Постанова

Іменем України

16 травня 2019 року

м. Київ

справа № 344/4157/16-ц

провадження № 61-36361св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Борський Руслан Михайлович,

заінтересована особа - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської облатсі від 18 листопада 2016 року у складі судді Мелещенко Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Васильковського В. М., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

04 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавець Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Франківський ВДВС Львівського МУЮ) Борського Р. М. про зобов`язання усунути порушення у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Скарга мотивована тим, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2003 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 Постановою державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ від 30 жовтня 2003 року відкрито виконавче провадження № 13455100 за виконавчим листом № 2-8787/2003. У вересні 2005 року ОСОБА_3 подала до ВДВС Івано-Франківського МУЮ заяву про припинення стягнення аліментів із ОСОБА_1 за виконавчим листом. У 2011 році ОСОБА_3 звернулася до того ж ВДВС із заявою про поновлення стягнення аліментів із ОСОБА_1 01 серпня 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа № 2-8787/2003 для поновлення сплати аліментів з боржника. 26 січня 2015 року ОСОБА_3 отримала виконавчий лист і направила його на виконання до Франківського ВДВС Львівського МУЮ. У порушення вимог статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець Борський Р. М. так і не надіслав боржникові постанову про відкриття або поновлення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-8787/2003. 01 грудня 2015 року ОСОБА_3 подала до Галицького районного суду м. Львова позов про стягнення пені. При ознайомленні з матеріалами позову ОСОБА_1 дізнався, що сума пені здійснена на підставі розрахунку заборгованості зі сплати аліментів із вересня 2005 року. У вказаному розрахунку заявник виявив грубе порушення закону та математичні помилки, що виникли при його складанні. Також державний виконавець порушив норму частини другої статті 194 Сімейного кодексу України, оскільки ОСОБА_1 не перебував ані в розшуку, ані за кордоном, а жив зі своєю колишньою дружиною однією родиною. Всупереч нормам сімейного законодавства державний виконавець Борський Р. М. безпідставно здійснив розрахунок заборгованості з вересня 2005 року (за минулий час), тобто з моменту власної відмови стягувача від аліментів. ОСОБА_1 неодноразово телефонував державному виконавцю Борському Р. М. для надання пояснень про те, що розрахунок здійснено неправильно. Усі пояснення боржника лишилися поза увагою державного виконавця.

Із урахуванням вказаних обставин, заявник просив суд зобов`язати державного виконавця Франківського ВДВС Львівського МУЮ Борського Р. М. усунути порушення у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів та надати уточнений розрахунок без включення періоду із вересня 2005 року по серпень 2008 року та взяти до уваги тільки належний період із 01 серпня 2011 року по 20 вересня 2014 року.

18 травня 2016 року ОСОБА_1 подав до суду скаргу, в якій просив зобов`язати державного виконавця Франківського ВДВС Львівського МУЮ виправити помилку та забрати із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів суму за 2012 рік у розмірі 7 740,25 грн.

30 травня 2016 року ОСОБА_1 подав до суду скаргу, в якій просив зобов`язати державного виконавця Франківського ВДВС Львівського МУЮ Борського Р. М. усунути порушення у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів та надати уточнений розрахунок, в якому місяцем початку нарахування заборгованості є березень 2012 року, розстрочити сплату заборгованості за аліментами на два роки та визначити її виплату рівними частинами щомісячно, зобов`язати державного виконавця Франківського ВДВС Львівського МУЮ Борського Р. М. винести постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 за місцем його працевлаштування у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Пейн Трейд».

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2016 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Франківський ВДВС Львівського МУЮ усунути порушення у розрахунку заборгованості та скласти розрахунок заборгованості за аліментами за період із березня 2012 року по 20 вересня 2014 року. Зобов`язано Франківський ВДВС Львівського МУЮ винести постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заборгованість за аліментами необхідно розрахувати із березня 2012 року, тобто у межах трирічного строку, що передував пред`явленню виконавчого листа до виконання, до повноліття сина ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім того, Франківський ВДВС Львівського МУЮ зобов`язаний ухвалити постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, оскільки за наявності у матеріалах виконавчого провадження відомостей про офіційне працевлаштування боржника, державним виконавцем не ухвалено зазначену постанову.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 18 листопада 2016 року у частині зобов`язання Франківського ВДВС Львівського МУЮ до винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 скасовано. У вимозі ОСОБА_1 до Франківського ВДВС Львівського МУЮ про зобов`язання винести постанову про звернення стягнення на його заробітну плату відмовлено. У решті ухвалу суду залишено без змін.

Частково скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відсутні підстави для зобов`язання державного виконавця до ухвалення постанови про звернення стягнення заборгованості зі сплати аліментів із заробітної плати ОСОБА_1 , оскільки суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із законом можуть здійснюватися тільки державним виконавцем.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників

У березні 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ касаційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів у частині зобов`язання усунути порушення у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви у цій частині.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували той факт, що виконавче провадження, відкрите 30 жовтня 2003 року на підставі виконавчого листа від 21 жовтня 2003 року № 2-8787, не було закінчене, припинене чи виконане. Неможливість подальшого виконання судового рішення була спричинена втратою виконавчого документа. Крім цього, розрахунок трьохрічногостроку необхідно проводити із дня звернення ОСОБА_3 до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, оскільки саме із цієї дати остання могла відновити стягнення аліментів, якби виконавчий документ не було втрачено.

У травні 2017 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_3 , уяких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін оскаржувані судові рішення, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28 березня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судами встановлено, що 21 жовтня 2003 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області прийнято постанову про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше як 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян у місяць, стягнення аліментів розпочати із 10 жовтня 2003 року і проводити до досягнення повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1.

30 жовтня 2003 року державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

У вересні 2005 року стягнення аліментів із ОСОБА_1 припинено, у зв`язку із відновленням сімейних відносин із ОСОБА_3 та подачею останньою державному виконавцю відповідної заяви.

26 січня 2015 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області виданий дублікат виконавчого листа про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 до досягнення ним повноліття у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше як 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян у місяць.

18 березня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Франківського ВДВС Львівського МУЮ про прийняття до виконання виконавчого листа про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 до досягнення ним повноліття у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше як 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян у місяць.

07 квітня 2015 року державним виконавцем Франківського ВДВС Львівського МУЮ Борським Р. М. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № 47017651.

17 листопада 2016 року державним виконавцем Франківського ВДВС Львівського МУЮ Борським Р. М. зроблений розрахунок заборгованості за аліментами за період із 01 листопада 2003 року по 31 грудня 2007 року, що складає 1 427,24 грн.

Згідно з розрахунком від 17 листопада 2016 року заборгованість за аліментами за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2012 року становить на загальну суму 26 915,77 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості від 17 листопада 2016 року заборгованість зі сплати аліментів за період із 01 листопада 2013 року по грудень 2014 року становить 3 617,50 грн.

Нормативно-правове обґрунтування

У частині дев`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року передбачено, що спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Аналогічні за змістом положення закріплені у частині восьмій статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 194 Сімейного кодексу України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред`явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв`язку з розшуком платника аліментів або у зв`язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що ОСОБА_3 звернулася до Франківського ВДВС Львівського МУЮ із дублікатом виконавчого листа у березні 2015 року, суд першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції, правильно застосував до спірних правовідносин положення статті 194 Сімейного кодексу України та дійшов обґрунтованого висновку про те, що заборгованість зі сплати аліментами необхідно розраховувати із березня 2012 року, тобто у межах трирічного строку, що передували пред`явленню виконавчого документу до виконання, та до повноліття ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що розрахунок трирічного строку необхідно проводити із дня звернення ОСОБА_3 до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, є безпідставними, оскільки вони суперечать приписам частини першої статті 194 Сімейного кодексу України і по своїй суті зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником норм матеріального права.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що виконавче провадження, відкрите 30 жовтня 2003 року на підставі виконавчого листа від 21 жовтня 2003 року № 2-8787, не було закінчене, припинене чи виконане, оскільки такі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права.

Рішення судів попередніх інстанцій у частині вирішення вимог про розстрочення сплати заборгованості за аліментами, зобов`язання державного виконавця до винесення постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 сторонами не оскаржуються, а тому суд касаційної інстанції не переглядає судові рішення у цій частині.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, аухвалу суду першої інстанції у нескасованій частині та ухвала суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2016 року у нескасованій частині та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик