ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року ЛуцькСправа № 140/677/19 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просить визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови у виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 4018,21 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 15.08.2015 проходив військову службу у Локачинському районному військовому комісаріаті. За час проходження військової служби отримав право на речове забезпечення військовослужбовця. Однак, наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 №61 від 16.03.2017 позивача виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 з виплатою всіх видів забезпечення без виплати грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно. Позивач вказує, що при звільненні зі служби він не був поінформований про розмір компенсації вартості недоотриманих предметів речового майна, водночас довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 06.11.2018 №17 підтверджується той факт, що під час проходження військової служби речове майно він отримав не в повному обсязі.

20.11.2018 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату компенсації за неотримане речове майно, однак відповідач листом від 21.11.2018 №В/4219 відмовив у виплаті вказаної компенсації.

Позивач вважає, що має право на грошову компенсацію за неотримане речове майно, оскільки це відповідає вимогам, встановленим статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відтак відмова відповідача у виплаті вказаної компенсації є незаконною.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1-1а).

Відповідач у відзиві на адміністративний позов від 15.04.2019 №1125 (а.с.36-37) позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на те, що на момент звернення позивача про отримання грошової компенсації замість речового майна він не проходив військову службу. За таких обставин виплата грошової компенсації суперечить вимогам пунктів 3, 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 (далі Порядок №178). На думку відповідача, позивач під час проходження військової служби відповідну заяву (рапорт), передбачену пунктом 4 вказаного Порядку, не подав, а відтак у відповідача обов`язок виплати вказаної компенсації не виник. З наведених підстав просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів і підстав.

Судом установлено, що наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.03.2017 №61 заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 , звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 23 лютого 2017 року №53 у запас за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням вимог підпункту «ж» пункту 1 частини восьмої цієї статті, з 16 березня 2017 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та всіх видів забезпечення (а.с.9).

Як слідує із вищевказаного наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.03.2017 №61 про виключення позивача зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 та всіх видів забезпечення, ОСОБА_1 при звільненні виплачено премію та одноразову грошову допомогу, при цьому питання виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно не вирішувалось.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 29.10.2018 останньому видано довідку №17 від 07.11.2018 про вартість неотриманого речового майна під час проходження військової служби, яка становить 4018,21 грн. (а.с.10).

20.11.2018 позивач звернувся до Волинського ОВК із заявою про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, на яку відповідач листом від 21.11.2018 №ВЗ/4219 відмовив з тих підстав, що в силу вимог Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям, які безпосередньо проходять військову службу. Оскільки звернення позивача відбулось після, а не до звільнення з військової служби, тому останній не має права на отримання вказаної компенсації (а.с.11).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Військовослужбовці користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (статті 2 цього Закону).

Частиною першої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, зокрема, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 9-1 зазначеного Закону порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до наведеної норми Кабінет Міністрів України постановою від 16.03.2016 №178 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі Порядок №178).

Пунктами 2, 3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

За приписами пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна у разі звільнення з військової служби. Така компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації та виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Відповідно до абзаців першого, третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 №1153/2008 (в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби, далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Аналізуючи вищенаведене, слід дійти висновку про наявність права звільненої з військової служби особи на грошову компенсацію за невикористане речове майно, незалежно від обставин звільнення, що відповідає обов`язку військової частини провести повний розрахунок зі звільненим військовослужбовцем до виключення зі списків особового складу.

З матеріалів справи вбачається, що наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.03.2017 №61 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та всіх видів забезпечення, при цьому питання щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно вирішено не було.

Водночас судом встановлено, що позивачу на день виключення його зі списків особового складу військової частини не було видано довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, яка передбачена пунктом 4 Порядку №178 та в якій зазначається сума такої грошової компенсації.

Така довідка видана позивачу 06.11.2018 і з її змісту слідує, що сума компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно становить 4018,21 грн. (а.с.10).

Отримавши 06.11.2018 довідку №17 про вартість неотриманого речового майна під час проходження військової служби, позивач звернувся з відповідною заявою від 20.11.2018 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно.

Таким чином позивачем виконано вимоги пункту 4 Порядку №178 щодо подачі відповідної заяви на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно та довідки про його вартість, відтак у відповідача не було правових підстав для відмови у виплаті такої компенсації.

Водночас суд не погоджується з твердженням відповідача про відсутність права позивача на отримання компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно у зв`язку із закінченням служби, оскільки аналіз статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абзаців першого, третього пункту 242 Положення № 1153/2008, а також пунктів 2, 3 Порядку №178, свідчить, що військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку також свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріпленихКонституцієюта чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.10.2018 у справі №803/756/17 та враховується судом при вирішення даного спору в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 10 березня 2001 року у справі «Сук проти України» (заява №10972/05) зазначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Аналогічну правову позицію Європейський суд з прав людини застосовував під час розгляду справ «Будченко проти України» (заява №38677/06), «Кечко проти України» (заява №63134/00).

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як слідує із рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007, невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Водночас суд зазначає, що лист Волинського ОВК від 21.11.2018 №ВЗ/4219, яким повідомлено позивача про відсутність підстав для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, не є тим рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні КАС України, яке підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Відтак, виходячи з наданих статтею 245 КАС України, суд вважає, що взаємопов`язані позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій, а не рішення відповідача щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 4018,21 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 4018,21 гривень (чотири тисячі вісімнадцять гривень 21 копійка).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій