Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 235/1640/17

провадження № 61-28492св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючогоЛуспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4,

відповідач - фермерське господарство «Горбенко М.С.»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей Покровської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4,на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, у складі судді Хмельової С. М., від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області, у складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Никифоряка Л. П., Папоян В. В., від 20 березня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_3, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, звернулась до суду з позовом до фермерського господарства «Горбенко М.С.» (далі - ФГ«Горбенко М.С.») про розірвання договору оренди землі, посилаючись на те, що вона та її дочка є власниками земельної ділянки, розташованої на території Сергіївської сільської ради Покровського району Донецької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,0800 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, кожен по 1/2 частині, на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 30 вересня 2016 року з реєстровими №№ 389, 388. Зазначена земельна ділянка перейшла у спадщину після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. При житті ОСОБА_6 уклав з відповідачем договір оренди землі від 03 липня 2007 року терміном на 5 років, який зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 040716000161, а надалі 04 листопада 2011 року ОСОБА_6 уклав з відповідачем додаткову угоду, зареєстровану у Державному реєстрі земель за № 142270004000037, якою сторони визначили строк дії договору оренди 15 років. У відповідь на її вимогу щодо розірвання договору оренди відповідач відмовився в добровільному порядку розірвати договір.

З урахуванням наведеного, вважаючи, що перехід права власності на земельну ділянку є підставою для розірвання договору оренди землі, позивач просила розірвати вказаний договір оренди землі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, про розірвання договору оренди землі відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Такої підстави для розірвання договору, як перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи, договором оренди не передбачено, а ФГ «Горбенко М.С.» не виявляло бажання розірвати вказаний договір. Той факт, що позивач бажає укласти договір оренди землі з іншою фізичною особою-підприємцем, оскільки орендна плата за новим договором буде більшою, не є підставою для розірвання договору, оскільки не передбачена ані договором оренди землі, ані чинним законодавством.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 20 березня 2018 рокурішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди землі. Апеляційний суд встановив, що тлумачення пункту 40 договору оренди землі є неможливим, оскільки особи, які уклали цей договір померли, а за загальним правилом, передбаченим статтею 32 Закону України «Про оренду землі»,перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов договору або його розірвання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У травні 2018 року ОСОБА_3, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 20 березня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог,посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи. Заявник вважає, що пунктом 40 договору оренди землі передбачено таку підставу його розірвання, як перехід права власності на земельну ділянку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Земельна ділянка, площею 6,08 га, на території Сергіївської сільської ради Покровського району Донецької області належала ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 від 22 травня 2007 року (а.с.10).

03 липня 2007 року між ОСОБА_6 та ФГ «Горбенко М.С.» укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець ОСОБА_6 надав, а орендар ФГ «Горбенко М. С.» прийняло в строкове користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради, площею 6,08 га, кадастровий номер НОМЕР_2. Договір укладено строком на 5 років. Договір зареєстровано 03 липня 2007 року за № 040716000161 (а.с.8-9).

За актом приймання-передачі земельної ділянки від 05 липня 2007 року земельну ділянку ОСОБА_6 передано ФГ «Горбенко М. С.», в особі голови Горбенка Михайла Сергійовича (а.с.7).

Відповідно до додаткової угоди до вказаного договору оренди землі від 01 листопада 2011 року пункт 8 договору викладено в новій редакції, строк дії договору змінено на 15 років. Угода зареєстрована 04 листопада 2011 року за № 142270004000037 (а.с.6).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 вересня 2016 року, виданого державним нотаріусом Другої красноармійської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 за реєстровим №389, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3 отримали у спадщину після смерті ОСОБА_6 земельну ділянку, розташовану на території Сергіївської сільської радиПокровського (Красноармійського) району Донецької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,0800 га, кадастровий номер НОМЕР_2, по 1/2 частині кожна (а.с.4).

ОСОБА_3, яка діяла від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, 28 листопада 2016 року повідомила ФГ «Горбенко М.С.» про бажання розірвати договір оренди землі від 03 липня 2007 року (а.с.12), на що отримала відповідь на претензію від ФГ «Горбенко М.С.», в якій фактично висловлено незгоду щодо розірвання договору оренди землі (а.с.13-14).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої

статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України.

Частиною четвертою статті 373 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до цільового призначення.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другої статті 652 ЦК України передбачено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини з оренди земельних ділянок, є Закон України «Про оренду землі».

Згідно статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями статей 30, 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі: закінчення строку, на який його було укладено; договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до змісту статті 32 Закону України «Про оренду землі», яка регулює питання щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Пунктом 40 договору оренди землі від 03 липня 2007 року передбачено, що перехід права власності на орендовану ділянку для другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Вказаний пункт договору не визнаний в судовому порядку недійсним.

Спір виник у зв'язку із різним тлумаченням сторонами змісту вказаного пункту договору.

Пунктом 40 типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220, передбачено: «Перехід права власності на орендовану земельну ділянку (орендовані земельні ділянки) до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є (не є) (непотрібне закреслити) підставою для зміни умов або розірвання договору».

Сторони договору оренди землі від 03 липня 2007 року, визначаючи підстави для розірвання договору оренди, обираючи між застосованими у тексті типового договору дієсловами «є» та «не є», використали дієслово «є», тобто дійшли згоди, що перехід права власності на орендовану ділянку є підставою для розірвання договору.

Слово «другої», яке використано в тексті пункту 40 договору оренди землі, немає підстав вважати числівником. Це слово а синонімом слова «іншої».

Місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли неправильного висновку проте, що умовами договору оренди землі від 03 липня 2007 року не передбачено такої умови його розірвання як перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повно і всебічно встановлені судами на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість ухвалення нової постанови про задоволення позову.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 141, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, задовольнити.

РішенняКрасноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 20 березня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_3, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, до фермерського господарства «Горбенко М. С.», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - службау справах дітей Покровської районної державної адміністрації, про розірвання договору оренди землі задовольнити.

Розірвати договір оренди землі, укладений 03 липня 2007 року між ОСОБА_6, правонаступниками якого є ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та фермерським господарством «Горбенко М. С.», зареєстрований за № 040716000161,щодо земельної ділянки, розташованої на території Сергіївської сільської ради Покровського району Донецької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,0800 га, кадастровий номер: НОМЕР_2.

Стягнути з фермерського господарства «Горбенко М. С.»(ідентифікаційний код 21961790) на користь ОСОБА_3(реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 560 (дві тисячі п'ятсот шістдесят) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта