open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2019 року

Київ

справа №820/1359/16

адміністративне провадження №К/9901/8687/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року (головуючий суддя - Тацій Л.В., судді - Григоров А.М., Подобайло З.Г.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до Апеляційного суду Харківської області

треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Апеляційного суду Харківської області, в якому просила, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати відмову в розрахунку та виплаті позивачу вихідної допомоги при виході у відставку неправомірною, а право позивача - порушеним; зобов'язати Апеляційний суд Харківської області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що постановою Верховної ради України від 12.11.2015 року її звільнено з посади судді Апеляційного суду Харківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови Апеляційного суду Харківської області від 17.11.2015 року № 04-03/92-ос ОСОБА_2 відрахована зі штату суду. Після звільнення з займаної посади судді вона звернулась до Апеляційного суду Харківської області з заявою про виплату вихідної допомоги, відповідно до вимог ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Однак, 17.02.2016 року відповідач відмовив їй у виплаті вихідної допомоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Апеляційний суд Харківської області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції зазначив, що належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів, у тому числі й виплата вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, забезпечення гідного статусу життєвого рівня суддів є обов'язком держави, оскільки суддя, перебуваючи на суддівській посаді значний час, був обмежений в праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема: обіймати оплачувані посади по сумісництву, виконувати будь-яку іншу оплачувану роботу чи входити до правлінь комерційно-господарських чи фінансових товариств. Підставою для отримання матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень є виключно конституційно визначений статус професійного судді, при цьому законодавець не може виокремлювати певну категорію суддів у відставці, які не мають права на отримання вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку з підстав, не пов'язаних із статусом судді та його двадцятирічною професійною діяльністю, а у зв'язку з прийняттям законів які погіршують раніше надане їм право та гарантії реалізації такого. Таке законодавче регулювання суперечить меті встановлення конституційної гарантії матеріального забезпечення суддів, як елемента їх незалежності. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що незалежно від дати подачі позивачем заяви про вихід у відставку та прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення її у зв'язку з виходом у відставку, вона має право на одержання вихідної допомоги, оскільки набула таке право ще задовго до фактичного виходу у відставку і таке її право було гарантоване Законом України №2453 від 07.07.2010 року. Судовим розглядом встановлено, що двадцять років необхідного стажу роботи на посаді судді, а отже і право на вихід у відставку з виплатою вихідної допомоги і щомісячного довічного грошового утримання, позивач набула під час дії ч. 3 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862 -XII , а в подальшому і ч. 1 ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ . За таких обставин суд зазначав, що позбавлення позивача права на отримання вихідної допомоги у зв'язку з її відставкою, відповідно до ст. 136 Закону України №2453 від 07.07.2010 року, яка діяла на час набуття позивачем такого права на отримання вихідної допомоги, є протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства України, оскільки положеннями статті 22 Конституції України чітко визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Апеляційний суд Харківської області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

6. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року апеляційну скаргу Апеляційного суду Харківської області задоволено. Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2016р. по справі № 820/1359/16. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

7. Апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу, зазначив, що матеріалами справи підтверджено, що з моменту подання заяви про відставку до звільнення з посади судді Апеляційного суду Харківської області позивач перебувала на посаді судді і їй нараховувалася та виплачувалася заробітна плата. Отже, отримання позивачем заробітної плати в період з моменту подання заяви про відставку до звільнення з посади судді Апеляційного суду Харківської області є підтвердженням того, що підставою для нарахування та виплати судді вихідної допомоги в розмірі 10 заробітних плат є прийняття рішення Верховною Радою України про відставку судді. Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України, як на підставу виплати їй вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, є необґрунтованими, оскільки Конституційний Суд України у своїх рішеннях не відносить вихідну допомогу до конституційних гарантій незалежності судді, а її невиплату до звуження конституційних прав судді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. ОСОБА_2 (далі - скаржник) у вересні 2016 року звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року.

9. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року залишити в силі.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначила, що право на виплату вихідної допомоги при виході судді у відставку є правом матеріальним, а тому ці відносини в часі регулюються законом, який діяв на час їх виникнення. 20 років необхідного стажу на посаді судді та право на вихід у відставку з виплатою вихідної допомоги і щомісячного довічного грошового утримання скаржник набула 15.10.2012 року під час дії ч.3 ст.43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862 -XII , а в подальшому і ч. 1 ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ. Подання 09.12.2014 року заяви про відставку було лише реалізацією вже набутого скаржником права на виплату вихідної допомоги. За таких обставин Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання», яким виключено ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не поширюється на ОСОБА_2, як такий, що не має зворотної сили, оскільки звужує зміст та обсяг існуючих прав та позбавляє вже набутого права на отримання вихідної допомоги. Посилаючись на ст.8 та ст.22 Конституції України вважає, що не може бути позбавлена вже набутого нею права на вихідну допомогу, а тому Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання» не може бути застосований до скаржника. Крім того, вважає, що позбавлення права на вихідну допомогу порушує принцип єдиного статусу всіх суддів України і рівність суддів у відставці.

11. Державна судова адміністрація України надала заперечення на касаційну скаргу, якими просить залишити в силі постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року і відмовити в задоволені касаційної скарги в повному обсязі. Зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, які діяли на час прийняття рішення про звільнення скаржника. Оскільки на момент звільнення скаржника 12.11.2015р. стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» втратила чинність, підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги відсутні. Посилається на те, що після подання заяви про відставку ОСОБА_2 продовжувала отримувати суддівську винагороду. Будь-які виплати, у тому числі і виплата вихідної допомоги, здійснюються відповідно до наказу голови суду, як розпорядника бюджетних коштів. Вважає безпідставним доводи касаційної скарги щодо того, що позбавлення права на вихідну допомогу є звуженням гарантій незалежності судді. Крім того, зазначає, що рішення про неконституційність Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання» в частині виключення ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів) Конституційним Судом України не приймалось.

12. Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. ОСОБА_2 з 15.10.1992 року по 05.11.1998 року працювала на посаді судді Червонозаводського районного суду м. Харкова, а з 06.11.1998 року по 17.11.2015 року - суддею Апеляційного суду Харківської області.

14. Позивачем 09.12.2014 року подано до Вищої ради юстиції заяву про відставку.

15. Верховною радою України 12 листопада 2015 року прийнято постанову № 788-VIII "Про звільнення суддів", якою, відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, у зв'язку з поданням заяви про відставку, ОСОБА_2 звільнено з посади судді Апеляційного суду Харківської області.

16. На підставі постанови Верховної Ради України № 788-VIII від 12.11.2015 р., наказом голови Апеляційного суду Харківської області № 04-03/92-ос від 17.11.2015 року ОСОБА_2 відраховано зі штату Апеляційного суду Харківської області 17.11.2015 року у зв'язку з поданням заяви про відставку та наданням відставки.

17. Позивач листом звернулась 10.02.2016 року до Апеляційного суду Харківської області з вимогою нарахувати та виплатити вихідну допомогу, відповідно до вимог ст. 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

18. На своє звернення отримала відповідь від відповідача, якою останній, листом від 17.02.2016 року № 03-54/3023 відмовив позивачу в проведенні виплати вихідної допомоги, мотивуючи тим, що визначальною умовою для отримання суддею вихідної допомоги є дата виходу у відставку, а стаття 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка діяла до 01.04.2014 року, була виключена Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання".

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

19. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Частина 3 статті 22 Конституції України: при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

21. Частина 1 статті 58 Конституції України: закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

22. Пункт 9 частини 5 статті 126 Конституції України: суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив у разі подання суддею заяви про відставку або звільнення з посади за власним бажанням.

23. Частини 1, 3 та 4 статті 109 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній до 01.04.2014 року): суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

24. Частина 1 статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній до 01.04.2014 року): судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

25. Частини 2,3 статті 122 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови №788-VIII): питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

овноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

26. Частини 2 та 10 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

27. Підпункт 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні»: внести зміни до таких законодавчих актів України: у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529 із наступними змінами): статтю 136 виключити.

28. Частина 1 статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки»: у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

29. Абзац перший пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок 100): обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

31. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

33. У пункті 3.2 рішення від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 «у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу XII "Прикінцеві положення", абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів"»: зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. <…>

34. Отже, вихідна допомога судді у зв'язку з відставкою не належить до конституційних гарантій незалежності суддів.

35. Приписи ч.1 ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції чинній до 01.04.2014р., пов'язували право судді на вихідну допомоги з фактом виходу такого судді у відставку, а не поданням суддею заяви про відставку до Вищої ради юстиції.

36. Конституційний Суд України в пункті 2 рішення від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 «справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів» зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

37. Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

38. Суд зауважує, що ОСОБА_2 звільнено з посади судді 12 листопада 2015 року, тобто в той час, коли право на вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, передбачене статтею 136 Закону №2453-VI не існувало, оскільки дана норма виключена положенням Закону № 1166-VII.

39. Зважаючи на те, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а право на вихідну допомогу судді пов'язане з фактом виходу у відставку, а не набуттям певного стажу на посаді судді, у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

40. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку доводам учасників справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

41. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

42. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

43. З огляду на викладене, висновку суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.

44. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

45. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

46. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року - залишити без змін.

47. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа

Джерело: ЄДРСР 81479242
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку