Справа № 143/144/19

Провадження № 33/801/375/2019

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач: Шемета Т. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Шемети Т. М.,

за участюсекретаря судовогозасідання Кирилюк Л.М.,

учасники справи:

прокурор Михайлина О. М.,

особа, притягується до адміністративної відповідальності (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_2,

захисник адвокат ОСОБА_3

розглянувши апеляційнускаргу ОСОБА_2 на постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року, постановлену у справі про притягнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, до адміністративної відповідальності за ст. 172-6 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

Постановою Погребищенського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 384 гривні 20 копійок судового збору.

Як зазначено в постанові,ОСОБА_2 працював інспектором СРПП № 4 Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, та будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави та субєктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог абзацу першого частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно, без поважних причин, а саме 29 грудня 2017 о 10:34 год. подав декларацію особи, яка припиняє свою діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, тоді як мав би подати таку декларацію до 24 години 28 грудня 2017 року, тобто у день звільнення, чим вчинив адміністративне правопорушення повязане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_2, у порушення вимог абзацу другого ч. 2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно, без поважних причин, а саме 13листопада2018 о 09:47 год. подав декларацію особи, яка припинила діяльність, повязану з виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тоді як мав би подати таку декларацію до 01 квітня 2018 року, чим вчинив адміністративне правопорушення повязане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Не погоджуючись з такою постановою суду,09 квітня 2019 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172 6 КУпАП.

Разом з апеляційною скаргою на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Погребищенського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року. На підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду заявник посилається на те, що постанова суду за його дорученням, 25 березня 2019 року, була оскаржена в апеляційному порядку адвокатом ОСОБА_3, який приймав участь у розгляді цієї справи в суді першої інстанції, однак постановою Вінницького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційна скарга повернута адвокату з підстав ненадання ним до ордеру витягу з договору по наданням правової допомоги, із зазначенням його повноважень чи обмеження права на вчинення окремих дій, зокрема оскаржувати постанову місцевого суду. ОСОБА_2 стверджує, що про цю постанову йому стало відомо лише 08 квітня 2019 року. Указує, що йому не було відомо які документи були надані захисником на підтвердження повноважень, він був переконаний що апеляційна скарга захисником вчасно подана, вважає, що строк на апеляційне оскарження порушено з поважних причин і просить його поновити.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що положеннями частини першої статті 172-6 КУпАП, частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» чітко не визначено кінцевий строк подачі декларації особою, яка припиняє діяльність, повязану з виконанням функцій держави. Тому, вважає безпідставними посилання суду на п. п. 2 п. 5 розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням Національного агенства з питань запобігання корупції № 3 від 17.07.2016, зареєстрованого Міністерством юстиції України за № 959/29089 від 17.07.2016 року, в тій частині, що декларація субєкта декларування, який припиняє діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається не пізніше дня такого припинення. При цьому судом не враховано, що наказом ГУНП у Вінницькій області № 221 ос від 28.12.2017 він був звільнений зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію України» через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, тобто з ініціативи роботодавця, тому відповідна декларація подається у межах двадцяти робочих днів.

Зазначає, що в його діях відсутній умисел на вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, а відтак і субєктивна сторона правопорушення.

Стверджує, що судом проігноровано його пояснення про те, що 28.12.2017 року майже цілий день він перебував у ГУНП Вінницької області, приїхав додому близько 22 години, не зміг подати декларацію оскільки у нього не працював інтернет, тому за допомогою знайомих, декларацію подав зранку наступного дня. Про те, що потрібно було подавати ще одну декларацію після звільнення не знав, і лише отримавши лист з НАЗК у листопаді 2018 року про подачу декларації у десятиденний строк з дня отримання цього листа, одразу її подав.

Вказує, що протоколи про адміністративні правопорушення № 14-2019 та № 15-2019 від 01.02.2019 року відносно нього складено неуповноваженою на те посадовою особою, з порушенням «Положення про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України», так як Вінницьке управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України не є спеціально уповноваженим субєктом протидії корупції щодо нього (особи, яка припинила діяльність повязану з виконанням функцій держави), тому суд повинен був повернути протоколи про адміністративні правопорушення для належного оформлення.

Зазначає, що в порушення приписів п. 13 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» з нього як учасника бойових дій стягнуто в дохід держави судовий збір 384 грн 20 коп.

Порядок оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення передбачений ст. 294 КУпАП.

Згідно зі ст. 294 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

З матеріалів справи слідує, що оскаржувану постанову прийнято судом першої інстанції 14березня 2019 року, копію цієї постанови заявником отримано 14 березня 2019 року, що підтверджується його підписом на відповідній заяві (а.с. 121). Захисником ОСОБА_2 адвокатом ОСОБА_3, відповідно до відтиску штампу вхідної кореспонденції Вінницького апеляційного суду 25 березня 2019 року подано апеляційну скаргу (а.с. 124). Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року подана адвокатом апеляційна скарга повернута з підстав ненадання до ордеру витягу з договору по наданням правової допомоги (а.с.139). Копію цієї постанови ОСОБА_2 отримав 06 квітня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за реєстраційним номером 2105012680329 (а.с. 144), апеляційна скарга подана ОСОБА_2 09 квітня 2019 року.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є право на апеляційний перегляд справи.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини адміністративне правопорушення Суд розглядає в контексті дрібного кримінального правопорушення та неодноразово вказував на те, що на таку категорію справ поширюється дія Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, справа « Лучіанова проти України» (заява № 16347/02), «Швидка проти України (заява № 17888/12) та ін.)

В пункті 50 Рішення у справі «Швидка проти України»(заява № 17888/12) Суд зазначив, що «видається доречним повторити усталений принцип Суду щодо важливості права на доступ до суду, зважаючи на провідне місце права на справедливий суд у демократичному суспільстві (див. рішення від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland), п. 24, Series A № 32). Якщо існує право на перегляд застаттею 2Протоколу № 7, воно має бути таким же ефективним».

Відтак, зважаючи на те, що подана адвокатом ОСОБА_3 в передбачений законом строк апеляційна скарга була повернута судом з формальних підстав: наявність ордеру, але відсутність договору про надання правової допомоги, з метою дотримання права ОСОБА_2 на справедливий суд в контексті права на апеляційне оскарження, суд приходить до висновку, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними, тому, клопотання підлягає задоволенню, а строк на апеляційне оскарження слід поновити.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідальність за частиною першою статті 172-6 КУпАП настає занесвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Для розкриття обєктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до статті 172-6КУпАП, вміщуючи вказівку на субєкт цього правопорушення, відсилає правозастосувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 статті 45 Закону, в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму частини першої статті 172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.

Так, для кваліфікації діяння за частиною першою статті 172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом.

Зазначено, що в частині першій статті 45 Закону визначено кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобовязані подати декларацію, зокрема вміщено формулювання «щорічно до 1 квітня». Разом з тим у випадках, передбачених частиною другою статті 45 Закону, тобто в разі припинення здійснення діяльності, цей термін не визначено взагалі. Відсутність законодавчо визначеного терміну подання декларації в разі припинення діяльності унеможливлює безумовну констатацію несвоєчасності такого подання.

Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у звязку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо;

2) предметом правопорушення є декларація, подана шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції: а) за минулий рік; б) за період, не охоплений раніше поданими деклараціями;

3) суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно з частиною другою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини 1 статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Згідно зпідпунктом «з»частини 1 статті 3 Закону України «Про запобіганнякорупції» субєктами,на якихпоширюється діяцього Закону,є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування , зокрема поліцейські.

Пунктом 5 частини 1 статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що Національне агентство з питань запобігання корупції з метою виконання покладених на нього повноважень має приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти.

Частиною 5 статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що нормативно-правові акти Національного агентства підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Нормативно-правові акти Національного агентства після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів опубліковуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

Нормативно-правові акти Національного агентства, які пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

РішеннямНаціонального агентстваз питаньзапобігання корупціївід 10 червня 2016 року №3, яке зареєстровано у Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 року за №959/29089,визначено, що декларація субєкта декларування, який припиняє діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається не пізніше дня такого припинення. Якщо припинення зазначених функцій відбулося з ініціативи роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли субєкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення. Декларація субєкта декларування, який припиняє діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими таким субєктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Останнім днем такого періоду є день, що передує дню подання декларації. Під раніше поданими деклараціями розуміються як декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, так і декларації, що були подані відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Днем припинення діяльності, повязаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до пункту 2 Порядку перевірки факту подання субєктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій, який затверджений Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 06 вересня 2016 року № 19 та зареєстрований Міністерством юстиції України від 15 листопада 2016 року за № 1479/29609 (далі Порядок № 19), є день видачі трудової книжки субєкту декларування.

Оцінюючи правильність висновку суду І інстанції про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності ст. 172-6 КУпАП, апеляційний суд приходить до наступних висновків:

01 лютого 2019 року відносно ОСОБА_2 було складено два протоколи про адміністративні правопорушення повязані з корупцією, передбачені ч. 1 ст. 172 - 6 КУпАП: № 14-2019 за несвоєчасне подання декларації особи, яка припиняє свою діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, та № 15-2019 за несвоєчасне, без поважних причин, подання декларації особою, яка припинила діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

ОСОБА_2 був призначений інспектором Погребищенського відділення поліції Хмільницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (копія наказу № 2 0/с від 07.11 2015 року на а.с. 19) та 13.04.2016 року він прийняв присягу працівника НПУ (а.с.25).

Наказом № 221 о/с від 28 грудня 2017 року ОСОБА_2 був звільнений з НПУ на підставі п.2 ч. 1 ст. 77 закону України «Про національну поліцію»: через хворобу ( витяг з наказу на а.с. 21).

Стосовно протоколу № 14-2019 від 01 лютого 2019 року про адміністративне правопорушення повязане з корупцією, передбачені ч. 1 ст. 172 - 6 КУпАП, за несвоєчасне подання декларації особи, яка припиняє свою діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, слід зазначити наступне:

Як вбачається з протоколу № 14 -2019 від 01 лютого 2019 року, ОСОБА_2, будучи звільненим зі служби в поліції 28 грудня 2017 року, подав декларацію особи, яка припиняє свою діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями о 10:34 год. 29 грудня 2017 року.

Суд першої інстанції визнав його винним, вважаючи, що звільнення ОСОБА_2 з посади за п. 2 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію України» є звільненням за власним бажанням, а тому він мав подати декларацію до 24 години 28 грудня 2017 року, тобто у день звільнення.

Однак, проаналізувавши зміст ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію України» апеляційний суд вважає, за необхідне акцентувати увагу на тому, що звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію України» (через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність до служби у поліції) є звільненням за ініціативи роботодавця, оскільки це (хвороба) унеможливлює продовження служби поліцейським. Написання ОСОБА_2 рапорту (а.с. 23) не можна розцінювати як звільнення за власним бажанням, оскільки в ньому зазначено підставою звільнення «визнання непридатним до служби в поліції на підставі свідоцтва про хворобу №В-581, від 19грудня 2017 року виданого ВЛК ДУ ТМО МВС України у Вінницькій області».

Згідно з пунктом 2 частини 1 роз'яснення Національного агентства з питань запобігання корупції щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року № 3, декларація суб'єкта декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається не пізніше дня такого припинення. Якщо припинення зазначених функцій відбулося з ініціативи роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли суб'єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення.

Отже доводи апеляційної скарги про те, що судом не було враховано, що наказом ГУНП у Вінницькій області № 221 ос від 28 грудня 2017 року ОСОБА_2 був звільнений зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію України» через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність до служби у поліції, тобто з ініціативи роботодавця, тому відповідна декларація подається у межах двадцяти робочих днів, - знайшли своє підтвердження.

Відтак декларація особи, що припиняє свою діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями подана ОСОБА_2 29 грудня 2017 року, що підтверджується скріншотом та витягом з Єдиного Державного Реєстру Декларацій (а. с. 55-63), тобто подана вчасно, тому ОСОБА_2 не порушено передбачений законом строк для подання декларації перед звільненням.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, в частині подання декларації після звільнення, у порушення вимог абзацу другого ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно, без поважних причин, особою, яка припинила діяльність, повязану з виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є вірним та підтверджується наступним:

- протоколом про вчинення адміністративного правопорушення №15?2019 від 01.02.2019 (а. с. 1-7);

- рапортом старшого оперуповноваженого Вінницького управління ДВБ НП України ОСОБА_4, згідно зяким останнійдоповідав начальникуВінницького управлінняДВБ НПУОСОБА_5,що вході перевіркибуло встановлено,що в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» колишній інспектор СРПП № 4 Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_2 несвоєчасно подав електронну декларацію після звільнення з Національної поліції України ( відповідно до наказу ГУНП у Вінницькій області від 28 грудня 2017 №221 о/с ОСОБА_2 звільнений зі служби за п. 2 ч. 1 ст. 77 ( через хворобу) ЗУ «Про національну поліцію України»), хоча як особа яка припинила діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобовязаний був подати електронну декларацію до 01 квітня 2018 року, однак подав її лише 13 листопада 2018 року о 09 год. 47 хв. (а. с. 8);

- подання декларації 13.11.2018 року підтверджується скріншотом та витягами з Єдиного Державного Реєстру Декларацій (а. с. 9-15).

Доводи апеляційноїскарги про те, що ОСОБА_2 не знав що потрібно було подавати ще одну декларацію після звільнення і подав її одразу як дізнався, суд апеляційної інстанції не вважає такими, що свідчать про відсутність діях ОСОБА_2 складу інкримінованого правопорушення з огляду на наступне.

Закон України «Про запобігання корупції» та рішення НАЗК, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України є частиною національного законодавства, обовязкові до виконання та є загальнодоступною публічною інформацією.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Отже, незнання вимог законів та інших нормативних актів, що визначають права та обовязки суб'єкта декларування, яким є ОСОБА_2, не звільняє останнього від відповідальності за їх невиконання.

28 грудня 2017 року, під час отримання трудової книжки в УКЗ ГУНП ОСОБА_2 під особистий підпис ознайомився з вимогами частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції»та Рекомендаціями для поліцейських, державних службовців та працівників поліції, які є субєктами декларування, про дотримання окремих обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції» при звільненні зі служби, зокрема щодо необхідності подання декларації особи, уповноваженоїнавиконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припиняєтакудіяльність, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями «перед звільненням» не пізніше дня припинення діяльності, шляхом заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті НАЗК. Також під особистий підпис ОСОБА_2 був попереджений про відповідальність за її неподання або несвоєчасне подання (зворот а.с. 25).

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги про те, що в діях ОСОБА_2 відсутній умисел на вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, а відтак і субєктивна сторона правопорушення, є безпідставними, оскільки субєктивний склад правопорушення, передбачений ст. 172 6 КУпАП не передбачає обовязкової наявності умислу.

Таким чином висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 172 - 6 КУпАП: за несвоєчасне, без поважних причин, подання декларації особою, яка припинила діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, - є обґрунтованим та підтвердженим наявними у матеріалах справи доказами.

Однак при винесені постанови судом першої інстанції не враховано положення частини третьої статті 38 КУпАП, згідно якої адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, повязаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями164 ? 4,212 - 15,212 - 21цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 19 перевірка факту подання декларацій та повідомлення Національного агентства про випадки неподання чи несвоєчасного подання декларацій покладаються на уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції відповідного органу, або інший структурний підрозділ такого органу (далі відповідальний підрозділ (особа)), визначений керівником органу.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 19 відповідальний підрозділ (особа) відповідного органу, а також Національне агентство у випадках, визначених Законом, перевіряє факт подання декларацій у такі строки:

1) щорічні декларації субєктів декларування протягом 10 робочих днів з граничної дати подання таких декларацій;

2) декларації субєктів декларування, які припиняють діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, упродовж пяти робочих днів з дня такого припинення; якщо припинення зазначеної діяльності відбулося з ініціативи керівника органу, в якому працював субєкт декларування, упродовж пяти робочих днів після спливання строку у двадцять робочих днів з дня, коли субєкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення.

Пунктом 6 Порядку № 19 передбачено, щоу випадкувстановлення фактунеподання чи несвоєчасного подання декларацій субєктами декларування відповідно до вимогЗакону

відповідальний підрозділ (особа) органу, в якому працюють (працювали) субєкти декларування,повідомляє проце Національне агентство упродовжтрьох робочихднів здня виявлення такого факту.Повідомлення Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, надсилається засобами поштового звязку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення).

З протоколу про адміністративне правопорушення, повязане з корупцією № 15/2019 від 01.02.2019 року, складеного старшим оперуповноваженим в ОВС Вінницького управління ДВБ НП України ОСОБА_4, установлено факт несвоєчасного подання декларації ОСОБА_2за результатамимоніторингу загальнодоступнихданихЄдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (а.с. 9, 1-7).

Факт виявлення несвоєчасного подання декларації ОСОБА_2 за результатами моніторингу загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка розміщена на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, зазначений у рапорті старшого оперуповноваженогов ОВСВінницького управлінняДВП НПУкраїни ОСОБА_4(а.с. 8).

Однак апеляційний суд не може погодитись з твердженням упротоколі № 15/2019 від 01.02.2019 року про адміністративне правопорушення (а.с. 6), про те що датою виявлення адміністративного правопорушення є дата складання протоколу так як на момент його складання зібрані необхідні докази, що в сукупності і свідчать про ознаки правопорушення, оскільки датою виявлення правопорушення є дата моніторингу загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій, яка очевидно передувала збиранню необхідних доказів в результаті чого в решті і складений відповідний протокол.

У відповідності ч. 3 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, повязаного з корупцією може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

З оглядунате,щопро вчиненняОСОБА_2правопорушення підрозділувнутрішньої безпеки Національноїполіції України(органу,який проводивперевірку)стало відомо23листопада 2018року (прощо зазначеноу рапорті-а.с.8),а постановамісцевого судуприйнята 14березня 2019року,тобтопо закінченнютрьохмісяців з дня виявленняправопорушення органамиНП УкраїнитаНаціонального агентства з питань запобігання корупції, тому постанова Погребищенського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною першою ст. 172 - 6 КУпАП за несвоєчасне, без поважних причин, подання декларації особою, яка припинила діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП у звязку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених частиною третьою ст. 38 КУпАП.

Керуючись статтями 38, 268, п. 7 ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Погребищенського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 172-6 КУпАП скасувати.

Провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною першою ст. 172 - 6 КУпАП за несвоєчасне подання декларації особи, яка припиняє свою діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною першою ст. 172 - 6 КУпАП за несвоєчасне, без поважних причин, подання декларації особою, яка припинила діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, - закрити за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених частиною третьою ст. 38 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду підпис ОСОБА_6

Згідно з оригіналом

Суддя Т. М. Шемета