open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________________

Справа № 636/5216/18

Провадження № 2/636/475/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Оболєнської С.А.,

секретаря судового засідання - Гамоліної О.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн. та стягнення судового збору в розмірі 3171,60 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що з 2010 року перебуває на посаді голови Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області. В листопаді 2018 року позивачу стало відомо, що депутатом Чкаловської селищної об'єднаної територіальної громади ОСОБА_4, на публічній сторінці «ІНФОРМАЦІЯ_2» у соціальній мережі «Facebook» розміщено коментар, відповідно до якого останній стверджує, що позивач прямо порушує чинне законодавство України, а саме вчиняє продовжуваний злочин у вигляді крадіжки на протязі 5 років. Цитата коментаря «ІНФОРМАЦІЯ_3».

На думку позивача, поширена відповідачем ОСОБА_4 інформація порушує його право на недоторканість ділової репутації та принижує його честь та гідність, оскільки не відповідає дійсності, є недостовірною, створює у широкого кола осіб викривлене уявлення про позивача, як селищного голову, та сприймається як звинувачення у вчинені кримінальних правопорушень. В зв'язку з зазначеним позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області Оболєнської С.А. від 22.12.02018 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкодипризначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 18.01.2019 р. закрито підготовче провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на позов, відповідач та його представник зазначали, що з позовними вимогами ОСОБА_1 не погоджуються, вважають, що інформацію, викладену в соціальній мережі «Facebook», не можна віднести до фактичних тверджень, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів, і вона не є такою за змістом Закону України «Про інформацію». Наведені у статті висловлювання є оціночним судженням, тому її правдивість спростуванню та доведенню не підлягає, а також її не можна вважати поширенням недостовірної інформації. Якщо ж позивач вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи, з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. В зв'язку з вищевикладеним, наголошуючи на відсутності порушень особистих немайнових прав позивача, відповідач та його представник вважали безпідставним стягнення на користь позивача моральної шкоди у сумі 3000 грн.

У відповіді на відзив представник позивача висловив свою незгоду з тим, що висловлювання відповідача у мережі «Facebook» є оціночним судженням, а тому їх правдивість спростуванню та доведенню не підлягає. Вважав, що висловлювання відповідача є наклепом, та ганьбить позивача.

В запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача посилався на відсутність у позивача доказів того, що саме відповідач є автором допису на сторінці «ІНФОРМАЦІЯ_2» у мережі «Facebook» або дійсним власником сторінки у соціальній мережі/(реєстрантом) веб-сайту.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити надавши пояснення, аналогічні викладеним у позові, відповідач та його представник проти позову заперечували, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що позивач очолює Чкаловську селищну об'єднану територіальну громаду, до якої увійшли громади Чкаловської селищної ради, Іванівської сільської ради, Коробочкинської сільської ради, Леб'язької сільської ради, Базаліївської сільської ради та Юрченківської сільської ради.

У листопаді 2018 року позивачу стало відомо, що на публічній сторінці «ІНФОРМАЦІЯ_2» у соціальній мережі «Facebook» розміщено коментар, відповідно до якого стверджувалось, що позивач прямо порушує чинне законодавство України, а саме вчиняє продовжуваний злочин у вигляді крадіжки на протязі 5 років. Цитата коментаря «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Згідно інформації наданої начальником слідчого управління Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області від 29.11.2018 р., за даними відомостей УІАЗ ГУНП в Харківській області «КП «Статистика», ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, слідчими підрозділами ГУНП в Харківській області до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с. 42).

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб; підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Суд вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною визначає характер такої інформації та з'ясовує, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік), свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав. (Jerusalem v.Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).

Згідно із частинами четвертою та сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

При вирішенні справи, суд виходить із того, що ОСОБА_1 станом на час виникнення спірних правовідносин був головою об'єднаної територіальної громади, тобто здійснював публічну владу на місцевому рівні.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є публічною особою, тому межа допустимої критики з приводу того, як він виконує свої повноваження, є значно ширшою.

Фактично ОСОБА_1 просить спростувати інформацію, яка по суті є громадською критикою з приводу того, як він виконував повноваження на посаді голови Чкаловської об'єднаної територіальної громади Чугуївського району Харківської області, а тому суд приходить до висновку, що поширення вказаної інформації не призвело до порушення особистих немайнових прав позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, адреса проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_4, адреса проживання: АДРЕСА_2.

Повний текст рішення виготовлено 03.05.2019 року.

Суддя С.А. Оболєнська

Джерело: ЄДРСР 81549980
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку