Справа № 369/4406/19

Провадження № 2-а/369/195/19

РІШЕННЯ

Іменем України

18.04.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Медведського М.Д.,

при секретарі Головатюк В.В.,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив відновити строк на оскарження постанови лейтенанта поліції, Качинського Віталія Валентиновича, 2-ї роти батальйону патрульної поліції в с. Чайки УПП в Київській області, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 19 03.2019р., серія ЕАВ № 998113.

Постанову лейтенанта поліції, Качинського Віталія Валентиновича, 2-ї роти батальйону патрульної поліції в с. Чайки УПП в Київській області, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 19.03,2019р., серія ЕАВ № 998113, про накладення на мене, ОСОБА_1, адміністративного стягнення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серія серія ЕАВ № 998113 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121 КУпАП, ОСОБА_1 у вигляді штрафу в триста сорок гривень - закрити.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він, 19,03.2019 р, о 01 год. 13 хв, рухався на автомобілі НОМЕР_1 у с. Горенка Києво-Святошинського району Київської області. Позаду нього рухався автомобіль патрульної поліції, на якому включили проблискові маяки та сирену. Він прийняв вправо і зупинився. Патрульний повідомив, що причиною зупинки є те, що у нього не працює задня ліва фара. Про таку несправність йому не було відомо, оскільки перед виїздом він перевірив справність автомобіля та освітлення. Він вийшов з автомобіля, подивився на задню ліву фару і повідомив поліцейському, що перед виїздом він перевіряв, все було справне. Можливо, причиною несправності освітлення було потрапляння в яму на дорозі, можливо відійшли контакти. Він полагодив освітлення на місці зупинки хотів повідомити про це поліцейському. Однак, він вже відійшов у патрульний автомобіль. Він підійшов до автомобіля, щоб покликати поліцейського для перевірки справності задньої лівої фари, яку він відремонтував на місці зупинки, однак, поліцейський з автомобіля не вийшов, сказав, що він вже виніс постанову, і йому потрібно буде сплатити штраф, постанова прийде поштою. Протокол про адміністративне правопорушення, у якому він би міг висловити свої заперечення, йому не надавався. Оскільки тривалий час постанова про адміністративне правопорушення поштою йому не надходила, він звернувся самостійно до органів поліції з проханням надати йому копію протоколу про адміністративне правопорушення та відповідної постанови. Однак, йому лише 28.03.2019 року було надано лише постанову серії ЕАВ N998113.

Позивач також зазначає, що Конституційний Суд України у рішенні від 26.05.2015 у справі N 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення дав офіційне тлумачення зазначеній нормі, вказавши, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «За місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом, розглядати справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного просив позов задовольнити.

У встановлений ухвалою строк від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що справу про адміністративне правопорушення відповідно до норм чинного законодавства. Крім того вказує, що позивачем в обґрунтування позовних вимог не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували факт про належний технічний стан транспортного засобу позивача.

На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач у судове засідання не з»явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не прибув, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи без її участі суду не надавав.

З'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №998113 від 19.03.2019 року вбачається, що водій ОСОБА_1, 19.03.2019 року, керуючи автомобілем НОМЕР_1 у с. Горенка по вул. Свято-Покровська, 118, керував ТЗ з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пори.

Зазначеною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Звертаючись з позовом до суду про визнання протиправною та скасування вищевказаної постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач посилався на те, що постанова підлягає скасуванню з тих підстав, що несправності були, проте вони ним були усунуті, а тому постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам,

Пунктами 1.1, 1,9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі якщо водій порушив ПДР (ст. 35 Закону).

Відповідно до ст, 33 Закону України «Про дорожній рух», технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку.

Обов'язок щодо забезпечений належного технічного етану транспортних засобів докладається на власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Згідно з п. 1.9 правил дорожнього руху (далі - ПДР), особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.3 ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Відповідно до д, 31.4.3.В ПДР, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей І невідповідності таким вимогам, а саме: не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.

Також Позивач не виконав вимоги п. 9.9.в ПДР, яким передбачено, що якщо механічний транспортний засіб, що рухається має технічні несправності, то повинна бути ввімкнена аварійна світлова сигналізація.

Керувати транспортним засобом, у якого не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла, а тим більше в темну пору, є прямим порушенням вищевказаних пунктів.

В позовній заяві, а також у своїх поясненнях, які Позивач надав на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення він визнає, що керував транспортним засобом, на якому не працювала ліва фара в режимі ближнього світла, але посилається на те, що причиною несправності освітлення було могло бути те, що «відійшов контакт», що, знову ж таки, свідчить про неналежний технічний стан транспортного засобу та -фактично не може бути підставою для звільнення Позивача, від адміністративної відповідальності, оскільки -тільки підтверджує невиконання ним вимог ст. 33 ЗУ «Про дорожній рух» в частині забезпечення належного технічного стану транспортного засобу особою, яка його експлуатує.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Слід також зазначити, що усунення технічної несправності є його прямим обов'язком, але це не звільняє його від адміністративної відповідальності, а лише дає підставу для подальшого руху транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, за таке правопорушення не передбачено такого виду адміністративного стягнення як попередження.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, а зокрема: частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121 КУпАП, де частиною третьою вказаної статті передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, таза порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Посилання Позивача на рішення Конституційного суду України № 5-ро/2015 від 26.05.2015 щодо незаконності розгляду Відповідачем справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення є безпідставним з огляду на те, що законом України від 14.07.2015 № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст. 258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постановау справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.

Таким чином, Рішення Конституційного суду України, на яке посилається Позивач, приймалось до внесення змін у статтю 283 КУпАП.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного суду від 15.03.2018 по справі № 554/5558/16-а, від 12.03.2018 по справі № 751/6165/17.

Постанова, винесена Інспектором, відповідає вимогам ст. ст. 283, 284 КУпАП, оскільки вона містить дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення, дані про транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), розмір штрафу та порядок його сплати, роз'яснено правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 249, 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито і за місцем його вчинення.

В позовній заяві відсутні будь-які підтвердження того, що Позивача якимось чином було обмежено в гарантованих йому чинним законодавством правах, йому були роз'яснені його права, він надавав пояснення, не заявляв клопотань, а сама незгода особи у вчиненні адміністративного правопорушення не є підставою для звільнення від відповідальності.

З наведеного вбачається, що Інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені КУпАП, Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, з дотриманням вимог та норм чинного законодавства, а позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

За вимогами ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є, з поміж іншого, також показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.

Враховуючи те, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією, позов не підлягає задоволенню.

Керуючись Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про Національну поліцію України», статтями 122, 222, 258, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 3, 5, 47, 49, 72-77, 192-194, 199, 202-205, 211, 224, 225, 227, 229, 241-244, 246, 250, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя М.Д. Медведський