Справа № 404/2173/19

Номер провадження 3/404/715/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Галаган Олексій Валерійович, розглянувши матеріали справи стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – не встановлено, українця, громадянина України, працюючого слюсарем, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

- про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 24.02.2019 року біля 18-00 год., ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 у стані алкогольного сп’яніння вчинив відносно співмешканки ОСОБА_2, насильство в сім’ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягли у висловлюванні нецензурною лайкою, внаслідок чого могла виникнути психологічна травма ОСОБА_2, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 повідомлявся про час і місце розгляду справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, вважаю не доведеною його вину у вчиненні правопорушення, а його дії такими, що не підпадають під ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за насильство в сім’ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім’ї. З наведеного убачається, що об’єктивна сторона правопорушення передбачає наявність обов’язкових складових: діяння - вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного, економічного характеру та наслідків у вигляді настання /або можливості настання/ шкоди фізичному або психічному здоров’ю потерпілого.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», насильство у сім'ї це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Зазначене у цій же статті визначення пояснює, що психологічне насильство в сім'ї - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.

Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, органом обвинувачення надані такі докази: протокол про адміністративне правопорушення, рапорт, письмові пояснення і заява ОСОБА_2, довідка про результати звернення ОСОБА_2 щодо вчинення відносно неї домашнього насильства.

Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення: 24.02.2019 року біля 18-00 год., ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 у стані алкогольного сп’яніння вчинив відносно співмешканки ОСОБА_2, насильство в сім’ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягли у висловлюванні нецензурною лайкою, внаслідок чого могла виникнути психологічна травма ОСОБА_2

Згідно до рапорту, встановлено, що колишній співмешканець ОСОБА_2 - ОСОБА_1, періодично 24.02.2018 року приходив до заявниці та вчиняв сварки. Заявниця зателефонувала знайомому – ОСОБА_3, який приїхав до неї та коли знову прийшов ОСОБА_1, між чоловіками виникла бійка, в результаті якої ОСОБА_4 отримав травму коліна.

Вказаний протокол та рапорт ґрунтуються лише на письмових поясненнях потерпілої ОСОБА_2 від 25.02.2019 року, в яких остання зазначила, що її колишній співмешканець 24.02.2019 року прийшов до неї додому в стані алкогольного сп’яніння, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, вчинив з її знайомим ОСОБА_3 бійку, в результаті якої останній отримав травму ноги.

Жодного іншого належного та об'єктивного доказу на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного правопорушення, які б об'єктивно могли підтвердити його вину, суду надані не були. Протокол же ґрунтується лише на поясненнях ОСОБА_2 ОСОБА_3 ні свідком, ні потерпілим не зазначений, пояснення у нього не відбирались.

За таких підстав, надані на розгляд матеріали, у розумінні до вимог п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», не містять доказів на підтвердження ознак психологічного насильства вчиненого саме з метою навмисного спричинення емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, якими могла завдаватись або завдана шкода психічному здоров'ю.

Таким чином, матеріали адміністративного провадження не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б переконливо вказували на вчинення ОСОБА_1дій, зазначених у диспозиції ст.173-2 КУпАП та настання для потерпілої особи наслідків, зазначених у цій статті.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП не знайшла свого підтвердження належними та достатніми доказами, тому вважає за необхідне звільнити ОСОБА_1від адміністративної відповідальності у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а провадження по справі закрити.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 173-2, 245, 247, 277, 280, 283, 284 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звільнити від адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст. 173-2 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Провадження у справі закрити.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 діб з дня винесення через Кіровський районний суд м. Кіровограда.

Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда

ОСОБА_5