Постанова

Іменем України

15 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 428/9666/16-ц

провадження № 61-33739св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області у складі судді

Бароніна Д. Б. від 20 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області у складі колегії суддів: Коновалової В. А.,

Луганської В. М., Лозко Ю. П., від 28 лютого 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (далі -

ПАТ «Луганськтепловоз») про стягнення заборгованості з оплати лікарняного.

Позовну заяву мотивовано тим, що з 12 вересня 2006 року вона перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Луганськтепловоз». У період

з 05 вересня 2014 року по 09 січня 2015 року вона перебувала на лікарняному у зв'язку з вагітністю та пологами, про що свідчить листок непрацездатності серії АГО № 341142, на підставі якого їй була нарахована, але не виплачена сума у розмірі 37 520,28 грн, а тому просила у судовому порядку стягнути ці кошти з відповідача.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 20 грудня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що відповідальність за невиплату матеріального забезпечення у зв'язку із вагітністю та пологами, яке відноситься до страхового випадку, несе виконавча дирекція Фонду соціального страхування, а тому такі кошти не підлягають стягненню із роботодавця.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що виплата застрахованим особам допомоги по вагітності та пологам покладається саме на роботодавця страхувальника. Чинним законодавством не передбачено фінансування Фондом соціального страхування напряму застрахованим особам вказаної допомоги.

Відзив на касаційну скаргу

У вересні 2017 року від ПАТ «Луганськтепловоз» подано заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких відповідач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених судових рішень.

У грудні 2017 року ПАТ «Луганськтепловоз» повідомило про те, що ОСОБА_4 у листопаді 2017 року отримала 37 520,28 грн допомоги по вагітності та пологам на виконання рішення Апеляційного суду Луганської області від 03 жовтня 2017 року у справі № 428/3353/17 за її позовом до Фонду соціального страхування.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Луганськтепловоз» з 12 вересня 2006 року і на час розгляду справи у судах та працювала на посаді слюсаря-електромонтажника 4 розряду.

Згідно листка непрацездатності серія АГО № 341142, виданого 05 вересня 2014 року медико-санітарною частиною ПАТ «Луганськтепловоз»,

ОСОБА_4 з діагнозом «Вагітність 30 тижнів» звільнено від роботи з 05 вересня 2014 року по 09 січня 2015 року.

20 листопада 2014 року ПАТ «Луганськтепловоз» надіслало на адресу Жовтневої міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності заяву-розрахунку та листок непрацездатності серії АГ0 № 341142 з нарахуванням за рахунок коштів фонду суми 37 520,28 грн.

Однак, фінансування відділенням Фонду для виплати роботодавцем матеріального забезпечення з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_4 проведено не було.

У зв'язку зі зміною юридичної адреси ПАТ «Луганськтепловоз» було проведено процедуру перереєстрації за новим місцезнаходженням у м. Сєвєродонецьк.

Відповідно до копії довідки № 01-10-444, виданої 27 липня 2015 року Сєвєродонецькою міською виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності Луганської області,

ПАТ «Луганськтепловоз» взято на облік у Сєвєродонецькій міській виконавчій дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності 14 липня 2015 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 255 КЗпП України види матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням працівникам, а в деяких випадках і членам їх сімей, умови їх надання та розміри визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України

від 28 грудня 2014 року та має назву «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (який був чинним на момент настання страхового випадку) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» одним із принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є відповідальність роботодавців та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Частиною першою статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» визначено, що підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

За змістом частини першої статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності по вагітності та пологах відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.

Допомога по тимчасовій непрацездатності по вагітності та пологах виплачується: застрахованим особам, зазначеним у частині першій

статті 6 цього Закону, - у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.

Статтею 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Відповідно до пункту 5 Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22 грудня 2010 року №26 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносини), для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01 січня 2011 року), із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою підприємства.

Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.

Після надходження суми коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов'язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення у строки, визначені у статті 52 Закону вказаного Закону.

Системний аналіз наведених норм закону свідчить про те, що виплату допомоги по вагітності та пологам здійснює роботодавець за умови фінансування з боку Фонду, тобто лише після отримання коштів від Фонду соціального страхування роботодавець оплачує листок непрацездатності.

Установивши, що відповідач виконав покладене на нього законодавством зобов'язання щодо нарахування та подання до Фонду соціального страхування заяви-розрахунку матеріального забезпечення у зв'язку з вагітністю та пологами позивача, однак кошти, зазначені у такій заяві, Фондом перераховані відповідачу не були не з вини останнього, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення зазначених коштів із роботодавця.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2019 року у справі

№ 428/3353/17(провадження № 61-33322св18).

Таким чином, доводи позивача про наявність правових підстав для стягнення зазначеного матеріального забезпечення з роботодавця є необґрунтованими.

Крім того, суди роз'яснили позивачу право звернення до відповідного органу Фонду соціального страхування із відповідними вимогами, яким вона скористалася, звернувшись до суду із позовом про стягнення з Фонду зазначеного матеріального забезпечення у розмірі 37 520,28 грн, який рішенням Апеляційного суду Луганської області від 03 жовтня

2017 року задоволено. Це рішення суду виконано 02 листопада 2017 року.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення,

а рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 28 лютого 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С.Ф. Хопта