ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року

Справа № 912/468/19

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №912/468/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод", 39000, Полтавська область, м. Глобине, вул. Володимирівська, 203

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Новомиргородський елеватор", 26000, Кіровоградська область, Новомиргородський район, м. Новомиргород, вул. Залізнична, б. 45

про вилучення майна

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 45 від 16.01.18, адвокат, посвідчення №0481 від 21.09.2018, свідоцтво №0481 від 21.09.2018;

від відповідача - участі не брали.

В засіданні був присутній слухач - ОСОБА_3, паспорт серія КО 649005 виданий Автозаводським РВКМУ УМВС Укарїн в Полтавській області 19.04.2006.

20.02.2019 на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" (вх. № 468/19 від 20.02.2019) про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій заявник просить:

- накласти арешт на сою, врожаю 2018 року у кількості 408,27 тонн, яка знаходиться у володінні ОСОБА_1 акціонерного товариства "Новомиргородський елеватор" та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод";

- заборонити будь-яким особам (у тому числі, але не виключно, ОСОБА_1 акціонерному товариству "Новомиргородський елеватор"), за виключенням позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" вчиняти будь-які дії (зокрема, але не виключно, відчуження, відпуск або відвантаження, приймання), окрім технологічних процесів, необхідних для збереження якості зерна щодо сої, врожаю 2018 року у кількості 408,27 тонн.

Ухвалою від 21.02.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на сою, врожаю 2018 року у кількості 408,27 тонн, яка знаходиться у володінні ОСОБА_1 акціонерного товариства "Новомиргородський елеватор" та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод".

04.03.2019 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Новомиргородський елеватор" про вилучення майна, а саме 408,27 т сої врожаю 2018 року з володіння ОСОБА_1 акціонерного товариства "Новомиргородський елеватор" та передачу його в натурі у власність позивача, з покладенням на відповідача судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач має невиконане зобов’язання з повернення наданого на зберігання зерна, переданого згідно договору складського зберігання № 68 від 18.10.2018.

Ухвалою від 06.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №912/468/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.04.2019 о 12:00 год., встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач участь повноважного представника в підготовчому засіданні 01.04.2019 не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про місце, дату та час засідання суду.

01.04.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" подано клопотання про долучення до матеріалів справи завіреної копії претензії від 11.02.2019 №102.

Ухвалою від 01.04.2019 долучено до матеріалів справи вимогу від 11.02.2019 №102, закрито підготовче провадження та призначено справу №912/468/19 до судового розгляду по суті на 17.04.2019 о 11:00 год.

В судовому засіданні 17.04.2019 був присутній представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні 17.04.2019 не забезпечив.

Поштовий конверт з ухвалою суду від 01.04.2019, направлений на адресу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Новомиргородський елеватор", повернуто до канцелярії суду з відміткою відділення поштового зв'язку "відсутність адресата".

Господарським судом ухвалу від 01.04.2019 направлено на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Залізнична, б.45.

Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вчинив всі необхідні дії для повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення засідання суду.

Крім того, в силу приписів ст.2, 4 ЗУ "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі 12.03.2019 (а.с. 116), відповідач не був позбавлений можливості дізнатись в суді першої інстанції про подальший перебіг питання щодо зазначеного позову та своєчасно ознайомлюватись з відповідними судовими рішеннями суду першої інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Стаття 202 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати всі витребувані та додаткові документи, в т. ч. заперечення проти позову, які мають значення для розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, а також те, що матеріали справи містять достатньо документів для його вирішення по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши в засіданні суду докази у справі, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

18.10.2018 між ОСОБА_1 акціонерним товариством "Новомиргородський елеватор" (Зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" (Поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна № 68 (далі - Договір) (а.с. 76-80), відповідно до п. 1.1. якого Поклажодавець зобов'язується передати Зерновому складу плоди зернових, зернобобових та олійних культур (далі - Зерно) за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло від Поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а Зерновий склад зобов'язується прийняти таке Зерно для зберігання, при необхідності довести його до необхідних кондицій умов зберігання, на визначених цим Договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством.

Згідно п. 3.1. Договору Зерновий склад зобов'язаний, зокрема: прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск Поклажодавцеві; прийняти зерно на зберігання за фізичною вагою та провести перевірку його якості; повідомити Поклажодавця про умови зберігання зерна; видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання; надати додаткові послуги по сушінню та очистці зерна у разі невідповідності поставленого на зберігання зерна вимогам базисних кондицій для зберігання; зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі; забезпечити доступ Поклажодавця до зерна для проведення огляду протягом строку його зберігання.

Відповідно до п. 3.3. Договору Поклажодавець зобов'язаний, зокрема, забезпечити доставку зерна за власний рахунок; своєчасно розрахуватися за надані послуги з приймання, зберігання відвантаження, а також додаткові послуги; своєчасно, не пізніше ніж за 7 робочих днів повідомити Зерновий склад про необхідність відпуску чи відвантаження зерна, яке знаходиться на зберіганні та вид транспорту, на який буде відвантажуватись зерно.

Згідно п. 4.1. Договору, Поклажодавець сплачує Зерновому складу вартість наданих послуг за діючими у Зерновому складі тарифами, встановлених згідно з Додатком 2 до цього Договору.

Оплата здійснюється щомісячно не пізніше трьох робочих днів з дня пред'явлення Зерновим складом рахунку за надані послуги (п. 4.3. Договору).

Відвантаження зерна Поклажодавцеві здійснюється після відшкодування витрат Зернового складу у повному обсязі (п. 4.4. Договору).

Згідно з пунктом 7.1. Договору строк зберігання зерна становить до 30.04.2019.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.04.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі (п. 8.1. Договору).

У додатку № 2 сторони погодили тарифи на послуги зернового складу (а.с. 82).

Договір № 68 від 18.10.2018 та Додатки до нього підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Як вказує позивач, на підстав Договору складського зберігання № 68 від 18.10.2018, Поклажодавець передав Зерновому складу на зберігання сою врожаю 2018 року у кількості 408,27 тонн, що підтверджується складськими квитанціями:

- № 502 (серія АЧ № 179753) від 09.11.2018, згідно якої ПрАТ "Новомиргородський елеватор" прийняв на зберігання від ТОВ "Глобинський переробний завод" сою 2018 року урожаю, вагою133 170 кг;

- № 526 (серія АЧ № 179777) від 12.11.2018, згідно якої ПрАТ "Новомиргородський елеватор" прийняв на зберігання від ТОВ "Глобинський переробний завод" сою, 2018 року урожаю, вагою 21 100 кг;

- № 555 (серія АЧ № 179808) від 15.11.2018, згідно якої ПрАТ "Новомиргородський елеватор" прийняв на зберігання від ТОВ "Глобинський переробний завод" сою 2018 року урожаю, вагою 254 000 кг (а.с. 83-85).

Соя, що зберігається в ПрАт "Новомиргородський елеватор" була придбана позивачем по ціні 9135,00 грн за тонну у наступних контрагентів:

- Фермерського господарства "Андріяна" в кількості 133,17 т. на підставі договору поставки №07/11/2018-С від 08.11.2018р. (а.с. 94-97);

- Фермерського господарства "Океан" в кількості 21,1 т на підставі договору поставки №08/11/2018-С від 09.11.2018р. (а.с. 86-89);

- Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" в кількості 254,00 т на підставі договору поставки №09/11/2018-С від 12.11.2018 (а.с. 90-93).

Також факт надання послуг ПрАТ "Новомиргородський елеватор" по зберіганню зерна, відповідно до Договору № 68 від 18.10.2018, підтверджується також актами приймання-передачі (а.с. 98-100), а саме:

- актом приймання-передачі № НМЕ00000119 від 09.11.2018, відповідно до якого ФГ "Андріяна" передало, ТОВ "Глобинський переробний завод" отримав, а ПрАТ Новомиргородський елеватор" отримав на зберігання 133 170 кг сої;

- актом приймання-передачі № НМЕ00000126 від 12.11.2018, відповідно до якого ФГ "Океан" передало, ТОВ "Глобинський переробний завод" отримав, а ПрАТ Новомиргородський елеватор" отримав на зберігання 21 100 кг сої;

- актом приймання-передачі № НМЕ00000137 від 15.11.2018, відповідно до якого СТОВ "Промінь" передало, ТОВ "Глобинський переробний завод" отримав, а ПрАТ Новомиргородський елеватор" отримав на зберігання 254 000 кг сої.

Належне виконання позивачем обов'язку з оплати послуг зберігання підтверджується платіжними дорученнями №СВ-15 від 03.01.2019 на суму 30 223,42 грн, №СВ-13131 від 11.12.2018 на суму 17 717,26 грн, які місять посилання на відповідні рахунки, які виставлялись за договором № 18 від 04.10.2018 (а.с. 101).

12.02.2019 ТОВ "Глобинський переробний завод" направлено на адресу відповідача письмову вимогу про повернення сої врожаю 2018 року в кількості 408,27 тонн (а.с. 118-119).

Проте, відповідач відповіді на вимогу не надав та на теперішній час сою у кількості 408,27 тонн не повернув.

За твердженням позивача, з метою ведення переговорів стосовно повернення товару, що зберігається на елеваторі, представники ТОВ "Глобинський переробний завод" прибули за адресою місцезнаходження ПрАТ "Новомиргородський елеватор": Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Залізнична, б. 45. Проте, охорона елеватору повідомила представника позивача, що підприємство не працює, директора та всю адміністрацію звільнено.

Таким чином, позивач вважає, що відповідачем порушено умови укладено Договору складського зберігання зерна № 68 від 18.10.2018 у частині повернення майна на вимогу позивача, що і стало підставою для звернення останнім до суду за захистом свого порушеного права.

Як слідує з викладеного, спір у даній справі виник з приводу повернення відповідачем (як Зерновим складом) прийнятого зерна на користь його володільця, а відтак спірні правовідносини підпадають під правове регулювання Глави 66 Цивільного кодексу України та Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

У відповідності до ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

За змістом ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Статтею 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. На вимогу особи, яка здала зерно на зберігання, зерновий склад зобов'язаний виписувати окремі складські документи на зерно на будь-які частини зданого на зберігання зерна. Нові складські документи на зерно видаються в обмін на раніше виписані.

Згідно пункту 24 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно зі ст. 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - погашено. Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Отже, положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено чіткий перелік документів, якими підтверджується факт прийняття зерна зерновим складом. До них належать: подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво та складська квитанція. При цьому, з положень ст. 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" слідує, що після повернення зерна володільцям складських документів на зерно обов'язок погашення прийнятих складських документів на зерно (шляхом відмітки на складському документі - погашено) покладається саме на зерновий склад.

В матеріалах справи наявні копії складських квитанцій на зерно, згідно яких ПрАТ "Новомиргородський елеватор" прийняв на зберігання від ТОВ "Глобинський переробний завод" сою, 2018 року урожаю вагою 408,27 тонн (а.с. 83-85).

Вказані складські квитанції, за якими відповідачем прийнято від позивача сою 2018 року урожаю у загальній кількості 408,27 тонн, не містять відмітки про їх погашення.

Факт передачі на зберігання відповідачу сої 2018 року урожаю у загальній кількості 408,27 тонн підтверджується також долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі (а.с. 98-100).

Досліджуючи докази, на які позивач посилається як на підтвердження зберігання відповідачем сої у кількості 408,27 тонн, зокрема, складські квитанції, копії яких надано до матеріалів справи, суд зазначає, що за приписами ст. 45 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно. Вимоги до реєстру складських документів на зерно та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 1.2. Порядку ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 №1569 (надалі - Порядок), основний реєстр складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання (далі - Реєстр), - електронна база даних, що формується на основі реєстрів, які ведуться на зернових складах, що містить відомості про зерно (заставне зерно), прийняте зерновими складами на зберігання у визначеному обсязі й до визначеного строку, та про видані ними складські документи на зерно та про держателів таких документів; адміністратор Реєстру - державне підприємство "Держреєстри України", що здійснює створення Реєстру, забезпечує його функціонування, технічне, технологічне та програмне забезпечення ведення Реєстру, відповідає за збереження відомостей та захист від несанкціонованого доступу до Реєстру та від руйнування, має повний прямий доступ до структури єдиної комп'ютерної бази Реєстру, здійснює замовлення, облік, постачання і контроль за використанням реєстраторами бланків складських документів на зерно, бланків витягів з Реєстру, технічне навчання реєстраторів, здійснює інформаційно-довідкове обслуговування Реєстру та виконує інші функції, передбачені цим Порядком; реєстр зернового складу - база даних, що містить відомості про зерно (заставне зерно), що прийняте зерновим складом на зберігання у визначеному обсязі й до визначеного строку, про видані ним складські документи на зерно та про володарів таких документів. Реєстр зернового складу ведеться у двох формах: електронна база даних, яка є складовою частиною Реєстру, та на паперових носіях (Книга реєстрації).

Відповідно до п. 2.2. Порядку, при заповненні обов'язкових реквізитів складського документа на зерно (заставне зерно) (далі - складський документ) у реєстр зернового складу (в електронному вигляді) вносяться відомості з присвоєнням їм порядкового номера про складський документ та зерно, на яке такий документ було виписано.

Підпунктом 2.5.4 розділу 2 Положення визначено, що зерновий склад щоденно надсилає державному підприємству "Держреєстри України" дані в електронному вигляді в порядку, визначеному Міністерством аграрної політики України, відомості про видані та погашені зерновим складом протягом попереднього робочого дня складські документи на зерно.

Наявним в матеріалах справи витягами з Реєстру складських документів на зерно від 18.02.2019, наданим Державним підприємством "Держреєстри України", підтверджується, що згідно даних основного реєстру ПрАТ "Новомиргородський елеватор" станом на 18.02.2019 зберігає за адресою: 26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Залізнична, 45, згідно договору складського зберігання від 18.10.2018 № 68 сою загальною заліковою вагою 408,27 тонн. На зерно видано документи - складські квитанції, зазначені вище (а.с.108-110).

Відомості про погашення зазначених складських квитанцій у Реєстрі складських документів на зерно відсутні.

Оскільки Реєстр складських документів на зерно є електронною базою даних, що формується на основі інформації реєстрів, які ведуться на зернових складах, і у згаданому реєстрі міститься інформація про наявність непогашеної складської квитанції, виданої відповідачем позивачу на підтвердження прийняття сої заліковою вагою 408,27 тонн, суд вважає доведеними твердження позивача про те, що станом на момент розгляду справи передана соя вагою 408,27тонн повернуто позивачу не було.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Одночасно положення ст. 953 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

За приписами ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.

Отже, згідно наведених законодавчих норм у відповідача наявний обов'язок повернути зерно зі зберігання за вимогою позивача, навіть якщо строк зберігання такого зерна не закінчився.

Як свідчать обставини справи, позивач звертався до відповідача з листом від 11.02.2019 № 102 про відвантаження сої урожаю 2018 в кількості 408,27 тонн. Проте, як зазначає позивач, на теперішній час відвантаження сої у кількості 408,27 тонн відповідачем не здійснено.

Крім того, як зазначено вище, умовами укладеного Договору складського зберігання зерна визначено, що Зерновий склад зобов'язаний забезпечити доступ Поклажодавця до зерна для проведення огляду протягом строку його зберігання (п. 3.1.Договору).

Однак, представники позивача не змогли провести такий огляд у зв'язку з відсутністю представників відповідача за місцем зберігання майна.

В силу положень ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

За таких обставин, невиконання відповідачем покладених на нього зобов'язань за Договором складського зберігання зерна дає позивачу право на захист порушених прав позивача шляхом спонукання відповідача до виконання обов'язку відповідно до приписів п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором складського зберігання зерна та приписів ст. 953 Цивільного кодексу України, ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна" на момент розгляду справи не повернув належного позивачу зерна сої врожаю 2018 року у кількості 408,27 тонн. Дана обставина відповідачем не заперечена, будь-яких доказів в спростування вищевикладеного відповідач до суду не надав.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку щодо підтвердження наявності обов'язку відповідача повернути позивачеві в натурі сою врожаю 2018 року у кількості 408,27 тонн.

З підстав викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Стосовно вжитих згідно ухвали суду від 21.02.2019 заходів забезпечення позову, господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений позивачем за подання позову та за подання заяви про забезпечення позову, покладається на відповідача повністю.

При визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви судом враховано, що згідно висновку ОСОБА_4 Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

В ухвалі від 12.09.2018 у справі № 916/540/17 Верховним Судом зазначено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру, притому незалежно від того, чи є зобов'язання, які виникли між сторонами, позадоговірними або договірними.

Отже, позовні вимоги про вилучення та передачу майна мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме Договорів поставки (а.с. 25-36) вартість сої врожаю 2018 року за 1 тонну складає 9 135,00 грн. Загальна вартість 408,27 тонни сої становить 3 729 546,45 грн.

Таким чином, розмір судового збору за позовною вимогою у даній справі становить 55 943,20 грн (1,5% від 3 729 546,45 грн).

Керуючись ст. ст. 5, 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Вилучити майно, а саме 408,27 тонн сої врожаю 2018 року з володіння ОСОБА_1 акціонерного товариства "Новомиргородський елеватор" (26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Залізнична, 45, ідентифікаційний код 00954685) та передати його в натурі у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" (39000, Полтавська область, м. Глобине, вул. Володимирівська, 203, ідентифікаційний код 30547403).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Новомиргородський елеватор" (26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Залізнична, 45, ідентифікаційний код 00954685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" (39000, Полтавська область, м. Глобине, вул. Володимирівська, 203, ідентифікаційний код 30547403) 55 943,20 грн судового збору за подання позовної заяви та 960,50 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" за адресою: 39000, Полтавська область, м. Глобине, вул. Володимирівська, 203 та ОСОБА_1 акціонерному товариству "Новомиргородський елеватор" за адресою: 26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Залізнична, 45.

Повне рішення складено 19.04.2019.

Суддя В.Г. Кабакова