Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2019 р. Справа№200/4109/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., секретаря судового засідання Шташаліс О.О.,

від представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 за ордером.;

від відповідача ОСОБА_2, за довір.;

за участі прокурора: Буяновського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська (85310, Донецька область, м. Покровськ, м. Родинське, вул. Перемоги-9)

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Я.Мудрого, 39/3)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

ОСОБА_3 Донецької області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська - 6),

Красноармійська місцева прокуратура (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна - 148),

Покровське обєднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна - 13)

про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови та зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в якому позивач просить:

- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 про арешт коштів боржника від 07 березня 2019 року у зведеному виконавчому провадженні № 47030601;

- визнати бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2, що полягає у неприйнятті постанови про зупинення зведеного виконавчого провадження № 47030601 протиправною;

- зобовязати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 прийняти постанову про зупинення зведеного виконавчого провадження № 47030601.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року відкрито провадження у справі. 01 квітня 2019 року, ухвалою суду до участі у справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Красноармійську місцеву прокуратуру; ОСОБА_3 Донецької області; Покровське обєднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області. У звязку з чим розгляд справи призначено на 17 квітня 2019 року та відкладено на 19 квітня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07 березня 2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 прийнята постанова про арешт коштів боржника в рамках зведеного виконавчого провадження № 47030601, відповідно до якої накладено арешт на кошти Відокремленого підрозділу «Технічний контроль якості вугілля Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на рахунках у ПАТ «АК Укргазбанк» та Філії «Донецьке РУ» АТ КБ «Приватбанк».

Позивач вважає вищевказану постанову такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно із пп. 12 п. 1 ст. 34 зазначеного Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку обєктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Зазначає, що 10 травня 2018 року Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 338-р «Про затвердження переліку обєктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році» Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» внесено до переліку обєктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році. З врахуванням викладеного, прийнявши постанову про арешт коштів боржника, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 порушено вимоги пп. 12 п. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на вищевикладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача до судового засідання зявився позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові.

Відповідачем до суду наданий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позову.

Власну позицію обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 2 Закону України Про особливості приватизації вугледобувних підприємств, особливими умовами приватизації вугледобувних підприємств є:

продаж усіх акцій, що належать державі (без збереження у державній власності пакетів акцій) у статутних капіталах акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації державних вугледобувних підприємств;

встановлення на строк до трьох років з моменту завершення приватизації мораторію на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторію на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.

Вказує, що мораторій не застосовується щодо рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості зі сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України, а також щодо рішень про стягнення заборгованості за електричну енергію і послуги з її передачі та розподілу; переоформлення на покупця (інвестора) об'єкта приватизації діючих спеціальних дозволів на видобування корисних копалин без проведення аукціону.

Представник відповідача до судового засідання зявився, заперечив проти задоволення позову, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві.

Треті особи надали суду пояснення щодо позовних вимог, в яких також заперечили проти задоволення адміністративного позову.

В обгрунтування позиції зазначили, що відповідно до Закону України Про особливості приватизації вугледобувних підприємств мораторій не застосовується щодо рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості зі сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська, зареєстровано в якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 31599557.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебуває зведене виконавче провадження № 47030601 з виконання виконавчих документів, у тому числі: 8 виконавчих документів щодо стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь органів Пенсійного фонду України Донецької області заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, 9 виконавчих документів щодо стягнення моральної шкоди та 4 виконавчих документів щодо стягнення сум повязаних із заробітною платою (а.с. 52-55, 65-68).

07 березня 2019 року відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти Відокремленого підрозділу «Технічний контроль якості вугілля Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на рахунках у ПАТ «АК Укргазбанк» та Філії «Донецьке РУ» АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 9-14).

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо винесення постанови про арешт коштів боржника та не вчинення відповідних дій щодо зупинення виконавчих дій відповідно до приписів пп. 12 п. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Спірні питання врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404 встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 56 Закону № 1404 у порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Згідно із приписами статті 48 Закону № 1404 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, повязаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Отже, як судом вже зазначалось, 07 березня 2019 року державним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника ЗВП № 47030601 та скеровано на адресу сторін та банківських установ.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Статтею 2 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів визначено, що правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно правові акти, прийняті на їх виконання.

Частиною 1 статті 4 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів встановлено, що діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та обєктивності; обовязковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Позивач у своєму позові зазначає, що підставою для зупинення виконавчих дій по примусовому виконанню зведеного виконавчого провадження № 47030601 є розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 358-р Про затвердження переліку обєктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році, яке знаходиться у відкритому доступі.

ДП Вугільна компанія Краснолиманська включено до переліку обєктів або великої приватизації, що підлягають приватизації та не є спірним питанням у цій справі.

Крім того, позивачем визначено, що оскільки підприємство включено до переліку обєктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році відповідач мав зупинити виконавчі дії.

Проте, суд вважає позицію позивача необгрунтованою, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку обєктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Частиною 17 розділу ІІІ Інструкції з примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства України від 02.04.2012 року № 512/5 За наявності обставин, передбачених статтею 34 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець приймає постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, крім випадків, визначених Законом.

Статтею 2 Закону України Про особливості приватизації вугледобувних підприємств визначено, що особливими умовами приватизації вугледобувних підприємств є:

продаж усіх акцій, що належать державі (без збереження у державній власності пакетів акцій) у статутних капіталах акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації державних вугледобувних підприємств;

встановлення на строк до трьох років з моменту завершення приватизації мораторію на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторію на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації. Мораторій не застосовується щодо рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України, а також щодо рішень про стягнення заборгованості за електричну енергію і послуги з її передачі та розподілу; переоформлення на покупця (інвестора) об'єкта приватизації діючих спеціальних дозволів на видобування корисних копалин без проведення аукціону.

Закон України від 14.01.1998 року № 16/98 Основи законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування визначає, що Пенсійний фонд України відноситься до фонду загальнообовязкового державного соціального страхування, який здійснює надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі старості (виплату пенсій) за рахунок коштів Пенсійного фонду, що формується шляхом сплати страхових внесків, страхувальниками (роботодавцем), громадянами (застрахованими особами), а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообовязковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, страхові внески, це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

За приписами ст. 2 Закону України Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування визначено перелік обєктів оподаткування збором на обовязкове державне пенсійне страхування серед яких для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст. 1 цього Закону, обєктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів б-з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Отже, під переліком обєктів оподаткування збором на обовязкове державне пенсійне страхування законодавець розуміє перелік обєктів (витрат), з яких справляється збір на обовязкове державне пенсійне страхування, серед яких зазначено фактичні витрати на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Відтак, ці витрати за своєю правовою природою є складовою частиною збору на обовязкове державне пенсійне страхування, який входить в поняття страхового внеску, відповідно до статті 1 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки Пенсійний фонд України є фондом загальнообовязкового державного соціального страхування, а заборгованість по відшкодуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення є складовою частини збору на обовязкове державне пенсійне страхування, який входить в поняття страхового внеску, тому у державного виконавця відсутні підстави ухвалювати постанову про зупинення виконавчого провадження, а відтак і відсутні підстави для скасування постанови про арешт коштів боржника.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що до зведеного виконавчого провадження № 47030601 входять виконавчі провадження щодо рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у звязку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди. Зазначене також виключає можливість зупинення виконавчого провадження та скасування постанови про розшук майна боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із положень ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено своєї позиції, а позовні вимоги підтверджені власним розумінням норм діючого законодавства, що в своє чергу виключають його обґрунтованість, а тому суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська є таким, що не підлягає задоволенню.

Судовий збір у разі відмови у задоволенні позову не стягується.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська (85310, Донецька область, м. Покровськ, м. Родинське, вул. Перемоги-9) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Я.Мудрого, 39/3) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 Донецької області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська - 6), Красноармійська місцева прокуратура (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна - 148), Покровське обєднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна - 13) про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови та зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Повний текст рішення проголошений у судовому засіданні 19 квітня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Абдукадирова К.Е.