open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 214/3690/17
Моніторити
Постанова /18.04.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /18.02.2019/ Дніпровський апеляційний суд Рішення /08.01.2019/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Рішення /08.01.2019/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /18.06.2018/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /17.05.2018/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Постанова /20.03.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Постанова /20.03.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /26.02.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /26.02.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /08.02.2018/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /08.02.2018/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /16.01.2018/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /11.12.2017/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /06.09.2017/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /25.07.2017/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /25.07.2017/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу
emblem
Справа № 214/3690/17
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /18.04.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /18.02.2019/ Дніпровський апеляційний суд Рішення /08.01.2019/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Рішення /08.01.2019/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /18.06.2018/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /17.05.2018/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Постанова /20.03.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Постанова /20.03.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /26.02.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /26.02.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /08.02.2018/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /08.02.2018/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /16.01.2018/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /11.12.2017/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /06.09.2017/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /25.07.2017/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /25.07.2017/ Саксаганський районний суд м.Кривого РогуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4163/19 Справа № 214/3690/17

Суддя у 1-й інстанції - Хомініч С. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

сторони :

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 січня 2019 року, ухваленого суддею Хомініч С.В. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 16 січня 2019 року,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_4, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1, звернувся до суду 26.06.2017 з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Уточнивши позовні вимоги в кінцевій редакції від 06.06.2018, позивач ОСОБА_1 просила суд збільшити у спільно нажитому майні колишнього подружжя ОСОБА_1, яким є автомобіль марки Skoda Octavia Tour, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1, номер шасі Y6UJG41UX8B009328, сірого кольору, її частку до 2/3 частин, а частку ОСОБА_2 зменшити до 1/3 частини; визнати право спільної часткової власності у спільно нажитому майні колишнього подружжя ОСОБА_2, яким є автомобіль марки Skoda Octavia Tour, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1, номер шасі Y6UJG41UX8B009328, сірого кольору, частку ОСОБА_1 як 2/3 частини, а частку ОСОБА_2 зменшити як 1/3 частини; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості вищевказаного автомобіля у розмірі 2/3 частки, що становить 124162,67 грн.; після стягнення компенсації із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості автомобіля марки Skoda Octavia Tour, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1, номер шасі Y6UJG41UX8B009328, сірого кольору, оцінену відповідно до чинного законодавства у розмірі 2/3 частки, що становить 124162,67 гривень, право власності на 2/3 частини автомобіля ОСОБА_1 припинити.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 7692,40 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що з відповідачем ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 26.07.2008. Відповідно до рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.03.2017 їх шлюб розірвано. На даний час у них виник спір щодо поділу транспортного засобу. Під час шлюбу, в 2015 році за спільні кошти подружжя ними придбано легковий автомобіль марки Skoda Octavia Tour, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1, номер шасі Y6UJG41UX8B009328, сірого кольору. Державна реєстрація вказаного автомобіля на ім’я титульного власника ОСОБА_2 проведена 15.09.2015, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію права власності серії СХТ 414484. Експертом товарознавцем ОСОБА_5 проведено судову автотоварознавчу експертизу, відповідно до якої ринкова вартість автомобіля становить 186243,21 грн. Вважає, що її частка в спільному майні подружжя має бути збільшена до 2/3 частин, оскільки вони мають спільну дитину, яка мешкає разом з нею. Аліментних платежів, які вона отримує від відповідача не вистачає на забезпечення повноцінного розвитку доньки. При цьому, як на підставу для зменшення частки відповідача вказує також на ту обставину, що 25.06.2016 відповідач потрапив в дорожньо-транспортну пригоду на спірному транспортному засобі, автомобіль отримав механічні пошкодження. Ремонт здійснювався за кошти сімейного бюджету. Просила виділити відповідачу ОСОБА_2 автомобіль внатурі, та стягнути з відповідача на її користь 2/3 частини вартості автомобіля, тобто 124162,67 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, задоволені частково.

Визнано автомобіль НОМЕР_2, номер шасі Y6UJG41UX8B009328, сірого кольору, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Поділено спільне сумісне майно подружжя, автомобіль НОМЕР_2, номер шасі Y6UJG41UX8B009328, сірого кольору, вартістю 186244 грн. 00 коп., який є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визначено, що кожному з співвласників: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по 1/2 частині автомобіля НОМЕР_2, номер шасі Y6UJG41UX8B009328, сірого кольору.

Залишено автомобіль НОМЕР_2, номер шасі Y6UJG41UX8B009328, сірого кольору, ОСОБА_2 в натурі.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, 1/2 частину вартості автомобіля НОМЕР_3, номер шасі Y6UJG41UX8B009328, сірого кольору в розмірі 93121 грн. 60 коп.

Право спільної сумісної власності на легковий автомобіль НОМЕР_2, номер шасі Y6UJG41UX8B009328, сірого кольору, припинено.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, 7983 грн. 62 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

В апеляційній скарзі, представник відповідача ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового, яким у повному обсязі відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, представник відповідача вказує на те, що в позовній заяві відсутня вимога визнання спірного майна сумісною власністю подружжя, позивачем не надано доказів за які саме кошти було придбано спірний автомобіль, походження цих коштів. Окрім того, в позові відсутні вимоги визнання права власності на частки та поділ майна подружжя, тому апелянт вважає, що суд, ухвалюючи рішення вийшов за межі заявлених позивачем позовних вимог та на свій розсуд вирішив спір між сторонами.

Апелянт вважає, що суд безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача вартість Ѕ частини автомобілю, не врахувавши, при цьому матеріальне становище відповідача, який сплачує аліменти в розмірі ј частини заробітку на утримання неповнолітньої дитини сторін, також утримує батька-інваліда та виховує неповнолітню дитину-інваліда в цивільному шлюбі. Апелянт вважає, що відрахування додаткових витрат за рішенням суду призведе до погіршення матеріального становища відповідача.

Окрім того, представник відповідача вважає, що суд безпідставно стягнув з відповідача судові витрати у розмірі 7692,40 грн., посилаючись на те, що до матеріалів справи надано квитанцію про сплату юридичних послуг ОСОБА_6, який не є фахівцем в галузі права і не має свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу представника відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, без змін.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 26.07.2008 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 7). Сторони мають спільну дитину – доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с .8).

03.03.2017 рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, яке набрало законної сили 14.03.2017, шлюб між сторонами розірвано (а.с. 9).

Під час шлюбу сторонами за спільні кошти придбано автомобіль марки Skoda Octavia Tour, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1, номер шасі Y6UJG41UX8B009328, сірого кольору. Державна реєстрація автомобіля проведена на ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХТ 414484 від 15.09.2015 (а.с. 10).

Спірний автомобіль фактично перебуває у володінні лише відповідача ОСОБА_2 і використовується ним у виробничих цілях, в зв’язку з роз’їздним характером робіт та необхідністю відвідувати об’єкти будівництва на території всього підприємства, що встановлено із довідки департаменту з інвестицій та інжинірингу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (а.с. 77).

Згідно з висновком судового експерта ОСОБА_5 №Д43/01/18 про оцінку транспортного засобу від 30.0.12018 ринкова вартість автомобіля марки Skoda Octavia Tour, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1, становить 186243 грн. 21 коп. (а.с. 126-135).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1, оскільки він придбаний подружжям за час шлюбу та за кошти з сімейного бюджету, частки подружжя у спільному сумісному майні є рівними та у зв’язку з неможливістю поділу в натурі належного сторонам автомобіля, а також, тим, що спільне володіння і користування цим автомобілем неможливе і ним фактично користується відповідач, суд дійшов висновку про залишення цього майна відповідачу, а позивачці присудив грошову компенсацію.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми ст.60 СК України вказує на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17.

Відповідно до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частини 2 та 3 ст.70 СК України встановлюють відступлення від принципу рівного поділу майна між сторонами. Так, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування

Пленум Верховного Суду України у п.22 постанови №11 від 21 грудня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” роз’яснив судам, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України.

За змістом ст.70 СК України, ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 СК України).

Відповідно до ч.3 ст.370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст.364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що, якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

За змістом статті 364 ЦК України власник, який бажає виділу своєї частки, може вимагати виділу такої частки в натурі, і лише у зв`язку з неможливістю такого виділу або заборони такого виділу відповідно до закону він має право на компенсацію, яку може вимагати на підставі цієї норми права.

Зазначена норма права регулює випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації належної йому частки та визнання за ними права власності на все майно.

За положеннями статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України усі громадяни є рівними у своїх правах, усім забезпечуються рівні умови здійснення своїх, у тому числі майнових прав, а відтак правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів усіх співвласників.

Загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (ст. 2 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів ураховувати також інтереси обох сторін та встановлювати: чи дійсно є неможливим виділ частки в натурі; чи допускається такий виділ згідно із законодавством; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на усе спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар тощо.

Доводи представника відповідача ОСОБА_3 про відсутність у позові вимог визнання спірного майна сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частки та поділ майна подружжя, ненадання позивачем доказів за які саме кошти було придбано спірний автомобіль, походження цих коштів, у зв’язку з чим суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, колегія суддів не сприймає, з огляду на таке.

Нормами ст.60 СК України майно, встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Судом було встановлено і не заперечувалось сторонами, що позивач та відповідач перебували в шлюбі, від шлюбу мають спільну дитину, в період шлюбу було придбано спірне майно (автомобіль). Ці обставини підтверджуються дослідженими судом доказами: свідоцтвом про шлюб (а.с.7), свідоцтвом про народження доньки ОСОБА_7 (а.с.8), довідкою про доходи позивача ОСОБА_1 за 2016 рік )а.с.136-137), довідкою про доходи ОСОБА_2 за 2017 рік (а.с.121), а також допитом свідка ОСОБА_8, яка підтвердила, що подружжя ОСОБА_2 на дату придбання автомобіля вели спільний сімейний бюджет, та купували майно за спільні кошти.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, які підтверджені, наявними у справі доказами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що автомобіль марки Skoda Octavia Tour, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2, оскільки він придбаний подружжям за час шлюбу та за кошти з сімейного бюджету.

Доводи апелянта про те, що суд безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача вартість Ѕ частини автомобілю, не врахувавши, при цьому матеріальне становище відповідача, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Позивач ОСОБА_1, ставлячи у позові питання про розподіл спільного подружнього майна та збільшення розміру її частки в ньому, як на підставу відступлення від принципу рівності часток подружжя, посилалась на те, що відповідач 25.06.216 керуючи спірним транспортним засобом потрапив у ДТП, чим пошкодив спільне майно, а також на те, що отримуваних від відповідача аліментів їй не вистачає на утримання спільної доньки, яка перебуває на її утриманні.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо розміру часток у спільній сумісній власності подружжя, встановив, що наведені позивачкою обставини про пошкодження транспортного засобу під час ДТП, не підтверджені належними і допустимими доказами та не відносяться до обставин, що мають істотне значення в розумінні положень ч.2 ст.70 СК України, не взяв суд до уваги і доводи позивача про те, проживання з нею спільної з відповідачем дитини дає їй право на збільшення розміру частки майна, оскільки врахував, що розмір аліментів які сплачує відповідач, є достатнім для забезпечення фізичного і духовного розвитку дитини.

Так, дослідивши наявну в справі довідку про доходи ОСОБА_2, згідно якої розмір його заробітної плати з січня 2017 року по січень 2018 року склав 192099,88 грн., суд вирахував середньомісячну заробітна плата, яка складає приблизно 14674 грн. та шляхом математично розрахунку встановив розмір аліментів, який приблизно становить – 3668,50 грн.

Враховуючи те, що позивачем не було надано доказів для відступлення від засад рівності часток подружжя щодо збільнення її частки у спільному сумісному майні, суд на законних підставах відмовив у цій частині у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо стягнення грошової компенсації замість частки позивача у спільному майні, суд виходив з того, що позивачка сама виявила згоду на її отримання, а доходи відповідача ОСОБА_2 підтверджують його фінансову можливість сплатити позивачу грошову компенсацію, беручи до уваги те, що спірний автомобіль є неподільною річчю, якою постійно користується відповідач, як для особистих поїздок так і в виробничих цілях, у зв’язку з неможливістю поділу в натурі належного сторонам автомобіля, та тим, що спільне володіння і користування цим автомобілем також неможливе, суд дійшов правильного висновку, залишивши майно відповідачу, присудивши позивачу грошову компенсацію її частки.

Слід зазначити, що додані представником відповідача ОСОБА_3 до відповіді на відзив на апеляцію, копії документів: довідка про те, що батько відповідача перебуває під наглядом у лікаря з приводу його хвороб, акт від 29.03.2019 про проживання відповідача з цивільною дружиною ОСОБА_9 та її сином від першого шлюбу ОСОБА_10, медичний висновок на дитину (підлітка) інваліда ОСОБА_10, довідка про доходи відповідача з серпня 2017 року по лютий 2018 року, не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

З наведених вище підстав, колегія суддів, ці докази не приймає.

Доводи представника відповідача що суд безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 7692,40 грн., оскільки представник позивача ОСОБА_6, не є фахівцем в галузі права і не має свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, колегія суддів відхиляє.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції Українита статтею 15 ЦПК України.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Апеляційним переглядом встановлено, що позов подано до суду в червні 2017 року, довіреність на представництво інтересів ОСОБА_1 фахівцем в галузі права ОСОБА_6 оформлена 11 січня 2018 року і з цього часу до моменту ухвалення судового рішення останній представляв інтереси позивача в суді, що підтверджується матеріалами справи, зокрема заявами, клопотаннями представника поданими суду в інтересах позивача, участь в судових засіданнях, підтверджена журналами судових засідань.

Повноваження представника позивача ОСОБА_6 підтверджуються зазначеною довіреністю (а.с.38), договіром про надання правничої (правової допомоги) №9 від 11.09.2018 (а.с.139), дипломом спеціаліста (а.с.144), виспискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ФОП ОСОБА_6 (а.с.145), витягом з реєстру платників єдиного податку (а.с.146), надані послуги та виконані роботи, їх вартість, підтверджуються ОСОБА_10 №1 виконаних робіт від 20.03.2018 (а.с.140), оплата наданих фахівцем послуг підтверджується квитанцією №118609 від 11.01.2018 на суму-4000 грн. (а.с.142).

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат, зокрема і на правничу допомогу, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, виходив з того, що позов задоволено частково, відповідно стягнув ці витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам в загальному розмірі 7983,62 грн.,, а не в розмірі- 7692,40 грн., як зазначив апелянт, виходячи з розрахунку 931,22 грн. (за задоволену вимогу майнового характеру) + 352,40 грн. (судовий збір за заяву про забезпечення позову), +2700 грн. (вартість послуг експерта) + 4000 грн., дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача, оскільки вони підтверджені належними докази, наявними в матеріалах справи (а.с. 139, 140, 141, 142, 144, 145, 146).

Відповідно до норм ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу представника відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Саксаганськогог районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 18 квітня 2019 року.

Головуючий :

Судді :

Джерело: ЄДРСР 81297679
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку