ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2019 року

м. Київ

справа №825/887/15-а

адміністративне провадження №К/9901/8513/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ніжинський жирокомбінат" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 (суддя - Кашпур О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 (судді - Оксененко О.М., Губська Л.В., Федотова І.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Ніжинський жирокомбінат" (далі - ПАТ "Ніжинський жирокомбінат") до Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року ПАТ "Ніжинський жирокомбінат" звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -- рішення ОДПІ від 05.03.2015 № 0000062200 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій (пені) за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) у сумі 46`274,61 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що фінансові санкції до товариства застосовані безпідставно, оскільки припинення зобов`язань за зовнішньоекономічним договором було здійснено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що не суперечить чинному законодавству. При цьому позивач посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 17.12.2002 №2-15/2542-02, а також зазначає, що ОДПІ робить висновок про порушення товариством статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР), тоді як зазначена норма не містить положення про заборону чи неприпустимість припинення зобов`язань між сторонами шляхом укладення додаткових угод. До того ж валютні кошти, що надійшли від нерезидента були продані на міжбанковскому валютному ринку України у встановлені чинним законодавством строки.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для застосування пені у сумі 46`274,61 грн згідно з податковим повідомленням - рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки акта перевірки від 18.02.2015 № 137/22-00373942 про порушення товариством норми статті 1 Закону №185/94-ВР та пунктів 1 Постанови Правління Національного банку України від 20.08.2014 № 515, від 01.12.2014 № 758 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" в частині порушення строків надходження валютної виручки по зовнішньоекономічному контракту від 11.09.2014 № 11/09 в сумі 15`401,30 Євро на 52 дні.

Суди також встановили, що сума поставки товару (макуха лляна) на експорт за контрактом від 11.09.2014 №11/09 із Vinaross LP, GB (Великобританія) становила 65`401,30 Євро, розрахунки проведені в граничні терміни на суму 50`000,00 Євро, станом на момент перевірки грошові розрахунки на суму 15`401,30 Євро з граничним строком до 22.12.2014 не проведені, а наявна дебіторська заборгованість (15`401,30 Євро) по контракту від 11.09.2014 № 11/09 була припинена на підставі додаткової угоди від 30.10.2014 №3 до контракту від 11.09.2014 №11/09 шляхом проведення заліку взаємної заборгованості із Vinaross LP, GB (Великобританія), яка обліковувалася у товариства перед цим контрагентом по договору від 28.10.2014 №2810.

Крім того, суди встановили, що відповідно до звітів про дебітові та кредитові операції по рахунку ПАТ "Ніжинський жирокомбінат" на міжбанківському валютному ринку України у період з 28.10.2014 по 29.10.2014 продані валютні кошти у сумі 25`000,00 Євро, що надійшли від Vinaross LP, GB (Великобританія) у межах контракту від 28.10.2014 №2810.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 16.04.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015, у позові відмовив з тих підстав, що нарахування пені ПАТ "Ніжинський жирокомбінат" за порушення строків розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності є правомірним, оскільки судом встановлено, що залік передплати за контрактом від 28.10.2014 № 2810 не можливо було провести у зв`язку із забороною на проведення таких операцій, визначеною Постановами Правління Національного банку України Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України від 20.08.2014 №515 (далі - постанова НБУ №515) та "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України від 01.12.2014 №758 (далі - Постанова НБУ №758), внаслідок чого прострочена сплата по контракту від 11.09.2014 №11/09 в сумі 15`401,30 EUR становила 52 дні (з 23.12.2014 по 12.02.2015).

Позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та вирішення спору, просить скасувати зазначені судові рішення та вирішити справу по суті.

На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що можливість проведення розрахунків у сфері ЗЕД шляхом зустрічних однорідних вимог чинним законодавством не заборонено, тоді як постанови НБУ №№515, 758 є підзаконними актами, які не обмежують дію законів, а заборона щодо зняття з контролю експортних операцій клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог стосується функції контролю банків у зв`язку із запровадженням вимоги щодо обов`язкового продажу на міжбанківському ринку України надходжень в іноземній валюті із-зі кордону. Валютні кошти, що надійшли від Vinaross LP, GB (Великобританія) були продані в розмірі 100% на міжбанківському валютному ринку України, про що свідчать звіти про дебетові та кредитові операції по рахунку товариства у період з 28.10.2014 по 29.10.2014.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.07.2015 №К/800/30903/15 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін як такі, що прийняті відповідно до закону та є належно обґрунтованими. При цьому відповідач зазначає, що згідно з постановами НБУ №№515, 758 встановлено заборону щодо зарахування зустрічних однорідних вимог по контрактам ЗЕД, а посилання позивача на роз`яснення НБУ у листі від 25.2005 та постанову Верховного Суду України від 17.12.2002 №2-15/2542-02 є безпідставним, оскільки такі роз`яснення 2002, 2005 років були зроблені без урахування вимог законодавства, що діяли у період з 29.08.2014 по 03.03.2015.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.05.2019 касаційну скаргу позивача прийняв до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Обмеження за строками розрахунків при експорті товарів/послуг встановлені статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР), згідно з якою виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Фінансова відповідальність за порушення строків встановлена статтею 4 Закону №185/94-ВР, згідно з якою порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Зазначений Закон регулює порядок припинення зобов`язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте не виключає можливості припинити зобов`язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням, оскільки заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі щодо порядку здійснення розрахунків, шляхом підписання додаткових угод до нього не містить.

Частиною 4 статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність " від 16.04.1991 №959-ХІІ (далі - Закон №959-ХІІ) передбачено, що суб`єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У цивільному праві одним із способів припинення зобов`язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в частині третій статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Отже, залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов`язань. Для проведення зарахування необхідна наявність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов`язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Відповідно до статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 №15-93 валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю.

Статтею 13 цього Декрету до органів валютного контролю віднесений Національний банк України як головний орган валютного контролю та уповноважені банки, які здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Статтею 44 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 №679-XIV встановлено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

До таких нормативно-правових актів належить Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631, далі - Інструкція №136).

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що Інструкція №136 прийнята у межах повноважень Національного банку України та підлягає застосуванню при правовому регулюванні відносин щодо контролю за додержанням експортерами строків зарахування валютної виручки. Нею встановлені підстави для зняття операцій з контролю, що має юридичне значення при вирішенні питання додержання строків зарахування валютної виручки.

Згідно з пунктом 1.10 Інструкції №136 експортна операція може бути знята з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Пунктом 1.11 Інструкції №136 визначено вимоги, які висуваються до документів, що мають подаватися до банка для припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням.

Отже, законодавство допускає випадки припинення валютного контролю без зарахування валютної виручки на банківський рахунок експортера, але за умови дотримання порядку, визначеного Інструкцією №136.

Виконання зобов`язань резидента України перед нерезидентом за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування вимоги за наявності належним чином оформлених документів є підставою для зняття банком із контролю експортно-імпортної операції, вчинюваної ним відповідно до Інструкції №136.

Вирішуючи спір, суди не взяли до уваги те, що суб`єктам господарювання-резидентам гарантовано свободу підприємницької діяльності, яка здійснюється у порядку та у спосіб, що не заборонені законом, та обставини щодо дотримання порядку, визначеного Інструкцією №136 не дослідили.

Доводи контролюючого органу, що постановами НБУ №№515, 758 було передбачено обмеження щодо можливості зняття з контролю експортних операцій на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог є безпідставними.

Частиною четвертою статті 1 Закону №185/94-ВР передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

У період здійснення експортних операцій за контрактами від 11.09.2014 №11/09 та від 28.10.2014 №2810 діяли постанови НБУ №515, №734.

Вказані постанови Правління НБУ були прийняті, зокрема з метою недопущення використання фінансової системи України для відмивання грошей і фінансування тероризму та врегулювання ситуації на валютному ринку України та контролю валютних операцій. Їх норми адресовані резидентові та уповноваженому банку, що здійснює валютний контроль за експортною операцією і положення пункту 4 яких у контексті мети прийняття зазначених постанов НБУ обумовлені обов`язком продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень у визначеному розмірі.

Як встановили суди, відповідно до наданих звітів про дебітові та кредитові операції по рахунках ПАТ "Ніжинський жирокомбінат " позивач продав на міжбанківському валютному ринку України валютні кошти.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 17.12.2002 у справі № 2-15 / 2542-02 за позовом АТЗТ "СІВВА-ОІЛ" до Державної податкової інспекції в м Сімферополі про визнання недійсним рішення викладена позиція, відповідно до якої правове зміст статті 1 Закону № 185/94-ВР не передбачає неприпустимість припинення зобов`язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги. Спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та Цивільним кодексом, що не забороняється припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами.

Аналогічної позиції Верховний Суд України дотримувався в постанові від 28.01.2003 у справі №188/12-204, вказавши, що зовнішньоекономічні відносини є цивільно-правовими, в яких допускається припинення зобов`язань шляхом заліку однорідних вимог.

Надалі Верховний Суд України в постанові від 06.05.2008 у справі №21-1518во07 (рішення в ЄДРСР № 3402031) за позовом Державного підприємства "Керченський судноремонтний завод" до Державної податкової інспекції м Керчі в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій щодо застосування положень статті 1 Закону №185/94-ВР, крім того, що підтримав попередньо сформовану правову позицію у справах № 188/12-204, №2-15/2542-02, виклав принципову позицію, суть якої полягає в тому, що Закон №185/94-ВР регулює порядок припинення зобов`язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, однак це не виключає можливості припинити зобов`язання іншим способом, зокрема зустрічним однорідним заліком. Залік є односторонньою операцією, для якої досить заяви однієї сторони. Однак він може здійснюватися за згодою обох сторін - в разі підписання ними угоди про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно залік вважається вчиненим з дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.

Такі висновки Верховного Суду України мають враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 349, 353, 355, 356, 359 підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ніжинський жирокомбінат" задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 скасувати повністю і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду