Дата документу 10.05.2019 Справа № 334/3161/17
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний номер 334/3161/17 Головуючий у 1-й інстанції Гнатюк О.М.
Номер провадження 22-ц/807/1980/19
У Х В А Л А
10 травня 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суду у складі судді-доповідача Поляков О.З., при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вартанова Олеся Степанівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання свідоцтва про право власності (правочину) недійсним,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2018 року відмовлено у задоволені позову.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 08 січня 2019 року названу скаргу залишено без руху та надано скаржнику терміном десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: сплати судового збору у розмірі 960,00 грн. за вказаними в ухвалі реквізитами та подання до апеляційного суду доказів такої сплати.
Попереджено, що якщо скаржник відповідно до цієї ухвали у встановлений строк усуне недоліки апеляційної скарги, скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо скаржник не усуне недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається.
Названа ухвала була отримана апелянтом 03.07.2018, однак, у встановлений строк апелянт вимоги ухвали не виконав, судовий збір не сплатив.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вартанова Олеся Степанівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання свідоцтва про право власності (правочину) недійсним - визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
15 березня 2019 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2018 року до якої долучена квитанція про сплату судового збору від 27.02.2019 року.
Скаржник зазначає, що первісна апеляційна скарга ним була подана вчасно. Натомість, судом помилково було прийнято необґрунтовану ухвалу від 27.02.2019 року про повернення апеляційної скарги без врахування того, що ухвала його представником була отримана 18.02.2019 року.
Отже, на думку скаржника, визнання неподаною та повернення поданої ним апеляційної скарги, у зв`язку з тим, що така була подана з порушенням вимог ст.356 ЦПК України, не перешкоджає повторному зверненню до суду із апеляційною скаргою, якщо перестануть існувати порушення вимог ст.356 ЦПК України, які стали причиною повернення скарги. Ухвала апеляційного суду від 27.02.2019 року отримана апелянтом 13.03.2019 року.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2018 року. Вказане рішення скасувати, та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
Відкриття апеляційного провадження здійснюється відповідно до вимог ст.ст. 357-364 ЦПК України. Зокрема, згідно з ч.2 ст.357 цього Кодексу до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, застосовуються положення ст.185 цього Кодексу, якою визначені дії судді у випадку подання позовної заяви, яка не відповідає вимогам процесуального закону, випадки для повернення позовної заяви про що суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Разом з тим, ч.7 ст.185 ЦПК України передбачено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Тобто, з аналізу вказаної норми вбачається, що позивачу у випадку повернення позовної заяви надано право альтернативного вибору вчинення подальших дій: оскаржити ухвалу про повернення позовної заяви або ж звернутися до суду з позовною заявою, яка відповідає встановленим процесуальним законом вимогам щодо форми та змісту.
Що стосується апеляційного провадження, то таке має певні особливості. Так, відповідно до ч.7 ст.357 ЦПК України, про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку. Будь-яких інших дій особи, апеляційну скаргу якої визнано неподаною, законом не передбачено.
Неодноразове подання апеляційної скарги із посиланням на положення ст. 185 ч. 7 ЦПК України ґрунтуються на хибному тлумаченні процесуального закону, суперечать його смислу та не враховують предмету регулювання закону на різних стадіях провадження у справі, специфіки і мети провадження, обсягу повноважень судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначене питання повинно вирішуватися виходячи із сукупності та взаємозв`язку процесуальних норм щодо різних стадій провадження у справі, у контексті відповідного провадження.
Положення ст.185 ч.7 ЦПК України реалізуються на стадії пред`явлення позову та відкриття провадження в справі у суді першої інстанції і у випадку визнання заяви неподаною та повернення її позивачу закінчується провадження у зв`язку з поданням відповідної заяви, а якщо заяву буде подано повторно, матиме місце нове провадження (інша справа). На стадії ж апеляційного провадження в силу її суті та особливостей ідеться про одну і ту саму, а не про іншу справу, передбачену процесуальним законом послідовність взаємопов`язаних і допустимих процесуальних дій і рішень у одній справі.
Відповідно до ст.357 ч.2 ЦПК України законодавець надав додаткову можливість апелянту реалізувати своє право, усунути недоліки скарги, отримати доступ до правосуддя.
Неодноразове подання апеляційної скарги однією і тією ж особою на одне і те саме судове рішення, тим більше - розгляд такої скарги після вирішення суддею апеляційного суду питання щодо руху першої скарги, по суті суперечить процесуальному закону. Протилежне позбавляє смислу цивільний процесуальний закон як формалізований звід обов`язкових правил у частині апеляційної перевірки судових рішень, позаяк невиправдано допускає можливість багаторазово оскаржувати судове рішення. Втрачають сенс процесуальні норми щодо порядку апеляційного оскарження, вимог до скарги тощо, зводяться нанівець дії та процесуальні рішення судді апеляційного суду. Неправильне розпорядження особою належними їй процесуальними правами і, тим більше, зловживання процесуальними правами, не може давати такій особі будь-яких переваг перед іншими учасниками процесу, бути доводом для задоволення її вимог та інш. Між тим, саме це має місце у випадку розгляду повторної апеляції після визнання неподаною першої скарги, коли недотримання вимог процесуального закону дає перевагу перед іншими учасниками процесу, що за своєю суттю суперечить праву.
Крім того, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1,2 ст.273 ЦПК України).
Отже, у випадку визнання неподаною та повернення апелянту скарги судове рішення, що оскаржувалося, реально набирає законної сили у день постановлення суддею апеляційного суду відповідної ухвали. Тобто, особа на власний розсуд реалізувала своє процесуальне право, подала скаргу, яку внаслідок недотримання вимог процесуального закону було залишено без руху, якщо недоліки скарги не були виправлені - скаргу було визнано неподаною та повернуто апелянту, провадження за цією скаргою - закінчено.
Момент набрання судовим рішенням законної сили має істотне значення, судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим для виконання (ст. 18 ЦПК України). Якщо ухвала судді апеляційного суду про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги не скасована у встановлений законом спосіб, провадження за новою апеляційною скаргою, поданою на те ж рішення тією ж особою та його результат не можуть вважатися правомірними та легітимними.
Окрім цього, вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 06 березня 2018 року у справі №819/1224/15-а.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з касаційною скаргою на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року не звертався.
Враховуючи вищезазначене, ч. 9 ст. 10 ЦПК України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2018 року слід повернути заявнику.
Керуючись ч. 9 ст. 10, ч.ч. 7, 8 ст.357 ЦПК України, суддя, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вартанова Олеся Степанівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання свідоцтва про право власності (правочину) недійсним- повернути заявнику.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя О.З. Поляков
