ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2019 року

Київ

справа №161/10774/17

адміністративне провадження №К/9901/58172/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №161/10774/17

за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Луцької міської ради на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2018 року (головуючий суддя - Гриня О.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Рибачука А. І., суддів - Багрія В. М., Старунського Д. М.,)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Луцької міської ради, в якому просила визнати протиправними і скасувати пункти 2, 3 рішення Луцької міської ради «Про втрату чинності рішення ради» від 06 липня 2017 року № 27/4.

2. Позовна заява мотивована тим, що рішенням Луцької міської ради №1/1 від 26 листопада 2015 року позивача обрано на посаду секретаря Луцької міської ради, а рішенням Луцької міської ради №19/1 від 15 березня 2017 року її повноваження достроково припинені. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року визнано нечинним та скасовано рішення Луцької міської ради №19/1 від 15 березня 2017 року «Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 .» та №20/1 від 21 березня 2017 року «Про обрання секретаря Луцької міської ради». Поновлено ОСОБА_1 на посаді секретаря Луцької міської ради з 16 березня 2017 року. Виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді допущено до негайного виконання.

На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року 06 липня 2017 року Луцька міська рада прийняла рішення №27/4 «Про втрату чинності рішення ради». В пункті першому даного рішення визнано таким, що втратило чинність рішення Луцької міської ради від 15 березня 2017 року №19/1 «Про припинення повноважень секретаря Луцької міської ради ОСОБА_1». Пунктами №2, 3 оскаржуваного рішення достроково припинено повноваження секретаря Луцької міської ради ОСОБА_1 . та звільнено її з посади з 06 липня 2017 року на підставі п.5 ч. 1 ст. 41 КЗпП.

Вважаючи вищезазначене рішення Луцької міської ради протиправним, позивач вказує, що вона фактично не була поновлена на роботі, що порушує її конституційне право на працю та принцип обов`язковості судових рішень.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано пункти 2, 3 рішення Луцької міської ради (43025, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, буд 19, ідентифікаційний код юридичної особи 34745204) від 06 липня 2017 року № 27/4 «Про втрату чинності рішення ради». Стягнуто з Луцької міської ради (43025, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, буд 19, ідентифікаційний код юридичної особи 34745204) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) 640 (шістсот сорок) гривень судового збору.

4. Рішення судів мотивовані тим, що пункти 2, 3 оскаржуваного рішення від 06 липня 2017 року № 27/4 є протиправними, оскільки відповідачем не був дотриманий встановлений чинним законодавством порядок поновлення позивача на посаді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Луцька міська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та закрити провадження у справі.

6. Касаційна скарга аргументована тим, що пунктом 1 оскаржуваного рішення Луцької міської ради «Про втрату чинності рішення ради» від 06 липня 2017 року № 27/4 визнано таким, що втратило чинність рішення Луцької міської ради «Про припинення повноважень секретаря Луцької міської ради ОСОБА_1» від 15 березня 2017 року № 19/1. Таким чином позивач була фактично поновлена на посаді секретаря Луцької міської ради.

Відповідно, пункти 2, 3 цього рішення (про дострокове припинення повноважень ОСОБА_1 як секретаря Луцької міської ради та звільнення із вказаної посади) прийняті правомірно.

Скаржник також вказав, що рішенням Луцької міської ради від 02.11.2017 року №331/1 поновлено ОСОБА_1 на посаді секретаря Луцької міської ради з 16.03.2017 року. Таким чином, на момент винесення оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанції оскаржуване рішення Луцької міської ради «Про втрату чинності рішення ради» від 06 липня 2017 року № 27/4 фактично втратило чинність та не порушувало прав позивача.

Дані обставини, на думку відповідача, є підставою для застосування норми пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України та закриття провадження у справі.

7. Верховний Суд ухвалою від 19 вересня 2018 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою Луцької міської ради на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року.

8. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Рішенням Луцької міської ради «Про обрання секретаря Луцької міської ради» від 26 листопада 2015 року № 1/1 секретарем Луцької міської ради обрано ОСОБА_1

10. Рішенням Луцької міської ради від 15 березня 2017 року № 19/1 повноваження секретаря міської ради ОСОБА_1 достроково припинено.

11. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2017 року у справі № 161/4390/17 визнано нечинним та скасовано рішення Луцької міської ради «Про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_1 .» від 15 березня 2017 року № 19/1, поновлено її на посаді секретаря Луцької міської ради з 16 березня 2017 року.

12. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року скасовано вказану вище постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою визнано нечинним та скасовано рішення Луцької міської ради «Про дострокове припинення повноважень секретаря Луцької міської ради ОСОБА_1» від 15 березня 2017 року № 19/1, визнано нечинним та скасовано рішення Луцької міської ради «Про обрання секретаря Луцької міської ради» від 21 березня 2017 року № 20/1, позивача поновлено на посаді секретаря Луцької міської ради з 16 березня 2017 року.

13. На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року Луцькою міською радою прийнято рішення від 06 липня 2017 року №27/4 «Про втрату чинності рішення ради», яким, зокрема, вирішено:

1. Вважати таким, що втратило чинність рішення Луцької міської ради від 15 березня 2017 року №19/1 «Про припинення повноважень секретаря Луцької міської ради ОСОБА_1».

2. Достроково припинити повноваження секретаря Луцької міської ради ОСОБА_1

3. Звільнити з посади секретаря Луцької міської ради ОСОБА_1 . 06 липня 2017 року на підставі п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

14. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року задоволено заяву відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у Волинській області про роз`яснення вказаної вище постанови та вказано, що обов`язок поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Луцької міської ради покладено на голову Луцької міської ради (особу яка виконує його обов`язки).

15. 02 листопада 2017 року начальник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Самчук О. П., після накладення на відповідача штрафів та надіслання до Луцької місцевої прокуратури повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення щодо умисного невиконання вказаної вище постанови суду щодо поновлення позивача на посаді секретаря Луцької міської ради, у зв`язку з невиконанням боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 54549474 з примусового виконання виконавчого листа щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Луцької міської ради.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16. Конституція України.

16.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16.2. Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

17. Кодекс адміністративного судочинства України.

17.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17.2. Частина 2 статті 14. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

17.3. Пункт 8 частини 1 статті 238. Суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

17.4. Пункт 3 частини першої статті 256. Судові рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

18. Кодекс законів про працю України.

18.1. Пункт 5 частини першої статті 41. Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб.

18.2. Частина 1 статті 235. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

19. Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.

19.1. Частина 2 статті 65. Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

21. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, а також наведені вище норми законодавства, яке регулює дані спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

22. Відповідно до статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, питання щодо поновлення працівника на посаді повинно вирішуватися шляхом видання розпорядження (наказу) про поновлення працівника на посаді з дати його звільнення на підставі рішення суду та внесення відповідних змін до трудової книжки поновлюваного працівника.

В свою чергу, порядок ведення трудових книжок працівників визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція).

Відповідно до положень пункту 2.10. Інструкції у разі визнання недійсним запису про звільнення і переведення особи на іншу постійну роботу у разі незаконного її звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення такої особи на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення у трудову книжку вноситься такий запис: «Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним» звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

Отже, рішення суду, яким поновлено незаконно звільненого працівника вважається виконаним з моменту видання відповідного акта органом, що прийняв незаконне рішення про звільнення працівника та внесення відповідного запису до трудової книжки працівника.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений вище порядок поновлення працівника на роботі відповідачем дотриманий не був, оскільки трудова книжка позивача на момент судового розгляду не містила відповідних записів про поновлення її на посаді, а відповідачем не було прийнято відповідного наказу (розпорядження) про поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді та фактично допущено до виконання своїх посадових обов`язків.

23. При цьому, пояснення відповідача про те, що поновлення позивача на посаді секретаря ради відбулося шляхом прийняття пункту першого рішення Луцької міської ради від 06 липня 2017 року № 27/4 «Про втрату чинності рішення Луцької міської ради від 15 березня 2017 року №19/1 «Про припинення повноважень секретаря Луцької міської ради ОСОБА_1», на думку суду є необґрунтованими, оскільки пунктами 2, 3 цього ж рішення позивача звільнено з посади, що свідчить про фактичне невиконання рішення суду про поновлення її на посаді.

Про невиконання відповідачем рішення суду про поновлення позивача на посаді свідчить також звернення начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Самчука О. П. до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з невиконанням відповідачем без поважних причин рішення суду та закінчення ним виконавчого провадження у зв`язку з невиконанням боржником рішення, яке не може бути виконано без його участі, а також постанова постанова державного виконавця від 02 листопада 2017 року про закінчення виконавчого провадження без фактичного виконання рішення суду та повідомлення про це відповідні правоохоронні органи (ВП №54549474) (а.с. 63-65).

24. В контексті наведеного колегія суддів наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 року по справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11), звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення її порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Львівський апеляційний адміністративний суд в контексті спірних правовідносин відповідно до статті 235 КЗпП України застосував ефективний спосіб захисту порушеного права позивача - скасував рішення про звільнення її з посади і поновив ОСОБА_1 на посаді, з якої її було звільнено.

Разом з тим, виконання зазначеної вище постанови суду шляхом прийняття відповідачем рішення про скасування рішення про звільнення позивача із одночасним звільненням її з посади носить суто декларативний характер, нівелює саму суть судового рішення, яке мало на меті захистити порушене право позивача на працю відповідно до статті 43 Конституції України, а також зумовлює подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав.

25. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Луцька міська рада прийнявши одночасно рішення, в якому визнала таким, що втратило чинність рішення Луцької міської ради «Про припинення повноважень секретаря Луцької міської ради ОСОБА_1» від 15 березня 2017 року № 19/1, фактично припинила повноваження та звільнила з посади особу, яка не була поновлена на роботі у встановленому законодавством порядку.

26. У касаційній скарзі відповідач вказує, що права позивача повністю відновлені шляхом прийняття Луцькою міською радою рішення №33/1 від 02 листопада 2017 року «Про поновлення на посаді секретаря Луцької міської ради ОСОБА_1», що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.

Разом з тим, як стверджує заявник, суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень проігнорували зазначені обставини.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки як свідчать матеріали справи, відповідач заявляв клопотання про закриття провадження на цих підставах до суду першої інстанції.

За результатам розгляду даного клопотання Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалою від 27 березня 2018 року відмовив у його задоволенні з огляду на те, що прийняття Луцькою міською радою рішення від 02 листопада 2017 року №33/1 не скасовує рішення Луцької міської ради №27/4 від 06 липня 2017 року, а тому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача можливе без розгляду справи по суті.

Зазначена вище ухвала суду є чинною та відповідачем окремо не оскаржувалась.

27. При цьому, зі змісту вказаного вище судового рішення та матеріалів справи (а.с. 58-60) вбачається, що позивач заперечувала проти закриття провадження у справі, оскільки вважала, що прийняття Луцькою міською радою рішення №33/1 від 02 листопада 2017 року «Про поновлення на посаді секретаря Луцької міської ради ОСОБА_1» не відновило її порушених прав, оскільки так само, як і оскаржуване рішення Луцької міської ради №27/4 від 06 липня 2017 року у пунктах 2 і 3 містило вказівку про подальше її звільнення з посади.

28. Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів не вбачає підстав для застосування пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України до вказаних спірних правовідносин.

29. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

31. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

32. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Луцької міської ради - залишити без задоволення.

2. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх