Справа № 755/18169/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2019 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа Міністерство внутрішніх справ України про визання протиправним та скасування рішення про відмову у виключенні квартири зі складу службової та зобовязати вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА _1, звертаючись до суду з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, просив визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації №593 від 26 жовтня 2016 року яким відмовлено у виключені зі складу службових квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, в якій мешкає родина ОСОБА_1; встановити наявність достатніх підстав для прийняття рішення Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією про виключення зі складу службового житла та її подальшої передачі у постійнекористуванняквартирунадану для проживання родині ОСОБА_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом позову.

21 грудня 2018 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, судом залучено до участі у справі Міністерство внутрішніх справ України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. ( ч.8 ст.279 ЦПК України)

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

12 лютого 2019 року до суду надійшов відзив на позов, поданий представником відповідача Яценюк Л.П., висловлюючи позицію відповідача представник просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що виключення житлового приміщення із складу службових є виключною компетенцією районних в місті державних адміністрацій, Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією не вчинено дії, які б свідчили про обмеження прав позивача проживати у службовому приміщення та користуватись ним.

08 лютого 2019 року до суду надійшли письмові пояснення на позов, подані представником за дорученням І.В. Скригонюк, третя особа позов підтримує та просить задовольнити, мотивуючи свою позицію тим, що ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку в апараті МВС України з 07 травня 2009 року по списку першочерговиків, як працівник міліції. Рішенням Центральноїжитлової комісії МВС від 11 серпня 2009 року (протокол №4) ОСОБА_1 на родину з трьох осіб, в т.ч.: він, дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 надано двокімнатну службову квартиру АДРЕСА_1, зазначене рішення ЦЖК затверджено розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.10.2009 року №798 та видано ордер НОМЕР_1 на право зайняття службового приміщення. Наказом МВС України від 28 березня 2014 року №446 о/с ОСОБА_1 відряджено до Національної академії внутрішніх справ України Ураховуючи зазначене та відповідно до пп.3 п.26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР,затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Укрпрофради від 11.12.1984 №470, рішенням ЦЖК від 01.07.2015 (протокол №1) ОСОБА_1 та членів його сім'ї знято з квартирного обліку у зв'язку з припиненням трудових відносин з Міністерством. Зазначене рішення ЦЖК затверджено розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 10.02.2016 №90. На підставі заяви ОСОБА_1 від 11.07.2016 (вх.№Б-1076 від 12.07.2016) та відповідно до п.6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Український РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 №37, на засідання ЦЖК від 20.09.2016 (протокол №5) прийнято рішення щодо виключення квартири АДРЕСА_1 зі складу службових житлових приміщень та листом МВС від 03.10.2016 року №13690/05/25-2016 до Дніпровськоїрайонної в місті Києві державної адміністрації направлено відповідне клопотання. Листом від 28.10.2016 №8731/24/4/103 Дніпровськарайонна у місті Києві державна адміністрація надала Витяг з розпорядження від 26.10.2016 №593 про відмову у виключені зазначеної вище квартири зі складу службових житлових приміщень. Представник наголошує, що на даний час рішення ЦЖК щодо виключення квартири АДРЕСА_1 зі складу службових жилих приміщень не змінювалось, тому позов ОСОБА_1 щодо визнання незаконним та скасування рішення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації №593 від 26 жовтня 2016 року яким відмовлено у виключені зі складу службових квартири, яка розташована за адерсою: АДРЕСА_1, в якій мешкає родина ОСОБА_1, є законним та обґрунтованим.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 47 Конституції України гарантує кожному мати право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службового рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Порядок надання службових жилих приміщень і користування ними регулюється «Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними», затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 № 37 (далі по тексту - Порядок).

Слід зазначити, що постановою Верховної Ради України від 12.09.1991р. № 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку в апараті МВС України з 07 травня 2009 року по списку першочерговиків, як працівник міліції.

Рішенням Центральної житлової комісії МВС від 11 серпня 2009 року (протокол №4) ОСОБА_1 на родину з трьох осіб, в т.ч.: він, дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 надано двокімнатну службову квартиру АДРЕСА_1 це рішення ЦЖК затверджено розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.10.2009 року №798 та видано ордер НОМЕР_1 на право зайняття службового приміщення.

Наказом МВС України від 28 березня 2014 року за №446 о/с ОСОБА_1 відряджено до Національної академії внутрішніх справ України.

Наказом керівника Національної академії внутрішніх справ від 06 листопада 2015 року за №184 о/с «по особовому складу» підполковника міліції ОСОБА_1, старшого викладача кафедри управління та роботи з персоналом, звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил, вислуга років на день звільнення в календарному обчислені складає 12 років 01 місяць 28 днів.

На підставі рішення Центральної житлової комісії МВС від 01.07.2015 (протокол №1) ОСОБА_1 та членів його сім'ї знято з квартирного обліку у зв'язку з припиненням трудових відносин з Міністерством, це рішення затверджено розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 10.02.2016 №90.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 11.07.2016 (вх.№Б-1076 від 12.07.2016) та відповідно до п.6 Положення про Порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Український РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 №37, на засідання Центральної житлової комісії МВС від 20.09.2016 (протокол №5) прийнято рішення щодо виключення квартири АДРЕСА_1 зі складу службових житлових приміщень.

03.10.2016 року №13690/05/25-2016 Міністерство внутрішніх справ направило на адресу Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації клопотання про прийняття рішення щодо виключення квартири АДРЕСА_1, зі складу службових житлових приміщень.

У відповідь на звернення, листом від 28.10.2016 №8731/24/4/103 Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація надала Витяг з розпорядження від 26.10.2016 №593 про відмову у виключені зазначеної вище квартири зі складу службових житлових приміщень.

Відповідно до п. 6 Порядку жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Отже, при вирішенні питання зміни статусу службового приміщення Міністерством внутрішніх справ повністю дотримано вимоги чинного законодавства України, при цьому з матеріалів справи не убачається, що виключення квартири АДРЕСА_1, зі складу службових жилих приміщень може порушити житлові права інших військовослужбовців, які потребують забезпечення житлом, оскільки, не заважаючи на теперішній статус позивача, навіть у разі звільнення з органів внутрішніх справ позивач не підлягає виселенню без забезпечення іншим жилим приміщення, тому спірна службова квартира не може бути передана в користування іншим особам.

26 жовтня 2016 року Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація винесла розпорядження за №593 «Про надання житлової площі та інші квартирні питання», у пп.2.3 п.2 розпорядження відмовлено Міністерству внутрішніх справ України (лист №13690/05/25-2016 від 03 жовтня 2016 року) з питань виключення із складу службових двокімнатної квартири АДРЕСА_1, в якій проживає ОСОБА_1 сім'єю з трьох осіб, у зв'язку з відсутністю підстав. На квартирному обліку не перебуває.

Однак, прийняте Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією рішення щодо підстав для відмови у зміні статусу житлового приміщення не узгоджується з нормамичинногозаконодавства, яке регулює спірні правовідносини, оскільки нормами Житлового кодексу Української РСР, постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 № 37 не передбачено обов'язкового перебування особи на обліку для поліпшення житлових умов при вирішенні питання щодо виключення зі складу службових квартир.

Крім того, Порядком не передбачено подання разом з клопотанням про виключення жилого приміщення з числа службових додаткових документів, а тому відповідач повинен був вирішити питання щодо виключення зі складу службових квартири АДРЕСА_1, в якій проживає ОСОБА_1 разом з членами сім'ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина перша статті 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст.96 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські забезпечуються житлом на підставах і в порядку, визначених житловим законодавством.

Поліцейським та членам їхніх сімей можуть надаватися житлові приміщення в гуртожитках та службові житлові приміщення в порядку і на умовах, визначених житловим законодавством. Поліцейські, які перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, під час звільнення зі служби в поліції за станом здоров'я, за віком, у зв'язку із скороченням штату залишаються на цьому обліку до одержання житла з державного житлового фонду до настання визначених законом підстав для зняття із зазначеного обліку.

Стаття 8 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього прав, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших.

У рішенні Європейського Суду від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява №39948/06, п.п.47,48, Суд зазначив, що втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що передбачені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві». Визначаючи, чи було конкретне втручання «необхідним в демократичному суспільстві», Суд повинен оцінити у контексті всієї справи загалом, чи були мотиви, наведені для виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8.

Враховуючи положення статті 8 Конвенції та рішення Європейського суду, які є джерелом права, суд приходить до висновку, що ухваливши рішення про відмову, без зазначення мотивів такої відмови щодо зміни статусу житлового приміщення відповідачем здійснено непропорційне втручання в право позивача на мирне володіння житлом, оскільки таке рішення позбавляє його права мати окреме житлове приміщення в постійному користуванні, а в подальшому - набути право власності на це житло шляхом її приватизації.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статі 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування». Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень максимально ефективно.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа Міністерство внутрішніх справ про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у виключенні квартири зі складу службової та зобов'язати вчинити певні дії, є правомірним та підлягає задоволенню в повному обсязі, ухвалюючи рішення суд визнає неправомірним та таким, що підлягає скасуванню пп.2.3 п.2 розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 26 жовтня 2016 року за №593, яким відмовлено Міністерству внутрішніх справ у виключені зі складу службових квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та як наслідок зобов'язуєДніпровську району у місті Києві державну адміністраціюрозглянути клопотання Міністерства внутрішніх справи України щодо виключення квартири АДРЕСА_1, із числа службових і надання їй статус квартири для постійного проживання ОСОБА_1 разом з членами сім'ї, у відповідності та в порядку передбаченому чинним законодавством та прийняти мотивоване рішення за наслідками його розгляду.

Враховуючи наведене та керуючись ст19, 47 Конституції України, ст.118 Житлового кодексу УРСР, Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними», затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 № 37, ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа Міністерство внутрішніх справ про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у виключенні квартири зі складу службової та зобов'язати вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пп.2.3 п.2 розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 26 жовтня 2016 року за №593 «Про надання житлової площі та інші квартирні питання» щодо відмови Міністерству внутрішніх справ у виключені зі складу службових квартири АДРЕСА_1.

Зобов 'язати Дніпровську району у місті Києві державну адміністрацію розглянути клопотання Міністерства внутрішніх справи України щодо виключення квартири АДРЕСА_1, із числа службових і надання їй статус квартири для постійного проживання БурлаковаСергій Вікторович разом з членами сім'ї, у відповідності та в порядку передбаченому чинним законодавством та прийняти мотивоване рішення за наслідками його розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я