ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 903/394/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

за участю представників:

Акціонерного товариства «Укртрансгаз» - Оніщука В.М.,

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» - Волощука П.Ю.,

Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - Литвина П.В.,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018

у складі колегії суддів: Павлюк І.Ю. (головуючий), Демидюк О.О., Юрчук М.І.

та на рішення Господарського суду Волинської області від 09.10.2018

у складі судді Дем'як В.М.

у справі за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

про стягнення 69 914 553, 89 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами

1. 17.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (оператором газотранспортної системи за договором; далі - ПАТ «Укртрансгаз», позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» (замовником за договором; далі - ПАТ «Волиньгаз», відповідач) укладено договір № 1512000700 транспортування природного газу (далі - договір), згідно умов якого, оператор газотранспортної системи надає замовнику послуги транспортування природного газу, а замовник сплачує оператору газотранспортної системи встановлену в цьому договорі вартість таких послуг. Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. До послуг, які можуть бути надані замовнику за цим договором належать: послуги замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (надалі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (надалі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та відбираються з неї.

2. Сторони погодили, що приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності позивачу здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.5 договору). Порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи, визначення та перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу ГТС та з урахуванням цього договору (п. 5.1 договору).

3. Оператор газотранспортної системи відповідно до п.п. 2.7, 3.1 договору має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, зокрема, своєчасно надавати послуги належної якості відповідно до умов, встановлених Кодексом; забезпечувати належну організацію та функціонування своєї диспетчерської служби; виконувати інші обов'язки, визначені Кодексом та чинним законодавством України.

4. Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі. Замовник має право, зокрема, замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям (п.п. 2.6, 4.1 договору).

5. Згідно п. 9.2 договору вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою В балансування = БЦГ x К x Qбг (де БЦГ - базова ціна газу, Qбг - обсяг негативного місячного небалансу замовника, К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1, 2). При розмірі небалансу до 5 % від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.

6. Пунктом 9.4 договору в редакції додаткової угоди від 29.11.2017 № 1, умови якої відповідно до п. 7 цієї угоди застосовуються до відносин між сторонами по договору, починаючи з 29.12.2016, передбачено, що оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг вказаних у абзаці другому даного пункту, зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів.

7. Також абзацом другим вказаного пункту встановлено, що оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.

8. Відповідно до п. 11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу ГТС та розділу ІХ цього договору.

9. Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж, за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 17.1 договору).

10. На думку позивача, відповідач в порушення умов укладеного договору свої зобов'язання по сплаті за виконані послуги виконав лише частково, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за послуги балансування обсягів природного газу.

11. Судами встановлено, що розрахунок вартості послуг балансування у період з січня 2017 року по квітень 2017 року включно проведений позивачем на підставі пункту 9.2 договору, виходячи з коефіцієнта компенсації рівного одиниці, тобто по закінченню зазначених вище газових місяців позивач встановив, що негативний місячний небаланс відповідача у вказаних вище періодах не перевищив 5% від обсягу відібраного відповідачем природного газу з газотранспортної системи. Однак, в червні 2017 року позивач перерахував вартість послуг балансування за лютий, квітень, травень, червень 2016 року та за квітень 2017 року, в липні 2017 року - за липень, серпень, вересень, листопад 2016 року та березень 2017 року, в серпні 2017 року - за грудень 2016 року, лютий, січень 2017 року, тобто за попередній рік та за попередні газові місяці поточного року, застосувавши коефіцієнт 1,2.

Подання позову

12. Беручи до уваги наведені обставини, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до ПАТ «Волиньгаз» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ПАТ «НАК «Нафтогаз України») про стягнення 69 914 553, 89 грн, з яких: 37 848 923, 24 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 20 987 597, 12 грн пені, 2 240 852, 54 грн - 3 % річних, 8 837 180, 99 грн інфляційних витрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000700 та на порушення пункту 7 глави 1 Розділу ХІІ Кодексу ГТС у редакції, що діє після 28.04.2017 (арк. 6 абз. 4 позовної заяви).

13. Пунктом 7 глави 1 Розділу ХІІ Кодексу ГТС у редакції, що діє після 28.04.2017 встановлено, що алокація фактичних обсягів можлива виключно на замовника послуг транспортування, для якого була підтверджена відповідна номінація / місячна номінація / реномінація, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Отже, оскільки по спірних обсягах газу не існувало підтвердженої номінації, у силу зазначеної вище норми права позивачем було застосовано до відповідача коефіцієнт 1,2 для визначення вартості послуг балансування спірних обсягів газу.

14. Водночас, у позові (арк. 11-12) позивач стверджує, що об'єктивною стороною правопорушення відповідача є той факт, що відповідачем в алокаціях (звітах) безпідставно вказано НАК «Нафтогаз України» постачальником природного газу для деяких споживачів, що у дійсності ніколи не закупали у НАК «Нафтогаз України» відповідні обсяги газу. За таких обставин, внаслідок відбору газу відповідними споживачами у відповідача й утворився негативний небаланс, який, з огляду на його відхилення більше, ніж на 5 % вимагав застосування коефіцієнту 1,2 (пункт 9.2. Договору). У своїх поясненнях НАК «Нафтогаз України» (т. 3, а.с. 171), зазначав, що відповідач у звітах про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальникам за спірні періоди безпідставно вказав НАК «Нафтогаз України» постачальником по споживачах, які в дійсності не отримували природний газ у спірні періоди з ресурсу НАК «Нафтогаз України».

15. При цьому у своїй відповіді на відзив (т. 3, а.с. 23) позивач стверджував, що коефіцієнт 1 до спірних обсягів газу ним було застосовано помилково, про що позивачеві стало відомо після прийняття Вищим господарським судом України постанови від 26.06.2017 у справі № 902/232/16 за позовом ПАТ «Укртрансгаз» до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» про стягнення боргу та постанови від 31.07.2017 у справі № 916/1807/16 за позовом ПАТ «Укртрансгаз» до ПАТ «Одесагаз» про стягнення боргу.

16. 26.06.2017 постановою Вищого господарського суду України у справі № 902/232/16 за позовом ПАТ «Укртрансгаз» до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» касаційну скаргу ПАТ «Укртрансгаз» задоволено, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 скасовано, а рішення Господарського суду Вінницької області від 09.11.2016 про стягнення на користь позивача 685 609, 21 грн залишено в силі.

17. 31.07.2017 постановою Вищого господарського суду України у справі № 916/1807/16 за позовом ПАТ «Укртрансгаз» до ПАТ «Одесагаз» судові рішення було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд, і в кінцевому рахунку постановою Верховного Суду від 04.09.2018 касаційну скаргу ПАТ «Укртрансгаз» залишено без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову ПАТ «Укртрансгаз» залишено без змін.

Розгляд справи судами

18. Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.10.2018, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018, у задоволенні позову відмовлено.

19. Судові рішення мотивовані тим, що коефіцієнт компенсації необхідно розраховувати, виходячи з співвідношення небалансу до загального обсягу газу, відібраного з газотранспортної системи, а не лише того, що був відібраний відповідачем для власного споживання для покриття виробничо-технічних витрат. Позивачем безпідставно в червні-серпні 2017 року проведено перерахунок вартості місячних небалансів відповідача за лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2016 року та січень-квітень 2017 року на загальну суму 38 131 810, 03 грн, тобто на 20 % за рахунок коефіцієнту компенсації. Тому дії позивача при складанні односторонніх актів про надання послуг балансування (коригуючих актів), розрахунків та рахунків в яких визначено вартість послуг балансування, свідчать про порушення ним порядку надання послуг балансування, всіх допустимих термінів та строків, передбачених умовами договору та нормами Кодексу ГТС, правил балансування, визначених Законом України «Про ринок природного газу», відсутність обґрунтування реальних витрат, що в свою чергу унеможливило своєчасного самостійного врегулювання небалансу відповідачем.

20. Водночас суди першої та апеляційної інстанцій послалися як на підставу для відмови у позові на лист НКРЕКП від 27.06.2017 № 7044/16.3.2/7-17 з роз'ясненням норм Кодексу ГТС, згідно з яким діючим чинними нормативними-правовими актами не передбачено здійснення операторами газотранспортної системи коригування небалансу замовників послуг транспортування попередніх періодів, по яким оператор ГТС вже здійснив балансування. Надання оператором ГТС замовникам послуг транспортування коригуючих актів суперечить положенням розділу ХІV Кодексу ГТС.

21. Додатково суди першої та апеляційної інстанцій послалися на судові рішення у справах № 903/629/16 та № 903/61/17 між тими ж сторонами, згідно з якими було вирішено питання стягнення боргів за спірні періоди, що виключає, на думку судів першої та апеляційної інстанцій, повторне стягнення тих самих боргів.

22. Стосовно стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, то суди відмовили у цій частині позову, оскільки оплата за послуги з балансування у спірному періоді проведена відповідачем виключно за рахунок коштів, що виділялись у вигляді субвенцій на оплату пільг та житлових субсидій населенню щодо послуг з транспортування природного газу згідно Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (діючого до 01.01.2018) та згідно Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за № 256 (зі змінами, введеними в дію з 01.01.2018).

23. Аналізуючи зміст Порядків № 20 та № 256, суди дійшли висновку, що, проводячи розрахунок за надані послуги у визначений у Порядку спосіб, сторонами було змінено порядок і строки виконання відповідачем грошових зобов'язань, зазначені у договорі на транспортування природного газу від 17.12.2015 № 512000700. Водночас, така зміна порядку передбачалась сторонами в договорі (п. 9.4), зокрема, виходячи зі змісту абзацу 2 п. 9.4 договору від 17.12.2015 № 1512000700 (у редакції додаткової угоди № 1), який відповідає типовій формі, затвердженій постановою НКРЕКП від 30.09.2015, сторони додатково погоджували, що при оплаті оператором газорозподільної системи послуг з балансування за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету, - строки та процедура розрахунків між сторонами урегульовуються відповідним нормативно-правовим актом, зокрема Порядком № 20, а після втрати ним чинності таким відповідним нормативно-правовим актом є Порядок № 256 (з урахуванням внесених до нього змін). Таким чином, для застосування штрафних санкцій, зокрема пені, передбаченої п. 13.5 договору від 17.12.2015 № 1512000700, та наслідків порушення грошових зобов'язань, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених Порядками № 20 та № 256. Однак, доказів, які б свідчили та підтверджували, що перерахування коштів було здійснено з порушенням строків, встановлених Порядками № 20 та № 256, до суду позивачем не надано. Крім того, відсутність порушення зобов'язання з оплати наданих послуг балансування природного газу з боку відповідача також виключає можливість стягнення з нього інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки частина друга статті 625 ЦК України встановлює обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних виключно у разі порушення боржником грошового зобов'язання перед кредитором. Відсутність порушення грошового зобов'язання унеможливлює застосування до нього положень частини другої статті 625 ЦК України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

24. 28.12.2018 АТ «Укртрансгаз» подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та рішення Господарського суду Волинської області від 09.10.2018 у справі № 903/394/18; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Укртрансгаз» у повному обсязі.

25. Посилання зроблені на неправильне застосування положень Кодексу ГТС стосовно необґрунтованості оскаржуваних рішень в частині висновків судів про відсутність у позивача права корегування попередньо наданих послуг. Скаржник зазначає, що судом досліджено неналежний та недопустимий доказ - лист голови НКРЕКП від 27.06.2017 № 7044/16.3.2/7-17. Також наводиться у скарзі про правомірність застосування позивачем коефіцієнту компенсації 1,2 при визначенні вартості послуг балансування обсягів природного газу. У скарзі стверджується про порушення положень частини четвертої статті 75 ГПК України з огляду на різні предмет і підстави позовних вимог у цій справі та у справах № 903/629/16 та № 903/61/17, обставини в яких взяті до уваги при розгляді цієї справи. Крім того, у скарзі викладено доводи про неправильне застосування норм матеріального права у зв'язку з вірним нарахуванням позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат на суми боргу за грошовим зобов'язаннями відповідача. Одночасно скаржником зауважено про недослідження судами обставин щодо наявності у відповідача негативних місячних небалансів за спірні періоди.

26. У судових засіданнях у Верховному Суді представник скаржника підтримав касаційну скаргу, зазначивши, що спірні обсяги небалансу складають 100% небалансу замовника (відповідача), оскільки зазначені обсяги відповідачем до газотранспортної системи в точці (точках) входу не подавалися. При цьому представник скаржника у засіданнях та письмовому клопотанні, що надійшло до суду касаційної інстанції 11.03.2019, зазначив, що фактично Верховний Суд змінив судову практику, що її було викладено у постанові Вищого господарського суду України від 26.06.2017 у справі № 902/232/16, про яку згадувалося вище, та постановах Вищого господарського суду України від 16.11.2016 у справі № 904/4505/16, від 20.12.2016 у справі № 922/1688/16, від 24.12.2017 у справі № 922/1689/16 щодо можливості коригувань односторонніх актів. Верховний Суд же прийшов до зворотних висновків про необхідність відмови позивачеві у позові, зокрема, у постановах від 04.12.2018 у справі № 927/276/18, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, залишивши без змін судові рішення про відмову позивачеві у позові відповідно до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз», ПАТ по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» з мотиву неможливості коригування односторонніх актів.

Б. Доводи відзиву на касаційну скаргу

27. 26.02.2019 від ПАТ «Волиньгаз» надійшов відзив на касаційну скаргу АТ «Укртрансгаз», в якому з посиланням на правильність застосування норм права наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

28. 12.03.2019 відповідачем до Верховного Суду були подані додаткові пояснення, у яких з посиланням на практику Верховного Суду, що зазначена вище, відповідач просив відмовити позивачеві у позові. При цьому відповідач наполягав на тому, що редакція Кодексу ГТС, що існувала на момент виникнення спірних відносин, передбачала, що замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів. При цьому при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів).

29. У судовому засіданні у Верховному Суді відповідач послався на підставу відсутності номінації щодо спірного обсягу газу на норму пункту 2 глави 1 Розділу XIV Кодексу ГТС, яким встановлено, що при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів).

В. Доводи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача

30. У поясненнях, поданих 20.03.2019, НАК «Нафтогаз України» наполягає на тому, що Кодекс ГТС не містить у собі заборони на здійснення будь-яких коригувань у разі зміни фактичних даних, зазначених у первинних документах та взагалі не визначає порядок дій у такій ситуації, пославшись на судову практику Вищого господарського суду України, що зазначена вище. При цьому НАК «Нафтогаз України» виходить з того, що відповідач є одночасно замовником обсягів природного газу, які він відбирає для власного споживання, зокрема для ВТВ, нормативних витрато тощо.

31. У судових засіданнях представник НАК «Нафтогаз України» підтримав позицію позивача, зазначивши, що коефіцієнт компенсації 1 виключає можливість позивача отримати прибуток від операцій по транспортуванню спірних обсягів газу, на підставі чого просив суд скасувати прийняті судові рішення та задовольнити поданий позов.

Г. Розгляд клопотання про передачу справи на вирішення Великої Палати Верховного Суду

32. 11.03.2019 від скаржника до Верховного Суду надійшло клопотання про передачу справи на вирішення Великої Палати Верховного Суду з підстав наявності виключної правової проблеми: (1) можливості коригування попередньо наданих послуг відповідно до норм Податкового кодексу України та неможливості коригування односторонніх актів надання послуг згідно з практикою Верховного Суду, про яку йшлося вище; (2) наслідків відсутності номінації для спірного обсягу газу та можливості застосування до такого обсягу коефіцієнту 1,2.

12.03.2019 у судовому засіданні колегією суддів відмовлено у задоволенні цього клопотання з підстав відсутності виключної правової проблеми. На думку Верховного Суду, метою вирішення виключної правової проблеми є забезпечення розвитку права у широкому сенсі або формування єдиної правозастосовної практики. Водночас, у межах цієї справи Верховний Суд вважає, що допоки відсутні ознаки різної правозастосовчої практики, а спірні питання стосуються двосторонніх договірних стосунків сторін спору та не належать до кола питань, що сприятимуть меті забезпечення розвитку права.

Д. Характер релевантних змін до Кодексу ГТС, що набрали чинності з 28.04.2017

33. Змінами до Кодексу ГТС, що набрали чинності з 28.04.2017, доповнено Кодекс ГТС пунктом 7 глави 1 Розділу ХІІ Кодексу ГТС, яким було встановлено, що алокація фактичних обсягів можлива виключно на замовника послуг транспортування, для якого була підтверджена відповідна номінація / місячна номінація / реномінація, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

34. Також було змінено пункти 1, 2 Розділу ІІІ «Місячний небаланс» Глави XIV Кодексу ГТС, зокрема, пунктом 1 було встановлено, що оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць, було виключено частину «(у тому числі щодо власних споживачів)». Водночас пунктом 2 зазначеного Розділу було встановлено, що місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи (позивачем) на підставі даних алокації, яку він сам же й здійснює, а не на підставі алокації, яку здійснює оператор суміжної газотранспортної/газорозподільної мережі, як це було встановлено раніше.

35. Разом з тим пунктом 1 Глави 2 Розділу ХІІ Кодексу ГТС у редакції, що діяла до 28.04.2017, було встановлено, що у точках виходу, в яких природний газ з газотранспортної системи направляється до суміжної газотранспортної системи, газосховища або до прямого споживача, алокація обсягів природного газу здійснюється відповідним оператором суміжної газотранспортної системи, у даному випадку - відповідачем. Внаслідок змін, що набрали чинності з 28.04.2017, аналогічна за предметом регулювання норма містилася у пункті 1 Глави 1 Розділу ХІІ Кодексу ГТС, яким було передбачено, що алокація фактичних обсягів природного газу по кожному замовнику послуг транспортування, поданих (отриманих) ним у точці входу та відібраних (переданих) ним у точці виходу за певний розрахунковий період, здійснюється оператором газотранспортної системи, тобто позивачем, та доводиться ним до замовника послуг транспортування відповідно до вимог розділу XIV цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

36. На вирішення суду винесено основне питання кваліфікації газу, визначеного відповідачем у власних звітах, що надані ним позивачеві, як газ, отриманий для власних потреб (ВТВ, нормативні втрати тощо), та можливості застосування до нього коефіцієнту 1,2 замість коефіцієнту 1 як до 100 % небалансу, отриманого відповідачем у відповідному місяці та зазначеного позивачем у надісланих на адресу відповідача односторонніх актах про надання послуг балансування (коригуючі акти) у розрізі наявних між сторонами договірних відносин.

37. При цьому скаржник просить надати правову оцінку факту відсутності номінації для спірного обсягу газу та можливості застосування до такого обсягу коефіцієнту 1,2.

38. Окрім того, позивач (скаржник) просить Верховний Суд надати тлумачення принципу належності доказу у розрізі листа голови НКРЕКП від 27.06.2017 № 7044/16.3.2/7-17, яким надано роз'яснення діючого законодавства.

39. Надаючи оцінку доводам сторін спору та третьої особи, суд виходить з наступного.

40. Особливістю правового регулювання спірних договірних відносин є те, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2497 «Про затвердження Типового договору транспортування природного газу» затверджено відповідну форму Типового договору транспортування природного газу. Саме на підставі Типового договору транспортування природного газу сторони спору врегулювали свої відносини.

41. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили зміст спірного пункту 9.2. договору: «вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою В балансування = БЦГ x К x Qбг (де БЦГ - базова ціна газу, Qбг - обсяг негативного місячного небалансу замовника, К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2). При розмірі небалансу до 5 % від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1». Зазначений зміст пункту 9.2. договору співпадає за своїм змістом з пунктом 9.2. Типового договору транспортування природного газу.

42. Пунктом 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС встановлено, що небаланс - це різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації; несанкціонований відбір природного газу - це відбір природного газу за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період.

43. Відповідач, здійснюючи щомісячно транспортування газу власною мережею споживачам, окрім номінованого обсягу газу, який має бути поставлений споживачам, відбирає з магістральної мережі АТ «Укртрансгаз» неномінований газ для власних потреб (ВТВ, нормативні втрати тощо). Сторонами спору не заперечується, що відносно цих обсягів газу номінація відповідачем не здійснювалася, тобто відбувався несанкціонований відбір газу у розумінні пункту 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС.

44. Водночас цей обсяг газу оплачений відповідачем із застосуванням коефіцієнту 1 на підставі виставлених позивачем документів (рахунків-фактурах за спірні періоди), що сторонами також не заперечується, з огляду на що між сторонами виник спір лише щодо нарахування різниці між коефіцієнтами 1 та 1,2 (20%).

45. Саме у зв'язку з тим, що відносно такого спірного обсягу газу номінація не здійснювалася, у позивача, на його думку, виникли додаткові технологічні дії (транспортування неномінованого газу) та витрати. Тому у силу пункту 9.2. договору це повинно тягнути за собою застосування коефіцієнту 1,2 до спірних обсягів газу.

46. При цьому нормативною підставою для такої вимоги позивач вважає положення пункту 7 глави 1 Розділу XII Кодексу ГТС у редакції, що почала діяти після 28.04.2017, щодо того, що алокація фактичних обсягів можлива виключно на замовника послуг транспортування, для якого була підтверджена відповідна номінація / місячна номінація / реномінація, крім випадків, передбачених цим Кодексом (аркуш 6 позовної заяви).

47. Водночас слід зауважити, що пунктом 15 Розділу 1 Глави ІХ Кодексу ГТС у редакції до 28.04.2017 встановлено, що у номінації, місячній номінації або реномінації замовника послуг транспортування загальний обсяг природного газу, який подається до газотранспортної системи в точці (точках) входу, повинен відповідати загальному обсягу природного газу, який відбирається з газотранспортної системи в точці (точках) виходу. Таким чином встановлено, що відповідний споживач повинен відібрати з газотранспортної системи лише той обсяг газу, який зазначено у номінації, місячній номінації або реномінації. Цей принцип був незмінним як до 28.04.2017, так і після цієї дати.

48. Пунктом 1 Розділу 2 «Алокація обсягів природного газу для точок виходу» Глави ХІІ «Алокація обсягів природного газу» у редакції, що діяла до 28.04.2017, було встановлено, що у точках виходу, в яких природний газ з газотранспортної системи направляється до суміжної газотранспортної системи, газосховища або до прямого споживача, алокація обсягів природного газу здійснюється відповідним оператором суміжної газотранспортної системи. Пунктом 2 того ж Розділу встановлено, що у разі якщо природний газ відбирається на підставі підтвердженої номінації у цій точці виходу лише одним замовником послуг транспортування, загальний обсяг природного газу, який визначено на підставі результатів вимірювань, повинен бути призначений такому замовнику послуг транспортування. При цьому пунктом 7 того ж розділу було встановлено, що алокація обсягів природного газу, здійснена відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 6 цієї глави, є підставою для виставлення рахунків замовникам послуг транспортування, у тому числі замовникам послуг транспортування, що використовують потужності на основі підтвердженої номінації як частину послуг для одного газового дня.

49. Таким чином позивачем, на виконання зазначених вище норм, на основі поданих відповідачем звітів про алокацію у рахунках-фактурах за спірні періоди було зазначено вартість послуг з урахуванням тих даних, що їх надав позивачеві відповідач як замовник послуг транспортування, включаючи спірні обсяги газу. При цьому самим позивачем спірні обсяги газу були кваліфіковані як такі, що відібрані санкціоновано, що зумовило застосування позивачем коефіцієнту 1.

50. У цьому сенсі Верховний Суд виходить з принципу pacta sunt servanda, у силу якого обов'язку відповідача надати позивачеві звіти по алокації кореспондується право позивача кваліфікувати відповідні обсяги як відібрані санкціоновано/несанкціоновано, застосувавши відповідний коефіцієнт.

51. На думку Верховного Суду, ризики невірної кваліфікації спірних обсягів газу несе позивач. Це витікає з доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яку вже застосовував касаційний господарський суд (постанова від 17.11.2018 у справі № 911/205/18). При цьому суперечливість поведінки позивача у даному випадку ґрунтується на недоведеності ним зв'язку змін до Кодексу ГТС, які набрали чинності з 28.04.2017, з правом перекваліфікувати спірні обсяги газу, про які позивачеві було відомо до 28.04.2017, з відібраних санкціоновано на відібрані несанкціоновано.

52. Верховний Суд відхиляє посилання позивача на те, що про помилковість застосування коефіцієнту 1 позивачеві стало відомо після прийняття Вищим господарським судом України постанови від 26.06.2017 у справі № 902/232/16 за позовом ПАТ «Укртрансгаз» до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» про стягнення боргу та постанови від 31.07.2017 у справі № 916/1807/16 за позовом ПАТ «Укртрансгаз» до ПАТ «Одесагаз» про стягнення боргу. Верховний Суд мотивує свій висновок тим, що питання обґрунтованості застосування коефіцієнту 1 або 1,2 цілком залежить від аналізу позивачем наданих йому відповідачем звітів про алокацію, на підставі яких позивачем було виставлено відповідачеві первісні рахунки-фактури вартості послуг балансування, а не судових рішень у справах за позовами позивача до інших його контрагентів. Цей аргумент позивача суд також розцінює як підтвердження суперечливої поведінки позивача, спрямованої на штучне створення підстав для подання позову.

53. При цьому Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо принципової неможливості коригування відповідних актів, розрахунків вартості балансування, рахунків-фактур. У цьому сенсі Верховний Суд виходить з суті договірних відносин між сторонами спору, у силу яких відповідні рахунки-фактури складаються позивачем на підставі даних, що їх надано йому відповідачем, та з принципів справедливості, добросовісності та розумності, закріплених статтею 3 ЦК України. Подальше коригування виконавчих документів у силу зазначеної норми можливе, якщо відповідачем у звітні дані було внесено помилкові відомості, про що стало відомо сторонам спору після надіслання відповідачем на адресу позивача відповідних рахунків-фактур. Водночас суди першої та апеляційної інстанцій таких фактів не встановили, і щодо повноти розгляду справи у цій частині скарги у позивача відсутні.

54. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування до спірних обсягів газу коефіцієнту 1 та безпідставність позову щодо стягнення боргу.

55. Одночасно Верховний Суд вважає безпідставними посилання судів першої та апеляційної інстанцій щодо оплати спірних обсягів газу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій»; спільного наказу Міненерго та Мінфіну України від 03.08.2015 № 493/688 «Про затвердження Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію» із змінами, що затверджені наказом Міненерго та Мінфіну України від 25.11.2016 № 754/1032 та зареєстровані в Мінюсті 30.11.2016 за № 1551/29681; постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету; наказу Міністерства фінансів України від 04.01.2018 року № 1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.01.2018 року за № 64/31516, оскільки спірний обсяг газу не входив до предмету регулювання зазначених нормативно-правових актів.

56. Так постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 регулювався механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз», а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

57. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 було визначено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з державного бюджету.

58. Водночас частиною 6 пункту 3 Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики від 30.05.2003 № 264, встановлено, що до виробничо-технологічних витрат газу належать витрати газу під час врізування або підключення новозбудованих, або після капітального ремонту, або реконструйованих газопроводів, об'єктів системи газопостачання житлових та громадських будівель, промислових підприємств тощо, а також у разі виконання пусконалагоджувальних робіт на них та витрати газу на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання.

59. Таким чином, за сутнісним критерієм витрати ВТВ не підпадають під предмет регулювання постанов Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 і від 11 січня 2005 року № 20.

60. Щодо належності та допустимості листа голови НКРЕКП від 27.06.2017 № 7044/16.3.2/7-17 як доказу у справі слід зазначити наступне. У силу статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому згідно з частиною другою статті 87 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Коло доказів у кожній справі визначається, виходячи з предмету доказування. У даному випадку до предмету доказування входило питання кваліфікації спірного обсягу газу як отриманого без номінації та наслідків цих дій та можливості коригування рахунків-фактур.

61. Позивач посилався на те, що зазначений лист не є належним та допустимим доказом з огляду на відсутність рішення колегіального органу щодо висвітлених у цьому листі питань. Водночас принцип процесуальної економії вимагає від суду необхідність постановити судове рішення у тому випадку, якщо існують достатні докази для винесення законного та обґрунтованого рішення у силу статті 236 ГПК України. Водночас згідно з усталеною практикою ЄСПЛ надання відповіді на кожний аргумент скаржника має розглядатися крізь призму істотності впливу того чи іншого питання на коло питань, що їх належить розв'язати у межах конкретної справи (Рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»). За таких обставин, у даному випадку суди дотрималися вимог статті 236 ГПК України щодо вимог до судового рішення у частині вирішення спору по суті, оскільки наявність/відсутність спірного листа не впливала на кваліфікацію спірних відносин вирішальним чином.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. З урахуванням наведеного, оскільки оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» і про залишення без змін постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та рішення Господарського суду Волинської області від 09.10.2018 у справі № 903/394/18 з мотивів, викладених вище.

В. Висновки про правильне застосування норм права

63. Спочатку самим позивачем спірні обсяги газу (ВТВ, нормативні втрати відповідача тощо) були кваліфіковані як такі, що відібрані санкціоновано, що зумовило застосування позивачем коефіцієнту 1, а також відповідний розмір оплати цього обсягу газу (відповідачем здійснена оплата).

У подальшому, звертаючись з позовом у цій справі, позивач без встановлення помилковості внесення відповідачем даних у звітні відомості по алокаціям, просив застосувати коефіцієнт 1,2, обґрунтовуючи вимоги несанкціонованим відбором газу відповідачем.

У цьому сенсі Верховний Суд виходить з принципу pacta sunt servanda, у силу якого обов'язку відповідача надати позивачеві звіти по алокації кореспондується право позивача кваліфікувати відповідні обсяги як відібрані санкціоновано/несанкціоновано, застосувавши відповідний коефіцієнт.

Позиція Верховного Суду полягає в тому, що ризики невірної кваліфікації спірних обсягів газу несе позивач. Це витікає з доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яку вже застосовував касаційний господарський суд (постанова від 17.11.2018 у справі № 911/205/18). При цьому суперечливість поведінки позивача у даному випадку ґрунтується на недоведеності ним зв'язку змін до Кодексу ГТС, які набрали чинності з 28.04.2017, з правом перекваліфікувати спірні обсяги газу, про які позивачеві було відомо до 28.04.2017, з відібраних санкціоновано на відібрані несанкціоновано.

Г. Судові витрати

64. Понесені Акціонерним товариством «Укртрансгаз» у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та рішення Господарського суду Волинської області від 09.10.2018 у справі № 903/394/18 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Я. Погребняк