ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/1373/16

адміністративне провадження №К/9901/19342/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у складі судді Брильовського Р.М.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у складі суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В., Попка Я.С.

у справі № 813/1373/16 (№876/5541/16)

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справ, правонаступником якої є Галицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області) про визнання протиправним і скасування рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку №16507/13-04-17-01/1393/5 від 31 грудня 2015 року, з мотивів безпідставності його прийняття.

23 червня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року, адміністративний позов задовольнив.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перерахування позивачем на неналежний рахунок суми коштів не вплинуло на виконання ним обов'язку платника зі сплати податку, доказів протилежного відповідачем суду не подано. Також суди висновувались на тому, що матеріалами справи підтверджено, що кошти зараховані на рахунок відповідача 25 грудня 2015 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У касаційній скарзі податковий орган зазначив, що при прийнятті рішення діяв відповідно до положень діючого законодавства, вважає, що на час його прийняття у податкового органу були підстави для виключення платника єдиного податку з реєстру, оскільки протягом двох послідовних кварталів з 01 квітня 2015 року по 01 жовтня 2015 року за позивачем рахувався податковий борг в розмірі 1570,34 грн, який погашено станом на 25 грудня 2015 року (перерахування з одного рахунку на інший), станом на 31 грудня 2015 року в інтегрованій картці платника сума заборгованості становить 57,26 грн та штрафна санкція в сумі 314,06 грн.

10 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справа №813/1373/16 витребувана з Львівського окружного адміністративного суду.

Позивачем заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу не надавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

20 січня 2017 року справа №813/1373/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

09 лютого 2018 року справа №813/1373/16 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/19342/18 передані до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01 січня 2014 року та перебувала на обліку в ДПІ в Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

У зв'язку із зміною місця проживання позивач провела реєстрацію відповідних змін у Державній реєстраційній службі та в квітні 2015 року її взято на облік в ДПІ в Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (переведено з ДПІ в Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області).

Платіжними дорученнями №965723923_875646095 від 13 серпня 2015 року та №4502205701 від 13 листопада 2015 року позивач оплатила на рахунок ГУ ДКСУ у Львівській області, Управління казначейства у Франківському районі м. Львова платіж за призначенням єдиний податок з фізичних осіб за 2 та 3 квартали 2015 року.

Згодом позивач встановила, що суми єдиного податку були сплачені на неналежний рахунок, тому 17 грудня 2015 року нею скеровано листи у Державну податкову інспекцію в Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області щодо перерахування помилково сплачених коштів з єдиного податку за 2 та 3 квартали 2015 на рахунок Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області. Дані кошти зараховані на рахунок Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області 25 грудня 2015 року.

31 грудня 2015 року керівником податкового органу на підставі абз.8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 та пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України прийнято рішення №16507/13-04-17-01/1393/5 «Про анулювання свідоцтва платника єдиного податку», яким встановлено, що у позивача наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідових кварталів у порядку, встановленому Податковим кодексом України, розмір податкової заборгованості на дату складання рішення складає 1570,34 грн.

За наслідком адміністративного (досудового) оскарження цього рішення до Головного управління ДФС України та ДФС України, скарги позивача залишено без задоволення, а рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку - без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності регламентована главою 2 Розділу XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України, положення цієї глави застосовується в цій постанові в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За положеннями пункту « 3» пункту 299.10. статті 299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до пункту « 8» підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення прийнято на підставі того, що позивач має податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що підтверджується інтегрованою карткою платника податку, при цьому контролюючим органом до винесення оскаржуваного рішення всупереч вимогам пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України жодна перевірка не проводилася, акту про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку станом на 31 грудня 2015 року, не складалося.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт помилкової сплати позивачем коштів на інший казначейський рахунок, що підтверджується квитанцією про сплату.

Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що помилкова сплата коштів на інший казначейський рахунок не може бути розцінена, як невиконання платником єдиного податку свого обов'язку з огляду на положення Бюджетного кодексу України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-III та враховуючи позицію Верховного Суду України , викладену в постанові від 16 червня 2015 року у справі № 21-377а15.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (частина перша статті 43 Бюджетного кодексу України).

Згідно із частиною п'ятою статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-III визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

У даному випадку, на підставі встановлених обставин справи, невірне зазначення платником призначення платежу не призвело до ненадходження відповідної суми податку до бюджету у визначений законом строк.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в межах спірних правовідносин позивачем своєчасно сплачене податкове зобов'язання, яке зараховано до Державного бюджету України. Відтак, позивач, як платник податків вчинив дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до Державного бюджету. Помилкове визначення під час сплати суми податкового зобов'язання казначейського рахунку не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений Податковим кодексом України строк, а відтак i для висновку про наявність підстав для виключення позивача з реєстру платника єдиного податку.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у справі № 813/1373/16 (№876/5541/16) залишити без змін.

Пoстанoва набиpає закoннoї сили з дати її пpийняття, є oстатoчнoю і oскаpженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер