open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2019 року

Київ

справа №263/7374/17

адміністративне провадження №К/9901/21557/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення певних дій за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області у складі судді Шевченко О.А. від 11 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Геращенка І.В., Арабей Т.Г., Міронової Г.М. від 16 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулась в суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними; зобов'язання зарахувати до спеціального стажу період роботи з 17 серпня 1992 року по 14 березня 2002 року в «Асоціація позашкільних закладів» та Центру позашкільної освіти на посаді директора, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, необхідного для виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій; зобов'язання виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішення відповідача про відмову у виплаті грошової допомоги є неправомірним та суперечить положенням закону, оскільки її педагогічний стаж, у тому числі на посаді викладача позашкільного навчального закладу, на день звернення за отриманням грошової допомоги згідно із пунктом 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становив більше 39 років, тому вона має право на отримання вказаної грошової допомоги.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 вересня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач на день звернення до відповідача за призначенням грошової допомоги досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і має страховий стаж більше 39 років на такій посаді, а тому має право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення пенсії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 04 грудня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 263/7374/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 17 квітня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № № 464/7474/16 та призначив її до розгляду ухвалою від 23 квітня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 24 квітня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_2, вона з 01 вересня 1977 року по 19 лютого 1979 року працювала старшою піонервожатою в Куйбишевській СШ, з 05 листопада 1980 року по 25 серпня 1986 року - вчителем історії СШ № 47 м. Жданов (зараз - м. Маріуполь), з 26 серпня 1986 року по 16 червня 1992 року - вчителем СШ № 18 м. Жданов, з 17 серпня 1992 року по 14 березня 2002 року - директором Асоціації позашкільних закладів, з 15 березня 2002 року і на час звернення із заявою до відповідача - директором Комунального закладу «Міський центр позашкільної освіти за місцем мешкання».

Позивач звернулася до відповідача з заявою щодо призначення грошової допомоги згідно із пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Однак, листом від 15 листопада 2016 року за №34504/03 у задоволенні заяви відповідачем було відмовлено. Відмова мотивована тим, що період роботи з 17 серпня 1992 року по 14 березня 2002 року неможливо зарахувати до стажу роботи в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки згідно наданих документів комунальна установа «Асоціація позашкільних закладів» не належить до позашкільного навчального закладу. У зв'язку з чим до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, відповідачем зараховано тільки 27 років 07 місяців 18 днів.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не було враховано, що період роботи позивача з 17 серпня 1992 року по 14 березня 2002 року в Асоціації позашкільних закладів неможливо зарахувати до стажу роботи в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому, підстав для виплати позивачу спірної одноразової грошової допомоги немає.

Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком № 909.

Переліком № 909 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1436) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Отже, посада, яку обіймала позивач у спірний період входить до посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за пунктом «е» статті 55 Закону України № 1058.

Приписами статті 28 Закону України «Про освіту» передбачено, що система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про освіту» структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Статтею 12 Закону України «Про позашкільну освіту» та пунктом 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2011 року № 433, передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші). Пунктом 7 вказаного Переліку встановлено, що центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, художньо-естетичної творчості учнівської молоді, дитячої та юнацької творчості, естетичного виховання відносяться до позашкільних навчальних закладів.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком № 909.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17.

Як встановлено судом першої інстанції, заявник перебуває на обліку в управлінні з 30 липня 2016 року як одержувач пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів погоджується з висновком попередніх судів, що на підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії позивачем до пенсійного органу надані документи достатні для призначення пенсії за віком, що підтверджується визнанням відповідачем факту призначення зазначеного виду пенсії.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 березня 2002 року рішенням Маріупольської міської ради від 15 березня 2002 року за № 1453 назву «Асоціація позашкільних закладів» змінено на «Комунальний заклад «Міський центр позашкільної роботи за місцем мешкання».

Разом з тим, встановлено, що «Асоціація позашкільних закладів» створена наказом начальника відділу освіти № 135 «Об открытии Ассоциации внешкольных учреждений при Гороно» від 01 червня 1992 року на підставі рішення виконкому Маріупольської міськради № 171 «О совершенствовании деятельности внешкольных учреждений» від 01 квітня 1992 року. Згідно з цим рішенням із відомства житлово-комунального господарства до відомства відділу освіти переведено 33 дитячо-юнацьких клуби. У відповідності з частини 1 статті 39 Закону України «Про освіту» учнівські та студентські клуби належать до позашкільних навчальних закладів. Згідно пункту 2.1. даного рішення, для більш ефективної роботи та з метою координації діяльності позашкільних закладів було вирішено створити Асоціацію позашкільних закладів у складі дитячих будинків творчості, Палаців піонерів і школярів, підліткових клубів з метою методичної служби на базі міського центру.

Як встановлено судами, згідно довідки № 24467458/25-253 про включення до Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України визначено види діяльності КУ «Міський центр позашкільної роботи за місцем мешкання » (ЗКГНГ) 93145 - позашкільне виховання.

Таким чином, правильним є висновок апеляційного суду, що саме у період функціонування «Асоціації позашкільних закладів» (з 02 червня 1992 року по 15 березня 2002 року) діяли Закон України «Про освіту» та Закон України «Про позашкільну освіту», а також відповідні постанови Кабінету Міністрів України, що регулювали та регулюють діяльність позашкільних навчальних закладів.

При визначенні статусу позашкільного навчального закладу судом першої інстанції зазначено, і з цим погоджується суд касаційної інстанції, слід враховувати положення статті 1 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22 червня 2000 року № 1841-III, якими передбачено, що це складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров'я вихованців, учнів і слухачів.

Відповідно до статті 5 цього Закону до структури позашкільної освіти віднесено, зокрема, клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, асоціації, діяльність яких пов'язана з функціонуванням позашкільної освіти.

Частиною 3 статті 12 Закону України «Про позашкільну освіту» встановлено, в яких формах можуть функціонувати позашкільні навчальні заклади, а саме у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, різних типів шкіл за місцем проживання, дитячих стадіонів, бібліотек та флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що Перелік типів позашкільних навчальних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Такий Перелік затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 433, пункту 11 якого, серед інших позашкільних навчальних закладів, передбачено центри різних інших напрямів позашкільної освіти. До запровадження в дію Закону України «Про позашкільну освіту», тобто до 01 серпня 2000 року питання позашкільної освіти регулювалися зокрема статтями 38, 39 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-XII.

З урахуванням наведеного, правильними є висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, що «Асоціацію позашкільних закладів» слід вважати позашкільним навчальним закладом, а тому є законні підстави для зарахування періоду роботи позивача на посаді директора цього закладу до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років та для призначення та виплати грошової допомоги згідно із пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки страховий стаж останньої на посадах передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить понад 30 років.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France" № 17862/91), у справі "Вєренцов проти України"№ 20372/11).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко

Джерело: ЄДРСР 81431639
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку