ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа №820/5642/16

адміністративне провадження №К/9901/51372/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Вишняка О.П.,

представника відповідача Богуславської М.В.

розглянув у судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 (суддя Спірідонов М.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 (колегія у складі суддів Бартош Н.С., Курило Л.В., Русанової В.Б.) у справі за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду.

І. РУХ СПРАВИ

1. 13.10.2016 позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до ПрАТ "Харківський коксовий завод" у вигляді повного зупинення діяльності з видачі коксу з коксових батарей №1, 2 , 3 до вжиття заходів щодо встановлення установки безпильової видачі коксу у відповідності п.2 умови 1 розділу "технологічного процесу" та п. 2.3 умови 3 дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 07.11.2012 №6310137900-236 шляхом опломбування (опечатування) "двересьемной машини" Державною екологічною інспекцією у Харківській області.

2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 було відкрито провадження у даній справі.

3. 17.11.2016 постановою Харківського окружного адміністративного суду у задоволені позову було відмовлено повністю.

4. 01.12.2016 позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

5. Після відкриття апеляційного провадження у даній справі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 було призначено комплексну судово-інженерно-технологічно-екологічну експертизу.

6. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 року - без змін.

7. 21.05.2018 позивачем було подано касаційну скаргу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018.

8. Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2018 було відкрито касаційне провадження та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. ПрАТ «Харківський коксовий завод» здійснює господарську діяльність відповідно до вимог «Постійного технологічного регламенту виробництва коксу в коксовому цеху ПрАТ «Харківській коксовий завод», затвердженого головним інженером АТ «Харківській коксовий завод» 16.08.2016, із терміном дії до 16.08.2026 та Дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 07.11.2012 з терміном дії до 07.11.2017.

10. Згідно загальної характеристики ПрАТ «Харківський коксовий завод» має такі технологічні цехи: вуглепідготовчий, коксовий, цех уловлювання і допоміжні цехи: енергоцех, ремонтно-механічний, автоділянка, ремонтно-будівельний.

11. До складу коксового цеху, який відноситься до основного виробництва метою якого є виробництво коксу, входять коксові батареї: № 1 , № 2, № 3 - дати пуску в експлуатацію після реконструкції, відповідно - 1989 рік, 1988 рік, 1989 рік; № 4-біс - дата пуску в експлуатацію після реконструкції 2006 рік.

12. Позивачем в термін з 12.09.2016 по 30.09.2016 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності ПРАТ «Харківський коксовий завод», за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 112/01-04/03-09.

13. Актом перевірки зафіксовано, що інвентаризація викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПРАТ «Харківський коксовий завод» проведена в 2011 році ДП «УХІН».

14. На перевірку були надані документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПРАТ «Харківський коксовий завод», розроблені ДП «УХІН» в 2012 році.

15. На підставі зазначених обґрунтовуючих матеріалів підприємством отриманий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 07.11.2012 №6310137900-236, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області терміном до 07.11.2017.

16. При визначені параметрів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерела викиду №202 (видача коксу з установкою безпильової видачі коксу (надалі УБВК) використовувались дані «Показників емісії (питомі викиди) забруднюючих речовин в атмосферне повітря АТЗТ "Харківський коксовий завод», розроблених ДП «УХІН» в 2007 році, затверджених Мінприроди України 04.12.2007 (далі - «Показники емісії»).

17. Відповідно до наданих на перевірку «Показників емісії», джерело № 202 - видача коксу з установки безпильової видачі коксу. Однак, в ході перевірки встановлено, що локальна установка безпильової видачі коксу встановлена лише на коксовій батареї № 4-біс. Видача коксу з печей коксових батарей № 1, 2, 3 здійснюється без використання локальної установки безпильової видачі коксу.

18. На цих підставах, позивачем було зроблено висновок, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря при видачі коксу з печей на коксових батареях №1, 2, 3 здійснюється без установки безпильової видачі коксу, що не враховано в інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПРАТ «Харківський коксовий завод».

19. Відповідно п. 2.3 вимог дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПРАТ «Харківський коксовий завод» від 07.11.2012 № 6310137900-236 щодо неорганізованих джерел викидів до технологічного процесу коксового цеху викладений в наступній формі: «видача коксу повинна здійснюватися тільки при включеній локальній установці безпильової видачі коксу (УБВК)».

20. Згідно п.2 Умови 1 до технологічного процесу дозволу на викиди від 07.11.2012 № 6310137900-236 викладений у наступній формі: «суб'єкт господарювання повинен забезпечити контроль за точним дотриманням технологічних регламентів».

21. Згідно п. 5.2.3 «Постійного технологічного регламенту виробництва коксу в коксовому цеху ПРАТ "Харківській коксовий завод», затвердженого головним інженером підприємства 16.08.2016 року, для вловлювання пилу, що виділяється при видачі коксових печей, на дверізнімальній машині встановлений пиловловлюючий зонт. Пилогазоповітряна суміш, що виділяється під час видачі коксу, направляється в пиловловлюючий зонт, а потім - в систему очистки від пилу.

22. Було зроблено висновок про невиконання умов дозволу, а саме п. 2 Умови 1 до технологічного процесу та п. 2.3 вимог дозволу на викиди від 07.11.2012 №6310137900-236 щодо неорганізованих джерел викидів до технологічного процесу коксового цеху у зв'язку з відсутністю УБВК на коксових батареях № 1, 2, 3.

23. Враховуючи, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 07.11.2012 № 6310137900-236 надавався за умови видачі коксу з УБВК з печей на коксових батареях № 1, 2, 3, позивач вважав, що зазначене є невиконанням п.2 Умови 1 до технологічного процесу та п. 2.3 вимог дозволу на викиди від 07.11.2012 року №6310137900-236 щодо неорганізованих джерел викидів до технологічного процесу коксового цеху та є порушенням ст.ст.10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

24. З метою усунення порушень виявлених під час здійснення планової перевірки, позивачем було винесено припис від 06.10.2016 №60/03-09, яким зобов'язано директора ПРАТ «Харківський коксовий завод» забезпечити виконання п.2 Умови 1 до технологічного процесу та п.2.3 вимог дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 07.11.2012 року № 6310137900-236 щодо неорганізованих джерел викидів до технологічного процесу коксового цеху (пункт 4 припису від 06.10.2016 за №60/03-09).

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

25. Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідачем здійснюється видача коксу з печей коксових батарей №1,2,3 без встановлення локальної установки безпильової видачі коксу, що є порушенням умов дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 07.11.2012 №6310137900-236. Це свідчить про порушення ст.ст.10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", а отже є підстави для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) до ПРАТ "Харківський коксовий завод" у вигляді повного зупинення діяльності з видачі коксу з коксових батарей №1,2,3 до вжиття заходів щодо встановлення установки безпильової видачі коксу у відповідності п.2 умови 1 розділу "технологічного процесу" та п.2.3 умови 3 дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 07.11.2012 № 6310137900-236 шляхом опломбування (опечатування) "двересьемной машини" Державною екологічною інспекцією у Харківській області.

26. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначав, що позивач дійшов помилкових висновків, адже визначення питомих показників, а, в подальшому і розрахунок викидів по джерелу №202, виконувався в цілому, тобто по батареям №1, 2, 3 та батареї №4-бис, а питомі показники передбачають потужність викиду в грамах на тону виготовленого коксу підприємством в цілому, а не окремої батареї.

27. Відмітка в "Показниках емісії..." вказує на врахування видачі коксу на батареї №4-біс з застосуванням УБВК при визначенні питомих показників для джерела №202. Технологічна схема, при якій видача коксу на батареях №1, 2, 3 проводиться без УБВК, а видача коксу на батареї №4-бис із застосуванням УБВК, діяла, як під час проведення інвентаризації в 2011 році, так і в 2007 році під час розробки "Показників емісії...".

28. Відповідач вважав помилковим посилання позивача на "Правила технічної експлуатації коксохімічних підприємств", адже останні носять загальний, рекомендаційний характер і не враховують особливості окремих підприємств.

29. Вважав, що робота батарей №1, 2, 3 без УБВК була врахована при підготовці документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря і відповідно до п.2 Умови 1 до технологічного процесу та п.2.3 вимог дозволу на викиди від 07.11.2012 року №6310137900-236 виконуються відповідачем в повному обсязі.

30. Крім того, відповідач зазначав, що задоволення позовних вимог щодо зупинення діяльності з видачі коксу з коксових батарей №1, 2, 3 призведе до виникнення аварійних ситуацій, зупинки цілого заводу та інших негативних наслідків. Опломбування дверезйомної машини локально неможливе, у зв'язку з її використанням для обслуговування обладнання фронту батареї і в зупиненому її стані, а також вона є резервним механізмом обслуговування усіх батарей у випадку виходу зі строю дверезйомної машини батареї 4-біс.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

31. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, встановив, що у спірних правовідносинах позивачем не було дотримано п.4.6 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства (затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 №464, зареєстровано в Мінюсті 15.01.2009 за №18/16034).

32. Визначення питомих показників, а відповідно в подальшому і розрахунок викидів по джерелу № 202 виконувався в цілому, тобто по батареям № 1, 2, 3 та батареї №4-бис, а питомі показники передбачають потужність викиду в грамах на тону виготовленого коксу підприємством в цілому.

33. Було встановлено, що саме про врахування видачі коксу на батереї № 4-бис з застосуванням УБВК при визначенні питомих показників для джерела №202 вказує відмітка в «Показниках емісії...», а не про те, що вивантаження коксу з батарей №№1,2,3 повинно проводитися з УБВК. Технологічна схема, при якій видача коксу на батареях №№ 1, 2, 3 проводиться без УБВК, а видача коксу на батареї №4-бис з застосуванням УБК, діяла, як під час проведення інвентаризації в 2011 р., так і в 2007 році під час розробки «Показників емісії...».

34. Судом зверталась увага на те, що попередніми перевірками відповідача у 2012, 2014 та 2015 роках, проведеними Державною екологічною інспекцією України та Державною екологічною інспекцією у Харківській області, вище зазначені спірні порушення позивача виявлені не були, хоча і були предметом перевірок, в той час як ні технічно, ні технологічно спірний процес з часу видачі дозволу не змінювався.

35. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, погодився з висновками суду першої інстанції.

36. Крім того, цим судом зроблено висновок, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є документом, яким надається право на викиди в атмосферу забруднюючих речовин в певній кількості.

37. Оскільки реконструкція або модернізація батарей № 1, 2, 3 не проводилися на момент отримання дозволу, у підприємства відповідача не виникло обов'язку щодо встановлення УБВК на ці батареї, у зв'язку з чим, п. 2.3 дозволу слід розуміти так, що видача коксу повинна здійснюватися тільки при включеній локальній установці безпильової видачі коксу (УБВК), але з урахуванням того, що УБВК встановлено тільки на коксовій батареї № 4-бис.

38. У зв'язку з наведеними вище обставинами та з урахуванням висновку судової комплексної комісійної інженерно-екологічної та технологічної експертизи, суд апеляційної інстанції встановив, що твердження апелянта про те, що при поломці дверізйомної машини, яка обслуговує батарею № 4-біс, друга машина не набуває статусу робочої і навпаки, були спростовані.

39. Судом апеляційної інстанції було зроблено висновок, що в пов'язаній з цією справі №820/7156/16 було прийнято рішення, яким позовні вимоги ПрАТ «Харківський коксовий завод» до Державної екологічної інспекції у Харківській області, за участю Харківської місцевої прокуратури № 2, про скасування припису задоволено - скасовано припис № 60/03-09 від 06.10.2016.

40. Суд апеляційної інстанції встановив, що зі змісту наведеного судового рішення (в частині, що стосується підстав для скасування п. 4 припису) випливає, що при врахуванні видачі коксу на батареї № 4-біс з застосуванням УБВК при визначенні питомих показників для джерела № 202 вказує відмітка в «Показниках емісії…», а не про те, що вивантаження коксу з батарей №1, 2, 3 повинно проводитися з УБВК.

41. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення позовних вимог позивача.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

42. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням судів попередніх інстанцій, вважає їх такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

43. Вважає, що судами попередніх інстанцій було надано не вірну оцінку тому факту, що відповідно до п. 2.3 умови 3 дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310137900-236 від 07.11.2012 видача коксу повинна здійснюватися тільки при включеній локальній установці безпильової видачі коксу, а відповідно до показників емісії (питомі викиди) забруднюючих речовин в атмосферне повітря АТЗТ "Харківський коксовий завод" джерело №202 видача коксу здійснюється з УБВК, відповідно до п.5.2.3 "Постійного технологічного регламенту виробництва коксу в коксовому цеху ПрАТ "Харківський коксовий завод" процес безпилевої видачі коксу досягається шляхом встановлення пилевловлювального зонту на дверізнімальній машині"

44. З огляду на викладене, позивач вважає, що пунктом 2.3 умови 3 дозволу на викиди встановлено загальні вимоги до роботи джерела викиду №202, а не в окремій частині.

45. Вважав, що відповідно до ст.10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" одним з обов'язків підприємств, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є здійснення організаційно-господарських, технічних та інших заходів щодо забезпечення виконання вимог, передбачених дозволами на викиди забруднюючих речовин.

46. На його думку, суб'єкт господарювання, який отримав відповідний дозвіл на здійснення викидів, зобов'язаний дотримуватись визначених в ньому умов протягом дії документа, зокрема, дотримуватись вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

47. Позов було пред'явлено не з підстав перевищення питомих показників на джерелі викиду №202, а у зв'язку із відсутністю локальної установки безпильової видачі коксу з печей на коксових батареях №1, 2, 3 в порушення п.2.3 умови 3 дозволу.

48. Позивач вважав, що в порушення ст.7 КАС України суд апеляційної інстанції посилався на висновки ДП ГИПРОКОКС.

49. Щодо висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) до ПрАТ "Харківський коксовий завод", у зв'язку із скасуванням постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 по справі №820/7156/16 припису від 06.10.2016 №60/03-09, то вказана постанова не є преюдиційною, адже предметом спору у згаданій справі був припис щодо усунення порушень та причин, за якими воно допущене, в той час як в даній справі предметом є вжиття заходів реагування, які направлені на припинення порушень.

50. Також позивач вважає, що судами не було надано належної оцінки доказам щодо негативного впливу діяльності відповідача. В той час як операція видачі коксу (джерело №202) пов'язана з викидами значної кількості забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

51. В свою чергу, використання установок безпильової видачі коксу при видачі коксу з печей коксових батарей забезпечує зменшення кількості вугільного пилу, що потрапляє в атмосферне повітря, приблизно на 80%.

52. Відповідач в своєму відзиві на касаційну скаргу заперечував проти доводів позивача, та зазначив аргументи, аналогічні наданим в судах першої та апеляційної інстанцій.

53. Крім того, зазначив з посиланням на Закон України "Про екологічну експертизу", що необхідність встановлення на коксових батареях №1, 2, 3 УБВК не передбачено дозвільними документами або нормативно-правовими актами, адже проведення відповідних удосконалень повинні були б проводитись у разі реконструкції, ремонту або будівництва нових коксових батарей.

54. Також зазначив, що підставою для звернення до суду про застосування заходів реагування шляхом опломбування дверізнімальної машини було невиконання умов дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 07.11.2012 №6310137900-236, який на час розгляду справи судом апеляційної інстанції припинив свою дію і відповідачем було отримано новий дозвіл.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

55. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, та дійшов таких висновків.

56. Ключовим правовим питання у спорі є тлумачення п.2.3 вимог дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 07.11.2012 №6310137900-236. Зокрема чи поширюється вимога щодо необхідності роботи установки безпильової видачі коксу на батареї 1, 2, 3 джерела №202.

57. Суд звертає увагу, що на підставі акту перевірки позивачем було внесено припис від 06.10.2016 №60/03-09, яким зобов'язано директора ПрАТ "Харківський коксовий завод" забезпечити виконання п.2 Умови 1 до технологічного процесу та п.2.3 вимог дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 07.11.2012 №6310137900-236.

58. ПрАТ "Харківський коксовий завод" звернувся з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області зокрема і щодо скасування припису від 06.10.2016 №60/03-09.

59. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 року згаданий припис було скасовано. Суди дійшли висновку щодо відсутності порушення п.2.3 умови 3 дозволу на викиди забруднюючих речовин, оскільки цим пунктом не передбачено обов'язковість використання установки безпилевої видачі коксу на кожній з коксових батарей джерела №202.

60. Зазначені обставини встановлені у справі, в якій брали участь ті самі особи, а тому мають преюдиційне значення і не потребують доказування.

61. Інші доводи не свідчать про порушення норм матеріального чи процесуального права, а тому їх оцінка виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

62. Відповідно до ч.1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

63. Враховуючи, що судами попередніх інстанцій було вірно застосовано норми матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень, суд доходить до висновку в необхідності залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі №820/5642/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 18.04.2019

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя Н.В. Коваленко