open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 826/7474/16
Моніторити
Ухвала суду /11.11.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /07.10.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /02.09.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /05.08.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /25.06.2019/ Касаційний адміністративний суд Постанова /14.05.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Постанова /14.05.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /11.04.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /11.04.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.03.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.03.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.03.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /11.03.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /11.03.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Рішення /21.01.2019/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /19.10.2017/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /27.05.2016/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /27.05.2016/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /17.05.2016/ Окружний адміністративний суд міста Києва
emblem
Справа № 826/7474/16
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /11.11.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /07.10.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /02.09.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /05.08.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /25.06.2019/ Касаційний адміністративний суд Постанова /14.05.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Постанова /14.05.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /11.04.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /11.04.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.03.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.03.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.03.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /11.03.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /11.03.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Рішення /21.01.2019/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /19.10.2017/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /27.05.2016/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /27.05.2016/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /17.05.2016/ Окружний адміністративний суд міста Києва

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/7474/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вічунай-Україна" та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року, суддя Кармазін О.А., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вічунай-Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вічунай-Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2016 року №0512615131, № 0522615131 , та від 14.04.2016 року № 1112615141 (щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 532 522 грн.; декларація за 2014) та №1122615141 (щодо зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на 186 176 грн.), які прийняті у зв`язку із частковим скасування ДФС України податкових повідомлень-рішень від 05.02.2016 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення від 14.04.2016 року № 1112615141 (щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 532 522 грн.; декларація за 2014), прийняте ГУ ДФС у м. Києві, в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 8 705 697 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач та відповідач звернулись до суду з апеляційними скаргами. Позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Вічунай-Україна» (код ЄДР 33051586) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки 22.01.2016 року складено акт перевірки № 15/26-15-13-01-01/33051586.

Товариство зареєстровано у статусі юридичної особи 02.08.2004 року, взято на податковий облік 09.08.2004 року за № 8844, у перевіряємий період товариство було платником ПДВ (т.1, а.с. 28).

До основного виду діяльності належить оптова торгівля іншими продуктами харчування, в т.ч.: рибою, ракоподібними, молюсками.

Згідно висновків Акту перевірки (т.1, а.с. 74) товариством порушено:

- п. 135.1., п. 135.2., п. 135.5, п. 137.11, п. 137.16 ПК України, з урахуванням положень п/п. 14.1.13, 14.1.55, 14., 14.1.80, 14.1.203, 14.1.225, п/п. 140.1.2., п/п. 14.1.28, п. 44.1, п. 138.1, п. 138.6., п/п. 138.10.3., п/п. 139.1.9. ПК України в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податковим на прибуток на загальну суму 10 576 024 грн. за 2014 рік;

- п. 198.1., п. 198.3, п. 198.6 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення податку на додану вартість (р. 24) 394 876 грн. за грудень 2014 року.

За результатами перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.02.2016 року:

- № 0512615131, відповідно до якого зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 576 024 грн. (звітний період 2014 року; декларація від 29.10.2015 року № 9082139657);

- № 0522615131 , відповідно до якого зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування ПДВ у розмірі 394 876 грн.

Рішенням ДФС України від 08.04.2016 року № 7830/6/99-99-10-01-04-25 частково задоволено скаргу товариства та скасовані (в частині) «первинні» рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № 0512615131 - в частині 1 043 502 грн. зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток,

- податкове повідомлення-рішення № 0522615131- в частині 208 700 грн. зменшення суми від`ємного значення об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Скасовуючи у частині «первинні» оскаржувані рішення, ДФС України визнала необґрунтованими та безпідставними висновки Акту перевірки, що стосувалися взаємовідносин позивача з ТОВ «Бліц Торг».

На підставі вищезазначеного рішення ДФС України прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.04.2016 року:

- № 1112615141 (щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 532 522 грн.; декларація за 2014);

- №1122615141 (щодо зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на 186 176 грн.).

Позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пункту 138.11 цієї статі, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5; підпунктів 138.10.5; 138.10.6 пункту 138.10, пункт 138.11, 138.12 цієї статті, пункт 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1 9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп. 135.1. ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.4 ПК України ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпункт 14.1.13. ПК України визначає безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

У відповідності до пп. 14.1.225 ПК України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Згідно з пп.14.1.185. ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є постачання послуг іншій особі на безоплатній основі п/п. "в" пп.14.1.185. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Отже, для формування висновку про безоплатне використання позивачем ТМ та отримання ним доходу, підлягає дослідженню питання правового регулювання використання ТМ, встановлення обсягу прав власника ТМ, обставини введення товару на ринок, факту використання ТМ за даних конкретних обставин, обсяг вигод, які можуть вважатися доходом.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон № 3689) знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону № 3689 використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Згідно з ч. 2. ст. 157 ГК України використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов`язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

У відповідності до ч. 2 ст. 157 ГК України свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу.

Частиною 6 ст. 16 Закону № 3689 передбачено, що виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на: здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки; використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв`язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот; некомерційне використання знака; усі форми повідомлення новин і коментарів новин;добросовісне застосування ними своїх імен чи адрес.

Тобто, враховуючи останнє та статтю 7 Директиви № 2008/95/ЕС Європейського Парламенту і Ради "Про зближення законодавств держав-членів відносно товарних знаків та знаків обслуговування" йдеться про принцип "вичерпання прав".

Відповідно до ст. 7 вищезгаданої Директиви право, що надається знаком, не дозволяє його власнику забороняти використання знака щодо товарів, які під цим знаком були введені в торговий оборот в Співтоваристві даними.

Зазначений принцип означає, що власник ТМ втрачає право на комерційне використання товару, який був введений ним у цивільний оборот (проданий, реалізований тощо), і подальше використання знака для товарів і послуг по відношенню до такого товару є вільним та не потребує згоди власника для товарів і послуг.

Таким чином, після введення товару на ринок, використання ТМ на цьому товарі є некомерційним, наявність ТМ на упаковці товару само по собі не зумовлює виникнення у покупця товару вигод щодо використання власне ТМ, вартість якої вже є складовою вартості товару. Введення товару на ринок не зумовлює виникнення у власника прав на ТМ вимагати плати за користування ТМ, що у сукупності, відповідно, вказує на відсутність як підстав для укладання ліцензійних договорів та виникнення зобов`язань щодо плати за використання ТМ, так і підстав для висновку про отримання у даному випадку позивачем від виробника продукції послуг у вигляді безоплатного користування ТМ за наявності вартісного вираження таких послуг, оскільки як такі послуги з використання ТМ у цьому випадку відсутні та відсутній суб`єкт, що надає такі послуги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що просування на ринку продукції, придбаної позивачем та вже маркованої ТМ VICI є звичайною маркетинговою послугою, яка надається для цілей збільшення обсягів реалізації продукції на ринку та є звичайною діловою практикою, що, однак, не свідчить про власне комерційне користування ТМ та, до того ж, безоплатне.

Дана обставинеа не булла врахована відповідачем при формуванні висновків Акту перевірки та прийнятті оскаржуваних рішень.

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що на стор. 23 Акту перевірки (т.1, а.с. 48) зазначається про завищення у рядку 06.2. Декларації "Витрат на збут" на 826 825,00 грн. за 2014 за відносинами позивача з ПП "ОРІМ".

В Акті перевірки зазначається, що між позивачем та вказаним підприємством було укладено договір № 236 від 01.09.2014 на виконання умов якого виконавець (ПП) надає позивачу послуги.

Крім того, в Акті перевірки зазначено про оформлення надання послуг актами від 31.10.2014, 30.10.2014, 30.11.2014, 31.12.2014 (т.1, а.с. 48-49) відповідно на обсяги поставки без ПДВ (база оподаткування): 822333,33 грн., 11333,33 грн., 811 000,00 грн., 4491,67 грн, 104550 грн.. Номенклатура поставок: проведення фокус-груп, проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (відкриті питання), проведення телефонного опитування, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні, визначення об`єму продажу товарів в торгівельних точках.

Суд першої інстанції також врахував ухвалу слідчого судді від 23.06.2015 року по справі № 757/21252/15-к (т.1, а.с. 50) на яку посилався відповідач та якою, в рамках кримінального провадження з`ясовано, що протягом 2014-2015 невстановлені особи, діючи умисно, з метою прикриття незаконної діяльності із мінімізації податкового кредиту та заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах, без мети фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності, організували створення ПП "ОРІМ" (код ЄДР 39355541), які використовувались для мінімізації ПДВ та податку на прибуток реальних платників податків, нібито здійснюючи операції по виконанню різноманітних послуг. Фактично вказані роботи не виконувались.

Також, відповідачем зазначено, що товариство відносило до складу витрат - вартість послуг, отриманих від ПП "ОРІМ", що не підтверджені необхідними документами, та використання яких у власній господарській діяльності позивача не доведено. Встановлено відсутність деталізації послуг у первинних документах. Інші документи до перевірки не були надані.

Отже, за висновком відповідача, в порушення п. 14.1., п. 44.1., п. 138.1., п/п. 138.1., п/п. 138.10.3., п/п. 139.1.9. ПК України встановлено завищення витрат на збут.

Аналогічні висновки щодо оцінки операцій з ПП "ОРІМ", наведено і у п/п. 3.2.2 Акту перевірки щодо перевірки правильності визначення податкового кредиту з ПДВ. так, на стор. 33 Акту перевірки (т.1, а.с. 58) наведено відомості про видані податкові накладні від 30.10.2014, 31.10.2014, 30.11.2014, 31.12.2014. Всього: обсяг поставки без ПДВ 931 375 грн., ПДВ - 186275 грн., з ПДВ 1 117 560 грн. Як зазначено в Акті перевірки, суми ПДВ включені товариством до складу податкового кредиту за відповідні періоди та відображено в реєстрах отриманих податкових накладних, які, в свою чергу, відповідають даним додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за відповідні періоди та зареєстровані в ЄРПН.

В Акті перевірки відповідач зазначив, що в порушення п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ПК України товариством віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з придбання послуг у ПП "ОРІМ", що не пов`язані із використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності всього на 186 275 грн., у т.ч.: за жовтень 2014 - 164 467 грн., за листопад 2014 - 898 грн., за грудень 2014 - 20 910 грн.

Суд першої інстанції вірно зазначити, що висновки відповідача за епізодом взаємовідносин позивача з ПП "ОРІМ" не оскаржувались у запереченнях на Акт перевірки (т.1, а.с. 110-117), а також у скарзі до ДФС України (т.1., а.с. 122-140, 141-146). З цих заперечень та скарги не вбачається надання додаткових документів по відносинам з ПП "ОРІМ", крім власне договору, актів, податкових накладних до платіжних документів.

Щодо правовідносин позивача з ПП "ОРІМ", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до норм чинного законодавства, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов`язкові реквізити, зокрема, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що у сукупності надає первинному документу юридичної значимості для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об`єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій); (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

Таким чином, діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов`язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних по суті та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод по взаємовідносинам позивача з ПП "ОРІМ", оскільки судом не встановлно фактичного виконання спірних операцій, а тому відсутні правові підстави для формування спірних сум податкових вигод.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ для надання йому юридичної значимості має містити низку обов`язкових реквізитів, зокрема, зміст та обсяг господарської операції. Первинні документи, які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до первинних документів наданих позивачем, зокрема, номенклатура поставки в актах визначена загальними термінами та оборотами як-то, наприклад, "проведення фокус-груп", "проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (відкриті питання)", що не розкриває зміст операцій по структурі цих послуг.

Крім того, відсутній деталізований зміст операцій (послуг), тобто не розкрито не тільки зміст операції, але й обсяг, не зазначено - у чому полягало виконання цих послуг, місць виконання, кількість опитаних осіб, питання, на які відповідали респонденти, що в даному випадку є необхідним виходячи із специфіки та характеру обумовлених операцій.

Разом з тим, як ні під час перевірки, так і під час судового розгляду справи позивчаем не надано і власне анкет із запитаннями, поставлених замовником, наявність яких, однак, випливає з умов договору.

Також, під час перевірки, адміністративного оскарження не надавались звіти про виконання цих послуг, які б деталізували необхідні відомості та ідентифікували послуги, а відтак, в силу положень п. 44.6. ПК України вважається, що такі документи були відсутні, а надання їх згодом, вже під час розгляду справи, не змінює статус цих документів, як таких, що були відсутні під час перевірки.

Разом з тим, не надано реєстрів передачі відповідачу додаткових документів, як і доказів відмови відповідача прийняти ці документи.

Отже, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані акти виконаних робіт (наданих послуг) не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування бухгалтерського та податкового обліку, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому відсутні правові підстави для формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Також судом першої інстанції вірно зазначено, наданні позивачем титульні листи, не приймаються до уваги, оскільки вказані документи під час перевірки не надавалися, а наданні роздруківки табличок (т. 1, а.с. 157-159, 161, 163, 225, 227,229; т. 4, а.с. 6, 8, 10), не підписані жодною особою та не мають будь-якої інформації, яка б пов`язувала ці таблички із договором. Наданні документи лише містять загальні вирази та загальновідому інформацію та не містять деталізації інформації для її використання у комерційних цілях, згадки про товар з ТМ VICI.

Крім того, вказані таблиці взагалі не містять відомостей, які б якімсь чином пов`язували наведену в них інформацію з діяльністю ТОВ "АТБ-Маркет" (відсутні посилання на ТОВ "АТБ-Маркет") та по суті є роздруківками, складеними відносно інформації щодо діяльності невідомої особи.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи ні у суді першої інстанції, ні в судді апеляційної інстанції стронами не надано будь-яких доказів перебування представників виконавця у магазинах мережі АТБ, фотозвітів, проведення там досліджень, як і будь-яких дозволів/допусків представників ПП "ОРІМ" до комерційної інформації АТБ.

Таким чином, за спірними операціями з контрагентом лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та законність висновків відповідача за даним епізодом у зв`язку з чим позов у частині, що ґрунтується на висновках відповідача за цим епізодом, задоволенню не підлягає.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позову, а сааме в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2016 року № 1112615141 (щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 532 522 грн.; декларація за 2014) в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 8 705 697 грн.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вічунай-Україна" та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя -доповідач: Бужак Н.П.

Судді : Костюк Л.О.

Пилипенко О.Є.

Повний текст виготовлено: 16 травня 2019 року.

Джерело: ЄДРСР 81759007
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку