ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2019 року

Київ

справа №810/352/17

адміністративне провадження №К/9901/267/18, №К/9901/49515/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №810/352/17

за позовом ОСОБА_2 до Відділу Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області про стягнення заборгованості, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Відділу Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року (ухвалену у складі: головуючого судді - Панової Г.В.) та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у подальшому уточненим, в якому просила

- стягнути з Відділу Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області компенсацію за 10 днів невикористаної щорічної додаткової відпустки при звільненні у розмірі 1147 грн 20 коп.;

- стягнути з відповідача компенсацію за 40 днів невикористаної додаткової соціальної відпустки при звільненні у розмірі 4588 грн 80 коп.;

- стягнути з Відділу Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 37942 грн 44 коп.;

- стягнути моральної шкоди у розмірі 20000 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03 березня 2016 року її було звільнено з посади начальника Державного агентства земельних ресурсів України у зв'язку зі змінами в організації праці на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Водночас, при звільненні Відділом Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області їй було не повністю виплачено компенсацію за невикористані відпустки, а саме: за 10 календарних днів додаткової відпустки за вислугу років та 40 календарних днів додаткової соціальної відпустки як одинокій матері. За наведених обставин та враховуючи, що на момент її звільнення сума компенсації за невикористані відпустки розраховувалась відповідачем з урахуванням середньоденного грошового забезпечення у розмірі 114 грн 72 коп., позивач вважає, що їй було недоплачено при звільненні компенсацію за 10 днів невикористаної щорічної додаткової відпустки у розмірі 1147 грн 20 коп. та компенсацію за 40 днів невикористаної додаткової соціальної відпустки у сумі 4588 грн 80 коп.

Крім того, на думку позивача, у зв'язку з не виплатою всіх належних їй при звільненні сум, відповідно до вимог статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України, відповідач зобов'язаний сплатити їй компенсацію у розмірі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що складає 37942 грн 44 коп.

ОСОБА_2 також зазначила, що внаслідок незаконного звільнення та несвоєчасної виплати всіх належних їй при звільненні сум вона перебувала у постійному моральному стресі, погіршився стан її здоров'я та вона змушена була шукати кошти для забезпечення своєї родини. Таким чином, позивач стверджує, що відповідач завдав їй значної моральної шкоди, яку вона оцінює у 20000 грн та просить суд стягнути ці кошти з відповідача.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 27 липня 2017 року Київський окружний адміністративний суд вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області на користь ОСОБА_2 1147 грн 30 коп. компенсацію за 10 днів невикористаної щорічної додаткової відпустки при звільненні.

Стягнути з Відділу Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за 10 днів невикористаної щорічної додаткової відпустки при звільненні по день фактичного розрахунку у розмірі 30537 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що період державної служби ОСОБА_2 на посаді начальника Відділу Держземагенства у Тетіївському районі Київської області становить 3 роки 4 місяці. Судом було встановлено, що за весь час перебування позивача на вказаній посаді до моменту звільнення вона мала право на 60 календарних днів додаткової щорічної відпустки. Разом з цим, позивачем було використано 30 календарних днів додаткової щорічної відпустки. При звільненні позивачу було виплачено компенсацію за 20 календарних днів невикористаної додаткової щорічної відпустки, тобто ОСОБА_2 не було нараховано та виплачено компенсацію за 10 календарних днів невикористаної додаткової щорічної відпустки. У зв'язку наведеним, позовні вимоги у вказаній частині судом першої інстанції були задоволені.

Оскільки вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку має похідний характер від попередньої вимоги,то суд дійшов висновку про її задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відділу Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області компенсації за 40 днів невикористаної додаткової соціальної відпустки при звільненні у розмірі 4588,80 грн, то суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки позивачем не підтверджено статусу одинокої матері.

У задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, судом першої інстанції було відмовлено у зв'язку із тим, що позивачем не надано обґрунтованих пояснень та відповідних документальних доказів з приводу того, в чому саме полягає моральна шкода, завдана, на її думку, протиправним рішенням суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням його прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, та не наведено існування причинного зв'язку між завданою шкодою та протиправними рішеннями суб'єкта владних повноважень.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 14 грудня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року -скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані сорок календарних днів додаткової соціальної відпустки як одинокій матері та середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за сорок календарних днів невикористаної додаткової соціальної відпустки як одинокій матері - задовольнити частково.

Зобов`язати Відділ Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області нарахувати та сплатити позивачу компенсацію за невикористані сорок календарних днів додаткової соціальної відпустки як одинокій матері у розмірі 4588 грн 80 коп. та середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за сорок календарних днів невикористаної додаткової соціальної відпустки як одинокій матері у розмірі 39 136 грн 50 коп., в іншій частині цих вимог - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року в частині задоволених позовних вимог - залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що обставини того, що позивач з березня 2011 року є одинокою матір'ю, підтверджені належними та допустимими доказами, внаслідок чого, позивач з вказаного періоду має право на отримання щороку додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Відповідачем не підтверджено, що позивачу надавалась додаткова соціальна відпустка як одинокій матері. У зв'язку з цим, вказана відпустка є невикористаною і переноситься на інший період. Отже, у зв'язку зі звільненням позивача компенсація за невикористані 40 днів додаткової соціальної відпустки підлягає виплаті.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

7. 02 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Відділу Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року. Ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Відділу Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року.

8. 02 травня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року. Ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Держгеокадастру у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року.

9. ОСОБА_2 надала до суду відзиви на касаційні скарги, в яких просила відмовити у задоволенні касаційних скарг, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

10. Доводи осіб, які подали касаційні скарги (Відділ Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області):

Касаційні скарги обґрунтовані тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

Касатори посилаються на те, що в особовій справі ОСОБА_2 відсутні документи визначені нормами чинного законодавства, які б підтверджували статус позивача як одинокої матері, а тому правові підстави для виплати їй соціальної відпустки як одинокій матері у відповідача були відсутні. Позивач протягом перебування на службі у Відділі Держземагенства жодних документів на підтвердження статусу одинокої матері не надавала та жодного разу не зверталась із заявами про надання їй додаткової соціальної відпустки як одинокій матері. Таким чином, станом на час звільнення позивача із займаної посади Відділ не мав жодних правових підстав для нарахування та виплати їй компенсації за невикористану соціальну відпустку як одинокій матері. За наведених обставин, розрахунок з позивачем при звільненні Відділом Держземагенства було здійснено своєчасно та у повному обсязі. З огляду на повне та своєчасне проведення розрахунку з позивачем при звільненні правові підстави для застосування відповідальності передбаченої статтями 116 та 117 Кодексу законів про працю України та стягнення з відповідача компенсації за весь час затримки по день фактичного розрахунку - відсутні.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено що ОСОБА_2 згідно з наказом від 30 жовтня 2012 року №602 кт/а була призначена на посаду начальника Відділу Дерземагенства у Тетіївському районі.

12. Наказом від 03 березня 2016 року №33-кт/а позивача було звільнено з посади начальника Відділу Дерземагенства у Тетіївському районі Київської області, у зв'язку зі змінами в організації праці згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

13. Відповідно до пункту 3 наказу Відділу Дерземагенства у Тетіївському районі Київської області від 03 березня 2016 року №2-к з позивачем було проведено остаточний розрахунок при звільненні. Вказана сума виплат у розмірі 12758 грн 32 коп., складалася з наступного: посадовий оклад 79,78 грн, надбавка за ранг держслужбовця 4,09 грн, надбавка за вислугу років (30%) 25,17 грн, компенсація за невикористану основну та додаткову відпустку (90 к.д.) 10324,80 грн, вихідна допомога 1755,00 грн, оплата лікарняних за рахунок ФОП 569,50 грн.

14. Вихідна допомога була нарахована, виходячи з розміру посадового окладу начальника відділу, у зв'язку з тим, що за попередні місяці була нарахована тільки оплата лікарняних листів, які не враховуються при розрахунку середньомісячної зарплати.

15. Аналогічні дані вказані в розрахунково-платіжній відомості Відділу Держемагенства у Тетіївському районі за березень 2016 року. У цій відомості також зазначено, що перерахунку на банківську карту ОСОБА_2 підлягає сума у розмірі 10182,69 грн, а також 87,78 грн.

16. 09 березня 2016 року платіжним дорученням №15 від 04 березня 2016 року позивачу було перераховано зарплату за лютий 2016 року (згідно заявки № 5 від 04.03.2016) у розмірі 10182,68 грн. 22 березня 2016 року платіжним дорученням №20 від 18.03.2016 ОСОБА_2 було перераховано розрахунок за березень 2016 року (згідно заявки №6 від 18.03.2016) у розмірі 87,78 грн.

17. Окрім того, в матеріалах особової справи міститься інформація, що ОСОБА_3 має двох дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно свідоцтва про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3, батько дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, помер.

18. Позивач вважає, що при звільненні з нею було не повністю проведено розрахунок, а тому звернулась до суду з даним позовом про стягнення компенсації за невикористані відпустки, компенсації за затримку у виплаті цих сум, а також стягнення компенсації за завдану моральну шкоду, заподіяну внаслідок несвоєчасного проведення розрахунку з нею при звільненні.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

19. Конституція України.

19.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

20.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

20.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

21. Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

21.1. Частина перша статті 1. Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

21.2. Частина перша статті 2. Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

21.3. Стаття 4. Установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);

3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16 1 цього Закону);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18 1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

21.4. Пункт 5 частини тринадцятої статті 10. Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

21.5. Частина перша статті 19. Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

21.6. Частина сьома статті 20. Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

21.7. Частина перша статті 24. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

22. Кодекс законів про працю України, введений в дію з 1 червня 1972 року Законом Української РСР від 10 грудня 1971 року №322-VIII.

22.1. Частина перша статті 47. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

22.2. Стаття 74. Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

22.3. Стаття 116. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

22.4. Стаття 117. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 компенсації за 40 днів невикористаної додаткової соціальної відпустки як одинокій матері.

25. Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, позивач має двох дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено свідоцтвами про народження (т. 1., а.с.16, 17).

26. Згідно свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 батько дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 помер (т.1 а.с.18).

27. У період з 30 жовтня 2012 року по 03 березня 2016 року позивач працювала на посаді начальника Відділу Дерземагенства у Тетіївському районі. В особовій картці ОСОБА_2 зазначено, що вона неодружена (вдова).

28. Визначення «одинокої матері» наведено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9 та пункті 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України «Про відпустки».

29. Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

30. Пункт 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України «Про відпустки» визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька.

31. Отже, право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька.

32. Колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач з березня 2011 року має статус одинокої матері. Наведене підтверджується відповідною інформацією, яка є у розпорядженні відповідача, а саме: свідоцтвами про народження ОСОБА_4 та ОСОБА_5; свідоцтвом про смерть ОСОБА_3, особовою карткою ОСОБА_2

33. Вище наведені обставини спростовують доводи касаторів про те, що позивач не підтвердила належними та допустимими доказами свій статус як одинокої матері.

34. Оскільки відповідачем не надавалася позивачу додаткова соціальна відпустка як одинокій матері, то враховуючи положення частини сьомої статті 20 Закону України «Про відпустки» вказана відпустка є невикористаною і переноситься на інший період. Отже, правильно зазначено судом апеляційної інстанції про те, що у зв'язку зі звільненням позивача компенсація за 40 днів невикористаної додаткової соціальної відпустки підлягає виплаті, а позовні вимоги про стягнення компенсації є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

35. Доводи касаторів про те, що позивач не зверталася до відповідача із проханням надання соціальної відпустки як одинокій матері не впливає на правильне вирішення даної справи по суті позовних вимог судом апеляційної інстанції, оскільки чинне законодавство України передбачає право працівника на компенсацію невикористаної додаткової відпустки у разі звільнення працівника, яке не залежить від бажання позивача скористатися і отримати таку соціальну відпустку.

36. Окрім того, вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку має похідний характер від позовної вимоги про стягнення компенсації за 40 днів невикористаної відпустки як одинокій матері. У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з Відділу Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

37. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційні скарги Відділу Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року в нескасованій частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі №810/352/17- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх