open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2019 року

Київ

справа №826/11714/18

адміністративне провадження №К/9901/2429/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гімона М.М., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини» до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування наказу від 18 липня 2018 року № 1372 за касаційною скаргою Міністерства освіти і науки України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Маруліної Л.О. від 03 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Костюк Л.О., Бужак Н.П., Кузьменка В.В. від 13 грудня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року Приватний вищий навчальний заклад «Міжнародна академія екології та медицини» (далі - ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини», позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України, відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 18 липня 2018 року № 1372-л «Про анулювання ліцензії на провадження освітньої діяльності Приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом № 1372-л МОН України безпідставно анульовано ліцензію ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» на провадження освітньої діяльності за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст», що фактично унеможливлює здійснення позивачем освітньої діяльності. Позивач вважає наказ № 1372-л протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не дотримано вимог Закону України «Про вищу освіту», зокрема: щодо строків усунення порушень закладом вищої освіти; заявнику анульовано ліцензію до закінчення однорічного строку для усунення порушень, виявлених актом № 6/7-1-10 від 30 березня 2018 року; щодо неможливості позбавлення ліцензії при наявності чинного сертифікату на акредитацію освітньої програми; заявник не повідомлявся про здійснення розгляду питання про анулювання йому ліцензії на провадження освітньої діяльності за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст», що унеможливило участь представника заявника під час розгляду вказаного питання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуваний наказ Міністерства освіти і науки України № 1372-л від 18 липня 2018 року «Про анулювання ліцензії на провадження освітньої діяльності Приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини» прийнято без урахування особливостей суб'єкта, встановлених законодавством, щодо якого його прийнято. Також суди дійшли до висновку про те, що в ході розгляду справи підтвердився факт неповідомлення позивача про здійснення розгляду питання про анулювання йому ліцензії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, МОН України звернулося із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 17 січня 2019 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гімона М.М. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в адміністративній справі № 826/11714/18.

Разом з касаційною скаргою МОН України подано клопотання про участь у судовому засіданні під час розгляду справи у касаційному порядку та про зупинення виконання оскаржуваних рішень до закінчення розгляду справи у касаційному порядку. У задоволенні заявлених клопотань було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 12 березня 2012 року ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» отримано Ліцензію для провадження діяльності з надання освітніх послуг у сфері вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» № 617409 строком до 01 липня 2017 року.

В подальшому, ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» розширено ліцензійний обсяг з надання освітніх послуг у сфері вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» на підставі ліцензії № 270728 від 02 липня 2013 року.

У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» переоформлено вищевказані ліцензії у встановленому законодавством порядку, що мало наслідком видачу 08 серпня 2017 року наказу Міністерства освіти і науки України № 166-л «Про переоформлення ліцензії», яким фактично переоформлено ліцензію ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» для провадження діяльності з надання освітніх послуг у сфері вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст».

ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» наявні сертифікати про акредитацію освітньої програми за спеціальністю 221 «Стоматологія» серія АП № 11006028, а також за спеціальністю 222 «Медицина» серія АП № 11006029.

Термін дії зазначених вище сертифікатів про акредитацію встановлено до 01 липня 2026 року.

Відповідно до рішення Державної регуляторної служби України від 09 лютого 2018 року № 1324 щодо проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі звернення фізичної особи про порушення її законних прав Приватним вищим навчальним закладом «Міжнародна академія екології та медицини» (ідентифікаційний код - 37857335) у період з 26 по 30 березня 2018 року здійснено позапланову перевірку ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» щодо дотримання вимог Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності закладів освіти, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1187 (далі - Ліцензійні умови № 1187), щодо провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти.

За результатами перевірки прийнято наказ Міністерства освіти і науки України «Про результати позапланової перевірки дотримання вимог ліцензійних умов Приватним вищим навчальним закладом «Міжнародна академія екології та медицини» від 03 квітня 2018 року № 348-л, яким встановлено позивачу 90 календарних днів розробити план заходів щодо усунення порушень, виявлених під час позапланової перевірки щодо дотримання вимог ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти та зазначених в акті перевірки від 30 березня 2018 року, а також зобов'язано ліцензіата поінформувати Міністерство про виконання плану заходів до 02 липня 2018 року. Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування наказано: після спливу терміну виконання ліцензіатом цього наказу провести перевірку усунення порушень дотримання вимог Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти Приватним вищим навчальним закладом «Міжнародна академія екології та медицини».

05 березня 2018 року ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» подано до Міністерства освіти і науки України заяву (вих. № 342) про отримання ліцензії (розширення провадження освітньої діяльності) з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров'я» за спеціальністю 222 «Медицина», а також заяву (вих. № 343) про отримання ліцензії (розширення провадження освітньої діяльності) з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров'я» за спеціальністю 221 «Стоматологія».

На виконання Наказу МОН від 03 квітня 2018 року № 348-л позивачем надано інформацію вх.№ 776 від 27 червня 2018 року щодо ходу виконання розробленого плану заходів щодо усунення порушень, виявлених під час позапланової перевірки.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 10 липня 2018 року № 743 «Про позапланову перевірку Приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини» у період з 11 по 13 липня 2018 року було проведено перевірку усунення ліцензіатом порушень дотримання вимог Ліцензійних умов.

За результатами перевірки складено акти «Про результати проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) усунення порушень вимог ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти Приватним вищим навчальним закладом «Міжнародна академія екології та медицини» від 13 липня 2018 року № 6/7-1-17 та «Про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності закладів освіти, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1187» від 13 липня 2018 року № 6/7-1-18.

Перевіркою встановлено, що ліцензіатом не усунуто протягом строку (90 календарних днів) порушень та не виконано наказ Міністерства освіти і науки України «Про результати позапланової перевірки дотримання вимог ліцензійних умов Приватним вищим навчальним закладом «Міжнародна академія екології та медицини» від 03 квітня 2018 року № 348-л.

Позивачем складено заперечення вх.№ 817 та № 818 від 17 липня 2018 року на акти № 6/7-1-17 та № 6/7-1-18 від 13 липня 2018 року.

18 липня 2018 року Міністерством освіти і науки України прийнято наказ № 1372-л «Про анулювання ліцензії на провадження освітньої діяльності Приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини», яким вирішено:

- анулювати ліцензію на провадження освітньої діяльності Приватному вищому навчальному закладу «Міжнародна академія екології та медицини» (ідентифікаційний код - 37857335) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» зі спеціальностей 221 Стоматологія із ліцензованим обсягом 60 осіб, 7.12010005 Стоматологія із ліцензованим обсягом 60 осіб, 222 Медицина із ліцензованим обсягом 60 осіб, 7.12010001 Лікувальна справа із ліцензованим обсягом 60 осіб;

- департаменту вищої освіти у зв'язку з анулюванням ліцензії Приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини» на провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» зі спеціальностей 221 Стоматологія, 7.12010005 Стоматологія, 222 Медицина, 7.12010001 Лікувальна справа вжити заходів щодо переведення студентів до інших закладів вищої освіти.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне тлумачення пункту 3 частини десятої статті 24 Закону України «Про вищу освіту», оскільки абзацом другим цього пункту встановлено, що рішення про анулювання ліцензії на провадження освітньої діяльності приймає центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, тобто, на думку скаржника, законодавством не встановлено обов'язку надання органом ліцензування конкретного строку для усунення порушень ліцензійних умов.

Крім того, скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» не скористався своїм правом та не направив до МОН України клопотання про продовження строку усунення порушень ліцензійних умов, якщо позивач мав потребу у наданні додаткового строку на усунення порушень.

Скаржник також вважає неправильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності у позивача сертифікату акредитації освітньої програми, що призвело до помилкового застосування судами до спірних правовідносин абзацу третього частини десятої статті 24 Закону України «Про вищу освіту», відповідно до якого анулювання ліцензії на провадження освітньої діяльності не може бути прийнято стосовно закладу вищої освіти, який має чинний сертифікат про акредитацію освітньої програми за відповідною спеціальністю. Скаржник зазначає, що у позивача є сертифікат про акредитацію за відповідними спеціальностями за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст», у той час, як Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що останній прийом на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» проводиться у 2016 році, відтак, наявний у позивача сертифікат не є сертифікатом про акредитацію освітньої програми.

Від ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» надійшов відзив на касаційну скаргу МОН України, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, оскільки суди правильно встановили наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу МОН України від 18 липня 2018 року № 1372-л, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Міністерства освіти і науки у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про вищу освіту», Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630 (далі - Положення № 630).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.

Спеціальним Законом, який визначає основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, є Закон України «Про вищу освіту», пунктом 4 частини першої статті 24 якого передбачено, що ліцензії видаються окремо за кожною спеціальністю і можуть бути анульовані з підстав, передбачених цим Законом з урахуванням вимог Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що у разі застосування уповноваженим органом ліцензування Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» під час видачі або анулювання ліцензій закладам вищої освіти слід переважно застосовуються норми Закону України «Про вищу освіту». З огляду на це, Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» є загальним нормативно-правовим актом, за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону України «Про вищу освіту» є спеціальною нормою у галузі вищої освіти.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.

Згідно з положеннями частини десятої статті 24 Закону України «Про вищу освіту» ліцензія на провадження освітньої діяльності закладу вищої освіти може бути анульована лише у разі:

1) подання закладом вищої освіти заяви про припинення освітньої діяльності;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих для ліцензування;

3) невиконання закладом вищої освіти протягом одного року розпорядження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти шляхом здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, про усунення порушення стандарту освітньої діяльності.

Таким чином, спеціальна норма передбачає можливість анулювання ліцензії виключно у випадку, визначених частиною десятою статті 24 Закону України «Про вищу освіту», зокрема, у разі неусунення закладом вищої освіти порушень протягом одного року з дня видачі розпорядження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, наказом МОН від 03 квітня 2018 року № 348-л позивачу надано 90 календарних днів для:

- розроблення плану заходів щодо усунення порушень, виявлених позаплановою виїзною перевіркою;

- інформування відповідача про хід виконання розробленого плану (тобто звітувати) у строк до 02 липня 2018 року.

Тобто на момент прийняття оскаржуваного наказу МОН України від 18 липня 2018 року № 1372-л минуло лише 90 днів з дня винесення розпорядження (наказу) про усунення виявлених під час позапланової перевірки порушень ліцензійних умов.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що прийняття рішення МОН України про анулювання ліцензії, оформлене наказом від 18 липня 2018 року № 1372-л, прийнято з підстав, не визначених частиною десятою статті 24 Закону України «Про вищу освіту», оскільки з дня прийняття наказу про усунення виявлених під час перевірки недоліків пройшло менше 1 року.

Крім того, абзацом другим частини десятої статті 24 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що рішення про анулювання ліцензії на провадження освітньої діяльності приймає центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки. Під час розгляду питання про анулювання ліцензії на провадження освітньої діяльності заслуховується інформація представника відповідного закладу вищої освіти.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що вважаючи висновки комісії, викладені в акті перевірки від 13 липня 2018 року № 6/7-1-17 необґрунтованими, безпідставними, та такими, що суперечать нормам діючого законодавства, позивачем подано заперечення на цей акт.

При цьому, під час розгляду питання щодо анулювання ліцензії ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» позивача не повідомлено про час та місце розгляду такого питання та про можливість надання заперечень та коментарів безпосередньо на засідання уповноваженого органу.

Стосовно доводів скаржника про відсутність у позивача сертифікату про акредитацію освітньої програми, колегія суддів зазначає наступне.

Абзацом третім частини десятої статті 24 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що рішення про анулювання ліцензії на провадження освітньої діяльності не може бути прийнято стосовно закладу вищої освіти, який має чинний сертифікат про акредитацію освітньої програми за відповідною спеціальністю.

Підпунктами 1 та 2 пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, що провадиться закладами вищої освіти і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується у межах строку навчання за певною освітньо-професійною програмою з видачею державного документа про вищу освіту встановленого зразка - диплома спеціаліста. Останній прийом на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста проводиться у 2016 році. Вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра;

Підпунктом 20 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» також передбачено, що до затвердження в установленому цим Законом порядку положення про акредитацію освітніх програм таку акредитацію здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки в порядку, передбаченому для акредитації напрямів і спеціальностей.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем отримано ліцензії на провадження освітньої діяльності та сертифікати про акредитацію освітньої програми за спеціальністю 221 «Стоматологія» серія АП № 11006028, а також за спеціальністю 222 «Медицина» серія АП № 11006029 за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Спеціаліст», термін дії яких встановлено до 01 липня 2026 року. У той же час 05 березня 2018 року, з метою приведення своєї діяльності у сфері вищої освіти у відповідність Закону України «Про вищу освіту», ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» подано до Міністерства освіти і науки України заяву (вих. № 342) про отримання ліцензії (розширення провадження освітньої діяльності) з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров'я» за спеціальністю 222 «Медицина», а також заяву (вих. № 343) про отримання ліцензії (розширення провадження освітньої діяльності) з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров'я» за спеціальністю 221 «Стоматологія».

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність та необхідність скасування наказу Міністерства освіти і науки України № 1372-л від 18 липня 2018 року «Про анулювання ліцензії на провадження освітньої діяльності Приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини» як такого, що прийнятий з порушенням встановленої Законом України «Про вищу освіту» процедури, без наявності, передбачених частиною десятою статті 24 вказаного Закону, підстав та всупереч імперативній забороні щодо анулювання ліцензії за наявності чинного сертифікату про акредитацію освітньої програми.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland),заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає у силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.М. Гімон

Н.В. Коваленко

Джерело: ЄДРСР 81215457
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку