open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 456/1173/17
Моніторити
Постанова /15.02.2022/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /15.02.2022/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /08.02.2022/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /04.03.2021/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /05.02.2021/ Касаційний цивільний суд Постанова /03.12.2020/ Львівський апеляційний суд Постанова /03.12.2020/ Львівський апеляційний суд Ухвала суду /16.07.2019/ Львівський апеляційний суд Ухвала суду /12.07.2019/ Львівський апеляційний суд Рішення /02.05.2019/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Рішення /02.05.2019/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /12.10.2018/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /20.04.2018/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /20.04.2018/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /26.03.2018/ Апеляційний суд Львівської області Ухвала суду /22.01.2018/ Апеляційний суд Львівської області Ухвала суду /18.12.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /14.12.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /14.12.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /14.12.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /03.10.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /03.10.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /03.10.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /03.10.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /03.10.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /03.10.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /02.08.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /02.08.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /02.08.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /02.08.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /02.08.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /02.08.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /26.04.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області
emblem
Справа № 456/1173/17
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /15.02.2022/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /15.02.2022/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /08.02.2022/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /04.03.2021/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /05.02.2021/ Касаційний цивільний суд Постанова /03.12.2020/ Львівський апеляційний суд Постанова /03.12.2020/ Львівський апеляційний суд Ухвала суду /16.07.2019/ Львівський апеляційний суд Ухвала суду /12.07.2019/ Львівський апеляційний суд Рішення /02.05.2019/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Рішення /02.05.2019/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /12.10.2018/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /20.04.2018/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /20.04.2018/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /26.03.2018/ Апеляційний суд Львівської області Ухвала суду /22.01.2018/ Апеляційний суд Львівської області Ухвала суду /18.12.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /14.12.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /14.12.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /14.12.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /03.10.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /03.10.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /03.10.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /03.10.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /03.10.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /03.10.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /02.08.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /02.08.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /02.08.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /02.08.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /02.08.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /02.08.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області Ухвала суду /26.04.2017/ Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1173/17

Провадження № 2/456/110/2019

РІШЕННЯ

іменем України

02 травня 2019 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бораковського В. М. ,

секретар судового засідання Проців І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави до ОСОБА_1 , Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фазан+», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та витребування із володіння земельних ділянок у комунальну власність,

за участю:

представника позивача - прокурора Романіва О.В.,

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 ,

представника відповідача Лисовицької

сільської ради Стрийського району

Львівської області Вацюцяка Д.П.,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

Перший заступник керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області (позивач) подав до суду позовну заяву в інтересах держави до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області (відповідачі), в якій просив:

визнати поважними причини пропуску строку для звернення прокурора в інтересах держави до суду та поновити такий строк;

визнати недійсним рішення сесії Лисовицької сільської ради Стрийського району №520 від 12.12.2007 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по підготовці до видачі державних актів на право власності на землю ОСОБА_1 »;

визнати недійсним рішення сесії Лисовицької сільської ради Стрийського району №533 від 23.01.2008 «Про затвердження технічної документації та передачу земельних ділянок площею 0,15 га у власність ОСОБА_1 » та державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 06.03.2008, виданий на підставі зазначеного рішення;

визнати недійсним рішення сесії Лисовицької сільської ради Стрийського району від 18.06.2008 № 701 «Про затвердження проекту відведення по зміні цільового призначення та затвердження розрахунку втрати сільськогосподарського виробництва земельної ділянки гр. ОСОБА_5 » та державний акт на право власності на земельну ділянку сер НОМЕР_2 , виданий на підставі зазначеного рішення;

скасувати рішення приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Васьків Любові Мирославівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 29119873 від 06.04.2016 та внесений нею запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності номер 14038068, відповідно до якого на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_6 ;

скасувати рішення приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Васьків Любові Мирославівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 29121319 від 06.04.2016 та внесений нею запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності номер НОМЕР_4 , відповідно до якого на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_3 ;

витребувати із володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0300 га кадастровий номер НОМЕР_3 в с.Баня Лисовицька, Стрийського району, Львівської області в комунальну власність Лисовицької сільської ради, шляхом складання акту приймання-передачі;

витребувати із володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1200 га кадастровий номер НОМЕР_3 в с.Баня Лисовицька, Стрийського району, Львівської області в комунальну власність Лисовицької сільської ради, шляхом складання акту приймання-передачі;

стягнути з відповідачів на користь прокуратури Львівської області судовий збір в сумі 11 200,00 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог до кожного з них.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач покликався на те, що Лисовицька сільська рада Стрийського району при прийнятті рішень сесії №520 від 12.12.2007 «Про надання дозволу і виготовлення технічної документації по підготовці до видачі державні актів на право власності на землю ОСОБА_1 », №533 від 23.01.2008 «Про затвердження технічної документації та передачу земельних ділянок площею 0,15 га у власність ОСОБА_1 » та №701 від 18.06.2008 «Про затвердження проекту відведення по зміні цільового призначення затвердження розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » порушила вимоги ст.116 Земельного кодексу України щодо передачі земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, один раз по кожному виду використання, надавши ОСОБА_1 їх двічі.

Оскільки на підставі незаконних рішень сесії Лисовицької сільської ради від 23.01.2008 №533 та від 18.06.2008 № 701 ОСОБА_1 видано відповідно державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 06.03.2008 та державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 , то дані державні акти на право власності на земельну ділянку підлягають визнанню недійсними.

Спірні земельні ділянки були відчужені першим власником на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , тому відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише шляхом витребування земельної ділянки на користь органу місцева самоврядування.

Крім цього, приватним нотаріусом Васьків Л.М. були прийняті рішення про реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому такі рішення підлягають скасуванню.

Лисовицькою сільською радою Стрийського району порушено вимоги законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень, а відтак не забезпечено права територіальної громади та права громадян, що свідчить про неналежне здійснення нею захисту інтересів держави. Підставою для представництва інтересів держави шляхом подання позову є те, що незаконне надання у власність спірної земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, а тому також і порушує інтереси держави. У зв`язку з тим, що в даному випадку відсутній орган, що уповноважений здійснювати захист інтересів держави у вказаній сфері, прокурор самостійно звертається до суду в статусі позивача.

Про незаконність оспорюваних рішень Лисовицької сільської ради прокуратурі стало відомо з інформації управління Держгеокадастру у Стрийському районі Львівської області від 23.11.2016 №10-1305-0.4- 4667/2-16. Таким чином, з врахуванням положень ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тобто з 23.11.2016.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення прокурора до суду слід врахувати, що у відповідності до ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 05.11.1991) прокурор не мав права підміняти органи відомчого управління та контролю і втручатися у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству, а з тексту оскаржуваних рішень неможливо було встановити їх очевидну протиправність, тому підстав для проведення перевірки в поряду, визначеному ст.ст. 20, 21 цього ж Закону, не було. Окрім цього, обмеження на проведення перевірок в порядку нагляду були застосовані наказом ГПУ від 12.11.2012 року №111. Також, у зв`язку з прийняттям Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 втратили чинність положення ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 щодо приводів та підстав проведення перевірок органами прокуратури. З огляду на викладене, з 26.10.2014 органи прокуратури не наділені повноваженнями щодо проведення перевірок додержання вимог чинного законодавства, а відповідно до п.1 розділу ХІІІ Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 виконують функції нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина та держави в суді. З урахувань Закону України «Про внесення змін до Конституції України» (п.З ст.13 Глава «Правосуддя») від 02.06.2016, прокуратура здійснює представництво лише інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом. З врахуванням зазначених обставин, причини пропуску позов: давності позивачем є поважними і порушене право підлягає захисту, виходе з положень 4.5 ст.267 ЦК України.

04.05.2017 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в обґрунтування якої покликаючись на те, що оскільки спірні земельні ділянки були відчужені першим власником, і відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише шляхом витребування земельної ділянки на користь органу місцева самоврядування, тому позовні вимоги про скасування рішень приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Васьків Любові Мирославівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 29119873 від 06.04.2016 та індексний номер 29121319 від 06.04.2016, внесених нею записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності номер НОМЕР_5 та номер НОМЕР_4 , є зайвими.

08.06.2018 відповідач ОСОБА_1 подав відзив, в обґрунтування якого покликаючись на те, що позивачем подано позов з пропуском строків позовної давності. Також, прокурор Сірачинський Р. є неналежним позивачем, оскільки в позовній заяві відсутні дані , визначені ст. 56 ЦПК України, та він не має повноважень від імені іншої особи подавати заяви про поновлення строків позовної давності. Позовна зава не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України. Він є добросовісним набувачем, оскільки земельна ділянка набута ним у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Вимога про витребування земельних ділянок є не обґрунтованою, а вимога про визнання недійсними рішень Лисовицької сільської ради та державного акту не відповідає вимогам законодавства України. Вказані рішення органу місцевого самоврядування вичерпали свою дію після їх реалізації, а державний акт перестав бути документом з 06.04.2016 - з моменту відчуження земельної ділянки. Позивачем не доведено і не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

27.09.2018 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в обґрунтування якої покликаючись на те, що на даний час набувачем спірних земельних ділянок є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фазан+», виникла необхідність у заміні первісних відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фазан+». У зв`язку з цим, також виникла необхідність позовні вимоги, звернуті до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернути до належного відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фазан+». Оскільки записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фазан+» на спірні земельні ділянки внесено після подання позову (21.04.2017), то Стрийська місцева прокуратура не знала та не могла знати до подання позову у справі про підставу заміни неналежного відповідача. Враховуючи вищевикладене, просить суд:

замінити первісного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фазан+»;

замінити первісного відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фазан+»;

Резолютивну частину позовної заяви викласти в наступній редакції:

визнати поважними причини пропуску строку для звернення прокурора в інтересах держави до суду та поновити такий строк;

визнати недійсним рішення сесії Лисовицької сільської ради Стрийського району №520 від 12.12.2007 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по підготовці до видачі державних актів на право власності на землю ОСОБА_1 »;

визнати недійсним рішення сесії Лисовицької сільської ради Стрийського району №533 від 23.01.2008 «Про затвердження технічної документації та передачу земельних ділянок площею 0,15 га у власність ОСОБА_1 » та державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 06.03.2008, виданий на підставі зазначеного рішення;

визнати недійсним рішення сесії Лисовицької сільської ради Стрийського району від 18.06.2008 №701 «Про затвердження проекту відведення по зміні цільового призначення та затвердження розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » та державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 02.03.2009, виданий на підставі зазначеного рішення;

витребувати із володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Фазан+» земельну ділянку, площею 0,0300 га (кадастровий номер НОМЕР_3 ), в с.Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області в комунальну власність Лисовицької сільської ради, шляхом складання акту приймання-передачі;

витребувати із володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Фазан+» земельну ділянку, площею 0,1200 га (кадастровий номер НОМЕР_3 ), в с.Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області в комунальну власність Лисовицької сільської ради, шляхом складання акту приймання-передачі.

Стягнути з відповідачів на користь Прокуратури Львівської області судовий збір в сумі 11 200,00 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог до кожного з них.

09.01.2019 відповідач ТзОВ «Фазан+» подав відзив, в обґрунтування якого покликаючись на те, що позивачем не надано доказів обґрунтованості позовних вимог до ТзОВ «Фазан+» та доказів сплати судового збору стосовно цих позовних вимог. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в серпні 2017 року разом з іншими учасниками створили ТзОВ «Фазан+» і до статутного фонду товариства внесли земельні ділянки, що були у їх приватній власності. Будь-яких порушень законодавства України або заборон на відчуження земельних ділянок на користь ТзОВ «Фазан+» не було. У жовтні 2017 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вийшли із складу засновників товариства і продали свою долю у статутному фонді одному з учасників товариства. ТзОВ «Фазан+» є власником земельної ділянки, а не користувачем. В заяві позивача немає вимоги визнати незаконною власність на землю, припинення права власності з підстав незаконного набуття прав. В позовній заяві вказано, що позивач діє в інтересах держави, але не зазначено орган держави, інтереси якого представляє прокурор. Позов не відповідає процесуальному законодавству України. Відсутні підстави для поновлення строку позовної давності.

23.01.2019 позивач подав відповідь на відзив, в обґрунтування якої покликаючись на те, що судовий збір сплачено в повному обсязі відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір» на час пред`явлення позову. Захист порушених інтересів держави покладено на органи прокуратури відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», у зв`язку з чим і подано цей позов. Крім того, повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність становить суспільний інтерес і поданий прокурором позов не суперечить загальним принципам та критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном. В даному випадку відсутній орган, уповноважений державою здійснювати захист інтересів держави у вказаній сфері, тому прокурор самостійно звертається до суду в статусі позивача. Розпорядження Лисовицькою сільською радою спірною земельною ділянкою комунальної власності не у спосіб, передбачений законом, не може вважатися вираженням волі територіальної громади, а отже земельні ділянки можуть бути витребувані із володіння ТзОВ «Фазан+» на підставі ст. 388 ЦК України. В позовній заяві зазначено поважність причин пропуску строку позовної давності та заявлено клопотання про поновлення такого строку.

У судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що позов заявлено прокурором самостійно не в інтересах конкретного органу, про що в позовній заяві наведено обґрунтування. Лисовицька сільська рада порушила інтереси територіальної громади. Позовна давність починає діяти з моменту обізнаності про вчинення правопорушення, а не з часу вчинення самого правопорушення, і в позовній заяві обґрунтовано поважність пропуску позовної давності. Про рішення сільської ради 2007 та 2008 років прокурору відомо не було і стало відомо лише 23.11.2016 з листа, який був переадресований з прокуратури Львівської області. Рішенням суду було повністю скасовано державний акт, тому ОСОБА_1 не мав права на повторну безоплатну приватизацію. ОСОБА_1 в 2003 та 2007 роках було видано безоплатно земельні ділянки з однаковим цільовим призначенням. Він використав своє право на безоплатну приватизацію, однак рішенням сільської ради йому повторно надано ділянку на ведення сільського господарства. В подальшому дані земельні ділянки були відчужені і, в кінцевому результаті, опинилися у власності ТзОВ «Фазан+». Хоч відповідачем ОСОБА_1 і повернута частина земельної ділянки відповідно до рішення суду, все одно вважає, що ОСОБА_1 було надано повторно земельну ділянку одного цільового призначення, бо іншу частину він відчужив.

Відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечив, суду пояснив, що йому відповідно до вимог закону було надано безоплатно земельну ділянку розміром 0.60 Га сільськогосподарського призначення двома ділянками, 0.40 та 020 Га. В подальшому дане рішення сільської ради про передачу йому земельної ділянки у власність було скасоване рішенням Стрийського міськрайонного суду від 31.05.2007р., оскільки частина земельної ділянки 0.05 Га перебувала у водоохоронній зоні. Тим же рішенням суд зобов`язав сільську раду розглянути питання про надання йому у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, яка б знаходилась за межами прибережної захисної смуги річки Бережниця. Він погодився і добровільно на виконання рішення суду повернув 0.20 Га земельної ділянки, частина якої знаходилась у водоохоронній зоні і звернувся до сільської ради для надання йому на виконання рішення суду тієї ж самої земельної ділянки тільки меншого розміру. Сільська рада виконуючи рішення суду надала йому цю ж саму земельну ділянку тільки меншу розміром 0.15 Га, за винятком 5 соток, яка знаходилася у водоохоронній зоні. Вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки повторно він не отримував у власність земельної ділянки одного цільового призначення, так як йому спочатку сільська рада надала 0.60 Га, а пізніше на виконання рішення суду надала цю ж земельну ділянку тільки меншу - 0.55 Га.

Представник відповідача ОСОБА_4 . проти задоволення позову заперечив, суду пояснив, що ОСОБА_1 правомірно отримав земельну ділянку у власність. Однак, у технічній документації була допущена помилка, тому частину земельної ділянки в розмірі 0,20 га забрали назад у комунальну власність на підставі рішення суду. ОСОБА_1 скористався своїм правом на отримання безоплатно земельної ділянки в межах встановлених норм і йому було надано ту ж земельну ділянку, лише розміром 0,15 га. Вважає, що прокурор є неналежним позивачем, оскільки повинен діяти в інтересах органу держави, а не Лисовицька сільська рада, яка неодноразово зазначала, що її інтереси не порушено. Прокурором оскаржуються документи, які втратили чинність 10 років назад. Також, прокурором пропущено строк позовної давності та не подано заяви з доказами про поновлення такого строку.

Представник відповідача Лисовицької сільської ради Вацюцяк Д.П. проти задоволення позову заперечив, суду пояснив, що Лисовицькою сільською радою в 2003 р. ОСОБА_1 було надано у власність земельну ділянку площею 0.60 Га для ведення особистого селянського господарства двома ділянками 0.40 Га та 0.20 Га. У 2007 році на виконання рішення Стрийського міськрайонного суду від 31.05.2007р. про скасування рішення сільської ради про надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0.60 Га та зобов`язання сільську раду розглянути питання про надання йому у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, яка б знаходилась за межами прибережної захисної смуги річки Бережниця, сільська рада надала таку ж земельну ділянку, лише меншу, замість 0.20 Га 0.15 Га іншою конфігурацією та віддалену від річки. Ця земельна ділянка розташована на тій же території, тому вважає, що ОСОБА_1 повторно земельна ділянка одного цільового призначення не надавалась, сільська рада виконуючи рішення суду тільки зменшила її розмір відступивши від прибережної захисної смуги.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фазан+» у судове засідання не з`явився, однак у відзиві просить суд проводити розгляд справи за відсутності представника ТзОВ «Фазан+».

Заяви, клопотання учасників справи.

Позивачем подано:

заяву про зменшення позовних вимог (Т.1 а.с.140-144);

заяву про відкладення розгляду справи (Т.1 а.с.174);

заяву про відкладення розгляду справи (Т.1 а.с.238);

заяву про уточнення позовних вимог (Т.2 а.с.1-3);

заяву про залучення до справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (Т.2 а.с.54-56);

заяву про долучення до матеріалів справи копій документів (Т.2 а.с.82).

Відповідачем ОСОБА_1 подано:

клопотання про закриття провадження у справі (Т.1 а.с.52).

доповнення до клопотання (Т.1 а.с.78);

клопотання про непідсудність позову суду (Т.1 а.с.115);

заяву про відвід судді (Т.1 а.с.116);

клопотання про визнання його неналежним відповідачем (Т.1 а.с.119);

заяву про відвід судді (Т.1 а.с.120);

заяву про видачу копії ухвали (Т.1 а.с.137);

клопотання про зобов`язання позивача долучити до заяви про зменшення позовних вимог документу про оплату судового збору (Т.1 а.с.148-149);

заяву про застосування до позовних вимог наслідків спливу позовної давності (Т.1 а.с.211-212).

Представником відповідача ОСОБА_1 подано:

заяву про відкладення розгляду справи (Т.1 а.с.34, 35);

заяву про відвід судді (Т.1 а.с.90);

заяву про надання на ознайомлення матеріалів справи (Т.1 а.с.139);

клопотання про відкладення розгляду справи (Т.1 а.с.145);

клопотання про зобов`язання позивача долучити до заяви про зменшення позовних вимог документу про оплату судового збору (Т.1 а.с.148-149);

клопотання про передачу справи за підсудністю (Т.1 а.с.152);

заяву про відвід судді (Т.1 а.с.156);

заяву про відвід судді (Т.1 а.с.159);

заяву про відкладення розгляду справи (Т.1 а.с.173);

клопотання про закриття провадження у справі (Т.1 а.с.230);

заяву про відкладення розгляду справи (Т.2 а.с.14);

заяву про відкладення розгляду справи (Т.2 а.с.28);

заяву про надання копій ухвали (Т.2 а.с.42);

Представником відповідача Лисовицької сільської ради Стрийського району подано:

клопотання про закриття провадження у справі (Т.1 а.с.81);

заяву про відвід судді (Т.1 а.с.93);

клопотання про залишення позову без руху (Т.1 а.с.105);

заяву про відвід судді (Т.1 а.с.106);

клопотання про залишення позову без розгляду (Т.1 а.с.109).

заяву про відвід судді (Т.1 а.с.112);

клопотання про зобов`язання позивача долучити до заяви про зменшення позовних вимог документу про оплату судового збору (Т.1 а.с.148-149);

заяву про відвід судді (Т.1 а.с.159);

клопотання про розгляд справи за відсутності учасника справи (Т.2 а.с.53).

Представником відповідача ОСОБА_2 подано:

заяву про відкладення розгляду справи (Т.1 а.с.37);

клопотання про залишення позову без руху та надання позивачу час для усунення недоліків поданої позовної заяви (Т.1 а.с.123);

заяву про відвід судді (Т.1 а.с.124);

заяву про підстави неучасті у судових засіданнях (Т.2 а.с.64).

відповідачем ОСОБА_3 подано:

заяву про підстави неучасті у судових засіданнях (Т.2 а.с.63).

Представником відповідача ОСОБА_3 подано:

клопотання про закриття провадження у справі (Т.1 а.с.84);

заяву про видачу копії технічного запису судового засідання (Т.1 а.с.101);

заяву про ознайомлення з матеріалами справи (Т.1 а.с.102);

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 26.04.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (Т.1 а.с.22).

Ухвалами судового засідання від 02.08.2017 в задоволенні клопотань про закриття провадження у справі відмовлено (Т.1 а.с.79-80, 82-83, 85-86, 88-89).

Ухвалами судового засідання від 02.08.2017 в задоволенні заяв про відвід судді відмовлено (Т.1 а.с.91-92, 94-95).

Ухвалами судового засідання від 03.10.2017 в задоволенні заяв про відвід судді відмовлено (Т.1 а.с.107-108, 113-114, 117-118, 121-122, 125-126).

Ухвалою судового засідання від 03.10.2017 постановлено клопотання представника відповідача Лисовицької сільської ради про залишення позовної заяви без розгляду вирішити після з`ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами (Т.1 а.с.110-111).

Ухвалою судового засідання від 14.12.2017 позовну заяву в частині скасування рішення приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Васьків Любові Мирославівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29119873 від 06.04.2016, та внесеного нею запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності номер НОМЕР_5 , відповідно до якого на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_8 , та про скасування рішення приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Васьків Любові Мирославівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29121319 від 06.04.2016, та внесеного нею запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності номер НОМЕР_4 , відповідно до якого на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_3 залишено без розгляду на підставі подання заяви позивачем (Т.1 а.с.150-151).

Ухвалами судового засідання від 14.12.2017 в задоволенні заяв про відвід судді відмовлено (Т.1 а.с.157-158, 160-161).

Ухвалою судового засідання від 18.12.2017 розгляд справи відкладено (Т.1 а.с.175).

Ухвалою від 20.04.2018 справу після апеляційного провадження призначено до судового розгляду (Т.1 а.с.199).

Ухвалою судового засідання від 12.10.2018 розгляд справи відкладено (Т.2 а.с.15).

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні у справі докази, всебічно, повно та об`єктивно оцінивши кожний доказ окремо та в цілому, з`ясувавши всі фактичні обставини, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, суд доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини:

Відповідно до рішення VІ-ї сесії IV демократичного скликання Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області №89 від 11.07.2003 ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства (0,20 га в урочищі «Полянка», 0,40 га в урочищі «Сойми») (Т.2 а.с.111).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 від 30.09.2004 ОСОБА_1 на підставі рішення 6 сесії 4 скликання Лисовицької сільської ради від 11.07.2003 №89 є власником земельної ділянки площею 0,6000 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (Т.1 а.с.13, 71, Т.2 а.с.86).

14.04.2005 ОСОБА_1 подарував ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,4 га, що надана для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, що підтверджується договором дарування земельної ділянки від 14.04.2005, зареєстрованого в реєстрі за №885 (Т.1 а.с.62).

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31.05.2007 року в справі №2-1644/2007 скасовано рішення 6-ї сесії 4-го демократичного скликання Лисовицької сільської ради Стрийського району від 11.07.2003 року №89 в частині передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,60 га ОСОБА_1 та зобов`язано Лисовицьку сільську раду на черговому засіданні сесії розглянути питання про надання ОСОБА_1 безкоштовно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, яка б знаходилася за межами прибережної захисної смуги річки Бережниця (Т.1 а.с.53, 217-218, а.с.16 у справі №2-1644/2007).

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03.12.2007 року в справі №2а-157/2007 визнано не чинним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 від 30.09.2004 (Т.1 а.с.54, а.с.11-12 в справі №2а-157/2007).

Відповідно до рішенням Х-ї сесії п`ятого демократичного скликання Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області №520 від 12.12.2007 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації по підготовці до видачі державних актів на право власності на землю пл. 0,1500 га для ведення особистого селянського господарства (Т.1 а.с.10, Т.2 а.с.83).

Рішенням ХІ-ї сесії п`ятого демократичного скликання Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області №533 від 23.01.2008 затверджено технічну документацію по підготовці до видачі державних актів на право власності на землю площею 0,15 га ОСОБА_1 та передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1500 га для ведення особистого селянського господарства (Т.1 а.с.11, Т.2 а.с.84).

Рішенням ХІІІ-ї сесії п`ятого демократичного скликання Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області №701 від 18.06.2008 затверджено проект відведення по зміні цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (особистого селянського господарства) площею 0,03 га для будівництва та обслуговування збірно-розбірного торгового павільйону ОСОБА_1 ., погоджено ОСОБА_1 таку зміну та видано йому державні акти на право власності на земельну ділянку площею 0,03 га для будівництва та обслуговування збірно-розбірного торгового павільйону та 0,12 га для ведення особистого селянського господарства (Т.1 а.с.12, Т.2 а.с.85).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 06.03.2008 ОСОБА_1 на підставі рішення 11 сесії 5 скликання Лисовицької сільської ради від 23.01.2008 №533 є власником земельної ділянки площею 0,1500 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (Т.1 а.с.14, Т.2 а.с.87).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 02.03.2009 ОСОБА_1 на підставі рішення 8 сесії 5 скликання Лисовицької сільської ради від 18.06.2008 №701 є власником земельної ділянки площею 0,0300 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області з цільовим призначенням - будівництва та обслуговування збірно-розбірного торгового павільйону (Т.1 а.с.13, Т.2 а.с.88).

В листі Управління Держгеокадастру у Стрийському районі Львівської області від 23.11.2016 №10-1305-0.4-4667/2-16 наведена інформація про надання у власність ОСОБА_1 земельних ділянок у 2003 році (кадастрові номери № НОМЕР_7 та НОМЕР_8 ) та 2008 році (кадастровий номер НОМЕР_8 ) для ведення особистого селянського господарства (Т.1 а.с.9).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31.05.2007 у справі №2-1644/2007 скасовано, а провадження у справі закрито (Т.1 а.с.219-223, 231-233, а.с.104-110 у справі №2-1644/2007).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03.12.2007 у справі №2а-157/2007 скасовано, а провадження у справі закрито (Т.1 а.с.234-237, а.с.121-124 у справі №2а-157/2007).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.07.2018 (Т.1 а.с.239-243) і 31.08.2018 (Т.2 а.с.4-5, 6), власником земельних ділянок з кадастровим номером НОМЕР_3 та НОМЕР_3 , які знаходяться в с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області, є ТзОВ «Фазан+».

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з порушенням, на думку позивача, відповідачем ОСОБА_1 права на отримання безоплатно земельної ділянки (так як ОСОБА_1 , використавши своє право на отримання безоплатно земельної ділянки, отримав земельну ділянку того ж виду використання повторно).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України.

Так, абзац другий статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно з вимогами статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частинами 2-5 статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

До земель водного фонду, згідно з частиною 1 ст. 58 ЗК України, належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів;

ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Частина 1 ст. 60 ЗК України передбачає, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Відповідно до пункту «а» частини 2 ст. 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян, відповідно до частини 3 статті 116 ЗК України, провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Стаття 121 ЗК України встановлює норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

Так, пункту «б» частини 1 ст. 121 ЗК України визначає, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах - для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частина 1 статті 153 ЗК України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 22 травня 2018 року (справа №469/1203/15-ц), згідно з яким положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. На такі позови поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Також, суд враховує близький за змістом висновок ВП ВС, викладений у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі №362/44/17).

У постанові від 20 червня 2018 року (справа № 697/2751/14-ц) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

Крім цього суд, відповідно до положення частини 4 статті 10 ЦПК України, застосовує норму статті 1 Першого протоколу від 20.03.52 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.97), згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів, що рішенням 6-ї сесії 4-го демократичного скликання Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області №89 від 11.07.2003 ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства, про що він отримав відповідний державний акт серії НОМЕР_6 від 30.09.2004. Дана земельна ділянка складалася з двох окремих земельних ділянок - земельної ділянки площею 0,20 га в урочищі «Полянка» та земельної ділянки площею 0,40 га в урочищі «Сойми».

14.04.2005 ОСОБА_1 розпорядився належним йому майном - земельною ділянкою площею 0,4 га, шляхом дарування її ОСОБА_9

Постановами суду від 31.05.2007 та 03.12.2007 скасовано рішення 6-ї сесії 4-го демократичного скликання Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області від №89 від 11.07.2003 в частині передачі ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,60 га та визнано не чинним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 від 30.09.2004.

Також, постановою суду від 31.05.2007 зобов`язано Лисовицьку сільську раду на черговому засіданні сесії розглянути питання про надання ОСОБА_1 безкоштовно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, яка б знаходилася за межами прибережної захисної смуги річки Бережниця.

ОСОБА_1 добровільно на підставі рішення суду повернув земельну ділянку у комунальну власність Лисовицької сільської ради площею 0.20 Га, і взамін цієї земельної ділянки, питання про надання ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, на виконання вимог постанови суду від 31.05.2007, було розглянуто уповноваженим органом, за наслідком чого Лисовицькою сільською радою були ухвалені рішення №520 від 12.12.2007 («Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по підготовці до видачі державних актів на право власності на землю») та рішення №533 від 23.01.2008 («Про затвердження технічної документації та передачу земельних ділянок площею 0,15 га у власність ОСОБА_1 »). Саме на підставі останнього рішення (№533 від 23.01.2008) ОСОБА_1 видано державний акт серії НОМЕР_1 від 06.03.2008.

Надаючи оцінку аргументам сторони позивача щодо обґрунтованості позовних вимог та сторони відповідачів щодо заперечень цього, суд зазначає таке.

Конституцією України та Земельним кодексом України гарантовано кожному громадянину України право отримати у власність земельні ділянки, шляхом їх безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. При цьому, в Земельному кодексі України уточнюється, що передача земельних ділянок безкоштовно у власність громадян здійснюється один раз за кожним видом використання (частина 4 статті 116) та визначено норми безоплатної передачі цих земельних ділянок (частина 1 статті 121).

Так, розмір земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, яка може бути безоплатно передана громадянину України, не може бути більшою 2,0 гектарів.

Безоплатна приватизація земельних ділянок громадянами України відбувається в порядку, визначеному Земельним кодексом України (ст. 118).

Суд зауважує, що ОСОБА_1 , отримавши у приватну власність на підставі рішення Лисовицької сільської ради (№89 від 11.07.2003) земельну ділянку площею 0.60 Га, використав, на той час, своє право на безплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Однак, постановами суду від 31.05.2007 та 03.12.2007 вказане рішення органу місцевого самоврядування було скасоване в частині надання ОСОБА_1 земельної ділянки, а державний акт на право власності на землю, який, відповідно до вимог чинної на той час норми ст. 126 Земельного кодексу України, був документом, що посвідчував право власності на земельну ділянку, (а також підтверджував факт використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки певного виду використання) визнано не чинним.

Внаслідок таких дій, відбулося фактичне повернення суб`єктів земельних відносин (Лисовицької сільської ради та громадянина ОСОБА_1 ) до стану, який існував до ухвалення рішення №89 від 11.07.2003, а саме: коли Лисовицькій сільській раді на праві комунальної власності належала земельна ділянка (яка була безоплатно передана у власність ОСОБА_1 . 0.60 Га), а ОСОБА_1 набув статусу суб`єкта земельних відносин, наділеним правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Суд зауважує, що відповідно до постанови суду від 31.05.2007 також було зобов`язано Лисовицьку сільську раду на черговому засіданні сесії розглянути питання про надання ОСОБА_1 безкоштовно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, яка б знаходилася за межами прибережної захисної смуги річки Бережниця і Лисовицька сільська рада виконала дане рішення суду (яке, на час його виконання набрало законної сили), розглянувши вказане питання та ухваливши, за наслідком його розгляду, два рішення - №520 від 12.12.2007 та №533 від 23.01.2008.

Суд зазначає, що на час ухвалення Лисовицькою сільською радою цих рішень, ОСОБА_1 залишався суб`єктом земельних відносин, який не використав своє разове право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки попередні рішення сільської ради про надання йому земельної ділянки були скасовані судом.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства лише раз, про що отримав відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 06.03.2008, а Лисовицька сільська рада як орган місцевого самоврядування, у комунальній власності якої перебувала дана земельна ділянка, передала її ОСОБА_1 відповідно до визначеного порядку та в межах передбаченої норми, що діяли на час передачі.

З огляду на викладене, суд доходить обґрунтованого переконання, що аргументи сторони позивача щодо отримання відповідачем ОСОБА_1 земельної ділянки по одному види використання повторно є помилковими і такими, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними та допустимим доказами, а аргументи сторони відповідачів з цього питання підставними та обґрунтованими.

Оцінюючи аргументи сторони відповідачів щодо неналежності прокурора як позивача, суд зазначає, що з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Аналіз частини 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу, відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду або нездійснення (в тому числі неналежне здійснення) захисту інтересів держави таким органом прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі він набуває статусу позивача (абзац 2 частини 2 ст. 45 ЦПК України).

Перевіривши причини звернення прокурора з позовом до суду, суд доходить переконання, що такі є належним чином обґрунтовані і у прокурора були обґрунтовані підстави вважати, що захист інтересів держави належним суб`єктом (Лисовицькою сільською радою) не здійснюється, в зв`язку з чим і було подано даний позов. Відтак, вказані аргументи сторін відповідача суд вважає необґрунтованими.

Надаючи оцінку аргументам сторони відповідачів щодо застосування до позову наслідків спливу позовної давності суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Аналіз норм статей 256, 257, 261 та 267 ЦК України дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, тому, у даному випадку, перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Даний висновок повністю узгоджується із висновками, викладеними у постановах ВП ВС від 22 травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц, 20 червня 2018 року у справі №697/2751/14-ц, 17 жовтня 2018 року у справі №362/44/17.

Судом встановлено, що прокурору стало відомо про порушення (на його переконання) інтересів держави, 26.11.2016, а саме: з листа Управління Держгеокадастру у Стрийському районі Львівської області №10-1305-0.4-4667/2-16. Дана обставина не спростована стороною відповідачів і підстав вважати інше в суду немає. Позов подано до суду 21.04.2017 (Т.1 а.с.2).

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що строк позовної давності прокурором не порушений.

Суд також враховує, що постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31.05.2007 та 03.12.2007 (якими скасовано рішення 6-ї сесії 4-го демократичного скликання Лисовицької сільської ради Стрийського району від 11.07.2003 року №89 в частині передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,60 Га ОСОБА_1 ; зобов`язано Лисовицьку сільську раду на черговому засіданні сесії розглянути питання про надання ОСОБА_1 безкоштовно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, яка б знаходилася за межами прибережної захисної смуги річки Бережниця; визнано нечинним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 від 30.09.2004) скасовані постановами Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 та 30.05.2018, а провадження у справі закрито. Дана обставина свідчить про правомірність дій суб`єктів земельних відносин (Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області та ОСОБА_1 ), оскільки такі дії вчинялися ними правомірно, на виконання рішення суду, яке на той час набрало законної сили та відповідно до вимог закону, що гарантує відповідачу ОСОБА_1 права на землю відповідно до вимог ст. ст. 19, 78, 81 та 116 Земельного кодексу України і підтверджує набуття ним права власності на землю сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства один раз.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

З огляду на вимоги ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати підлягають залишенню за позивачем.

На підставі статей 19, 41 Конституції України, статей 257, 261, 267, 378, 388 Цивільного кодексу України, статей 19, 58, 59, 60, 116, 122, 153 Земельного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

Відмовити повністю в позові Першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави до ОСОБА_1 , Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фазан+», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про

визнання недійсним рішення сесії Лисовицької сільської ради Стрийського району №520 від 12.12.2007 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по підготовці до видачі державних актів на право власності на землю ОСОБА_1 »;

визнання недійсним рішення сесії Лисовицької сільської ради Стрийського району №533 від 23.01.2008 «Про затвердження технічної документації та передачу земельних ділянок площею 0,15 га у власність ОСОБА_1 » та державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 06.03.2008, виданого на підставі даного рішення;

визнання недійсним рішення сесії Лисовицької сільської ради Стрийського району від 18.06.2008 №701 «Про затвердження проекту відведення по зміні цільового призначення та затвердження розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » та державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 02.03.2009, виданого на підставі даного рішення;

витребування із володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Фазан+» земельної ділянки, площею 0,0300 га (кадастровий номер НОМЕР_3 ), в с.Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області в комунальну власність Лисовицької сільської ради, шляхом складання акту приймання-передачі;

витребування із володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Фазан+» земельної ділянки, площею 0,1200 га (кадастровий номер НОМЕР_3 ), в с.Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області в комунальну власність Лисовицької сільської ради, шляхом складання акту приймання-передачі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на вісім днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 10 травня 2019 року.

Головуючий суддя В. М. Бораковський

Джерело: ЄДРСР 81651584
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку