ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/4886/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018

(головуючий суддя Буравльов С.І., судді Мартюк А.І., Власов Ю.Л.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2018

(суддя Щербаков С.О.)

у справі №910/4886/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"

про стягнення страхового відшкодування у розмірі 789 041,72 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. У квітні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 789 041,72 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.07.2011 за договором страхування та договором перестрахування настав страховий випадок, зокрема пошкоджено застраховане рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод", тому на виконання умов договору №0018580100 добровільного страхування майна юридичних осіб від 14.08.2008 та на підставі страхового акта позивачем було виплачено Товариству обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" страхове відшкодування у розмірі 1 366 916,65 грн, внаслідок чого позивач відповідно до договору перестрахування звернувся до відповідача з вимогою сплатити частину відповідальності перестраховика.

1.3. Відповідачем подано клопотання про застосування позовної давності до позивних вимог позивача.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. 24 квітня 2002 року між Закритим акціонерним товариством "Страхова група "ТАС", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Веста" укладено договір №11-400/2002 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) (далі - договір про загальні умови факультативного перестрахування).

Відповідно до п. 1.1 договору про загальні умови факультативного перестрахування, предметом цього договору є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорам факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права й обов'язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії). Під ризиком (страховим ризиком) розуміється визначена подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності і випадковості настання. Під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним страховиком ризику виконання усіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика на визначених договором факультативного перестрахування (ретроцесії), ковер-нотом. Сторона, що передає ризик у перестрахування, надалі іменується перестрахувальник. При цьому перестрахувальник - це або страховик, що прийняв на себе ризик по оригінальному договору страхування (страховому полісу) і передає його в перестрахування або ретроцедент, - якщо сам прийняв ризик у перестрахування і частково передає його іншому перестраховику (ретроцесіонеру) у ретроцесію (тобто подальше перестрахування). Сторона, що приймає ризик у перестрахування, іменується перестраховик (цесіонер, ретроцесіонер).

Згідно з п. 3.4.2 договору про загальні умови факультативного перестрахування перестраховик зобов'язується приймати пропорційну участь у межах своєї частини відповідальності або відповідно до прийнятих на себе зобов'язань по конкретним договорам непропорційного перестрахування в оплаті усіх витрат, понесених перестрахувальником (страховиком) в результаті розслідування і визначення розміру збитку, крім витрат на заробітну плату й управлінські витрати перестрахувальника (страховика), якщо це передбачено конкретним договором перестрахування.

Як передбачено п. 4.5 договору про загальні умови факультативного перестрахування, перестраховик несе повну відповідальність перед перестрахувальником щодо прийнятої в перестрахування частини ризику. При цьому розмір страхового відшкодування, що підлягає оплаті перестраховиком, визначається в такий спосіб: по конкретним договорам пропорційного перестрахування - пропорційно його частині в загальній сумі страхового відшкодування; по конкретним договорам непропорційного перестрахування - відповідно до прийнятого на себе обсягу відповідальності по конкретному договору непропорційного перестрахування. У будь-якому випадку, перестраховик згодний із тим, що в суму страхового відшкодування будуть включені усі витрати, понесені перестрахувальником (страховиком) у результаті розслідування і визначення розміру збитку, крім витрат на заробітну плату, адміністративних витрат перестрахувальника (страховика), а також платежів "ЕХ GRATIA" (платежі, що за умовами страхування не повинні були виплачуватися, але були виплачені на яких-небудь підставах).

За змістом п. 7.1 договору про загальні умови факультативного перестрахування при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, перестраховик виплачує перестрахувальнику (або за дорученням перестрахувальника - страхувальнику (вигодонабувачу)) частину страхового відшкодування, що відповідає його частині (обсягу) відповідальності по конкретному договору перестрахування, протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після одержання від перестрахувальника такого комплекту документів: страхового акта (іншого документа, передбаченого Правилами страхування страховика); офіційного висновку (довідки, акта і т.д.) організацій, у компетенції яких знаходиться даний страховий випадок (наприклад, довідки ДАІ про ДТП, акта пожежно-технічної експертизи про причини пожежі і т.п.); калькуляції збитку або копії рахунку (кошторису) на відновлювальні роботи від підприємств, що мають відповідну ліцензію; розрахунки частини страхового відшкодування, що підлягає оплаті перестраховиком. Такий розрахунок повинен бути зроблений з урахуванням безумовної франшизи; копії платіжного доручення з позначкою обслуговуючого банку про списання коштів із розрахункового рахунку або видаткового касового ордеру про оплату перестрахувальником (страховиком) власного утримання по конкретному договору перестрахування.

2.2. 01 вересня 2008 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №11-400/2002 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 24.04.2002, якою у зв'язку зі зміною найменування Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Веста" на Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" (яке в подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування") внесено зміни до преамбули договору.

2.3. 14 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (далі - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" (далі - страхувальник) укладено договір №0018580100 добровільного страхування майна юридичних осіб, відповідно до якого об'єктом страхування є майнові інтереси, а саме: єдиний майновий комплекс - ТОВ "Малинівський склозавод", яке вказане в заяві на страхування (додаток №1 до договору страхування) та Переліку застрахованого майна (додаток №2).

2.4. 27 серпня 2010 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (далі - перестрахувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" (далі - перестраховик) укладено договір перестрахування (ковер-нот) №03405/10 PROPERTY (далі - договір перестрахування) щодо страхувальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" за договором №0018580100 добровільного страхування майна юридичних осіб від 14.08.2008 з додатковими угодам до нього, предметом (об'єктом) страхування є: майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням майном, а саме єдиним майновим комплексом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод", яке вказане в додатку №1 до даного Ковер-ноту.

Відповідно до п. 7 вказаного договору перестрахування, в редакції додаткової угоди №1 від 30.05.2011, загальна страхова сума становить - 465 717 520, 00 грн.

Згідно з п. 8 договору перестрахування франшиза (безумовна): 2% від сукупної страхової суми по нерухомому майну по кожному страховому випадку, щодо кожного об'єкту нерухомого майна, зазначеного в розділі "І Нерухоме майно" додатку №1 до Ковер-ноту; 1% від сукупної страхової суми по рухомому майну по кожному страховому випадку, щодо кожного об'єкту рухомого майна, зазначеного в розділі "ІІ Рухоме майно" додатку №1 до Ковер-ноту.

Пунктом 9.1 договору перестрахування сторони погодили, що страхування майна проводиться на випадок знищення (втрати) або пошкодження його внаслідок, зокрема, стихійного лиха (вибуху, землетрусу, повені, бурі, урагану, вихору, затоплення, зливи, граду, сильних снігопадів, надзвичайних морозів, зсувів, обвалів, селі, дії ґрунтових вод, просадки ґрунту).

Відповідно до п. 14 договору перестрахування, в редакції додаткової угоди №1 від 30.05.2011, відповідальність перестраховика становить 71,3114447573% від загальної страхової суми, що складає 332 109 892,00 грн.

Згідно з додатком №1 до ковер-ноту №03405/10 PROPERTY від 27.08.2010, до об'єктів рухомого майна віднесено також товари в обігу згідно з Переліком товарів, що складають предмет застави: вся та/або будь-яка зі скляної продукції (в т.ч., але не виключно: банки, та/або пляшки, та/або інші в асортименті). Адреса знаходження майна: Харківська обл., Чугуївський район, смт Малинівка, вул. Володимирська, 10а.

2.5. 04.07.2011 настав страховий випадок, зокрема, внаслідок зливи та граду було пошкоджено застраховане рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" - товари в обігу: скляні пляшки, які знаходилися в Харківській області, Чугуївський район, смт Малинівка, вул. Володимирська, 10а, внаслідок чого страхувальник - ТОВ "Малинівський склозавод" звернувся до позивача з заявою про настання події з застрахованим майном від 07.07.2011.

Факт настання страхового випадку та заподіяння внаслідок нього збитку підтверджується листом №380 від 06.07.2011 Харківського обласного центру з гідрометеорології Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України; актами огляду пошкодженого майна від 12.07.2011 та від 20.07.2011; висновком щодо відповідності партій продукції виробництва ТОВ "Малинівський склозавод" встановленим вимогам від 05.09.2011, наданим Державним підприємством "Орган з сертифікації УкрНДІМет-СЕРТ" Міністерства промислової політики України, та висновком експерта про якість склотари виробництва ТОВ "Малинівський склозавод", застрахованого ПрАТ "Страхова група "ТАС" №60/а-197-11 від 14.10.2011, наданим Державним підприємством "Український науково-дослідний інститут скла" Міністерства промислової політики України.

2.6. 11 травня 2012 року позивачем складено страховий акт №11157В/01/2012, згідно з яким виплата страхового відшкодування складає 1 366 916,63 грн.

На виконання умов договору №0018580100 добровільного страхування майна юридичних осіб від 14.08.2008, відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акта позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 1 366 916,63 грн, що підтверджується платіжним дорученням №32579 від 11.05.2012.

Листом від 27.04.2012 №Г1400/4819 позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування за договором перестрахування в розмірі 989 041,72 грн, що відповідає частці відповідальності перестраховика 71,3114447573% від 1 366 916,65 грн суми страхового відшкодування, сплаченого позивачем страхувальнику.

2.7. 11 травня 2012 року на виконання умов договору №11-400/2002 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 24.04.2002 позивачем надано відповідачу документи, які передбачені п. 7 договору, а саме: страховий акт №11157В/01/2012 від 11.05.2012 та розрахунок суми страхового відшкодування.

Позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 1 366 916,65 грн, що підтверджується платіжним дорученням №32579 від 11.05.2012, а відповідач зобов'язаний був здійснити виплату частини страхового відшкодування, що відповідає його частині (обсягу) відповідальності по конкретному договору перестрахування, протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після одержання від перестрахувальника зазначеного комплекту документів, чого відповідачем у повному обсязі не здійснено.

2.8. 06 вересня 2012 року Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" та Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" провели взаємозалік зустрічних вимог, про що складено акт №1, відповідно до якого припинена заборгованість відповідача по договору перестрахування №03405/10 PROPERTY від 27.08.2010 в частині 107 458,40 грн шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

2.9. 01 жовтня 2012 року відповідачем було перераховано на користь позивача частину страхового відшкодування у розмірі 92 541,60 грн за договором перестрахування №03405/10 PROPERTY від 27.08.2010.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 позов Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" 789 041,72 грн заборгованості та 11 835, 63 грн судового збору.

3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

3.2.1. Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку по сплаті страхового відшкодування на користь позивача за договором перестрахування.

3.2.2. Стосовно клопотання відповідача про застосування позовної давності, то суди виходили з такого.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Враховуючи, що за договором перестрахування позивач є застрахованою особою і ним заявлена вимога до відповідача, який є страховиком, а тому на вимоги про стягнення частини страхового відшкодування за договором перестрахування не поширюється позовна давність, передбачена ст. 257 ЦК України.

Отже, оскільки позивачем не пропущено позовної давності, суди дійшли висновку, що його порушене право підлягає захисту.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" не погодилося з прийнятими судами попередніх інстанцій рішеннями та звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

4.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає таке.

4.2.1. Суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме ст.ст. 257, 268 ЦК України, дійшли помилкового висновку, що позовна давність не поширюється на вимоги перестрахувальника до перестраховика про виплату частки страхового відшкодування за договором перестрахування.

У зазначеному аспекті скаржник посилається на те, що суди безпідставно відхилили його доводи про те, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 268 ЦК України перестрахувальник та перестраховик за договором перестрахування (ковер-нот) не входять у вичерпний суб'єктний склад учасників страхових правовідносин, на вимогу яких позовна давність не поширюється.

Крім того, скаржник вважає, що суди помилково ототожнили договір перестрахування (ковер-нот) та договір добровільного страхування майна в обґрунтування підстав для виняткового незастосування позовної давності при вирішенні даного спору.

4.2.2. Щодо суми страхового відшкодування відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем було складено акт взаємозаліку зустрічних вимог №1 від 06.09.2012 відповідно до якого позивач погодився з тим, що відповідач несе зобов'язання перед позивачем за договором перестрахування (ковер-ноту) по випадку, який настав 04.07.2011, лише у розмірі 200 000,00 грн. Однак, суди проігнорували вказане та при вирішенні спору невірно визначили суму страхового відшкодування.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги та просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

4.3.1. Позивач вважає безпідставним аргумент скаржника щодо застосування позовної даності при вирішенні даного спору, адже за договором перестрахування позивач є застрахованою особою і ним заявлена вимога до відповідача, який є страховиком, а тому на вимогу про стягнення частини страхового відшкодування за договором перестрахування (ковер-ноту) не поширюється позовна давність, передбачена ст. 257 ЦК України.

4.3.2. Щодо припинення зобов'язання відповідача за актом взаємозаліку зустрічних вимог №1 від 06.09.2012 позивач зазначає, що актом заліку зустрічних вимог не передбачено припинення зобов'язання відповідача та визначення розміру зобов'язання відповідача перед позивачем за страховим випадком, який трапився 04.07.2011 та/або договором перестрахування.

Крім того, сума, яка зараховується зі сторони відповідача, обґрунтовується на підставі страхового акта №0365.411.11.01.01 від 09.08.2012, складеного відповідачем одноособово, водночас, страховий акт підтверджує отримання листа-вимоги позивача за вих. №Г1400/4819 від 27.04.2012 з комплектом документів, необхідним для прийняття рішення про визнання випадку страховим та виплати страхового відшкодування.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.3. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції документів, що містяться у матеріалах справи, необхідність надання оцінки доказам у справі та повторного встановлення фактичних обставин справи.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Предметом спору у справі є вимога позивача (перестрахувальника) про стягнення з відповідача (перестраховика) невиплаченої частини страхового відшкодування за договором перестрахування у сумі 789 041,72 грн.

5.2.2. За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

5.2.3. Суди встановили, що внаслідок невиконання взятих на себе зобов'язань за договором перестрахування (ковер-нот) №03405/10 PROPERTY від 27.08.2010 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою №Г1400/4819 від 27.04.2012 про виплату страхового відшкодування в розмірі 989 041,72 грн, що відповідає частці відповідальності перестраховика 71,3114447573% від 1 366 916,65 грн суми страхового відшкодування, сплаченого позивачем Товариству обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" як страхове відшкодування за страховим випадком, який настав 04.07.2011, за договором добровільного страхування майна юридичних осіб №0018580100 від 14.08.2008.

При цьому, суди попередніх інстанції дійшли висновку, що з акта взаємозаліку зустрічних вимог №1 від 06.09.2012 не вбачається домовленості сторін про припинення зобов'язання з виплати страхового відшкодування за договором перестрахування або припинення обов'язку перестраховика за страховим випадком.

Даним актом припинено зобов'язання відповідача з виплати частини страхового відшкодування за договором перестрахування лише на суму 200 000,00 грн.

Суди зауважили, що матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про відмову або зменшення розміру страхового відшкодування з обґрунтуванням причин повної або часткової відмови. Крім того, страховий акт складається при виплаті кожної частини страхового відшкодування, відтак відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку повністю сплатити страхове відшкодування або письмово повідомити відповідача з обґрунтуванням причин повної або часткової відмови.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками обох судових інстанцій про безпідставність доводів відповідача про повне припинення зобов'язання з виплати страхового відшкодування за договором перестрахування або припинення обов'язку перестраховика за страховим випадком у зв'язку з частковим взаємозаліком зустрічних вимог, оскільки такі обставини не підтверджуються матеріалами справи.

Твердження відповідача у касаційній скарзі про зворотне не беруться Верховним Судом до уваги з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2.4. Щодо застосування п. 5 ч. 1 ст. 268 ЦК України до відносин за договором перестрахування.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що до правовідносин між позивачем та відповідачем повинно застосовуватися положення п. 5 ч. 1 ст. 268 ЦК України, відповідно до якого позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування). При цьому суди зазначали, що за договором перестрахування позивач є застрахованою особою і ним заявлено вимогу про виплату страхового відшкодування до відповідача, який є страховиком.

5.2.5. Відносини у сфері страхування регулюються нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування".

Відповідно до ст. 352 ГК України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно з ч. 1 ст. 354 ГК України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Сторонами у договорі страхування є страховик та страхувальник.

У частині першій статті 2 Закону України "Про страхування" визначено, що страховиками (страховиками-резидентами), є: фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Згідно з частиною 1 ст. 3 Закону України "Про страхування" страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Таким чином, за загальним правилом, учасниками правовідносин, які виникають з договору добровільного страхування, є страховик (фінансова установа) та страхувальник (юридична особа та дієздатна фізична особа).

З іншого боку, за договором перестрахування перестрахувальник та перестраховик є фінансовими установами, які здійснюють професійну діяльність на території України у сфері страхування, тобто, на відміну від договору добровільного страхування, обидві сторони договору перестрахування є професійними організаціями.

Отже, договори страхування і перестрахування різняться за складом суб'єктів.

5.2.6. Згідно з частинами 2, 16 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:

1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України, ст. 4 Закону України "Про страхування").

За договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі, відповідно до договору страхування (ст. 987 ЦК України).

Частина 1 ст. 12 Закону України "Про страхування" визначає, що перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Отже, предметом договору страхування є визначені договором майнові інтереси, які стосуються особи (особисте страхування), майна (майнове страхування) або відповідальності (страхування відповідальності). Предметом договору перестрахування є страхування страховиком, який уклав договір страхування, у іншого страховика (перестраховика) ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. У порядку перестрахування страхуються ризики страховика, пов'язані з його основною діяльністю і які полягають у необхідності здійснити страхову виплату. Майновий інтерес перестрахувальника полягає у тому, щоб перестраховик повністю або частково компенсував йому виплату за договором страхування, яка може бути здійснена.

Таким чином, договір добровільного страхування та договір перестрахування є різними за своєю правовою природою та суб'єктним складом, предметом, регулюють відмінні правовідносини.

5.2.7. Законом визначено строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність). Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом, норми про позовну давність поширюються на всі цивільні (господарські) відносини. Статтею 268 ЦК України встановлені винятки із загального правила - вимоги, на які позовна давність не поширюється. Такі винятки зумовлені необхідністю у певних випадках посиленої охорони інтересів боржника в окремих видах зобов'язань, забезпечення інтересів слабшої сторони.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Зважаючи на те, що договір страхування і договір перестрахування мають істотні відмінності як в частині суб'єктного складу учасників страхових правовідносин, так і в частині предмета таких договорів, а також враховуючи особливості законодавчого регулювання вимог, на які позовна давність не поширюється, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для застосування п. 5 ч. 1 ст. 268 ЦК України до відносин за договором перестрахування. До таких вимог застосовується загальна позовна давність у три роки, встановлена ст. 257 ЦК України.

5.2.8. Відповідно до ч. 1 та абзацу 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суди встановили, що 04.07.2011 настав страховий випадок, внаслідок чого страхувальник - ТОВ "Малинівський склозавод" звернувся до позивача з заявою про настання події з застрахованим майном від 07.07.2011.

11 травня 2012 року на виконання умов договору №11-400/2002 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 24.04.2002 позивачем надано відповідачу документи, які передбачені п. 7 договору, а саме: страховий акт №11157В/01/2012 від 11.05.2012 та розрахунок суми страхового відшкодування.

Позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 1 366 916,65 грн, що підтверджується платіжним дорученням №32579 від 11.05.2012, а відповідач зобов'язаний був здійснити виплату частини страхового відшкодування, що відповідає його частині (обсягу) відповідальності по конкретному договору перестрахування, протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після одержання від перестрахувальника зазначеного комплекту документів, чого відповідачем у повному обсязі не здійснено.

Отже, враховуючи наведені обставини справи, відповідач мав сплатити позивачу його частину страхового відшкодування до 01.06.2012 (протягом 15 банківських днів з 11.05.2012), тобто з 02.06.2012 право позивача є порушеним.

З позовом до Господарського суду міста Києва позивач звернувся 20.04.2018.

Оскільки право позивача порушено з 02.06.2012, то з огляду на положення ч. 1 та п. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення страхового відшкодування у розмірі 789 041,72 грн сплив 02.06.2015.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд вважає, що позивачем доведено порушення його прав внаслідок невиплати відповідачем йому суми страхового відшкодування у розмірі 789 041,72 грн. Водночас, враховуючи, що позовна давність щодо вимог стягнення такого страхового відшкодування спливла і поважних причин пропущення позовної давності позивачем не наведено, то порушене право позивача не підлягає захисту у зв'язку зі спливом позовної давності.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що під час вирішення цього спору суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, здійснили неправильне тлумачення п. 5 ч. 1 ст. 268 ЦК України.

6.2. Відповідно до частин 1, 3 статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

6.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку Верховний Суд приймає нове рішення, судовий збір за розгляд апеляційної та касаційної скарг покладається на позивача у справі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 у справі №910/4886/18 скасувати та прийняти нове рішення.

3. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 65, ідентифікаційний код 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (02160, м. Київ, проспект Соборності, буд. 19, ідентифікаційний код 30968986) 17 753, 45 грн (сімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят три грн 45 коп.) судового збору за розгляд апеляційної скарги та 23 671,26 грн (двадцять три тисячі шістсот сімдесят одна грн 26 коп.) судового збору за розгляд касаційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець