АДРЕСА_1 . Посилався, що такий договір був начебто укладений з його дружиною ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але ОСОБА_7 , незважаючи на смерть дружини, до цього часу продовжує використовувати договір як підставу для нарахування коштів за спожитий природний газ мешканцями квартири АДРЕСА_1 (а.с. 3).

На зазначене звернення ПАТ "Донецькоблгаз" позивачу надана відповідь за № К-140-2/15 від 05.12.2018 року, згідно якої за інформацією, наданою Костянтинівським УГГ ПАТ "Донецькоблгаз", за адресою: м АДРЕСА_2 Костянтинівка, вул. Європейська (Калініна), будинок № 42а, АДРЕСА_3 , відкрито АДРЕСА_4 рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_4 ; станом на 01 листопада 2018 року за даними цього рахунку в квартирі зареєстровано три особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_8 (син, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_9 (син, ІНФОРМАЦІЯ_3 ); пільги з оплати за природний газ відсутні; субсидія не призначена; встановлено газові прилади: плита газова ПГ - 4; облік спожитого газу здійснюється за встановленими нормами споживання (за відсутності лічильника газу); станом на 01.12.2018 року сума боргу складає 2 933,96 грн., яка утворилася з 01 січня 2015 року у зв`язку із здійсненням зареєстрованими особами оплати за надані послуги з газопостачання не в повному розмірі.

Незважаючи на Ваше повідомлення про смерть 20 липня 2013 року ОСОБА_4 , на яку відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , особи, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_5 , до теперішнього часу для переоформлення особового рахунку у Костянтинівське ОСОБА_10 не зверталися.

Позивачу роз`яснено, що згідно пункту 2 розділу III Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах, а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Відповідно до пункту 1.3 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2500, цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору. Фактом згоди Споживача про приєднання до умов цього Договору є отримання Постачальником поданої Споживачем заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за формою, встановленою у додатку 1 до цього Договору, та/або сплачений Споживачем рахунок (квитанція) Постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника, на якого в установленому чинним законодавством порядку покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу побутовим споживачам, - факт споживання природного газу відповідно до вимог Правил постачання та за умови, що у Споживача відсутній інший діючий постачальник.

Споживаючи природний газ та здійснюючи за нього оплату (навіть у неповному розмірі), особи, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_5 , фактично висловили згоду на приєднання до умов Типового договору та зобов`язані своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу.

У зв`язку із наявністю заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_2 УГГ були неодноразово направлені попередження про наявність заборгованості та припинення газопостачання квартири. При цьому у попередженнях, які друкуються в автоматичному режимі, згідно наявних у комп`ютерній базі "Абонент-населення" даних було зазначено власника особового рахунку ОСОБА_4 та договір на постачання природного газу № 91024 від 18 липня 2012 року.

В особовому рахунку № НОМЕР_1 є відмітка від 18 липня 2012 року про укладення договору № 91024 від 18 липня 2012 року ОСОБА_1 .

У зв`язку із застосуванням з 16 липня 2016 року Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2500, усі договори, укладені згідно Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року № 2246, які втратили чинність 16 липня 2016 року, у Костянтинівському УГГ були знищені у зв`язку із відсутністю умов та місця для їх зберігання.

Позивачу рекомендовано відповідно до пункту 5 Правил постачання природного газу звернутися до Костянтинівського УГГ з заявою про переоформлення особового рахунку № НОМЕР_1 , а також для вирішення питання погашення заборгованості. В протилежному випадку Костянтинівським УГГ можуть бути застосовані заходи з припинення газопостачання його квартири (а.с. 6 - 7).

Виходячи зі звернення позивача та відповіді на нього, апеляційним судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами щодо постачання природного газу у спірний період з 01 січня 2015 року по 01 грудня 2018 року регулювалися Законом України від 24.06.2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги", а з 10 травня 2018 року - Законом України від 09.11.2017 року № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України від 24.06.2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги", який діяв на час виникнення у 2015 році спірних правовідносин і до 10 травня 2018 року, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України від 24.06.2004 року №1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 21 Закону України від 24.06.2004 року №1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до статті 12 Закону України від 09.11.2017 року № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги", який набрав чинності з 10 травня 2018 року і був діючим на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України від 09.11.2017 року № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" постачання та розподіл природного газу споживачу здійснюються відповідно до типового договору, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до пункту 4 Правил надання населенню послуг з газопостачання, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року № 2246 та були діючими на час виникнення у січні 2015 року спірних правовідносин (втратили чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 року № 442), послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається між ним та газопостачальним підприємством відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку.

Договір підписується газопостачальним підприємством і споживачем протягом 14 календарних днів з дня отримання відповідної заяви від споживача.

Для укладення договору або внесення змін до нього споживач на вимогу газопостачального підприємства повинен пред`явити: документ, що посвідчує особу споживача (для громадян України - паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для осіб, недавно прийнятих до громадянства України); для іноземців та осіб без громадянства - національний паспорт або документ, що його замінює); технічний паспорт на будівлю або домову книгу; документ, що підтверджує право власності на квартиру, приватний будинок або користування ними.

У разі розташування декількох об`єктів споживача за однією адресою укладається один договір.

У разі зміни власника об`єкта споживача укладається новий договір.

У разі коли об`єкт споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в договорі.

Відповідно до пунктів 10, 11, 17 цих Правил розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюється починаючи з 1 січня 2007 р. за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання та/або видів (напрямів) споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу (пункт 10).

У разі відсутності лічильників газу плата за послуги з газопостачання розраховується відповідно до встановлених законодавством норм споживання та цін на газ (пункт 11).

Розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 17).

Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5.07.2006 року № 938, яка втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 року № 442. Пунктом 24 зазначеного Типового договору було встановлено, що за відсутності лічильника газу розрахунок за надані послуги проводиться за встановленими тарифами (цінами) відповідно до норм споживання.

Відповідно до пунктів 2 - 5, 10 розділу III "Порядок постачання природного газу побутовим споживачам" Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2496, які набрала чинності 27.11.2015 року, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору (пункт 2).

Постачальники зобов`язані на власному сайті розмістити редакцію договору постачання природного газу, яка має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам.

Постачальники із спеціальними обов`язками, на яких в установленому порядку покладені обов`язки постачати природний газ побутовим споживачам (далі - постачальник із спеціальними обов`язками), додатково розміщують редакцію договору в друкованих виданнях, що публікуються в межах їх території ліцензованої діяльності (пункт 3).

Для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об`єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов`язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам з персоніфікованими даними щодо споживача та його об`єкта за формою, встановленою додатком 1 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2500, разом із супровідним листом за формою, встановленою додатком 2 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2500.

За відсутності зауважень до персоніфікованих даних у заяві-приєднанні та її змісту побутовий споживач зобов`язаний підписати заяву-приєднання та повернути один її примірник постачальнику. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих Правил, що має підтверджуватися документально, за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник.

У разі незгоди споживача укладати договір з постачальником із спеціальними обов`язками та за відсутності укладеного в установленому порядку договору постачання природного газу з іншим постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт (пункт 4).

Якщо в результаті реконструкції чи технічного переоснащення об`єкта побутового споживача, зміни його власника та щодо нових побутових споживачів, що будуть приєднані до газорозподільних систем Оператора ГРМ, є необхідність внесення змін до персоніфікованих даних споживача або укладання договору постачання природного газу з новим власником, побутовий споживач (новий власник) повинен самостійно звернутися до постачальника із спеціальними обов`язками з відповідною заявою про внесення змін до персоніфікованих даних або укладання договору постачання природного газу (пункт 5).

За однією поштовою адресою укладається один договір постачання природного газу.

У разі коли об`єкт побутового споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в заяві-приєднанні (пункт 10).

Відповідно до пунктів 14, 17 розділу III "Порядок постачання природного газу побутовим споживачам" Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2496, періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання побутовим споживачем є календарний місяць.

При розрахунку за квитанціями абонентської книжки постачальника споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

При розрахунку за платіжними документами (рахунками постачальника) оплата за послуги з газопостачання має бути здійснена споживачем у терміни, визначені в рахунку, який не може бути меншим п`яти робочих днів з моменту отримання споживачем цього рахунку (пункт 14).

Якщо побутовий споживач не здійснив оплату за спожитий природний газ протягом десяти днів після строку, визначеного договором постачання природного газу, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання природного газу споживачу шляхом направлення споживачу письмового повідомлення (з відміткою про вручення) з вимогою самостійно припинити споживання природного газу за рахунок перекриття запірного пристрою перед газовим приладом та допустити представника постачальника за пред`явленням службового посвідчення на об`єкт для пломбування запірних пристроїв. При цьому в повідомленні про припинення споживання природного газу постачальник має зазначити підстави та дату припинення газоспоживання, яка не може бути раніше ніж через три дні після дати отримання повідомлення.

Постачальник має право здійснити заходи з припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ. При необхідності здійснення заходів з обмеження чи припинення газопостачання споживачу Оператором ГРМ постачальник надсилає Оператору ГРМ відповідне письмове повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність здійснення ним заходів з припинення/обмеження розподілу природного газу споживачу, копію якого надсилає споживачу (з позначкою про вручення), в якому повинен зазначити підстави припинення, дату та час, коли необхідно припинити розподіл природного газу на об`єкт споживача. У такому разі Оператор ГРМ відповідно до умов укладеного договору на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання, здійснює в установленому порядку припинення розподілу природного газу на об`єкт споживача, після чого повідомляє про це постачальника (пункт 17).

Відповідно до пункту 3 розділу 4 "Порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення)" Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2494, яка набрала чинності 27 листопада 2015 року, якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання.

Визначені об`єми споживання природного газу за нормами споживання у розрізі календарних місяців мають бути зазначені Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання до договору розподілу природного газу. При цьому місячні об`єми споживання мають бути зазначені за величиною об`єму природного газу (м куб.) та величиною обсягу енергії за трьома одиницями виміру (кВт·год, ГКал, МДж), що визначаються згідно з вимогами цього Кодексу.

Споживач зобов`язаний своєчасно, але не пізніше ніж у місячний строк письмово повідомляти Оператора ГРМ про всі зміни, що стосуються видів споживання газу, та/або опалювальної площі, та/або кількості осіб, зареєстрованих на його об`єкті.

У разі тимчасового не проживання зареєстрованих на об`єкті споживача осіб споживач (або уповноважена ним особа) має своєчасно, але не пізніше ніж у місячний строк повідомити про це Оператора ГРМ та надати документи, які підтверджують відсутність зареєстрованої особи. Якщо період відсутності зареєстрованої особи буде перевищувати шість місяців, споживач (або уповноважена ним особа) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду має надавати Оператору ГРМ оновлену письмову заяву з відповідними підтвердними документами.

Згідно правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону України від 24.06.2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно паспорту позивача серії НОМЕР_3 , який виданий 17 березня 2001 року Костянтинівським МВ УМВС України в Донецькій області (а.с. 100-101), встановлено, що позивач зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 з 04 листопада 1983 року.

Позивач не заперечує той факт, що разом з ним у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані два його повнолітні сини - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Зокрема у зверненні на ім`я начальника Костянтинівського УГГ від 31.05.2017 року він зазначає, що "діти ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за вищезазначеною адресою постійно не проживають" (а.с. 9). У судовому засіданні апеляційного суду позивач підтвердив, що у квартирі дійсно зареєстровано три особи.

Відповідно до пункту 5 розділу I "Загальні положення" Правил постачання природного газу, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2496:

побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність;

об`єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування.

Тобто позивач ОСОБА_1 та його повнолітні сини ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , є споживачами послуг з постачання та розподілу природного газу за цим об`єктом побутового споживача (квартирою), які надаються ПАТ Донецькоблгаз, і відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України від 09.11.2017 року № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги", пункту 14 розділу III "Порядок постачання природного газу побутовим споживачам" Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року №2496, пункту 3 розділу 4 "Порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення)" Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2494, зобов`язані щомісячно сплачувати за надані послуги, виходячи з установлених норм споживання ( у разі відсутності газового лічильника).

З особового рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий по квартирі АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 , апеляційним судом встановлено, що в період з 01 січня 2015 року по січень 2019 року плата за послуги з постачання природного газу по цьому об`єкту побутового споживача нараховувалася, виходячи з норм споживання, встановлених за плиту газову у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача, які були затверджені у відповідні періоди постановами Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 року № 619 "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та від 23.03.2016 року № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників", та складу сім`ї 3 особи (а.с. 31 - 32).

В особовому рахунку № НОМЕР_1 відсутні відомості про перерахунок оплати у 2017 році за попередні періоди 2015 - 2016 роки. Станом на 01.02.2019 року заборгованість складає 3 210,94 грн., яка виникла за період, починаючи з 01 лютого 2015 року. Останній раз оплата послуг здійснювалася у вересні 2017 року (а.с. 31 - 32).

27 квітня 2018 року Костянтинівське УГГ ПАТ "Донецькоблгаз" направило на ім`я ОСОБА_4 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_5 , попередження про припинення газопостачання абоненту, в якому зазначило, що станом на 01.04.2018 року нею не виконані умови договору на постачання природного газу від 18.07.2012 року № 91024 в частині оплати за спожитий газ у сумі 2 006,42 грн. У разі несплати наданих послуг з газопостачання протягом 10-ти днів після отримання цього письмового попередження газопостачальне підприємство має право відключити від газопостачання згідно умов укладеного договору на поставку природного газу (а.с. 8).

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України, на що посилався суд першої інстанції. Такими, зокрема є: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 частини другої статті 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 306/2659/16-ц.

З огляду на викладене обраний позивачем спосіб захисту, а саме, оскарження дій посадових осіб ПАТ "Донецькоблгаз", які виразились у тривалій відмові йому в ознайомленні з договором про постачання природного газу № 91024 від 18 липня 2012 року, зобов`язання голови правління ПАТ "Донецькоблгаз" Федорченка В.М. надати йому можливість ознайомитись з договором № 91024 від 18 липня 2012 року, зупинення нарахування абонплати за спожитий природній газ на підставі підробленого договору № 91024 від 18 липня 2012 року та визнання неправомірними дій посадових осіб ПАТ "Донецькоблгаз" по перерахуванню у 2017 році абонплати за природний газ спожитий у 2015 році, не є ефективним способом захисту прав, оскільки отримане позивачем попередження на ім`я ОСОБА_4 від 27 квітня 2018 року про наявність заборгованості за спожитий газ у розмірі 2 006,43 грн. з посиланням на невиконання умов договору № 91024 від 18 липня 2012 рокута з роз`ясненням, що у разі непогашення заборгованості газопостачальне підприємство має право відключити квартиру від газопостачання, не встановлює для споживача будь-яких обов`язків, крім рекомендації сплатити заборгованість і сторони у разі необхідності можуть вжити заходів для досудового врегулювання спору.

На час апеляційного перегляду справи відповідач до суду з позовом про стягнення з позивача ОСОБА_1 та його синів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 заборгованості за надані послуги з постачання природного газу не звертався, від газопостачання квартира, в якій вони зареєстровані, не відключена.

Право позивача на перевірку кількості наданих йому житлово-комунальних послуг і відповідно правильності нарахування плати за надані послуги підлягає захисту не у спосіб витребування копії договору № 91024 від 18 липня 2012 року, зупинення нарахування абонплати за спожитий природний газ та визнання неправомірними дій посадових осіб ПАТ "Донецькоблгаз" по перерахуванню абонплати за спожитий природний газ, а у спосіб перевірки розміру заборгованості, зокрема, шляхом перевірки кількості зареєстрованих у квартирі осіб та часу їх реєстрації, у разі тимчасового не проживання зареєстрованих на об`єкті споживача осіб перевірки чи надавалися ними документи, які підтверджують відсутність зареєстрованої особи; перевірки правильності застосування ПАТ "Донецькоблгаз" норм споживання (за відсутності у споживача лічильника) у відповідні періоди. В свою чергу, така перевірка має здійснюватися судом у межах справи за позовом ПАТ "Донецькоблгаз" про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання та розподілу природного газу. В разі необхідності суд у межах справи про стягнення заборгованості за клопотанням споживача може витребувати у газопостачального підприємства договір № 910024 від 18 липня 2012 року, а в разі ненадання його суду та при наявності заперечення споживачем факту його укладення, суд відповідно до частини 4 статті 81 ЦПК України може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою, та встановити розмір заборгованості на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наданих сторонами доказів.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України такий спосіб захисту порушених прав як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності передбачений лише при зверненні з позовом до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Відповідач до цих органів не належить.

Відповідно до статті 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно:

визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов`язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства;

визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Отже, відповідальність за забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, різновидом яких є особовий рахунок, несе посадова особа, яка здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Суд не наділений повноваженнями щодо зобов`язання цієї уповноваженої особи внести зміни до даних бухгалтерського обліку, в тому числі шляхом зобов`язання відповідача зупинити нарахування абонплати за спожитий газ, оскільки таке зобов`язання буде втручанням суду у здійснення господарської діяльності.

Виходячи з викладеного, правильним є висновок суду першої інстанцій про те, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним способом захисту.

Доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необгрунтованими.

В матеріалах справи наявні всі матеріали, що стосуються відводу судді Бакуменко А.В., який заявлений позивачем.

Порядок вирішення заявленого відводу визначений статтею 40 ЦПК України, яка встановлює, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

З матеріалів справи встановлено, що 18 лютого 2019 року позивачем була подана до Краматорського міського суду Донецької області заява про відвід судді Бакуменко А.В. (а.с. 60).

У судовому засіданні 20 лютого 2019 року, в якому брав участь позивач, суд у складі судді Бакуменко А.В. дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, про що постановлена відповідна ухвала (а.с. 69). У зв`язку з цим вирішення питання про відвід судді було здійснено суддею Краматорського міського суду Донецької області Кравченко О.Ю., яка не входила до складу суду, що розглядає справу, і була визначена автоматизованою системою, про що в матеріалах справи є протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2019 року (а.с. 70).

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області у складі судді Кравченко О.Ю. від 21 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Бакуменко А.В. (а.с. 72).

Вирішення судом питання про відвід судді 21 лютого 2019 року без повідомлення учасників справи відповідає нормам частини восьмої статті 40 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що ухвала судді Кравченко О.Ю. є сфальсифікованою, є необгрунтованими.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд неправильно зазначив у рішенні, що цивільна справа розглянута без його участі та участі відповідача, також є необгрунтованими.

Згідно протоколу судового засідання від 20 лютого 2019 року позивач дійсно брав участь у цьому судовому засіданні (а.с. 67). Проте 20 лютого 2019 року суд не розпочав розгляд справи по суті, вступне слово позивача не заслуховував, оскільки після оголошення складу суду позивачем було заявлено відвід судді.

Суд першої інстанції розпочав розгляд справи по суті у судовому засіданні 15 квітня 2019 року, у якому позивач згідно протоколу судового засідання від 15 квітня 2019 року участі не брав (а.с. 84), що позивачем визнається. 10 квітня 2019 року до Краматорського міського суду Донецької області надійшла заява позивача ОСОБА_1 від 08 квітня 2019 року про розгляд справи 15 квітня 2019 року у його відсутність (а.с. 80).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд розглядав справу без фіксації за допомогою звукозаписувального технічного засобу є порушенням пункту 7 частини 3 статті 129 Конституції України та пункту 14 статті 7 ЦПК України, не ґрунтуються на процесуальному законі.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки у судове засідання 15 квітня 2019 року всі учасники справи не з`явилися, у суду першої інстанції у судовому засіданні 15 квітня 2019 року були відсутні підстави для фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Зазначене не суперечить нормі пункту 7 частини третьої статті 129 Конституції України, яка встановлює, що однією з основних засад судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Проте як зазначено у частині 14 статті 7 ЦПК України порядок повного фіксування судового процесу встановлюється цим Кодексом, тобто, зокрема, статтею 247 ЦПК України.

Є необгрунтованими і доводи апеляційної скарги позивача про те, що відзив відповідача на позовну заяву надано судді Бакуменко А.В. поза межами суду, що є порушенням статті 191 ЦПК України, що підтверджується ухвалою суду від 06 лютого 2019 року, в якій зазначено, що представник відповідача у судове засідання не з`явився, але надав відзив на позовну заяву.

Відповідно до статті 191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати:

1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;

2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

Ухвалою від 08 січня 2019 року про відкриття провадження у справі відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву - п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали (а.с. 12).

30 січня 2019 року до Краматорського міського суду надійшов відзив відповідача від 25.01.2019 року на позовну заяву, до якого додано докази його направлення позивачу ОСОБА_1 28.01.2019 року (а.с. 28 - 35).

Отже неявка представника відповідача у підготовче засідання 06 лютого 2019 року не є порушенням порядку подання відзиву на позовну заяву, який має суду надсилатися, а не надаватися у підготовчому засіданні.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що оскаржуване судове рішення є відмовою в захисті його конституційного права, яке передбачено частиною 3 статті 32 Конституції України, не ґрунтуються на законі.

Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Отже, положення статті 32 Конституції України закріплюють неприпустимість втручання в особисте та сімейне життя фізичної особи, стосуються захисту особистого життя кожної людини.

Відповідно до статті 11 Закону України від 02.10.1992 року № 2657-XII "Про інформацію" інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Фізична особа з будь-яких мотивів може обмежувати доступ до такої інформації. Виняток встановлений для випадків, які пов`язані з реалізацією інтересів національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Ці випадки визначаються виключно законами. У період збирання інформації про особу вона має право знати, які саме відомості збираються і з якою метою. З метою забезпечення своїх прав та інтересів у цей період особа має право доступу до цієї інформації, а також вправі заперечувати її правильність, повноту тощо.

Однією з гарантій, що забезпечують конституційні права громадян у сфері поширення особистої інформації, є положення частини третьої статті 32 Конституції України, а саме, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, інформаційні системи яких вміщують інформацію про фізичних осіб, зобов`язані надавати їх безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується.

Правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, не стосуються конституційних прав позивача у сфері поширення особистої про нього інформації і відповідно положення частини третьої статті 32 Конституції України на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем у зв`язку із наданням відповідачем послуг з постачання природного газу, не розповсюджуються.

Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні, а тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : Л.І. Соломаха

Судді: О.Д. Канурна

Ю.М. Мальований

Повне судове рішення складено 30 травня 2019 року.

Головуючий суддя Л.І. Соломаха