ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.000029

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2019 року

зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г,

за участю:

секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів Паращак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

04.01.2019 до суду надійшов позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_3, з квітня 2017 року по липень 2018 року включно;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_3, з серпня по жовтень 2018 року;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_3, пенсію за період з квітня 2017 року по жовтень 2018 року включно, та здійснити компенсацію ОСОБА_3, втрати частини доходів за період з квітня 2017 року по жовтень 2018 року включно, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати";

- стягнути з Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_3 16 000,00 грн. моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю щодо невиплати пенсії ОСОБА_3, за період з квітня 2017 року по липень 2018 року;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_3 3 000,00 грн. моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю щодо невиплати пенсії ОСОБА_3, за період з серпня 2018 року по жовтень 2018 року;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць відповідно до п.1. ч.1. ст. 371 КАС України.

Ухвалою від 09.01.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.

29.01.2019 позивач на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_3 з квітня 2017 року по липень 2018 року включно;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_3 з серпня по жовтень 2018 року;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_3 пенсію за період з квітня 2017 року по жовтень 2018 року включно та здійснити компенсацію ОСОБА_3 втрати частини доходів за період з квітня 2017 року по жовтень 2018 року включно, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;

- стягнути з Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_3 16 000,00 грн. моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю щодо невиплати пенсії за період з квітня 2017 року по липень 2018 року;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_3 3 000,00 грн. моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю щодо невиплати пенсії за період з серпня 2018 року по жовтень 2018 року;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць відповідно до п.1. ч. 1. ст. 371 КАС України;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення, відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України.

Ухвалою від 01.02.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

Ухвалою від 01.02.2019 суддя залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області.

Ухвалою від 01.04.2019 суд залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну казначейську службу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з серпня 2018 року та отримує пенсію по втраті годувальника, що підтверджується пенсійним посвідченням №1022564302, виданим Пенсійним фондом України. Також позивач зазначила, що вона є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № 0000589305 від 01.08.2018 та перебувала на обліку у Костянтинівсько-Дружківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

Проте, з квітня 2017 року Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області припинило виплату пенсії позивачеві без будь-яких пояснень. Відповіді на звернення стосовно причини невиплати пенсії позивачу у встановлений чинним законодавством строк не надано.

З серпня 2018 року позивача взято на облік у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області. Проте, станом на жовтень 2018 року включно пенсія позивачу не виплачувалася.

Листом від 01.11.2018 № 4383/Б-20/07.05-06 на заяву позивача відповідач зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335) суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, який буде визначений Кабінетом Міністрів України, та, відповідно, не здійснив виплату заборгованості з пенсії за минулі періоди.

На думку позивача, виплату пенсії припинено з підстав, не передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Також позивач вважає, що такими своїми діями відповідачі завдали їй моральної шкоди, розмір грошового відшкодування якої позивач оцінює в сумі 16000,00 грн та 3000 грн. відповідно.

Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що припинення та поновлення виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам проводиться відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної при Франківській районній адміністрації м. Львова винесено рішення відповідно п. 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат переміщеним особам вирішено призначити (відновити) виплату пенсії. Виплата пенсії ОСОБА_3 розпочата з листопада 2018 року після надходження електронної пенсійної справи.

Відповідач зазначає, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та будуть виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди відповідач зазначив, що позивач не довів факт заподіяння моральних страждань, а також не навів чим керувався при визначенні розміру моральної шкоди.

Відповідач 2 - Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відзиву на позовну заяву чи заяви про визнання позову не подав.

07.03.2019 позивач подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що доказів в обґрунтування законності підстав для припинення виплати та нарахування пенсії позивачу відповідач не надав, жодного посилання на рішення, яким припинено нарахування відповідач не навів.

Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області подала до суду відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Третя особа Державна казначейська служба України пояснень по суті позову не надала.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила суд у задоволенні такого відмовити повністю.

Треті особи явку представників у судове засідання не забезпечили, належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з серпня 2018 року та отримує пенсію по втраті годувальника.

Також, суд встановив, що ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000589305 від 01.08.2018.

Позивач стверджує, що з квітня 2017 року виплату пенсії припинено. Поновлено виплату лише з листопада 2018 року.

З метою з'ясування причин виникнення заборгованості та строків її виплати позивач звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Листом від 01.11.2018 № 4383/Б-20/07.05-06 у відповідь на заяву позивача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначило, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (з урахуванням змін, внесених постановою від 25.04.2018 р. № 335) суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, який буде визначений Кабінетом Міністрів України, та не здійснив виплату заборгованості з пенсії за минулі періоди.

Позивач, вважаючи такі дії відповідачів протиправними, звернулась із відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII вказаний Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, пунктів 4, 23 ч. 1, ст. 23 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст. 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їх сімей.

Згідно з ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод| людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною першою ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують ж скасовують відповідальність особи.

Абзацом першим ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини і надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру,

Частиною 2 вказаної статті визначено, що адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні зазначеного Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій вказаної статті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 вказаного Закону, а згідно з ч. 3 ст. 4 вказаного Закону для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" встановлено, що громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповіли до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішні переміщеної особи.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою № 365, визначено механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що документом, який підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно до пункту 4 Порядку соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Відповідно до вимог пункту 5 Порядку для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.

Пунктом 14 Порядку встановлено, що у разі прийняття рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати комісія не пізніше наступного робочого дня надсилає копію такого рішення органові, що здійснює соціальні плати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

Відповідно до вимог пункту 15 Порядку (з урахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018) орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

У статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Здійснивши системний аналіз наведених норм чинного законодавства та надаючи оцінку доводам сторін, суд зазначає про таке.

Право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, гарантоване ст. 46 Конституції України, є непорушним.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом відповідності до наведеної вище норми Основного закону.

Будь-які обмеження громадян у зазначеному праві забороняються, як забороняється і будь-яка дискримінація внутрішньо переміщених осіб, які користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами у відповідності до ст.14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 01.01.2004 № 1058-15.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом відповідно до ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 01.01.2004 № 1058-15.

Підстави для припинення та поновлення виплати пенсії є вичерпними відповідно до ст.49 наведеного закону. Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Суд встановив, що позивач отримувала пенсію у Костянтинівсько-Дружківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області до квітня 2017 року.

З серпня 2018 року позивача взято на облік у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.

Окрім того, з 01.08.2018 ОСОБА_3 стала на облік у Франківському відділі соціального захисту, як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, про що свідчить довідка №0000589305.

Суд зазначає, що відповідачі не надали жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії за спірний період, як і не надали самого рішення про припинення виплати пенсії.

Таким чином, починаючи з квітня 2017 року без прийняття відповідного рішення, як це передбачено, нормами чинного законодавства, виплата пенсії позивачу припинена, а відповідно пенсійні виплати належні позивачу за період з квітня 2017 року по жовтень 2018 року не здійснені.

Системний аналіз положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дає підстави стверджувати, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст.49 вказаного Закону.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 805/402/18 ,який суд враховує при розгляді справи.

Отже, суд дійшов висновку, що підстав, передбачених чинним законодавством для припинення виплати пенсії позивачу не існувало, а тому бездіяльність Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, а також Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати належних пенсійних виплат ОСОБА_3 є протиправною.

Суд також зазначає, що питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-111 та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у вказаному Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Подібні за змістом норми наведені і в пп.2,3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативно-правових актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).

При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Також, суд зауважує, що згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, компенсація повинна бути нарахована позивачу одночасно з виплатою пенсії за минулий період та виплачена в місяці, в якому здійснилася виплата пенсії.

Із системного аналізу наведених правових норм, а також з урахуванням того, що за період з 01.04.2017 по 31.10.2018 пенсія позивачеві не нарахована та не виплачена, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області необхідно зобов'язати нарахувати компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_3 з 01.04.2017 по 31.07.2018 включно; визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_3 з 01.08.2018 по 31.10.2018, а також зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_3 пенсію за період з 01.04.2017 по 31.10.2018 включно та здійснити компенсацію ОСОБА_3 втрати частини доходів за період з 01.04.2017 по 31.10.2018 включно, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" необхідно задовольнити.

При цьому, у відповідності до положень п.1 ч.1 ст. 371 КАС України необхідно звернути до негайного виконання судове рішення у межах виплати пенсії за один місяць.

Щодо позовних вимог про стягнення з Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_3 16 000,00грн. моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю щодо невиплати пенсії за період з 01.04.2017 по 31.07.2018 та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_3 3000,00 грн. моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю щодо невиплати пенсії за період з 01.08.2018 по 31.10.2018 суд зазначає таке.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень

Згідно з ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач обґрунтовує заподіяну йому моральну шкоду виникненням у позивача відчуття приниження людської та громадянської гідності, зневаги до її соціального статусу пенсіонера, втратою віри у можливість захисту з боку держави, гарантування останньою безпеки, захищеності, залишення її на одинці у складній життєвій ситуації.

Суд враховує, що позивач не навів причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та моральними стражданнями, та надав доказів, якими це підтверджується.

З огляду на наведене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача моральної шкоди необхідно відмовити повністю.

Щодо вимоги про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України, то суд зазначає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком. При цьому, позивач не надав доказів та не навів обставин, які давали б суду підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання судового рішення. У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2114,40 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-73, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_3 з 01.04.2017 по 31.07.2018 включно.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_3 з 01.08.2018 по 31.10.2018 включно.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_3 пенсію за період з 01.04.2017 по 31.10.2018 включно та здійснити компенсацію ОСОБА_3 втрати частини доходів за період з 01.04.2017 по 31.10.2018 включно, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_3 16 000,00 грн. моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю щодо невиплати пенсії ОСОБА_3 за період з 01.04.2017 по 31.07.2018 та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_3 3000,00 грн. моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю щодо невиплати пенсії ОСОБА_3 за період з 01.08.2018 по 31.10.2018 відмовити повністю.

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати пенсії за один місяць.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, Митрополита Андрея, 10, на користь ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_2 місце проживання: АДРЕСА_1, за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн 40 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене та підписане 02.05.2019.

Суддя А.Г.Гулик