П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/6332/18Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.
Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
при секретарі: П`ятіної В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третя особа Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправною відмови від 24.09.2018р., зобов`язання зареєструвати місце проживання, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2018р. ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Департаменту надання адміністративних послуг ОМР, третя особа Орган опіки та піклування Київської РА ОМР в якому просила:
- визнати протиправною відмову Департаменту надання адміністративних послуг ОМР від 24.09.2018р. у реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг ОМР зареєструвати місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що 24.09.2018р. ОСОБА_1 звернулася із заявою до Департаменту надання адміністративних послуг ОМР про реєстрацію проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 . До вищезазначеної заяви позивачкою додано документи, що підтверджують право на проживання у житлі малолітньої дитини. Однак, того ж дня, за результатом розгляду звернення Департаментом надання адміністративних послуг прийнято рішення про відмову у реєстрації малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п.11 Постанови КМУ за №207 від 2.03.2016р., оскільки відсутня згода батька дитини на реєстрацію.
Позивачка вважає відмову відповідача від 24.09.2018р. у реєстрації місця проживання дитини протиправною, оскільки вона порушує справедливий баланс між обмеженнями, встановленими підзаконними нормативними актами, і необхідністю дотримання прав, свобод та інтересів малолітньої, порушує права, свободи та інтереси дитини, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист.
Посилаючись на вказані обставини просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019р. адміністративний позов задоволено частково.
Зобов`язано Департамент надання адміністративних послуг ОМР зареєструвати місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Департамент надання адміністративних послуг ОМР відмовляючи у реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання та реєстрації мати ОСОБА_1 діяло не в межах та не на підставі діючих норм законодавства України, чим порушило права дитини.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, не спростовано матеріалами справи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у шлюбі, що зареєстрований 10.02.2017р. у відповідності до актового запису за №207, виданого Київським районним у м.Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Одеській області.
В подальшому, ГУ ДМС України в м.Києві прийнято рішення за №1/1356-17 від 14.11.2017р. яким була скасована посвідка на тимчасове проживання в Україні громадянину Грузії ОСОБА_4 , і який в подальшому був депортований з України строком на 3роки.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 народилась дочка ОСОБА_2 відповідно до актового запису за №1655, складеного Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Одеській області серії НОМЕР_1 від 11.04.2018р., батьком якої у свідоцтві про народження зазначений громадянин Грузії ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 проживає з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
У вересні 2018р. ОСОБА_1 звернулася із заявою до Департаменту надання адміністративних послуг ОМР про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 . До вищезазначеної заяви були додані документи, що підтверджують право на проживання у житлі малолітньої дитини.
Проте, 24.09.2018р. за результатом розгляду звернення Департаментом надання адміністративних послуг ОМР прийнято рішення про відмову у реєстрації малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п.11 Постанови КМУ за №207 від 2.03.2016р., оскільки відсутня згода батька дитини на реєстрацію.
Перевіряючи правомірність дій та рішень посадових осіб Департаментом надання адміністративних послуг ОМР, з урахування підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч.1 ст.2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території.
У відповідності до ч.1 ст.3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому КМУ порядку.
Згідно із ст.6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
Частиною 1 ст.160 Сімейного кодексу України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно з п.11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ за №207 від 2.03.2016р., орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14р.. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
За правилами п.18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ за №207 від 2.03.2016р., для реєстрації місця проживання особа або її представник подає: 1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8; 2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами; 3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу); 4) документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників); право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах); проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби); 5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); 6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання). У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами). Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників. У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14р., реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.
Згідно з ч.7 ст.7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
У відповідності до ст.3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991р. №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Положення ЗУ «Про охорону дитинства» визначають охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
За правилами ст.18 ЗУ «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
У відповідності до ст.2 протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.
Апеляційний суд зазначає, що відсутність в даному випадку реєстрації місця проживання малолітньої дитини за місцем фактичного проживання суперечить інтересам дитини та обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист.
Відповідно до ст.27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Таким чином, з урахуванням того, що малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю за її адресою реєстрації та те що дитини не зареєстрована ні з одним із своїх батьків, у зв`язку із тим, що батько дитини не має зареєстрованого місця проживання в Україні та депортований з України строком на 3 роки, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно зобов`язав Департамент надання адміністративних послуг ОМР зареєструвати місце проживання малолітньої дитини за місцем проживання матері.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 10 квітня 2019р.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв
