open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 826/13097/16
Моніторити
Ухвала суду /26.06.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /03.06.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /22.04.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Постанова /17.04.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Постанова /17.04.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /03.04.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /04.02.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /04.02.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Рішення /21.11.2018/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /03.11.2017/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /09.08.2017/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /14.06.2017/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /27.12.2016/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /01.09.2016/ Окружний адміністративний суд міста Києва
emblem
Справа № 826/13097/16
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /26.06.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /03.06.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /22.04.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Постанова /17.04.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Постанова /17.04.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /03.04.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /04.02.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /04.02.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Рішення /21.11.2018/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /03.11.2017/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /09.08.2017/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /14.06.2017/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /27.12.2016/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /01.09.2016/ Окружний адміністративний суд міста Києва

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/13097/16 Суддя (судді) першої інстанції:

Васильченко І.П., Вєкуа Н.Г., Федорчук А.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ганечко О.М.,

суддів Сорочка Є.О.,

Федотова І.В.,

за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Начальника відділу з доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Тєлічко Н.В. про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _5 звернулась до суду з позовом до Начальника відділу з доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Тєлічко Н.В., у якому просила:

- дії начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Тєлічко Н.В. за відповіддю № 19/4-1154 вих-16 від 03.08.2016 визнати протиправними;

- визнати відповідь начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Тєлічко Н.В. № 19/4-1154 вих-16 від 03.08.2016 незаконною;

- постановити окрему ухвалу про притягнення до відповідальності начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Тєлічко Н.В., дії якої є протиправними, щодо надання недостовірної інформації відносно ОСОБА_5.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2018 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Тєлічко Н.В. при наданні відповіді № 19/4-1154 вих-16 від 03.08.2016.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Крім того, наголошено на тому, що судом першої інстанції застосовано норми закону, який не підлягав застосуванню, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач у судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, у відповідності до положень ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.07.2016 ОСОБА_5 звернулась до Генеральної прокуратури України із запитом на отримання інформації на підставі Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної інформації», у якому просила:

« - надати більш належну відповідь з копіями витягу з Єдиного реєстру досудових рішень відносно мене, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, де я є обвинувачувана, потерпіла та заявник за вашим особистим підписом, за постановою апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області від 02.09.2015;

- роз'яснити, відповідно якого чинного законодавства облік в Реєстрі осіб у кримінальному провадженні здійснюються з моменту письмового повідомлення їх про підозру.

- підтвердити або спростувати належність вчинення кримінального злочину начальником відділу розгляду запитів на публічну інформацію Мілевич, а саме, надання недостовірної інформації яка значилась в ЄРДР зі зловживанням та використанням службового положення при наданні відповіді 07.10.2016, за постановою апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області від 02.09.2015». (а. с. 40-41)

За результатами розгляду запиту ОСОБА_5 відповідач у листі № 19/4-1154вих-16 від 05.08.2016 повідомив, що правила обліку відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань визначено Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016 № 139 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 680/28810 від 05.05.2016.

Відповідно до глави 5 розділу II цього Положення облік осіб, яких повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, здійснюється Реєстратором шляхом внесення відомостей до Реєстру після:

- складання повідомлення про підозру (стаття 277 КПК України);

- вручення (дата та час) повідомлення про підозру (стаття 278 КПК України).

За даними Єдиного реєстру досудових розслідувань в інформаційній системі наявні відомості про розпочаті кримінальні провадження, у яких ви є обвинуваченою, потерпілою та заявником (перелік додається).

З огляду на особливості формування інформаційної системи ЄРДР, надання достовірної інформації за вказаними фактами можливе лише за умови вивчення матеріалів кримінальних (наглядових) проваджень. (а. с. 42-43)

Вважаючи протиправними дії відповідача під час надання відповіді на звернення в частині обсягу та достовірності наданої інформації, позивач звернулась з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що запит позивача не є запитом на публічну інформацію, в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки запитувана ОСОБА_5 інформація про відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань не є публічною інформацією, а тому, до спірних правовідносин належить застосувати норми Закону України «Про звернення громадян».

Крім того, дослідивши під час розгляду справи зміст листа-відповіді № 19/4-1154вих-16 від 05.08.2016, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що він не містить відповідей на поставлені позивачем питання у зверненні.

З огляду на що, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 32 Конституції України, кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Так, ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», визначає, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. (ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації»)

За приписами ч. ч. 1, 2, 4, 7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Слід зазначити, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений.

Так, ст. 10 цього Закону, визначено, що кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139, визначає порядок формування та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також надання відомостей з нього. (надалі по тексту також - Положення)

Реєстр - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 2 цього розділу, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом. (п. 2 Розділу 1 Положення)

Реєстр утворений та ведеться відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення: реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження; оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування; аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі; інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів. (п. 3 Розділу 1 Положення)

Держателем Реєстру є Генеральна прокуратура України.

Держатель здійснює: розробку засобів організаційного, методологічного та програмно-технічного ведення Реєстру; виконання функцій адміністратора електронної бази даних (технічне і технологічне створення та супроводження програмного забезпечення Реєстру, адміністрування та моніторинг використання системи, зберігання та захист даних Реєстру, контроль права доступу тощо); організацію взаємодії з іншими державними інформаційними системами, реєстрами та базами даних; розробку та удосконалення нормативних документів щодо створення, ведення та користування даними Реєстру. (п. п. 4-5 Розділу 1 Положення)

Користувачами Реєстру є: керівники прокуратур та органів досудового розслідування; прокурори; слідчі органів поліції, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства та Державного бюро розслідувань, детективи Національного бюро; інші уповноважені особи органів прокуратури та досудового розслідування, які виконують функції з інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів та ведення спеціальних обліків (оперативних, оперативно-облікових, дактилоскопічних тощо) відповідно до чинного законодавства. (п. 9 Розділу 1 Положення)

Відомості з Реєстру надаються у вигляді витягу в порядку, встановленому КПК України, за формою, наведеною у додатку 6 до цього Положення.

Витяг з Реєстру - це згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування.

До витягу з Реєстру включається інформація про: номер та дату реєстрації кримінального провадження (виділення матеріалів досудового розслідування); дату надходження заяви, повідомлення та дату і час внесення відомостей про заяву, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Реєстру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, наслідок розслідування кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові потерпілого, заявника (найменування юридичної особи та ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань); короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові та дату народження особи, яку повідомлено про підозру, наслідки розслідування щодо особи та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування щодо неї; найменування, код ЄДР, юридичну адресу, розрахунковий рахунок, місце та дату державної реєстрації юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, а також анкетні дані її представника; орган досудового розслідування; прізвище, ім'я, по батькові слідчого (слідчих) органів досудового розслідування, працівника (працівників) підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування, та прокурора (прокурорів), який (які) здійснює(ють) процесуальне керівництво.

Реєстратори самостійно формують (отримують) витяг з Реєстру у межах унесеної інформації та посвідчують його своїм підписом.

Надання витягу з Реєстру на всіх стадіях кримінального провадження, а також копії інформації, яка міститься у Реєстрі, у конкретному кримінальному провадженні до закінчення досудового розслідування здійснюється Реєстраторами, уповноваженими на здійснення досудового розслідування та нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у ньому.

Держатель надає відомості з Реєстру з додержанням вимог КПК України та Закону України «Про захист персональних даних». (п. п. 1-6 Розділу 4 Положення)

У свою чергу, наказом Генерального прокурора України від 30.12.2014 № 158 затверджено Перелік документів, у яких міститься службова інформація. (наказ втратив чинність від 15.11.2017, проте на момент виникнення спірних правовідносин був чинним)

Зі змісту даного Переліку вбачається, що до документів, яким присвоюється гриф «Для службового користування», віднесено: організаційно-розпорядчі документи (накази, розпорядження, вказівки) керівництва Генеральної прокуратури України, прокуратур обласного рівня, доповідні записки, довідки, інформаційні листи, аналізи, узагальнення, документи прокурорського реагування, методичні рекомендації, відомча кореспонденцію та інші документи, для створення яких використовується службова інформація; акти приймання-передачі справ, документів та майна прокуратур; спеціальні повідомлення про злочини та надзвичайні події; номенклатуру посад працівників органів прокуратури України, зайняття яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці; листування з органами Служби безпеки України щодо оформлення допуску працівників прокуратури до державної таємниці; номенклатуру секретних справ органів прокуратури України; звіти про стан забезпечення охорони державної таємниці; довідки та листи з питань охорони державної таємниці, які не містять таємної інформації; довідки, матеріали службових розслідувань (перевірок); листування та матеріали з питань оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації в органах прокуратури України.

Таким чином, з аналізу наведеного слідує, що запитувана позивачем інформація не належить до службової інформації, визначеної Переліком документів, у яких міститься службова інформація, що затверджений наказом Генерального прокурора України від 30.12.2014 № 158.

Крім того, необхідно врахувати, що вказаним наказом Генерального прокурора України № 158 затверджено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію та можуть міститися в документах органів прокуратури України.

Згідно з даним Переліком, до службової інформації належать, зокрема, відомості, які містять оперативні дані правоохоронних органів про злочини та причетних до їх вчинення осіб (п. 4 Переліку), відомості (за сукупністю), які зберігаються на матеріальних носіях інформаційної бази даних Єдиного реєстру досудових розслідувань (п. 11 Переліку).

Так, оскільки п. п. 4, 11 Переліку, суперечать ч. 2 ст. 6 та ч. 1 ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», колегія суддів зазначає про необхідність застосовування у спірних правовідносинах правового акту, який має вищу юридичну силу, а саме, положень Закону України «Про доступ до публічної інформації», з огляду на що, відомості, які містять оперативні дані правоохоронних органів про злочини та причетних до їх вчинення осіб, за визначенням категорії «службової інформації», яке встановлене ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не можуть належати до службової інформації, а відомості про особу щодо якої внесено запис до бази даних Єдиного реєстру досудових розслідувань, за якою статтею, яким правоохоронним органом та за повідомленням якої особи, що запитувались позивачем, не відповідають сукупності вимог, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», для обмеження доступу до даної інформації.

Крім того, запитувана позивачем інформація не використовується в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, а розголошення інформації не може завдати істотної шкоди цим інтересам, а шкода від оприлюднення такої інформації не переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, який формується держателем - Генеральною прокуратурою України не містить інформації, зібраної в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни чи інформації, що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач у запиті від 29.07.2016 просила надати копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань тільки стосовно неї, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону України «Про доступ до публічної інформації», які передбачають гарантованість кожній особі у відкритості, доступності інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, шляхом вільного її отримання (через звернення чи через запит на інформацію) для забезпечення своїх потреб і законних інтересів.

Крім того, варто врахувати, що позивач у запиті від 29.07.2016 зверталась до Начальника відділу розгляду запитів на публічну інформацію Генеральної прокуратури України та саме в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», що свідчить про неможливість розгляду відповідачем (відділом розгляду запитів на публічну інформацію) запиту позивача та надання відповіді на нього за Законом України «Про звернення громадян», про що в рішенні зазначив суд першої інстанції.

Посилаючись на норми Закону України «Про звернення громадян», Окружний адміністративний суд м. Києва в рішенні від 21.11.2018 допустив неправильне застосування норм матеріального права, що полягає у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню, що є підставою для скасування такого рішення.

Дослідивши зміст листа відповідача від 05.08.2016 № 19/4-1154вих-16, колегія суддів встановила, що він не містить відповідей на поставлені позивачем питання у зверненні та не містить повної та достовірної інформації, яку просила надати позивач.

У судовому засіданні позивач повідомила, що звернення до відповідача з запитом від 29.07.2016 зумовлене тим, що на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2015 у справі № 804/7312/15, відділ з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України 07.10.2015 надав відповідь № 19/4-33211-15 із додатком на двох аркушах, в яких зазначено про відсутність відомостей, внесених до Єдиного реєстру досудового розслідування № 12012040660000780 від 24.12.2012 за ч. 3 ст. 190 КК України відносно ОСОБА_5 (9-12, 13-16)

Проте, у додатках до відповіді начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Тєлічко Н.В. № 19/4-1154 вих-16 від 03.08.2016 містився інший обсяг додаткової інформації, у яких позивач є обвинуваченою, потерпілою та заявником.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що додані до відповіді начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Тєлічко Н.В. № 19/4-1154 вих-16 від 03.08.2016 таблиці не є витягом з Реєстру, а є додатково виготовленими певною особою.

На запитання колегії суддів про те, чи стверджується, що вся інформація, зазначена в наданих на запит таблицях стосуються саме позивача, представник Генеральної прокуратури України надав відповідь що не може стверджувати про проведення ідентифікації інформації, вказаної у додатках (таблицях), щодо ОСОБА_5 з відповідною датою народження та реєстраційним номером облікової картки платника податків, яка обліковується в Реєстрі.

Також, у судовому засіданні представник апелянта не зміг надати пояснення щодо обставини неспівпадіння інформації, наданої позивачу за ідентичними за змістом запитами, що беззаперечно свідчить про те, що при наданні відповіді № 19/4-1154 вих-16 від 03.08.2016, начальник відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Тєлічко Н.В. не виконала всі приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації» у частині форми, обсягу та достовірності наданої інформації.

Отже, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Тєлічко Н.В. при наданні відповіді № 19/4-1154 вих-16 від 03.08.2016.

Відповідно до положень ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Тєлічко Н.В. при наданні відповіді № 19/4-1154 вих-16 від 03.08.2016 в повній мірі не гарантуватиме повного та ефективного захисту прав позивача та остаточно не вирішить даний спір, що на думку колегії суддів є підставою для виходу за межі позовних вимог та зобов'язання начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Тєлічко Н. повторно розглянути запит ОСОБА_5 на отримання інформації від 29.07.2016.

Щодо позовної вимоги про визнання відповіді начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Тєлічко Н.В. № 19/4-1154 вих-16 від 03.08.2016 незаконною, колегія суддів наголошує, що сам по собі лист не може бути визнаний незаконним, у зв'язку з тим, що він не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. У даному випадку, підлягає наданню правової оцінки лише дії суб'єкта владних повноважень при наданні такої відповіді, що оформлюється листом, та, у разі встановлення порушення норм законодавства, суд зобов'язує відповідача вчинити певні дії, як то повторно розглянути звернення заявника.

У частині позовних вимог про постановлення окремої ухвали про притягнення до відповідальності начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Тєлічко Н.В., колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, та наголошує, що ст. 249 КАС України, визначає право суду постановити окрему ухвалу, що має бути встановлено під час розгляду справи у сукупності з наявністю чітких та беззаперечних підстав для прийняття такої.

В апеляційній скарзі представник відповідача посилається на те, що в судовому рішенні допущено неправильне зазначення посади відповідача та дату самої відповіді, на що колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дані обставини не можуть вказувати на невідповідність розглянутих позовних вимог та встановлених обставин, дійсним, а можуть бути виправлені у порядку ст. 253 КАС України, шляхом виправлення описки.

Крім того, посилання в апеляційній скарзі на Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженим наказом Генеральної прокурора України № 69 від 17.08.2012 не приймається колегією суддів до уваги, оскільки даний наказ на момент виникнення спірних правовідносин втратив чинність, натомість, з 06.04.2016 наказом Генеральної прокуратури України № 139, затверджено Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвели до помилкового вирішення справи, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010, № 4241/03 (п. 54) зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32), зокрема у п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, 4909/04 зазначив, що згідно з його усталеною практикою, що відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2018 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_5 до Начальника відділу з доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Тєлічко Н.В. про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Тєлічко Н.В. при наданні відповіді № 19/4-1154 вих-16 від 03.08.2016.

Зобов 'язати начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Тєлічко Н. повторно розглянути запит ОСОБА_5 на отримання інформації від 29.07.2016.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят однієї) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Генеральної прокуратури України (01601, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ЄДРПОУ 00034051).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 22.04.2019.

Джерело: ЄДРСР 81333756
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку