ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2019 року

Київ

справа №820/2357/17

адміністративне провадження №К/9901/30569/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 820/2357/17

за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "ФОРТ-ПОСТ"

про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "ФОРТ-ПОСТ"

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року (у складі судді Мельникова Р.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року (у складі колегії суддів: Калитки О.М., Бондара В.О, Калиновського В.А.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Позивач, Державна екологічна інспекція у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "ФОРТ-ПОСТ" (далі також - ТОВ "БК "ФОРТ-ПОСТ", відповідач), в якому просив суд:

- застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до ТОВ «БК «ФОРТ-ПОСТ» у вигляді повного зупинення роботи джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря розміщених за адресою: м. Харків, просп. Перемоги, 65-Г, а саме: інвертору зварювального Белмаш ММА-350 (220В); трансформатору зварювального Інверт ССВА-270 (380В); трансформатору зварювального ТДМ-350 (380В); трансформатору зварювального ТД-500 (380В); трансформатору зварювального напівавтомат ПГД-252и; трансформатору зварювального TAVR-400; різаку для різки металу 142П (3 од.); бетононасосу THP-85D (дизельний) та будівельного майданчика за адресою: м. Харків, просп. Перемоги, 65-Г до отримання ТОВ «БК «ФОРТ-ПОСТ» відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на зазначені джерела викидів, шляхом опломбування (опечатування) вказаного Державною екологічною інспекцією у Харківській області;

- контроль за виконанням рішення покласти на Державну екологічну інспекції у Харківській області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року, частково задоволено адміністративний позов.

Застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до ТОВ «БК «ФОРТ-ПОСТ» у вигляді повного зупинення роботи джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря розміщених за адресою: м. Харків, просп. Перемоги, 65-Г, а саме: інвертору зварювального Белмаш ММА-350 (220В); трансформатору зварювального Інверт ССВА-270 (380В); трансформатору зварювального ТДМ-350 (380В); трансформатору зварювального ТД-500 (380В); трансформатору зварювального напівавтомат ПГД-252и; трансформатору зварювального TAVR-400; різаку для різки металу 142П (3 од.); бетононасосу THP-85D (дизельний) до отримання ТОВ «БК «ФОРТ-ПОСТ» відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на зазначені джерела викидів, шляхом опломбування (опечатування) вказаного Державною екологічною інспекцією у Харківській області.

Контроль за виконанням рішення покладено на Державну екологічну інспекції у Харківській області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що на момент розгляду справи ТОВ «БК «ФОРТ-ПОСТ» не усунуто порушень, виявлених Держекоінспекцією, що створює загрозу життю та здоров'ю людей.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 11 грудня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 820/2357/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 07 лютого 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 820/2357/17 та призначив її до розгляду ухвалою від 08 квітня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 09 квітня 2019 року.

Одночасно з касаційною скаргою було заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Харківській області від 03 травня 2017 року № 190/01-044 та направлення, Державною екологічною інспекцією у Харківській області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ "БК "Форт-Пост", за результатами якої складено акт № 190/01-04/02-09.

Актом перевірки встановлено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в порядку статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» ТОВ "БК "Форт-Пост" не отримано на наступні джерела викидів, а саме: інвертор зварювальний Белмаш ММА-350 (220В); трансформатор зварювальний Інверт ССВА-270 (380В); трансформатор зварювальний ТДМ-350 (380В); трансформатор зварювальний ТД-500 (380В); трансформатор зварювальний напівавтомат ПГД-252и; трансформатор зварювальний TAVR-400; різак для різки металу 142П (3 од.); бетононасос THP-85D (дизельний).

В акті перевірки також зафіксовано, що при проведенні будівельних робіт за допомогою та у тому числі вказаного устаткування ТОВ «БК «ФОРТ-ПОСТ» на будівельному майданчику за адресою: м. Харків, просп. Перемоги, 65-Г (що фактично є стаціонарним неорганізованим джерелом викидів), утворюються забруднюючі речовини (по технологічних процесах, які пов'язані із забрудненням навколишнього середовища (згідно «Збірника показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин, розроблених Українським науковим центром технічної екології у 2004 році, утворюються забруднюючі речовини (оксид вуглецю, оксиди азоту, оксиди марганцю та заліза, пил, ксилол, уайт-спірит, аерозоль лакофарбових матеріалів, тощо), що викидаються до атмосферного повітря, а саме, викиди від роботи будівельної техніки, які утворюються при згорянні палива, при використанні сипучих матеріалів (приготування бетонних, цементних розчинів, шпаклювання, тощо), при проведенні зварювальних робіт та використанні обладнання для різки металу, при проведенні малярних робіт (сушка здійснюється на відкритому повітрі).

З метою усунення порушень виявлених під час здійснення планової перевірки, Держекоінспекцією винесено припис від 31 травня 2017 року № 02-25/70, пунктом 1 якого зобов'язано ТОВ «БК «ФОРТ-ПОСТ» отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин на наступні джерела викидів, а саме: інвертору зварювального Белмаш ММА-350 (220В); трансформатору зварювального Інверт ССВА-270 (380В); трансформатору зварювального ТДМ-350 (380В); трансформатору зварювального ТД-500 (380В); трансформатору зварювального напівавтомат ПГД-252и; трансформатору зварювального TAVR-400; різаку для різки металу 142П (3 од.); бетононасосу THP-85D (дизельний) на будівельному майданчику за адресою: м. Харків, просп. Перемоги, 65-Г.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, частково задоволено позовні вимоги. Зокрема, зазначає, що незаконність та необґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій полягає в тому, що судами безпідставно проігноровано факт неправомірного посилання позивача на правові норми, що передбачені статтями 4, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, оскільки частина четверта статті 2 цього закону - «Сфера застосування цього закону», передбачено вичерпний перелік державних органів, які в рамках цього закону здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, серед яких Державна екологічна інспекція - відсутня. Тому, Інспекція не вправі використовувати правові норми, що передбачені цим законом під час виконання свої повноважень.

09 січня 2018 року до суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача, в яких позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

З приводу доводів касаційної скарги про те, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не поширюється на Державну екологічну інспекцію України та її територіальні органи , суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно частиною першою та другою статті 2 цього Закону дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Із зазначеного вбачається вичерпний перелік відносин на які не поширюється дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», і підстави вважати, що зазначений закон не поширюється на органи Державної екологічної інспекції України - відсутні.

Згідно з частиною першою статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, правовий статус якої визначено у Положенні, затвердженому Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 454/2011).

Згідно з пунктами 4, 6 Положення № 454/2011 Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, зокрема, законодавства про поводження з відходами, щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов, тощо.

Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: приймати рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин, за винятком суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції.

Частиною шостою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Згідно з частиною п'ятою статті 4 вказаного Закону повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно пункту 1 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 31 травня 2017 року № 02-25/70 ТОВ «БК «ФОРТ-ПОСТ» зобов'язано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин на наступні джерела викидів, а саме: інвертор зварювальний Белмаш ММА-350 (220В); трансформатор зварювальний Інверт ССВА-270 (380В); трансформатор зварювальний ТДМ-350 (380В); трансформатор зварювальний ТД-500 (380В); трансформатор зварювальний напівавтомат ПГД-252и; трансформатор зварювальний TAVR-400; різак для різки металу 142П (3 од.); бетононасос THP-85D (дизельний).

Згідно листа ТОВ «БК «ФОРТ-ПОСТ» на адресу першого заступника начальника від 17 травня 2017 року № 59, встановлено, що дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підприємством не отримано.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій, які частково задовольняючи позов дійшли висновку, що оскільки ТОВ «БК «ФОРТ-ПОСТ» не усунуто порушень, виявлених Держекоінспекцією, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) до ТОВ «БК «ФОРТ-ПОСТ» у вигляді повного зупинення роботи джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря розміщених за адресою: м. Харків, просп. Перемоги, 65-Г, а саме: інвертору зварювального Белмаш ММА-350 (220В); трансформатору зварювального Інверт ССВА-270 (380В); трансформатору зварювального ТДМ-350 (380В); трансформатору зварювального ТД-500 (380В); трансформатору зварювального напівавтомат ПГД-252и; трансформатору зварювального TAVR-400; різаку для різки металу 142П (3 од.); бетононасосу THP-85D (дизельний) до отримання ТОВ «БК «ФОРТ-ПОСТ» відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на зазначені джерела викидів, шляхом опломбування (опечатування) вказаного Державною екологічною інспекцією у Харківській області.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland № 30210/96).

Крім того, у пункті 227 рішення у справі «Кудла проти Польщі» Суд вказав, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечувати втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, у якій формі вони закріплені в національному правовому порядку. Отже, дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), пункт 95 та рішення у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, пункт 157).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "ФОРТ-ПОСТ" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко