П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2019 р.

м.Одеса

Справа № 2140/1986/18

Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" Коваленка Олександра Володимировича на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року (м. Херсон, дата складання повного тексту рішення - 05.11.2018 р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» Коваленка Олександра Володимировича, 3-ї особи Приватного підприємства «Бурон» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

25.09.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ФІДОБАНК» Коваленка О.В. та 3-ї особи ПП «Бурон», в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «ФІДОБАНК» щодо не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

- зобов'язати відповідача подати до Фонду ГВФО зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, всупереч вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», було неправомірно прийнято повідомлення про визнання правочину нікчемним, у зв'язку з чим його було безпідставно не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «ФІДОБАНК» Коваленко О.В. щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язано відповідача подати до ФГВФО зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунку ОСОБА_2, відкритого в ПАТ "ФІДОБАНК", у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом, за договором №63853800 банківського банківського (поточного) рахунку від 17.12.2015 року. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПУАТ «ФІДОБАНК» Коваленко О.В. 10.12.2018р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

17.12.2015 року, на підставі заяви позивача про відкриття банківського (поточного) рахунку №63853800, ПАТ "ФІДОБАНК" відкрито банківський (поточний) рахунок НОМЕР_1. 16.05.2016р. ПП "Бурон", на підставі наказу від 16.05.2016р., на виконання умов зворотної фінансової допомоги від 25.04.2016р. №254, здійснило перерахування позивачу грошових коштів на його рахунок, відкритий в ПАТ "ФІДОБАНК", у сумі 151 500 грн.

На виконання рішення НБУ від 20.05.2016р. №8 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" до категорії «неплатоспроможних»" ВД Фонду ГВФО прийнято рішення від 20.05.2016р. №783 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ФІДОБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

В подальшому, було розпочато процедуру виведення ПАТ "ФІДОБАНК" з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20.05.2016р. до 19.06.2016р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "ФІДОБАНК", визначені ст.ст.37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку О.В. строком на один місяць з 20.05.2016р. до 19.06.2016р. включно.

25.05.2016р. уповноважена особа Фонду ГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "ФІДОБАНК" своїм наказом №29 зобов'язала здійснити перевірку вкладів фізичних осіб в Банку.

08.06.2016р. уповноваженою особою Фонду ГВФО на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ФІДОБАНК" прийнято наказ №94 про тимчасове обмеження здійснення в ПАТ "ФІДОБАНК" на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам за відповідними рахунками.

09.06.2016р. рішенням виконавчої дирекції Фонду №959 було продовжено строки тимчасової адміністрації - з 20.06.2016р. по 19.07.2016р. (включно) та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "ФІДОБАНК" Коваленка О.В. з 20.06.2016 р. по 19.07.2016 р.

18.07.2016р. Правлінням Національного банку України прийнято постанову №142-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ФІДОБАНК", а 19.07.2016 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1265 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ФІДОБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Крім того, уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ "ФІДОБАНК" 05.08.2016р. прийнято наказ №35 щодо продовження строку повноважень Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб, призначеної наказом № 29 від 25.05.2016 р. (із змінами і доповненнями).

Вкладник - позивач ОСОБА_2 неодноразово звертався до відповідача із заявами щодо включення до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "ФІДОБАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

10.08.2016р. Уповноважена особа Фонду своїм листом №2-3-2-2/571-ЛК-05 повідомила про початок процедури ліквідації ПАТ "ФІДОБАНК" і що інформація про дати початку виплат та банк-агент Фонду розміщується на офіційному сайті Фонду, ПАТ "ФІДОБАНК" та відділеннях даного банку.

15.08.2017р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "ФІДОБАНК" Коваленка О.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та 3-ї особи ПП "Бурон" про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду та зобов'язати уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ "ФІДОБАНК" Коваленка О.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "ФІДОБАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; визнання протиправною бездіяльності ФГВФО на ліквідацію ПАТ "ФІДОБАНК" та зобов'язання Фонду включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПУАТ "ФІДОБАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Під час розгляду вказаної справи №821/1069/16 судом встановлено, що на час розгляду даної адміністративної справи банківські операції за рахунком ОСОБА_2 були тимчасово обмежені, а строк дії перевірки, передбачений Порядком №826, ще не закінчився.

Крім того, окружний суд по вказаній вище справі не встановив на той момент і ознак бездіяльності уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "ФІДОБАНК" Коваленка О.В. щодо не включення ОСОБА_2 до переліку вкладників цього Банку, а також встановив факт відсутності остаточного рішення про визнання угод «нікчемними» та про «не включення позивача до переліку вкладників.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2017 року у справі №821/1069/16 у задоволенні зазначених вище позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено, але виключно з вказаних вище підстав.

05.08.2016 року наказом уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Фідобанк" Коваленка О.В. №35 "Щодо продовження строку повноважень комісії з перевірки вкладів фізичних осіб, призначеної наказом від 25.05.2016р. №29" строк повноважень Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб продовжено.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2017р. №3359 "Щодо продовження перевірки правочинів (у тому числі договорів) ПАТ "Фідобанк" на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними продовжено строк перевірки до 20.01.2018 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №382 "Щодо продовження перевірки правочинів (у тому числі договорів) ПАТ "Фідобанк" на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними від 08.02.2018 продовжено строк перевірки до 20.03.2018.

04.05.2018 року ОСОБА_2 направлено лист з вимогою про зобов'язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "ФІДОБАНК", на підставі закінчення установлених законодавством строків для прийняття рішення про повернення ОСОБА_2 коштів у розмірі 152537,68 грн.

Вказаний лист повернутий позивачу із зазначенням причини невручення "за закінченням терміну зберігання".

Позивач повторно звернувся до відповідача з листом, при цьому, відповідь на лист не отримав.

Не погоджуючись з такими діями та бездіяльністю відповідача, 25.09.2018 року позивач повторно звернувся до суду (із даним позовом).

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з неправомірності дій відповідачів.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Цивільним Кодексом України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (№4452-VI) та Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (від 05.04.2001 р. № 2346-III).

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-VI встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями ст.27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої ст.26 цього Закону.

Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом №4452-VI, для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків.

Підставою для включення особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб , є наявність у неї права на відповідний вклад, що має підтверджуватись відповідним банківським документом.

Статтею 2 Закону №4452-VI визначено, що вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до частини 2 ст.26 Закону №4452-VI, вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

Пунктами 3,4 р.3 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), встановлено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Згідно п.6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

У відповідності до пунктів 2 та 4 розділу 4 Положення № 14, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.

Зазначені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи:

1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду;

3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру;

4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення, Уповноважена особа Фонду може протягом процедури ліквідації подавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, зокрема, щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Таким чином, уповноважена особа Фонду формує та подає до Фонду, зокрема, повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.п.4-11 ч.4 ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проте протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, що ПАТ "Фідобанк" проведено банківську операцію щодо перерахування грошових коштів у загальній сумі 151500,00 грн. з рахунку приватного підприємства "Бурон" на особовий рахунок ОСОБА_2 відкритий на ім'я позивача, згідно договору про зворотню фінансову допомогу від 25.04.2016 року, з призначенням платежу: повернення фінансової допомоги.

Вказана банківська операція стала підставою для застосування відповідачем до рахунку ОСОБА_2 тимчасового обмеження у здійсненні виплати відшкодування гарантованої суми коштів за вкладом.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить висновку, що позивач не включений до Переліку вкладників на підставі припущень Уповноваженої особи Фонду, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Перелік передбачених ч.3 ст.38 Закону №4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI.

Аналогічної правової позиції з цього спірного питання дотримується і Велика Палата Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 826/1476/15.

Так, згідно з ч.3 ст.38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20% і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч.2 ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Отже, з системного аналізу наведених вище норм слідує, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновками суду 1-ї інстанції та, в свою чергу зазначає, що відповідач, в даному випадку, не надав до суду беззаперечних доказів, які б свідчили, що укладений між ПУАТ «ФІДОБАНК» та позивачем правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що платіжні операції по перерахуванню коштів з рахунку приватного підприємства на рахунок позивача не є правочинами між банком та позивачем згідно зі ст.202 ЦК України.

Під час здійснення операцій з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.

Приписами ст.1062 ЦК України визначено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

Відповідно до п.10.12 «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» (затв. Постановою Правління НБУ №492 від 12.11.2003р. та зареєстрованої в МЮ України 17.12.2003р. за №1172/8493), кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. На вкладний рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 р. №2346-III визначено загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано

Так, п.1.24 ст.1 вказаного Закону №2346-III зазначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону №2346-III, ініціатором є - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Пунктом 1.23 статті 1 Закону №2346-III встановлено, що отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

У відповідності до ч.2 п.1.6 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (затвердженою постановою НБУ №22 від 21.01.2004 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/8976) банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Згідно п.1.7 Інструкції №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Частиною 5.2 статті 5 Закону №2346-III визначено, що відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що операція з перерахування коштів на рахунок позивача не належить до правочинів, передбачених ч.2 ст.38 Закону №4452-VI, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними. При цьому, судом не може бути надана правова оцінка під час розгляду даної справи доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.

За правилами п.22.4 ст.22 Закону №2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Пунктом 30.1 ст.30 Закону №2346-III встановлено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, наявність на рахунку позивача грошових коштів підтверджується зокрема, виписами по особовому рахунку позивача та довідкою про залишок на рахунку (а.с.18-23) .

Таким чином, позивач є «вкладником» в розумінні Закону № 4452-VI, оскільки на його рахунку знаходились кошти у вказаній сумі до дня запровадження тимчасової адміністрації банку. При цьому колегія суддів зазначає, що у нього відсутні правові підстави для висновку про нікчемність правочину, укладеного між суб'єктами переказу коштів.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційних скарг, відповідно до ст.316 КАС України, залишає ці апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" Коваленка Олександра Володимировича - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 26.04.2019р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді : А.В. Бойко

О.А. Шевчук