П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 820/4717/16 (№ К/800/8341/17)

Провадження № 11-1392апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Теплоавтомат» на постанову Харківського окружного адміністративного суду (у складі головуючого судді Мар?єнко Л. М.) від 24 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Присяжнюк О. В., суддів Курило Л. В., Бартош Н. С.) від 23 лютого 2017 року у справі за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Теплоавтомат», треті особи: Департамент цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, про зобов?язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року Керівник Харківської місцевої прокуратури № 5 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі - ГУ ДСУНС у Харківській області) до Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Теплоавтомат» (далі - ПрАТ «НВП «Теплоавтомат»), у якому просив зобов`язати відповідача привести захисну споруду цивільного захисту (сховище) № 78600 за адресою: вул. Кірова, 38, м. Харків у належний стан, придатний для використання за цільовим призначенням (готовність до укриття населення).

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 24 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, позов задовольнив. Зобов?язав ПрАТ «НВП «Теплоавтомат» привести в належний технічний стан і готовність до укриття населення захисну споруду цивільного захисту (сховище) № 78600, яке знаходиться на вул. Молочна (Кірова), 38 у м. Харкові, згідно з приписом ГУ ДСУНС у Харківській області від 27 лютого 2015 року № 9.

Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що, виходячи з аналізу положень Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 253, Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженої Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09 жовтня 2006 року № 653, ПрАТ «НВП «Теплоавтомат» допустило бездіяльність щодо утримання захисної споруди цивільної оборони (сховища) № 78600 у належному стані, що, у свою чергу, створює загрозу для життя та здоров`я цивільного (мирного) населення через неможливість їх укриття у разі військової (терористичної) небезпеки.

Не погодившись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 20 березня 2017 року ПрАТ «НВП «Теплоавтомат» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року і закрити провадження у справі, оскільки суди помилково розглянули цю справу в порядку адміністративного судочинства.

На обґрунтування касаційної скарги ПрАТ «НВП «Теплоавтомат», серед іншого, зазначило, що суди першої та апеляційної інстанцій при постановленні оскаржуваних судових рішень не врахували вимоги ст. 50 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з цим позовом), а саме, що суб?єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду лише у випадках, які прямо передбачені Конституцією та законами України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 березня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02 травня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII).

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

26-27 лютого 2015 року Червонозаводське районне відділення (далі - Червонозаводське РВ) ГУ ДСУНС у Харківській області провело позапланову перевірку додержання ПрАТ «НВП Теплоавтомат» вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб у захисній споруді цивільного захисту № 78600.

27 лютого 2015 року за результатами зазначеної перевірки Червонозаводським РВ ГУ ДСУНС у Харківській області було складено акт, у якому зафіксовано перелік порушень вимог законодавства, виявлених органом ДСНС України під час здійснення перевірки, та видано припис № 9 про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту у строк до 24 квітня 2015 року й надано пропозиції щодо усунення виявлених порушень.

Із зазначених документів убачається, що технічний стан захисної споруди цивільного захисту № 78600, яка була об?єктом перевірки, оцінений Червонозаводським РВ ГУ ДСУНС у Харківській області, як «не готове» до прийняття осіб, що укриваються, у зв?язку з чим ПрАТ «НВП Теплоавтомат» зобов?язано привести захисну споруду цивільного захисту в придатний стан для використання за цільовим призначенням.

Відповідно до акту перевірки від 27 лютого 2015 року спірне сховище (протирадіаційне укриття) площею 216 м2 вбудоване в 6-ти поверхову будівлю за адресою: вул. Кірова (Молочна), 38 у м. Харкові , яка перебуває у власності ПрАТ «НВП Теплоавтомат». До проведення Червонозаводським РВ ГУ ДСУНС у Харківській області перевірки сховище не використовувалося.

Також, 27 лютого 2015 року головний державний інспектор у сфері пожежної та техногенної безпеки Дворник В. О склав протокол про адміністративне правопорушення серії ХАП № 052062, а заступник начальника Червонозаводського РВ ГУ ДСУНС у Харківській області виніс постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_5 (інженер охорони праці ПрАТ «НВП Теплоавтомат») у вигляді штрафу в розмірі 34,00 грн за порушення вимог ст. 175 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 19 липня 2016 року ГУ ДСУНС у Харківській області направив відповідачу лист, у якому запропонував у найкоротші терміни надати план усунення недоліків, встановлених перевіркою відносно захисної споруди цивільного захисту № 78600, у відповідь на який ПрАТ «НВП Теплоавтомат» направив до Червонозаводського РВ ГУ ДСУНС у Харківській області перспективний план ремонту захисної споруди на

2016-2018 роки для усунення недоліків, визначених у приписі від 27 лютого 2015 року № 9. У цьому листі відповідач також зазначив, що у зв?язку з тяжким фінансово-економічним становищем без державної підтримки не зможе дотриматись установлених строків.

На момент звернення керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 до суду з цим позовом в інтересах держави в особі ГУ ДСУНС у Харківській області, ПрАТ «НВП Теплоавтомат» не усунуло порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту, визначених у приписі Червонозаводського РВ ГУ ДСУНС у Харківській області від 27 лютого 2015 року № 9.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що відповідно до паспорта сховища від 22 жовтня 2007 року № 78600 за підписом заступника голови районної ради Червонозаводського району м. Харкова Ярош Н. М. та голови правління Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «НВП Теплоавтомат» (правонаступником якого є ПрАТ «НВП Теплоавтомат») Козлова А. О. , захисна споруда (протирадіаційне укриття) за адресою: вул. Кірова ( Молочна ) , 38, м. Харків, належить та експлуатується у мирний час ВАТ «НВП Теплоавтомат» (ПрАТ «НВП Теплоавтомат»).

Незадовільний експлуатаційний стан готовності державної захисної споруди цивільного захисту № 77506, що знаходиться на зберіганні у відповідача, зумовило звернення Керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 до суду з цим позовом в інтересах держави в особі ГУ ДСУНС у Харківській області.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Ухвалюючи судові рішення, які є предметом цього касаційного розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з вказаною позицією, викладеною в оспорюваних судових рішеннях, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, зокрема, в інших випадках, встановлених законом.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення, а саме: публічно-правові відносини, це передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 121 Основного Закону України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом), прокуратура України становила єдину систему, на яку покладалося, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, чинній на момент звернення до суду з цим позовом) представництво прокурором інтересів держави в суді полягало в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснював представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснював або неналежним чином здійснював орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За змістом ч. 2 ст. 60 КАС України, прокурор, з метою представництва інтересів … держави в адміністративному суді в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

У справі, що розглядається, керівник Харківської місцевої прокуратури № 5 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі ГУ ДСУНС у Харківській області, який є територіальним органом ДСУНС, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. Також ним здійснюється державний нагляд (контроль) за додержанням та виконанням вимог зазначеного законодавства на відповідній території.

Так, згідно з п. 6 Положення про ДСУНС, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 року № 20/2013 «Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій», ДСНС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).

26 січня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 47-1, яким установив на території Донецької та Луганської областей режим надзвичайної ситуації, а на всій території України - режим підвищеної готовності згідно КЦЗ України.

Одночасно Уряд утворив Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, положення про діяльність якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 2016 року № 18.

Пунктом 2 цієї постанови передбачено, що інформаційне та методичне забезпечення діяльності Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій здійснює ДСУНС.

Крім того, 26 січня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 48-р, яким надав дозвіл на проведення перевірок щодо дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту. Рішення прийнято з метою підвищення готовності органів управління та сил цивільного захисту до реагування на надзвичайні ситуації в мирний час та особливий період, запобігання їх виникненню. Для цього Державній службі з надзвичайних ситуацій та її територіальним органам разом з місцевими органами виконавчої влади надано дозвіл на проведення протягом лютого-березня 2015 року перевірок стану готовності пунктів управління, захисних споруд і наявності планів цивільного захисту на особливий період і планів реагування на надзвичайні ситуації.

За приписами ч. 2 ст. 64 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Статтею 66 КЦЗ України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Відповідно до ст. 66 КЦЗ України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у ст. 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно з ч. 1 ст. 68 КЦЗ України, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

Отже, спірні правовідносини обумовлені реалізацією прокурором передбачених КАС України та Законом № 1697-VII повноважень щодо захисту інтересів держави і спрямовані на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі на забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров`я в разі військової агресії.

Ураховуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сферах пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту, а саме щодо стану готовності пунктів управління, захисних споруд і наявності планів цивільного захисту на особливий період і планів реагування на надзвичайні ситуації.

Таким чином, доводи ПрАТ «НВП Теплоавтомат», що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач у силу ст. 50 КАС України позбавлений права звернення до суду з таким позовом, Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними та необґрунтованими.

Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору по суті, Велика Палата Верховного Суду керується таким.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 18 КЦЗ Українивстановлено, що до повноважень інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту належить організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту суб`єктів господарювання, що належать до сфери їх управління, та захисних споруд цивільного захисту державної власності, що перебувають на балансі суб`єктів господарювання приватної форми власності.

До завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту, здійснення обліку захисних споруд цивільного захисту, які перебувають на балансі (утриманні) (п. 15, 16 ч. 1 ст. 20 КЦЗ України).

Згідно з ч. 8 ст. 32 цього Кодексу, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України, процедура реалізації позивачем владної управлінської функції контролю в сфері цивільного захисту, пожежної безпеки, техногенної безпеки унормована, насамперед, приписами КЦЗ України, Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Положенням про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 2015 року № 18, адже за змістом положень даних актів законодавства територіальний орган МНС України та Департамент цивільного захисту України як регіонального, так і районного рівня належить до окресленого законодавцем кола осіб зі статусом органів державного контролю (нагляду).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КЦЗ України, розділу 1 Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженої Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09 жовтня 2006 року № 653, сховища забезпечують захист oci6, що укриваються, від негативного впливу сучасних засобів ураження, бактеріальних (біологічних) засобів, від бойових отруйних речовин, а також при необхідності від катастрофічного затоплення, небезпечних хімічних речовин, радіоактивних продуктів при руйнуванні ядерних енергетичних енергоустановок, високих температур i продуктів горіння при пожежах та передбачають можливість безперервного перебування у них розрахункової кількості ociб, що укриваються, протягом двох діб.

Частиною 6 ст. 32 КЦЗ України визначено, що проектування, будівництво, пристосування i розміщення захисних споруд та об`єктів подвійного призначення здійснюються згідно з нормами, які розробляються відповідно до Закону України «Про будівельні норми».

Реконструкція захисних споруд здійснюється за державними будівельними нормами В 2.2.5-97 «Захисні споруди цивільної оборони», затверджені наказом Держкоммістобудування України від 08 липня 1997 року № 106. Об`єкти або приміщення, що пристосовуються під захисні споруди, у вcix випадках мають відповідати вимогам цих норм.

Керівники підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності та господарювання, на балансі яких знаходяться захисні споруди, забезпечують її належний технічний стан i готовність до укриття населення.

Відповідно до п. 4 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 253 (далі - Порядок), захисні споруди, за винятком тих, що повинні утримуватись у постійній готовності до використання за призначенням, можуть використовуватися підприємствами для господарських, культурних та побутових потреб за умови забезпечення можливості приведення її у готовність до використання за призначенням у строк, що не перевищує 12 годин.

Також, відповідно до п. 6 Порядку під час використання захисної споруди для власних потреб підприємством забезпечується збереження захисних властивостей споруди як в цілому, так i окремих її елементів; герметизацію та гідроізоляцію вciєї споруди; збереження робочого стану інженерно-технічного та спеціального обладнання, засобів зв`язку та оповіщення; належне утримання захисної споруди відповідно до вимог Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, яка затверджується МНС.

Разом з цим, перевіркою додержання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб, яка проводилась 26-27 лютого 2015 року головним інспектором Червонозаводського РВ ГУ ДСНС України у Харківській області в присутності інженера ПрАТ «НВП Теплоавтомат» з охорони праці ОСОБА_5 , який відповідно до Наказу товариства від 10 грудня 2014 року № 97 призначений відповідальною особою, було виявлено, що технічний стан захисної споруди цивільної оборони № 78600 оцінюється, як «не готове» до прийняття осіб, що укриваються.

Усі виявлені під час зазначеної перевірки порушення були відображені у внесеному ПрАТ «НВП Теплоавтомат» приписі від 27 лютого 2015 року № 9.

За результатами перевірки з метою приведення захисної споруди цивільної оборони № 78482 у готовність до використання за призначенням Червонозаводським РВ ГУ ДСНС України у Харківській області внесено відповідачу припис про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту від 27 лютого 2015 року № 9. Граничний строк на усунення порушень встановлено на 24 квітня 2015 року.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що вимоги припису ПрАТ «НВП Теплоавтомат» не виконало ані в установлений Червонозаводським РВ ГУ ДСНС України у Харківській області строк, ані на час розгляду цієї справи.

При цьому, відповідач не оскаржував у судовому порядку дії посадових осіб Червонозаводського районного відділу у м. Харкові ГУ ДСНС України у Харківській області щодо проведення перевірки та винесення за її результатами припису.

Також судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що належність спірного об?єкту цивільного захисту (сховища № 78600) ПрАТ «НВП Теплоавтомат» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями документів, а саме:

- паспортом сховища (протирадіаційного укриття) № 78600 , виданого 22 жовтня 2017 року виконавчим комітетом Червонозаводської районної в м. Харкові ради, який погоджений Головою правління ВАТ «НВП Теплоавтомат» (правонаступником якого є ПрАТ «НВП Теплоавтомат») Козловим А. О. та Заступником голови Червонозаводської районної в м. Харкові ради Арош Н. М. ;

- Обліковою карткою укриття;

- Перспективним планом ремонту (відновлення) захисної споруди № 78600 на 2016-2018 роки, затвердженим Головою правління ПрАТ «НВП Теплоавтомат» Бікєєвим Т. Р.,

При цьому направлення відповідачем до Червонозаводського ВР ГУ ДСНС України у Харківській області листом від 15 серпня 2016 року № 21/267 перспективного планом ремонту (відновлення) захисної споруди № 78600 на 2016-2018 роки, розцінюється судом як визнання товариством його обов?язку щодо приведення сховища у придатний стан, а також підтверджують експлуатацію спірної захисної споруди саме відповідачем.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними доводи відповідача щодо відсутності в нього обов?язку на приведення в належний технічний стан спірного об?єкту цивільного захисту у зв?язку тим, що сховище № 78600 не перебуває на балансі підприємства.

Отже, враховуючи вказане вище, Велика Палата Верховного Суду вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов`язання ПрАТ «НВП Теплоавтомат» привести захисну споруду цивільного захисту (сховище) № 78600 за адресою: вул. Кірова, 38, м. Харків у належний стан, придатний для використання за цільовим призначенням (готовність до укриття населення).

Виходячи із наведеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними й обґрунтованими та не підлягають скасуванню з огляду на правильне застосування судами норм матеріального й процесуального права.

Відповідно до п .1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 344, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Теплоавтомат» залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді

Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О. Г. Яновська

Л. М. Лобойко