Провадження № 2/487/938/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2019 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Гладкої К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить: звільнити його від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей; стягнути з ОСОБА_2 на його користь на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі - 2500 грн. на кожну дитину з врахуванням індексації.

В обґрунтування позовних вимоги позивач посилається на те, що рішенням суду шлюб між сторонами розірвано, визначено місце проживання дітей з матір`ю та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно. З березня 2018 року матір виїхала за кордон, з того часу діти почали проживати з батьком. Матір дітей матеріальної допомоги не надає. Рішенням суду від 21.12.2018 року визначено місце проживання дітей з батьком. У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

11.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

05.03.2019 року закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду по суті, зупинено стягнення на підставі виконавчого документу по справі №487/772/16-ц виданого 10.08.2017 р. Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей.

03.04.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що ОСОБА_2 ніколи не відмовлялась від надання матеріальної допомоги дітям. З моменту виїзду за кордон вона весь час намагалася зв`язатися з дітьми та передати їм одяг, іграшки, солодощі, предмети для школи та особистого користування. Однак позивач прикладав всіх зусиль щоб вона не мала змоги передавати дітям речі і спілкуватись з ними. Ті речі все ж таки вдавалось передати через знайомих. позивач викидував речі на сміття і знімав це на фото та відео та насилав відповідачу. Тільки після звернення до Служби у справах дітей відповідач змогла передати речі та в розмові з дітьми дізнатись чого вони потребують, що в подальшому було виконано. надалі також дітям передавався одяг, шкільний інвентар, солодощі. За весь рік позивач не звертався до відповідача з вимогою утримувати дітей саме у вигляді перерахування коштів. За останній рік відповідач не отримувала від позивача присуджених аліментів. Два роки відповідача отримувала аліменти у сумі, за які реально не можливо було гідно утримувати дітей, оскільки позивач приховав свій реальний дохід та майно.17.01.2019 р. у відповідача народилась дитина з якою вона проживає в Туреччині. Відповідачка свого доходу не має, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Не зважаючи на це відповідач погоджується сплачувати аліменти на дітей у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, у твердій сумі - по 30 червні - 1013,50 грн., з липня по 30 листопада 1059 грн., з 01 грудня - 1109 грн. (надалі відповідно до зросту прожиткового мінімуму на дитину) щомісячно з дати ухвалення рішення, оскільки довела свою участь в утриманні дітей за весь рік та безпосередньо з 29.12.2018 року. Сума яку вимагає позивач є необґрунтованою.

24.04.2019 р. позивачем надано відповідь на відзив, в якому зазначає, що відповідач в своєму прозові про надання дозволу на виїзд дітей за кордон зазначала, що має достатній дохід, повністю всім забезпечена. Вказані обставини свідчать про достатній дохід відповідача, а тому позовні вимогу підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з`явилися. Позивач та його представник надали заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідач в судове засідання не з`явилась, надіслала заяву в якій просила розглянути справу без її участі, дослідити всі письмові докази, переглянути фото та відео, врахувати надані раніше пояснення. Позов визнала частково та просить призначити стягнення аліментів в сумі 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з моменту ухвалення рішення, оскільки до цього часу матеріально забезпечувала дітей. Припинити стягнення аліментів з позивача з моменту подання позову.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та інші докази, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей (далі - Діти): ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтва про народження арк. справи 5-8).

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 29.08.2016 року шлюб між сторонами розірвано та визначено місце проживання дітей разом з матір`ю, стягнуто аліменти. При цьому на час розгляду зазначеної справи, діти проживали разом з матір`ю, батько щодо цього не заперечував.

06.10.2017 року відкрито виконавче провадження № 54818467 з примусового виконання виконавчого листа по справі №487/772/16-ц виданого 10.08.2017 р. Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 15.02.2016 і до повноліття дітей.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеному 28.07.2018 р. державним виконавцем Заводського ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області Занаєвською А.А. заборгованість по сплаті аліментів станом на 30.06.2018 відсутня. Переплата складає 15224,38 грн.

Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Однак, 21.12.2018 року Заводським районним судом м. Миколаєва ухвалено рішення, яким визначено місце проживання дітей з їхнім батьком.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 лютого 2019 року вищевказане рішення залишено без змін.

Відповідно до ч.2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Згідно ч.3 ст. 181 СК України за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Правова природа аліментів у розумінні глави 15 СК України є такою, що, з одного боку, вони є правом, а з іншого обов`язком, і надаються тим із батьків, хто проживає окремо від дитини, на її утримання тому з батьків, з ким проживає дитина.

З аналізу наведених норм вбачається, що необхідною передумовою виникнення права батьків на отримання аліментів на утримання дитини є її проживання з цим із батьків.

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що відповідачка не проживає разом з Дітьми на утримання яких рішенням суду стягнуто аліменти з позивача на її користь. Навпаки Діти проживають з позивачем.

Відповідно до ч. 2ст. 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відповідно до положень ч.4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Судом встановлено, що на даний час діти проживають разом зі своїм батьком, а отже знаходяться на його утриманні.

Враховуючи надані суду письмові докази та відсутність заперечень з боку відповідачки в цій частині, суд вважає, що наявні законні підстави для звільнення позивача ОСОБА_1 від сплати аліментів, стягнутих з нього рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва 29.08.2016 року.

Вирішуючи вимоги про стягнення аліментів, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Зазначений обов`язок, згідно з засадами ч.6 ст.7, ст. 141 Сімейного кодексу України в рівній мірі стосується обох батьків.

Сторони не можуть дійти згоди щодо розміру аліментів на дитину.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Згідно із ст.184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

За такого, суд приходить до висновку про необхідність присудження аліментів з відповідачки в користь позивача на утримання дітей у твердій грошовій сумі. Тому суд погоджується із доводами позивача про те, що аліменти мають бути стягнуті на дітей у твердій грошовій сумі.

Відповідачка не заперечує проти необхідності надання нею матеріальної допомоги дітям, на що надала докази того, вона добровільно надає матеріальну допомогу, що свідчить про її бажання матеріально утримувати своїх дітей, і ці доводи суд вважає прийнятними.

Разом з тим, ці аргументи відповідача не доводять необхідність звільнення її від сплати аліментів дітям за вказаний ним період. Законодавець не передбачає такі підстави, які залежать виключно від волевиявлення самого відповідача.

А відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Датою подачі позову є 29.12.2018 року, а тому згідно положень ч. 1 ст. 192 СК України, аліменти слід стягувати з цієї дати.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованим розмір аліментів заявлений позивачем, з наступних підстав.

Статтею 182 СК України, передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Так, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дітей, те що відповідач доходу не має, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною (відомості з Державного реєстру фізичних осіб-підприємців ДФС України про суми виплачених доходів ОСОБА_2 , від 02.04.2019 р., свідоцтво про народження дитини PEN 867473).

Положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік», встановлено те, що в 2019 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.

Згідно положень ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч.7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

З огляду на викладене, виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності (ч. 9 ст. 7 СК України), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі - 1100 грн. на кожну дитину з врахуванням індексації, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Такий розмір аліментів не поставить відповідача в скрутне становище та відповідатиме вимогам закону і не порушуватиме прав як позивача так і відповідача.

При цьому, визначений судом розмір аліментів, враховуючи рівність обов`язків батьків щодо утримання дитини, є таким, що належним чином задовольняє звичайні потреби дитини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Крім того, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави у сумі 1536,8 грн. (по 768,40 грн. за кожну вимогу), відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 180-183, 197 СК України,ст.ст.10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-284, 354, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 15.02.2016 і до повноліття дітей, стягнутих з нього на користь ОСОБА_2 за виконавчим листом по справі №487/772/16-ц, виданим 20.09.2017 р. Заводським районним судом м. Миколаєва на підставі рішення суду від 29.08.2016 р.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 1100 грн. на кожну дитину щомісячно, з послідуючою індексацією відповідно до закону, починаючи з 29.12.2018 року і до повноліття дітей.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати в дохід держави в сумі 1536,80 грн.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 20.05.2019 року.

Суддя З.М. Сухаревич