П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 352/1414/15-ц
Провадження № 14-184цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М. , Прокопенка О. Б. , Рогач Л. І. , Саприкіної І. В. , Ситнік О. М. , Уркевича В. Ю. , Яновської О. Г .,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 , подану її представником ОСОБА_9 , на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 8 лютого 2016 року (суддя Дузінкевич І. М.) та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2017 року (судді Пнівчук О. В., Василишин Л. В., Мелінишин Г. П.) у цивільній справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Загвіздянської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області до Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , треті особи: Приватне підприємство «Івано-Франківська редакція газети «Кнайпа», Відділ Держгеокадастру у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, про скасування розпоряджень Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та повернення земельних ділянок із чужого незаконного володіння,
УСТАНОВИЛА:
У липні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Загвіздянської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області (далі - Загвіздянська сільрада) звернувся до суду з позовом до Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі - Тисменицька РДА), ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , треті особи: Приватне підприємство «Івано-Франківська редакція газети «Кнайпа», Відділ Держгеокадастру у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, про скасування розпоряджень Тисменицької РДА від 24 жовтня 2012 року № 991 «Про надання дозволу ОСОБА_8 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» та від 28 грудня 2012 року № 1190 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність ОСОБА_8 », визнання недійсними державних актів на право власності на землю серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 та повернення земельних ділянок із чужого незаконного володіння.
На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що вищевказані розпорядження Тисменицької РДА та державні акти на право приватної власності на землю видані з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки земельні ділянки перебували в межах населеного пункту с. Загвіздя та вибули з комунальної власності без згоди Загвіздянської сільради, а тому Тисменицька РДА діяла з перевищенням своїх повноважень.
Крім того, частина земельної ділянки перебувала у власності приватного підприємства «Івано-Франківська редакція газети «Кнайпа».
У зв`язку із цим прокурор просив указані розпорядження скасувати, а державні акти на право власності на землю визнати недійсними та повернути зазначені земельні ділянки із чужого незаконного володіння.
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 8 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2017 року, позов задоволено. Визнано недійсними розпорядження Тисменицької РДА від 24 жовтня 2012 року № 991 «Про надання дозволу ОСОБА_8 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» та від 28 грудня 2012 року № 1190 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність ОСОБА_8 ». Визнано недійсними державні акти від 28 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_8 на земельні ділянки: серії НОМЕР_1 - на земельну ділянку площею 0,4307 га з кадастровим номером НОМЕР_5 , серії НОМЕР_2 - на земельну ділянку площею 1,112 га з кадастровим номером НОМЕР_4 та серії НОМЕР_3 - на земельну ділянку площею 0,2 га з кадастровим номером НОМЕР_6 , розташовані в урочищі Рінь Загвіздянської сільради, для ведення особистого селянського господарства. Зобов`язано ОСОБА_8 повернути земельні ділянки з кадастровим номером НОМЕР_6 площею 0,2 га та кадастровим номером НОМЕР_4 площею 1,112 га в урочищі Рінь Загвіздянської сільради із чужого незаконного володіння Загвіздянській сільради. Зобов`язано ОСОБА_10 повернути земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 0,4307 га в урочищі Рінь Загвіздянської сільради із чужого незаконного володіння Загвіздянській сільради.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що спірні земельні ділянкипереданіу приватну власність ОСОБА_8 з порушенням вимог статей 10, 12, 116, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки вони перебували в межах населеного пункту с. Загвіздя, розпоряджатися ними Тисменицька РДА не мала правових підстав.
При цьому апеляційний суд указав, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки існує спір щодо речового права осіб на земельні ділянки.
У грудні 2017 року ОСОБА_8 через свого представника ОСОБА_9 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свої вимоги, зокрема, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивач звернувся до суду з цим позовом з порушенням правил юрисдикції, однак зазначене залишилося поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій. Згідно з положеннями статті 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. У справі, яка переглядається, суд помилково прийняв до розгляду позовні вимоги про скасування розпоряджень Тисменицької РДА № 991 від 24 жовтня 2012 року та № 1190 від 28 грудня 2012 року, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та повернення земельних ділянок з чужого незаконного володіння, оскільки такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Скаржниця вказує, що вона як добросовісний набувач права власності на земельну ділянку жодним чином не порушила чинного законодавства про порядок набуття та оформлення права власності на земельну ділянку. А оскаржувані судові рішення позбавляють її права власності на земельну ділянку, яку отримано у встановленому законом порядку. Крім того, ОСОБА_8 зазначає, що суди порушили норми процесуального права щодо належного повідомлення її про розгляд справи у суді першої інстанції.
Ухвалою Верховного Судувід23 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
У травні 2018 року позивач подав відзив на касаційну скаргу.
Відзив мотивовано тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а наведені в касаційній скарзі доводи є надуманими та безпідставними, не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень. Прокурор указує на те, що спірні земельні ділянки розташовані в межах населеного пункту с. Загвіздя і Тисменицька РДА не мала жодної правової підстави розпоряджатися ними.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 27 березня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами правил предметної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2019 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди встановили, що 24 жовтня 2012 року розпорядженням Тисменицької РДА № 991 надано дозвіл ОСОБА_8 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,75 га для ведення особистого селянського господарства.
Розпорядженням Тисменицької РДА № 1190 від 28 грудня 2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у приватну власність трьох земельних ділянок загальною площею 1,7427 га (0,2000 га, 1,1120 га, 0,4307 га) для ведення особистого селянського господарства в урочищі Рінь Загвіздянської сільради, вирішено передати їх у приватну власність відповідачці ОСОБА_8 та видати державний акт на право приватної власності на землю.
28 грудня 2012 року на підставі цього розпорядження ОСОБА_8 видано державні акти серії НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,4307 га з кадастровим номером НОМЕР_5 , серії НОМЕР_2 на земельну ділянку площею 1,1120 га з кадастровим номером НОМЕР_4 та серії НОМЕР_3 на земельну ділянку площею 0,2 га з кадастровим номером НОМЕР_6 в урочищі Рінь Загвіздянської сільради для ведення особистого селянського господарства.
31 липня 2013 року ОСОБА_8 земельну ділянкуплощею 0,4307 га з кадастровим номером НОМЕР_5 відчужила на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_10
Разом з тим суди встановили, що рішенням 12-ї сесії Тисменицької районного ради першого скликання від 26 грудня 1997 року затверджено проект встановлення меж населених пунктів та погоджено проекти формування території і встановлення меж сільських, селищних і міських рад Тисменицького району. Цим рішенням затверджено площу населеного пункту с. Загвіздя, яка становить 573 га.
Рішенням 8-ї сесії Загвіздянської сільської ради від 10 вересня 1999 року № 54 «Про зміну меж населеного пункту с. Загвіздя» включено в межі населеного пункту контур-106 площа 21,8 га, контур-191 площа 0,7 га, контур-239 площа10,8 га, контур-240 площа 0,8 га, контур-2 площа 19,6 га, контур-3 площа 26,2 га, контур-6 площа 6,3 га, контур-64 площа 8,2 га, контур-68 площа 19,4 га, контур-42 площа 11,4 га та затверджено площу населеного пункту с. Загвіздя, яка становить 698,2 га.
Рішенням Тисменицької районної ради від 28 березня 2000 року за результатом розгляду рішення Загвіздянської сільради від 10 вересня 1999 року включено 125,2 га землі в межі населеного пункту с. Загвіздя, в додатку 31 рішення районної ради від 26 грудня 1997 року «Про затвердження проекту встановлення меж населених пунктів та погодження проектів формування території і встановлення меж Загвіздянської та Чукалівської сільських рад Тисменицького району» в рядку 1 замінено площу 573 га на 698,2 га.
Районний відділ земельних ресурсів зобов`язано внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.
Рішенням Івано-Франківської обласної ради від 20 липня 2000 року № 319-15/200 внесено зміни в додаток 1 до рішення обласної ради від 27 серпня 1999 року №188-9/99 «Про проекти формування територій та встановлення меж сільських, селищних та міських рад» щодо площ населених пунктів Тисменицького району та встановлено, що площа с. Загвіздя становитиме 698,2 замість 573,0 га.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року задоволено позовні вимоги першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах Загвіздянської сільради про визнання протиправною бездіяльності Відділу Держземагентства в Тисменському районі Івано-Франківської області щодо невнесення до індексної кадастрової карти України даних про включення земельної ділянки в урочищі Рінь площею 11,4 га в межі населеного пункту с. Загвіздя Тисменицького району Івано-Франківської області.
Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
До повноважень районних рад у галузі земельних відносин на території району належить розпорядження землями на праві спільної власності відповідних територіальних громад (стаття 10 ЗК України).
Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (виключено на підставі Закону № 5245-VI від 6 вересня 2012 року) встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Отже, станом на час видачі Тисменицькою РДА розпорядження № 991 від 22 жовтня 2012 року про надання дозволу ОСОБА_8 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність спірні земельні ділянки в урочищі Рінь були включені в межі населеного пункту с. Загвіздя, тому суди дійшли правильного висновку про те, що Тисменицька РДА не вправі була розпоряджатися спірними земельними ділянками.
Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами правил юрисдикції Велика Палата Верховного Суду виходить із такого.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За правилами частин першої та другої статті 15 ЦПК (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Аналогічна норма передбачена частиною першою статті 19ЦПК Україниу чинній редакції.
Разом з тим відповідно до частини другої статті 4, пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 КАС України у чинній редакції.
З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
Порівняльний аналіз указаних норм у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
У разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у користування або у власність подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
При цьому оспорювання рішення органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень поглинається спором про речове приватне право, яке могло належати особі до звернення до органу місцевого самоврядування або виникнути в результаті реалізації рішення органу місцевого самоврядування, але захист такого права відбувається у порядку цивільного судочинства.
Отже, з урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.
Аналогічний висновок уже неодноразово висловлювався Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 6 червня 2018 року (справа № 308/6914/16-ц), 22 серпня 2018 року (справа № 539/3192/16-ц), 28 серпня 2018 року (справа № 522/18500/13-а), 6 лютого 2019 року (справа № 488/3005/17) та інших.
У справі, яка розглядається, позивач оскаржує розпорядження Тисменицької РДА від 24 жовтня 2012 року № 991 «Про надання дозволу ОСОБА_8 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» та від 28 грудня 2012 року № 1190 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність ОСОБА_8 ». Оскільки прокурор оспорює правомірність як рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і набуття особою права власності на них, суди дійшли правильного висновку про те, що між сторонами існує спір щодо речового права на землю, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Щодо доводів касаційної скарги в частині неповідомлення позивачки про розгляд справи судом першої інстанції, то зазначені обставини ретельно перевірялись судом апеляційної інстанції, який з урахуванням установлених обставин дійшов правильного висновку, що права позивачки порушені не були.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Велика Палата Верховного Суду не здійснює.
Керуючись статтями 400, 402-404, 409, 410, 416ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_8 , подану їїпредставником ОСОБА_9 , залишити без задоволення.
Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 8 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2017року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко В. В. Британчук Л . І . Рогач Д. А . Гудима І. В . Саприкіна О. С . Золотніков О. М . Ситнік В. С. Князєв В. Ю. Уркевич О. Г. Яновська
