Справа № 308/11456/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2019 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря - ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Прокуратури Закарпатської області радника юстиції ОСОБА_6 , погоджене заступником начальника відділу Прокуратури Закарпатської області старшим радником юстиції ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно, -

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, українця за національністю, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з вищою освітою, працюючого директором ДП «Ужгородське ЛГ», раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокуратурою Закарпатської області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016071030000064 від 17.08.2016.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період березня-липня 2016 року директор ДП «Ужгородське ЛГ» ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що ліміт на використання природних ресурсів у межах території об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення «Великодобронський» на 2016 рік ДП «Ужгородське ЛГ» не отримувався, зловживаючи службовим становищем, умисно, з метою одержання юридичною особою - ДП «Ужгородське ЛГ» неправомірної вигоди у вигляді незаконно зрубаної деревини та грошових коштів отриманих від її подальшої реалізації, грубо порушуючи вимоги ст. 100 Лісового кодексу України, ст.ст. 9-1 та 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», п.п. 1.1-1.4, 2.6 Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №27 від 24.01.2008 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 12.02.2008 року за №117/14808, незаконно підписав чотири лісорубні квитки на проведення рубок на території об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення «Великодобронський», який розташований на території Великодобронського лісництва ДП «Ужгородське ЛГ», а саме: лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №431963 від 01.03.2016, на проведення лісозаготівельних робіт на площі 48,6 га у виділах 1 та 3 кварталу 11, які виконував ФОП ОСОБА_9 (договір №25 від 06.04.2016); лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №431978 від 11.05.2016, на проведення лісозаготівельних робіт на площі 12,2 га у виділі 6 та на площі 2,9 га у виділі 27 кварталу 16, які виконувало ПП «Войтович» (договір №41 від 23.05.2016); лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №431997 від 01.06.2016, на проведення лісозаготівельних робіт на площі 14,2 га у виділі 2 кварталу 6, які виконувало ПП «Глаголич» (договір №49 від 29.06.2016); лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №467706 від 18.07.2016, на проведення лісозаготівельних робіт на площі 21,4 га у виділі 4 кварталу 10, які виконувало ТОВ «Грінвуд 2005» (договір №89 від 21.10.2016).

Таким чином, внаслідок зловживання директором ДП «Ужгородське ЛГ» ОСОБА_4 своїм службовим становищем державі, згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи, завдано збитків на загальну суму 2 695 282,52 грн.

10.05.2019 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 364 КК України. Підозра обґрунтовується матеріалами кримінального провадження, у тому числі вищевказаними лісорубними квитками, документами на підставі яких лісорубні квитки були виписані, протоколами огляду ділянок лісу де проводились рубки за лісорубними квитками, розрахунками шкоди, договорами, укладеними із СПД на проведення лісозаготівельних робіт, відповіддю з Міністерства екології та природних ресурсів про те, що ліміти не виготовлялись, та іншими матеріалами кримінального провадження.

Враховуючи, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких і за який Кримінальним Кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також виключена можливість застосування судами звільнення від кримінальної відповідальності, призначення відбування покарання з випробуванням, та призначення більш м`якого покарання, ніж передбаченого законом, у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 з метою уникнення від кримінальної відповідальності буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Окрім наведеного ризику, орган досудового розслідування вважає, що наявні також і інші ризики, зокрема: ОСОБА_4 завдяки своїм соціальним зв`язкам та зв`язках серед службових осіб ДП «Ужгородське ЛГ» та Закарпатське ОУЛМГ, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, буде здійснювати вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні, частина з яких є його підлеглі працівники ДП «Ужгородське ЛГ», та експертів на виконанні в яких будуть перебувати судові експертизи призначені у даному кримінальному провадженні, а також може вжити заходів щодо знищення або пошкодження оригіналів документів, які на даний час ще не вилучені, і тим самим буде перешкоджати кримінальному провадженню. Крім цього, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 і в подальшому буде вчиняти злочини пов`язані із завданням збитків природно-заповідному фонду України.

Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що є обґрунтовані підстави для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, оскільки інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам, та не забезпечить виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків підозрюваного, та не забезпечить належну його поведінку, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи. Враховуючи, що згідно з висновком судової інженерно-екологічної експертизи завдано збитків на загальну суму 2572965,52 грн., розмір застави, встановлений КПК України (п. 2 ч. 5 ст. 182) не здатний буде забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків. На підставі вищенаведеного, слідчий просить у випадку задоволення клопотання заставу визначити у розмірі, не меншому за завдані збитки, а саме 2572965,52 грн.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити. Зазначив, що обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України підтверджена, а тому просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігання наявним ризикам. Водночас, прокурор наголосив на тяжкості можливого покарання, яке може бути призначене підозрюваному.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти поданого клопотання, просили відмовити у його задоволенні. Окрім того, зазначили, що підозра необґрунтована, ризики не підтверджені належними і допустимими доказами. Клопотання, так само як і висунута підозра не містять доказів, які б вказували на наявність завданої шкоди діями ОСОБА_4 . Наявні в матеріалах кримінального провадження прогнозовані розрахунки шкоди складені невідомою особою та не можуть вважатися допустимими доказами. Доданий до клопотання висновок експерта також викликає сумнів, оскільки підтвердження чи спростування наявності спричиненої матеріальної шкоди не входить у перелік питань судово-технічної експертизи відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5. В той же час, позиція, викладена у повідомленні про підозру спростовується Висновком науково-правової експертизи щодо правового регулювання з питань виконання заходів, пов`язаних з веденням лісового господарства в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Просили з урахуванням наведеного, а також того, що ОСОБА_4 постійно проживає в с. Невицьке Ужгородського району, має дружину та двох дітей (8-ми і 15-ти років), позитивну характеристику за місцем роботи та місцем проживання, за час досудового розслідування даного кримінального провадження, яке триває з 2016 року не чинив будь-яких дій, які б йому перешкоджали, відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Прокуратурою Закарпатської області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016071030000064 від 17.08.2016.

10.05.2019 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність гр. ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.

Наданий стороною захисту Висновок науково-правової експертизи щодо правового регулювання з питань виконання заходів, пов`язаних з веденням лісового господарства в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України від 27.08.2013 №126/74-е суд оцінює критично, зокрема з тих підстав, що такий надавався у зв`язку з відкриттям кримінального провадження за ч. 3 ст. 364 КК України за фактом проведення рубок на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Кормин» (Волинська область, Ківерційвський район, Берестянське лісництво ДП «Цуманське лісове господарство»), - яке не має відношення до кримінального провадження за №42016071030000064 від 17.08.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Також при обранні виду запобіжного заходу враховуються й вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Згідно з висновком, викладеним ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, не арештований, а сторона обвинувачення повинна продемонструвати дані, які свідчать з достатнім ступенем переконливості, що арештованому необхідно знаходитися під вартою.

У контексті достатності підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як найбільш суворого, ЄСПЛ у рішенні у справі «В. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року дійшов висновку, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки в залежності від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховуватись від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. У рішенні у справі «Мамедова проти РФ» від 01 червня 2006 року Суд констатував, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину

Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).

Як встановлено слідчим суддею, клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень слідчого про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України. Разом з цим, доводи, які зазначені в клопотанні про застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, наданими та дослідженими в судовому засіданні доказами, долученими до матеріалів клопотання, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.

Посилання прокурора на тяжкість кримінального правопорушення та тяжку міру покарання, як на підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованим, оскільки самі по собі не можуть бути підставою для застосування до підозрюваного такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою, виходячи з сукупності заявлених ризиків.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Разом з тим, в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 відсутнє обґрунтування, що більш м`який запобіжний захід від такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою, не здатний запобігти ризикам у кримінальному провадженні, не доведено і прокурором в судовому засіданні необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та неможливість обрання альтернативного запобіжного заходу.

Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

В той же час, слідчий суддя бере до уваги дані щодо особи підозрюваного ОСОБА_4 в їх сукупності, зокрема, те, що має постійне місце проживання та роботи, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має міцні соціальні зв`язки (одружений, на утриманні двоє дітей 8-ми і 15-ти років).

За вищевказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В той же час, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, загальних засад кримінального провадження, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з тим що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків з урахуванням початкової стадії досудового розслідування, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, шляхом заборони підозрюваному залишати місце проживання: АДРЕСА_1 , в період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби без дозволу слідчого, прокурора, або суду. А також покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 193, 194, 196, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С ТА Н О В И В:

У задоволенні клопотання відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту,заборонивши йомузалишати місцесвого проживання АДРЕСА_1 , в період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби без дозволу слідчого, прокурора, або суду.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора та суду за вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом - до 11 липня 2019 року включно.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді доручити Ужгородському районному відділенню поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено і проголошено 14.05.2019 року о 14 год. 50 хв.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1