ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/9962/16 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА _3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про зобов'язання Міністерства оборони України надати запитувану інформацію, а саме: копії рішень безпосередніх командирів (начальників) військовослужбовців ОСОБА_5 (наказ МО № 354 від 22.05.2015р.), ОСОБА_6 (наказ МО № 200 від 27.03.2015р.), ОСОБА_7 (наказ МО № 516 від 16.07.2015р.), ОСОБА_8 (наказ МО № 256 від 17.04.2015р.) про нагородження їх вогнепальною зброєю та військові звання та місце проходження військової служби осіб, нагороджених відзнакою МО "Вогнепальна зброя" ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.04.2016 року позивач звернувся до відповідача із запитом про доступ до публічної інформації в якому просив надати копії рішень безпосередніх командирів (начальників) військовослужбовців ОСОБА_5 (наказ МО № 354 від 22.05.2015р.), ОСОБА_6 (наказ МО № 200 від 27.03.2015р.), ОСОБА_7 (наказ МО № 516 від 16.07.2015р.), ОСОБА_8 (наказ МО № 256 від 17.04.2015р.) про нагородження їх вогнепальною зброєю та повідомити військові звання та місце проходження військової служби осіб, нагороджених відзнакою МО "вогнепальна зброя" ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с. 6)

Листом Міністерства оборони України від 22.04.2016 року № 266/із/1045 позивача повідомлено про підстави та порядок заохочення відзнакою "Вогнепальна зброя". Одночасно з посиланням на ч. 3 ст. 10, ч. 3 ст. 10-1 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" зазначено, що публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи не може бути надана у разі відсутності згоди такої особи. З огляду на що, відмовлено у наданні запитуваної інформації. (а.с. 7-8)

Позивач вважаючи відмову у наданні інформації за запитом необґрунтованою звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації", метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Аналіз визначення публічної інформації та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону № 2939-VІ, свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях:

- уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ);

- інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (пункт 2 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ);

- інформація, пов'язана з виконанням особами делегованих повноважень суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (пункт 3 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ);

- інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб'єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (пункт 4 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ);

- інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;

- інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (частина друга статті 13 Закону № 2939-VІ).

Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації", право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах, зокрема, вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Статтею 22 вищезазначеного Закону передбачено право розпорядника інформації відмовити в задоволенні запиту, якщо:

- розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

- інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

- особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

- не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону).

Відповідно до приписів ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Водночас відмінне за обсягом визначення конфіденційної інформації закріплено у ч.2 ст. 21 "Про інформацію", за якою конфіденційною є інформація про фізичну особу незалежно від відповідного її волевиявлення.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 21 "Про інформацію" та ст. 32 Конституції України конфіденційна інформація може поширюватись у таких випадках:

- особа самостійно встановила випадки (порядок, умови), коли ця інформація може поширюватись (наприклад, у договорі про використання прав на комерційну таємницю);

- коли особа у відповідь на прохання/пропозицію дає згоду на використання своїх конфіденційних даних. При цьому використання таких даних третьою особою здійснюється відповідно до умов наданої особою згоди;

- коли закон дозволяє певним суб'єктам отримувати та використовувати конфіденційну інформацію без згоди особи. У таких випадках суб'єкт діє на виконання установлених повноважень та для досягнення визначеної мети (наприклад, отримання конфіденційної інформації в ході оперативно-розшукової діяльності або в ході проведення досудового слідства) і поширення конфіденційної інформації обмежується положеннями закону;

- коли розголошення конфіденційної інформації відповідає суспільному інтересу і право громадськості знати цю інформацію переважає шкоду, яку може бути завдано особі поширенням її конфіденційної інформації. Таке поширення здійснюється відповідно до статті 29 Закону України "Про інформацію" після застосування "трискладового тесту".

Частиною 2 ст. 10 цього Закону визначено, що обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації", конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Згідно з ч.3 ст. 10-1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України "Про захист персональних даних"; фізичні особи (суб'єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних"; надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом; обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.

Вищевикладене узгоджується з висновками Конституційного Суду України у Рішенні N 2-рп/2012 від 20.01.2012 (справа N 1-9/2012), відповідно до якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, зазначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Крім того, належність запитуваної інформації до конфіденційної, таємної або для службового користування на підставі статей 7-9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідно не є єдиною достатньою підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо за визначенням вона є конфіденційною або таємною або для службового користування та за умови застосування сукупності вимог пунктів 1 - 3 частини другої статті 6 цього Закону.

Відповідно до п. 3 ч.4 ст. 22 Закону України "Про захист персональних даних" відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, які становлять зміст "трискладового тесту".

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про інформацію", інформацію про фізичну особу (персональні дані) становлять відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, за якими вона ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга цієї статті Закону).

Порядок нагородження відомчими заохочувальними відзнаками Міністерства оборони України "Вогнепальна зброя" і "Холодна зброя" визначено Положенням про відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства оборони України "Вогнепальна зброя" і "Холодна зброя" затвердженого наказом Міністерства оборони України 23.10.2012р. № 693 в редакції чинні станом на момент спірних правовідносин (далі - Положення № 693).

Відповідно до п. 1.2 - 1.4 Положення № 693, відзнакою "Вогнепальна зброя" є пістолет, револьвер та мисливська вогнепальна зброя, а відзнакою "Холодна зброя" - шабля, палаш та кортик.

Нагородження відзнаками здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Нагородження відзнаками здійснюється наказом Міністра оборони України (по особовому складу). Підготовка та подання на підпис проектів наказів, видання (реєстрація, розсилка) підписаних наказів щодо нагородження відзнаками та підготовка нагородних відомостей покладаються на Департамент кадрової політики Міністерства оборони України.

Із запиту на інформацію вбачається, що позивач, в тому числі, просить надати копії наказів про нагородження відзнакою "Вогнепальна зброя".

Згідно довідки Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 26.07.2016 №226/5/6365, особи, всі накази про нагородження зброєю як вогнепальною так і холодною у Міністерстві оборони України видаються із грифом «Для службового користування», у зв'язку з чим не оприлюднюються. Викладене узгоджується з приписами ч. 2 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та ч. 2 ст. 6 цього Закону.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що особи які були нагороджені у період проведення АТО (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) відомчими відзнаками Міністерства оборони України "Вогнепальна зброя" під час її отримання не надали згоду на поширення інформації щодо свої персональних даних.

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем правомірно було відмовлено позивачу у наданні інформації, що віднесена до персональних даних.

Що стосується пункту 2 інформаційного запиту щодо надання інформації про військові звання та місце проходження військової служби осіб, нагороджених відзнакою Міністерства оборони України "Вогнепальна зброя" ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, то представником відповідача повідомлено, що вказані особи військову службу в Міністетсві оборони України та збройних силах України не проходять, у зв'язку з чим повідомити їх військові звання та місце проходження військової служби не має можливості.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" визначено суб'єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, зокрема, Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю та Міністерство оборони України.

Відповідно до Указу Президента України від 12.03.2014 року №303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 року в державі з 18.03.2014 року введено особливий період.

25.06.2016 року, Міністерство оборони України звернулось до Служби безпеки України з листом щодо підстав для надання громадянам, в тому числі представникам засобів масової інформації, відомостей в умовах проведення АТО про нагородження відзнаками Міністерства оборони України "Вогнепальна зброя" та "Холодна зброя" осіб, які сприяють проведенню АТО.

Згідно відповіді Служби безпеки України від 07.06.2016 року №16/3544, Міністерство оборони України було поінформовано, що право запитувачів на отримання інформації про нагородження відзнаками Міністерства оборони України "Вогнепальна зброя" та "Холодна зброя" осіб, які сприяють проведенню АТО.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" забороняється поширення через засоби масової інформації або в інший спосіб інформації, яка розкриває дані про персональний склад співробітників спеціальних підрозділів та членів оперативного штабу, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції, а також про осіб, які сприяють проведенню зазначеної операції (без їх згоди).

Таким чином, поширення в умовах проведення АТО та дії особливого періоду запитуваної інформації може розкрити дані про персональний склад співробітників спеціальних підрозділів та членів оперативного штабу, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції, а також про осіб, які сприяють проведенню зазначеної операції (без їх згоди), створити загрозу життю та здоров'ю особи та завдати шкоди інтересам національної безпеки, територіальної цілісності України.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до вимог ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неправильне застосування норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку