ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2019 р. справа № 300/443/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Грицюка П.П.,

при секретарі судового засідання Ткачуку І.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Благодира С.М.,

представника відповідача - Колішенка Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування п. 1, 4, 5 наказу №10 од від 28.01.2019 року., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування п. 1, 4, 5 наказу №10-од від 28.01.2019 року.

Ухвалою від 05.03.2019 року, відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та виклику сторін (а.с. 1-2).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Наказом відповідача від 28 січня 2019 року №10-од від 28.01.2019 року «Про результати службового розслідування по факту порушення кримінальної справи» за порушення підпункту 2 пункту 8.7 Наказу Міністра оборони України від 30 листопада 2011 №737, позивачу оголошено догану (п.1). Також, зазначеним наказом встановлено заподіяну державі шкоду та доручено начальнику фінансово-економічної служби встановленим порядком стягнути заподіяну державі шкоду з позивача, але не більше ніж 20% від розміру його місячного окладу. Позивач вказав, що службове розслідування відповідач провів неповно, однобічно та з порушеннями вимог чинного законодавства, не вживши заходів для об`єктивного і належного встановлення обставин, що слугувати підставою для притягнення до відповідальності та стягнення грошових коштів. Зокрема, службове розслідування проведено за відсутності безпосереднього начальника, з порушенням строку проведення (більше одного місяця), проведення службового розслідування доручено не компетентній особі, в якої відсутня юридична чи економічна освіта. Також, позивач зазначив, що не порушував підпункту 2 пункту 8.7 Наказу Міністра оборони України від 30.11.2011 року №737, оскільки у нього та членів його сім`ї було відсутнє житло придатне для проживання. Для призначення компенсації за піднайом житла подав всі необхідні документи, які вимагалися Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка була чинна на момент подачі документів для отримання відповідної компенсації. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 21.03.2019 року. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с. 108-113). Зазначив, що позивач при подачі документів для призначення компенсації за піднайом житла подав лише свій витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проте на свою дружину - ОСОБА_2 , з якою 30.08.2017 року зареєстрований шлюб, він витягу не надавав. Однак, відповідно до декларації, яка розміщена на сайті НАЗК, дружина позивача володіє 50% житлового будинку у місті Івано-Франківську загальною площею 204,1 м.кв. Також вказав, що службове розслідування проведено за участю безпосереднього начальника ОСОБА_3 , що підтверджується підписом на аркуші бесіди 28.01.2019 року та компетентною особою, оскільки ОСОБА_4 неодноразово проводив об`єктивно та неупереджено службові розслідування впродовж служби у в/ч НОМЕР_1 . Відповідно до рапорту майора ОСОБА_4 від 27.12.2018 року, у зв`язку із великим обсягом матеріалів службового розслідування, дане розслідування продовжено відповідно до ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та проведено в межах допустимого строку передбаченого законом. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Представником позивача 05.03.2019 року було подано суду відповідь на відзив, яким підтверджено свої позовні вимоги (а.с. 182-188). У відповіді на відзив зазначив, що відповідно до вимог Інструкції та Порядку, для отримання грошової компенсації та визначення її розміру, позивач повинен був подати інформацію (витяг, інформаційну довідку) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належне військовослужбовцю та членам його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нерухоме майно. Оскільки, позивач перебував на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов один то інформацію стосовно членів сім`ї подавити не повинен. Щодо строків проведення службового розслідування зазначив, що у матеріалах службового розслідування відсутній наказ чи будь-яке інше письмове розпорядження вищого за підлеглістю командира (начальника) про продовження терміну службового розслідування понад один місяць. Тому, службове розслідування проведено з порушенням встановлених строків. Щодо компетентності особи, яка поводить службове розслідування вказав, що розслідування стосовно притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців провадиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або, яка має вищу юридичну освіту. На твердження відповідача про те, що службове розслідування було проведене з участю безпосереднього начальника Позивача начальника штабу військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 зазначив, що таке твердження не відповідає дійсності, оскільки в акті розслідування вказано, що воно проведено одноособово ОСОБА_4 .. Наявність у провадженні ДБР кримінального провадження не є доказом вини позивача. Принцип презумпції невинуватості передбачає, що особа вважається невинуватою доки її вина не буде встановлена вироком суду, який вступив у законну силу. Також, позивачу не оголошувалася підозра у вчиненні кримінального правопорушення, він був допитаний слідчим ДБР тільки як свідок.

Правом подання заперечення на відповідь на відзив відповідач не скористався.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з мотивів викладених в позовній заяві та відповіді на відзив. Просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених у відзиві. Просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу в порядку спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, відзив на позов та відповідь на відзив, а також пояснення сторін у судовому засіданні встановив наступне.

Статтею 47 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до положень Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХII та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 21.12.1991 р. № 2011-ХII під військовослужбовцями розуміються громадяни України, які проходять дійсну службу на території України.

Згідно абз. 1 п. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або, за їх бажанням, грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановленихЖитловим кодексом Української РСРта іншими нормативно-правовими актами.

Наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 року №737затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, якою визначено порядок ведення квартирного обліку та надання військовослужбовцям житла (надалі - Інструкція № 737).

Наказ Міністра оборони України від 30.11.2011 року №737 втратив чинність згідно Наказу Міністра оборони України від 31.07.2018№ 380, яким також затверджено нову Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (надалі - Інструкція № 380).

ОСОБА_1 перебуває на службі у Збройних Силах України з 10 липня 2003 року, на посаді начальника служби метрології та стандартизації штабу в/ч НОМЕР_1 , м. Івано-Франківськ з 25 жовтня 2010 року по даний час (а.с. 19).

02 січня 2018 року капітан ОСОБА_1 подав до житлової комісії військової частини рапорт на виплату грошової компенсації за піднайом житла разом із документами потрібними для призначення відповідної виплати (а.с. 137).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2018 року №10-од, призначено виплату грошової компенсації на піднайом (найом) жилого приміщення особам офіцерського складу військової частини НОМЕР_1 у 2018 році (а.с. 132-136).

Протягом січня-листопада 2018 капітан ОСОБА_1 отримував грошову компенсацію за піднайом житла на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №10-од від 15.01.2018 року «Про виплату грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення офіцерського складу військової частини НОМЕР_1 у 2018 році» (а.с. 131).

01.12.2018 року заступник командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення начальник майор ОСОБА_5 повідомив командира військової частини НОМЕР_1 , що 28 листопада 2018 року військовим прокурором Івано-Франківського гарнізону внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального правопорушення за частиною 3 статті 410 Кримінального Кодексу України «Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військовою майна, а також заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем» за фактом умисного приховування капітаном ОСОБА_1 відомостей про нерухоме майно, що належить членам його сім`ї та безпідставного отримання у 2018 році компенсації за піднайом житла в сумі 29617,50 грн. Просив за даним фактом призначити службове розслідування (а.с. 122).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2018 року №487-од «Про призначення службового розслідування по факту порушення кримінальної справи» службове розслідування призначено проводити заступнику командира батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення майору ОСОБА_4 в термін до 28 грудня 2018 року. При проведенні службового розслідування майор ОСОБА_4 керуватись Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608 та Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» (а.с. 123-124).

В ході проведення службового розслідування, майором ОСОБА_4 були відібрані пояснення у помічника командира з фінансової роботи начальника служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , який повідомив що капітану ОСОБА_1 грошова компенсація за піднайом житла у 2018 році виплачувалась на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №10-од від 15.01.2018 року «Про виплату грошової компенсації за піднайом (паном) жилого приміщення особам офіцерського складу військової частини НОМЕР_1 у 2018 році». Нарахування проводилось згідно пункту 15 наказу Міністра оборони України №65 від 15.02.2018 року, із розрахунку 2550 грн. із податками на військовослужбовця та членів його сім`ї у кількості не більше двох осіб. Документи, які подавалися військовослужбовцями для отримання відповідної компенсацій перевіряються житловою комісією частини, а в фінансово-економічній службі перевірку здійснював бухгалтер - старший солдат ОСОБА_7 , який на період проведення службового розслідування перебував в зоні проведення ООС. Також, ОСОБА_6 зазначив, що серед документів, які надав капітан ОСОБА_1 , були відсутні документи, що засвідчують наявність житла у його дружини (а.с. 125-126).

Старший інженер ІАС військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 в поясненнях зазначив, що окрім довідки житлової комісії про перебування військовослужбовця на квартирному обліку при військовій частині військовослужбовець має подати довідку про прописку, копії паспорту і ідентифікаційного коду, копію довідки з попереднього місця служби про незабезпечення житлом, витяг з Державного реєстру про відсутність нерухомого майна. Військовослужбовець повинен сам повідомити таку інформацію, житлова комісія не може перевірити таку інформацію. Також ОСОБА_8 вказав, що ОСОБА_1 не подавав витяг з Державного реєстру речових прав своєї дружини ОСОБА_2 (а.с. 127-128).

Бухгалтер фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 в своїх поясненнях повідомила, що від капітана ОСОБА_10 гроші, які він отримував як компенсацію за піднайом житла у 2018 році станом на 23 січня 2019 року в касу військової частини НОМЕР_1 не надходили (а.с. 129).

Згідно акту «про відмову давати пояснення» від 12.12.2018 року, капітан ОСОБА_1 , керуючись статтею 63 Конституції України, відмовився давати покази у присутності двох свідків - заступника командира 1 авіаційної ескадрильї з морально-психологічного забезпечення майора ОСОБА_11 та офіцера відділення морально-психологічного забезпечення майора ОСОБА_12 (а.с. 130).

27.12.2018 року заступник командира батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення з морально-психологічного забезпечення майор ОСОБА_4 подав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт, в якому просив у зв`язку із великим обсягом матеріалів продовжити термін службового розслідування по факту порушення кримінальної справи за частиною 3 статті 410 Кримінального Кодексу України, за фактом умисного приховування капітаном ОСОБА_1 відомостей про нерухоме майно, що належить членам його сім`ї та безпідставного отримання у 2018 році компенсації за піднайом житла до 28 січня 2019 року, у зв`язку із великим обсягом матеріалів (а.с. 162).

За результатами службовою розслідування по факту порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 , 28.01.2019 року складено акт. В даному акті зазначено, що капітан ОСОБА_1 ймовірно приховав факт наявності у своєї дружини будинку в Івано-Франківську, з метою отримання грошової компенсації за піднайом житла. Внаслідок чого, державі було нанесено шкоду на суму 27 967 грн. 50 коп. Причини, які спонукали капітана ОСОБА_1 не подати дані про наявність будинку у своєї дружини, встановити не вдалось, через відмову останньою давати пояснення (а.с. 163-168).

28.01.2019 року, за участю командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_13 , начальника штабу першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 , ТВО заступника військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення начальника відділення майора ОСОБА_14 та начальником служби метрології та стандартизації штабу військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 , з приводу притягнення його до матеріальної та дисциплінарної відповідальності, складено аркуш бесіди в якому доведено під підпис ОСОБА_1 , що у зв`язку із заподіянням державі шкоди на суму 27 967 грн. 50 коп. його буде притягнуто до матеріальної відповідальності, а за порушення підпункту 2 пункту 8.7 Наказу Міністра оборони України від 30.11.2011 №737 на нього буде накладено дисциплінарне стягнення - «догана». Доведено право на оскарження прийнятого рішення за результатами проведеного службового розслідування (а.с. 169).

28.01.2019 року командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 видано Наказ №10-од «Про результати службового розслідування по факту порушення кримінальної справи». Згідно даного Наказу, ОСОБА_1 , за порушення підпункту 2 пункту 8.7 Наказу Міністра оборони України від 30 листопада 2011 року №737 оголошено догану, визначено шкоду заподіяну державі на суму 27 967 грн. 50 коп., що зазначена у довідці начальника фінансово-економічної служби №258 від 22 грудня 2018 та призначено стягнути заподіяну державі шкоду з капітана ОСОБА_1 , але не більше ніж 20% від розміру його місячного грошового забезпечення (а.с. 170-171).

Після ознайомлення із даним наказом, позивачем 28.01.2019 року подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 . В поданому рапорті зазначив, що службове розслідування проведено поверхнево та не об`єктивно. Висновки зроблені майором ОСОБА_4 надумані та не відповідають матеріалам службового розслідування. Пропозиції викладені в Акті не відповідають вимогам чинного законодавства. Також, вказав що для призначення грошової компенсації за піднайом житла подав всі документи, які вимагались житловою комісією. Просив не затверджувати зазначеного Акту та не застосовувати дисциплінарне стягнення (а.с. 172-174).

Командиром військової частини НОМЕР_1 листом від 30.01.2019 року було надано відповідь позивачу. У вказаному листі зазначено, що не затверджувати акт службового розслідування від 28 січня 2019 року «Про результати службового розслідування по факту порушення кримінальної справи» та не застосовувати дисциплінарне стягнення законних підстав немає, оскільки службове розслідування проведене майором ОСОБА_4 є об`єктивним, неупередженим та таким, що відповідає вимогам наказу МОУ України № 608 від 21.11.2017 року. А також зазначено, що позивач має право оскаржити його в встановленому порядку в судових органах України (а.с. 175).

Не погоджуючись із вказаним наказом відповідача, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Як зазначено судом попередньо, порядок виплати грошової компенсації деяким категоріям військовослужбовців за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначає Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями затверджена Наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 №737.

Відповідно до п 8.1 Інструкції №737, грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення (далі - грошова компенсація) виплачується: особам офіцерського складу у разі, якщо вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби (навчання), не отримали за рахунок держави грошову компенсацію за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина не орендує для них та членів їх сімей житло; курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім`ї, у разі ненадання їм жилої площі в сімейних гуртожитках, відсутності таких гуртожитків та жилого приміщення за місцем проходження ними військової служби (навчання).

Конкретний розмір грошової компенсації на відповідний рік визначається щороку в наказі Міністерства оборони України про бюджетну політику виходячи з наявного фінансового ресурсу, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України для цієї виплати на відповідний бюджетний період, абзац 5 пункту 8.2 Інструкції.

Згідно пункту 8.3 Інструкції, виплата грошової компенсації особам офіцерського складу та курсантам вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які перебувають у шлюбі, здійснюється в межах бюджетних призначень, затверджених для цих потреб, за місцем проходження військової служби (навчання) або (у разі відсутності за місцем проходження військової служби (навчання) фінансового органу) за місцем виплати їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла (додаток 42), незалежно від дати видання наказу командира (начальника) військової частини чи керівника вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу: особам офіцерського складу - за місцем проходження військової служби (навчання) згідно з наказом командира (начальника) військової частини; курсантам - за місцем проходження військової служби (навчання) згідно з наказом керівника вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.

Для отримання грошової компенсації та визначення її розміру особа офіцерського складу (курсант) разом з рапортом (додаток 42) щорічно подає командиру військової частини (начальнику вищого військового навчального закладу та/або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу) такі документи: копії паспортів військовослужбовця і повнолітніх членів сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; копії реєстраційного номеру облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку в паспорті) військовослужбовця і повнолітніх членів сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; документ у формі витягу, інформаційної довідки чи виписки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належне військовослужбовцю та членам його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нерухоме майно; Ф-3 (особи офіцерського складу військових частин, які дислокувалися в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, і які переміщені з місць попередньої дислокації, подають довідку про склад сім`ї, видану командиром (начальником) цієї військової частини (підрозділу)); довідку (додаток 43) про перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (для осіб офіцерського складу) (особи офіцерського складу військових частин, які дислокувалися в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, і які переміщені з місць попередньої дислокації, подають довідку квартирно-експлуатаційного органу, в зоні відповідальності якого розташована військова частина (підрозділ), за новим місцем дислокації на підставі облікових списків станом на 01 липня 2014 року); копію завіреної підписом командира військової частини та печаткою військової частини довідки (додаток 4) про отримання (неотримання, здавання) жилого приміщення військовослужбовцем з попереднього місця проходження військової служби (для осіб офіцерського складу, крім тих, що виведені з території Автономної Республіки Крим та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження); копію свідоцтва про шлюб (за наявності); копію свідоцтва про народження дитини (за наявності) п. 8.4 Інструкції.

Відповідно до пункту 8.6. грошова компенсація не виплачується у разі: наявності у військовослужбовця або членів його сім`ї за місцем проходження військової служби жилого приміщення, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, площею, що відповідає мінімальним нормам, визначеним житловим законодавством; не здачі службового жилого приміщення (у тому числі в гуртожитку) за попереднім місцем проходження військової служби, крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

У разі отримання (придбання) військовослужбовцем або членами його сім`ї жилого приміщення за місцем проходження служби, військовослужбовець зобов`язаний у триденний строк письмово повідомити про це військову частину, а курсант - вищий військовий навчальний заклад чи військовий навчальний підрозділ вищого навчального закладу.

Якщо військовослужбовець (курсант) не повідомив про зміни у складі сім`ї або отримання (придбання) жилого приміщення та відмовляється добровільно повернути отримані грошові кошти, питання щодо повернення суми отриманої грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення вирішуються в судовому порядку за позовом відповідного командування пункт 8.7. Інструкції.

Згідно пункту 8.8 Інструкції, виплата грошової компенсації припиняється з дня, наступного за днем: отримання (придбання) військовослужбовцем жилого приміщення; виключення зі списків особового складу військової частини (за винятком військовослужбовців, направлених у складі підрозділів для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, багатонаціональних органів військового управління, а також закордонних дипломатичних установ України); вибуття особи офіцерського складу у закордонне відрядження разом із сім`єю.

Судом встановлено, що позивачем до житлової комісії були подані всі документи, які вимагалися житловою комісією передбачені законодавством. Витяг з Державного реєстру речових прав на дружину позивача не був наданий, оскільки на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов ОСОБА_1 перебував один (а.с. 39).

Так, згідно абз. 4 п. 5 Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України №450 від 26.06.2013 року, в редакції, яка діяла станом на дату подання до житлової комісії відповідних документів, передбачено, що для отримання грошової компенсації військовослужбовець разом з рапортом подає, в тому числі, інформацію (витяг, інформаційну довідку) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належне військовослужбовцю та членам його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нерухоме майно.

Стосовно тверджень представника відповідача про наявність житлового будинку у дружини ОСОБА_1 . ОСОБА_2 у місті Івано-Франківську загальною площею 204,1м.кв, суд зазначає наступне.

Представником відповідача, на підтвердження наявності житлового будинку дружини ОСОБА_1 подано декларацію із сайту НАЗК ОСОБА_2 за 2017 рік (а.с. 152-157). Однак, із поданої декларації неможливо ідентифікувати особу, відсутні паспортні дані особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Натомість, позивачем додано до позовної заяви Витяг з державного реєстру речових прав ОСОБА_2 , де зазначено, що в неї відсутнє будь-яке нерухоме майно (а.с. 74).

Даний витяг надано безпосередньо ОСОБА_2 23.02.2019 року у відповідь на адвокатський запит. При цьому, ОСОБА_2 зазначила, що з серпня 2017 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 . На протязі останнього року з ОСОБА_1 не спілкувалась, а шлюб з ним розірвано. На квартирному обліку з ОСОБА_1 не перебувала. Жодного будинку зареєстрованого на ім`я ОСОБА_2 ніколи не мала (а.с. 74).

Таким чином, суд констатує, що відповідачем під час проведення перевірки та в судовому засіданні не підтверджено факт приховування позивачем наявності у його дружини будинку в Івано-Франківську, з метою отримання грошової компенсації за піднайом житла.

При цьому, дані твердження відповідача спростовані позивачем в судовому засіданні.

Також слід звернути увагу на те, що в акті за результатами службовою розслідування від 28.01.2019 року майор ОСОБА_4 не констатував факт такого порушення, а встановив тільки ймовірність приховування позивачем факту наявності у його дружини будинку в Івано-Франківську, з метою отримання грошової компенсації за піднайом житла (а.с. 163-168).

Відносно законності порядку призначення та проведення службового розслідування суд зазначає наступне.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджений Постановою Верховної ради України 23 червня 1995 року (далі Положення), Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі Порядок) та Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року №551-XIV.

Статтею 1, 2 Розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Стаття 45 Розділу III Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зазначає, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

На молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання стаття 68 Розділу III Дисциплінарного статуту.

На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини стаття 83, 84 Розділу III Дисциплінарного статуту.

Статтею 85 Розділу III Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині). Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Абзац 6 статті 85 Розділу III Дисциплінарного статуту вказує, що порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях - центральними органами виконавчої влади, яким вони підпорядковані.

Відповідно до пункту 7. Розділу І Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608 (далі Порядок), службове розслідування за фактами заподіяння державі матеріальної шкоди проводиться з дотриманням вимог Постанови Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі.

Абзац 3 пункту2 Розділу І Порядку зазначено, що службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов`язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України Про запобігання корупції, а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені - пункт 1 Розділу II Порядку.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування) - пункт 3 Розділу IІI Порядку.

Пунктом 3 Розділу II Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення:

неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;

причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби;

вини військовослужбовця;

порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;

причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;

у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

В Акті Про результати службовою розслідування по факту порушення кримінальної справи від 28.01.2019 року та в Наказі від 28.01.2019 року № 10-од зазначено, що за результатами проведення службового розслідування, начальник служби та стандартизації штабу військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_1 ймовірно приховав факт наявності у своєї дружини будинку в Івано-Франківську, з метою отримання грошової компенсації за піднайом житла. Внаслідок чого державі було заподіяно шкоду на суму 27967 гри. 50 коп. (а.с. 63-64)

Суд зазначає, що при проведенні службового розслідування відповідачем не встановлено факту умисного приховання наявності у своєї дружини нерухомого майна, тобто не доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.

Згідно пункту 5 Розділу IІI Порядку, службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншому військовослужбовцю. У разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) службове розслідування може бути доручено військовослужбовцю, який проходить військову службу на посаді сержантського (старшинського) складу.

Відповідно до пункту 12. Розділу IІI Порядку службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Відповідну норму містить Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної ради України 23 червня 1995 року. Згідно абзацу 2 пункту 17 Розділу IV Положення, розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Судом встановлено, що 27.12.2018 року майор ОСОБА_4 , який був призначений проводити службове розслідування подав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт, в якому просив у зв`язку із великим обсягом матеріалів продовжити термін службового розслідування по факту порушення кримінальної справи за частиною 3 статті 410 Кримінального Кодексу України, за фактом умисного приховування капітаном ОСОБА_1 відомостей про нерухоме майно, що належить членам його сім`ї та безпідставного отримання у 2018 році компенсації за піднайом житла до 28 січня 2019 року (а.с. 162). Однак, в матеріалах службового розслідування та в матеріалах адміністративної справи відсутній будь-який розпорядчий документ вищестоящого керівництва, як цього вимагає закон. В судовому засіданні представник відповідача суду пояснив, що наказ на продовження строку проведення службового розслідування не приймався.

Пунктом 18 Розділу IV Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі визначено, що розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного до матеріальної відповідальності.

Розслідування проводиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту.

Судом встановлено та підтверджено представником відповідача, що майор ОСОБА_4 перебуває на посаді заступника командира батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення з морально-психологічного забезпечення, юридичної чи економічної освіти немає.

Таким чином, суд констатує, що вказане службове розслідування, в порушення вищенаведених норм Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, проведено особою, яка не компетентна у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна та не має вищої юридичної освіти.

Щодо тверджень відповідача, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом передбаченим Законом України «Про безоплатну правову допомогу», а також не звернувшись до військово-юридичної консультації Івано-Франківського гарнізону про надання безоплатної первинної правової допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ч. 1, 2, Кодексу адміністративного судочинства, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Отже, даними нормами передбачено право самостійно, на власний вибір, обирати той чи інший вид правової допомоги.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статі 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування пунктів 1, 4, 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.01.2019 року №10-од, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат, які за результатами розгляду справи розподіляються між сторонами за правилами, врегульованими статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Пункт 1 частини 3 цієї статті визначає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Стаття 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" встановлює, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі.

Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави вважати, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів. Окрім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги й її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. До позову додав договір та ордер про надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт розрахунку суми розміру витрат на правничу допомогу, на суму 4000 грн., та квитанцію про оплату відповідної суми від 21.02.2019 року.

Таким чином, позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджено вказаними доказами в частині виконаних об`ємів робіт, їх кількості, видів та оплати, а тому слід стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача відповідні витрати в сумі 4000 грн.

Судовий збір за подання до суду даної позовної заяви не сплачувався, з підстав наявності у позивача пільг, передбачених пунктами 12, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п. 1, 4, 5 наказу №10 од від 28.01.2019 року "Про результати службового розслідування по факту порушення кримінальної справи" в частині оголошення догани ОСОБА_15 за порушення підпункту 2 пункту 8.7 Наказу Міністра оборони України від 30.11.2011 року № 737, заподіяння державі шкоди на суму 27967,50 грн, що зазначена у довідці начальника фінансово-економічної служби № 258 від 22.12.2018 року, стягнення заподіяної державі шкоди з капітана ОСОБА_1 , але не більше ніж 20 % розміру його місячного грошового забезпечення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;

Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), АДРЕСА_2 .

Суддя /підпис/ Грицюк П.П.

Рішення складене в повному обсязі 23 квітня 2019 р.