РІШЕННЯ

іменем України

04 квітня 2019 року

м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.

за участю:

секретаря судового засідання Нетичай Ю.В. позивача: ОСОБА_1, представника позивача: ОСОБА_2, представника відповідача: Ковальчук Т.Р.,

розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці про визнання дій неправомірними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці, в якому просить визнати неправомірними дії Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22/372 від 31 липня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що в ході інспекційного відвідування головними державними інспекторами праці встановлено, що ФОП ОСОБА_1 при використанні найманої праці не укладає трудові договори із працівниками у письмовій, формі, за якими працівники зобов'язуються виконувати роботу, визначену угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а фізична особа зобов'язується виплачувати працівникам заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю і угодою сторін, чим допускає грубе порушення вимог ст. 21, 24 КЗпП України щодо не оформлення належним чином трудових відносин (не виданий наказ про прийом на роботу, не укладений трудовий договір в письмовій формі).

Зазначив, що Управлінням Держпраці у Хмельницькій області в ході інспекційного відвідування не було встановлено, що на одному об'єкті господарювання підприємницьку діяльність здійснює два суб'єкта господарювання: ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4.

Зауважив, що відповідачем в ході інспекційного відвідування не встановлено обставин, які відокремлюють/розділяють функціональні обов'язки та права кожного із суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі і щодо найманої праці.

Вказав, що неповнота перевірки полягає у тому, що посадові особи Управління Держпраці у Хмельницькій області не отримали жодних пояснень від іншого суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_4 зокрема, щодо найманої праці.

Додав, що ФОП ОСОБА_4 займався підшукуванням та наймом підрядчиків для здійснення випалювання дерев'яного вугілля та обслуговування циклічного функціонування роботи печей. Для виконання відповідних функцій ФОП ОСОБА_4 уклав з громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договори на виконання робіт, предмет та умови яких викладені та погодженні сторонами змістом договору.

Зазначив, що 31 липня 2018 року начальником Управління Держпраці у Хмельницькій області було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22/372 на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 335070,00 грн.

Позивач вважає вказану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22/372 незаконною, тому звернувся в суд з вказаними позовними вимогами про її скасування.

Ухвалою суду від 18.01.2019 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без руху, та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Суд, ухвалою від 07.02.2019 року відкрив провадження та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що за результатами інспекційного відвідування посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №22-09/1571 -ІВ від 10.07.2018 року, та враховуючи надані працівниками ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 письмові пояснення, які вказали, своїм роботодавцем ФОП ОСОБА_1 та надане ФОП ОСОБА_1 письмове пояснення, в якому він підтвердив, що використовує із початку червня 2018 року працю трьох найманих працівників - ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 без належного оформлення трудових відносин, встановлено, що трудові відносини фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 із працівниками ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 належним чином оформлені не були. Трудовий договір у письмовій формі належним чином із вищевказаними особами, як найманими працівниками відповідно до вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України не укладений, до початку допуску працівників до роботи не подано відповідного повідомлення до органів ДФС, згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".

Відтак, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснив допуск працівників ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 до роботи без укладення трудових договорів.

Вважає, що Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, допитавши свідків, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

На виконання листа військової прокуратури Хмельницького гарнізону №3/1308 від 05.07.2018 року, та відповідно до наказу від 09 липня 2018 року №126 "Про здійснення інспекційних відвідувань посадовими особами Управління", направлення на проведення інспекційного відвідування від 09 липня 2018 року №501/18 ФОП ОСОБА_1, з метою перевірки додержання законодавства про працю уповноважено головних державних інспекторів праці Хурс В.А., та Ящук О.В. для проведення інспекційного відвідування. Строк дії направлення з 09 липня 2018 року по 10 липня 2018 року.

В період з 09 липня 2018 року по 10 липня 2018 року головними державними інспекторами Управління Держпраці у Хмельницькій області Хурс В.А., та Ящук О.В. проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю.

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №22-09/1571-ІВ від 10 липня 2018 року. У якому зазначено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність на території та у приміщеннях колишньої ферми в с. Старий Майдан Деражнянського району Хмельницької області.

Так, у акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №22-09/1571-ІВ від 10 липня 2018 року зафіксовані наступні порушення законодавства про працю:

ч.1 ст. 21, ч. 1, 2, 3 ст. 24 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України №413, при використанні найманої праці ФОП ОСОБА_1 не укладає трудові договори із працівниками у письмовій формі, за якими працівники зобов'язуються виконувати роботу, визначену угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а фізична особа зобов'язується виплачувати працівникам заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, і угодою сторін. Працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. № 413.

У ході інспекційного відвідування були відібрані пояснення від осіб, що були на території ферми, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Також, було відібрано пояснення у ФОП ОСОБА_1, який пояснив, що працівники ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, безпосередньо займалися заготівлею дров, закладкою їх в бочки, випалюванням вугілля та його розвантаженням. Дані працівники працюють в нього із початку червня 2018р., трудові відносини із ними не оформляв, у зв'язку із значною плинністю кадрів. Цивільно-правові договори із працівниками теж не укладалися. Робочий час працівників залежав від об'єму наявної деревини та обсягу робіт, що потрібно було виконати. Заробітну плату для вказаних працівників виплачував особисто кожного дня в розмірах 300-500 грн залежно від виконуваної роботи. ОСОБА_12 06.07.2018р. знаходився на території ферми на його прохання подивитися за вівцями. Допомагав безкоштовно, оскільки вони перебували в дружніх стосунках. ОСОБА_11 знаходився на території ферми без його відома, з невідомих йому причин.

18.07.2018 року головним державним інспектором праці Хурс В.А. було винесено припис №22-09/1571-ІВ-430, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути виявленні під час інспекційного відвідування порушення у строк до 18.08.2018 року.

31 липня 2018 року на підставі акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №22-09/1571-ІВ від 10 липня 2018 року начальником Управління Держпраці у Хмельницькій області ОСОБА_13 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22/372, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 335070,00 грн. за абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до ч.1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 року №96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.6 п.6 Положення № 96).

Пунктом 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм управлінню Держпраці у Хмельницькій області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону № 877-V).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю (пп.4 п.5 Порядку № 295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Статтею 1 Кодексу законів про працю України визначено, що Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України визначено, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Статтею 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Згідно ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята на підставі акту інспекційного відвідування, яким установлено порушення позивачем законодавства про працю, а саме порушення ч.1 ст. 21, ч. 1, 2, 3 ст. 24 КЗпП, Постанови Кабінету Міністрів України №413. Позивача притягнуто до відповідальності, передбаченої абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

У ході інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було встановлено, що при використанні найманої праці ФОП ОСОБА_1 не укладає трудові договори із працівниками ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6 у письмовій формі, за якими працівники зобов'язуються виконувати роботу, визначену угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а фізична особа зобов'язується виплачувати працівникам заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, і угодою сторін. Вказані працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. № 413.

Відповідач стверджує, що позивач фактично допустив ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6 до роботи, не оформивши з ними трудовий договір, чим порушив вимоги статей 21, 24 КЗпП України.

Позивач у судовому засіданні надав пояснення, в яких зазначив, що він та його брат - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 спільно здійснюють підприємницьку діяльність на території колишньої ферми у с. Старий Майдан Деражнянського району Хмельницької області. Для здійснення підприємницької діяльності позивач облаштував на території ферми бездимні поролізні печі триваючого горіння для випалювання дерев'яного вугілля.

В судовому засіданні позивач стверджував, що процес переробки деревини на вугілля шляхом випалювання деревини у бочках є безперервним, тому він лише налагоджував та контролював процес виробництва. Наголосив, що його брат ОСОБА_4, з яким він спільно здійснює підприємницьку діяльність на території колишньої ферми у с. Старий Майдан, займався підшукуванням та наймом підрядчиків для здійснення випалювання дерев'яного вугілля та обслуговування циклічного функціонування роботи печей. Для виконання відповідних функцій його брат ФОП ОСОБА_4 уклав з громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договори на виконання робіт. Також, додав, що ОСОБА_4 відповідає за фінансову сторону виробництва, ведення трудових книжок, а також він проводив розрахунки із виконавцями робіт.

Вказані обставини підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок ФОП ОСОБА_4.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Видами діяльності останнього є виробництво інших виробів з деревини, виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння, виробництво інших основних органічних хімічних речовин, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами, та санітарно-технічним обладнанням, оптова торгівля хімічними продуктами. Здійснює господарську діяльність на території та у приміщеннях колишньої ферми в с. Старий Майдан Деражнянського району Хмельницької області.

Судом враховано, що 25.01.2018 року між гр. ОСОБА_14 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна б/н.

Згідно вказаного договору, Орендодавець зобов'язується передати Орендареві в строкове платне користування комплекс нежитлових будівель загальною площею 3044,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, що складається з наступного: будинок тваринника площею 1090,2 кв.м.; склад площею 307,7 кв.м.; корівник площею 999,2 кв.м.; телятник площею 437,4 кв.м.; телятник площею 210,2 кв.м., а Орендар зобов'язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно Орендодавцеві в належному стані. Комплекс нежитлових будівель, що надається в оренду за цим договором надається для використання Орендарем у своїй підприємницькій діяльності. Орендар самостійно визначає напрями використання орендованого майна.

Комплекс нежитлових будівель загальною площею 3044,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 передано Орендодавцем та прийнято Орендарем 25.01.2018 року, згідно акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна.

Також, матеріалами справи підтверджується, що 30.05.2018 року між ФОП ОСОБА_4 (Замовник) та ОСОБА_5 (Виконавець) було укладено договір на виконання робіт №1. Згідно вказаного договору виконавець зобов'язується виконувати роботи з порізки та підготовки деревини (дерев'яних брусів) на фермі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, для подальшої її обробки в бездимних піролізних печах триваючого горіння.

Відповідно до Додатку 1 до Договору №1 про виконання робіт від 30.05.2018 року ФОП ОСОБА_4 проведено розрахунок за зобов'язаннями із ОСОБА_5.

01.06.2018 року між ФОП ОСОБА_4 (Замовник) та ОСОБА_6 (Виконавець) було укладено договір на виконання робіт №2. Відповідно до вказаного договору виконавець зобов'язується виконувати роботи з поставки, перевезення, доставки та розгрузки деревини (дерев'яних брусів) до ферми, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загрузки деревини в бездимні піролізні печі триваючого горіння з випалювання деревного вугілля.

Відповідно до Додатку 1 до Договору №2 про виконання робіт від 01.06.2018 року ФОП ОСОБА_4 проведено розрахунок за зобов'язаннями із ОСОБА_6.

Також, 05.07.2018 року між ФОП ОСОБА_4 (Замовник) та ОСОБА_10 (Виконавець) було укладено договір на виконання робіт №3. Згідно вказаного договору виконавець зобов'язується виконувати роботи з випалювання, вигризки, сортування деревини (готової продукції) з бездимних піролізних печей триваючого горіння з випалювання деревного вугілля.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 надав пояснення, вказавши, що на роботу на ферму його запросив ОСОБА_1, однак договір на виконання робіт був укладений між ним та ОСОБА_4. Вказав, що на фермі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 він виконував роботи з порізки та підготовки деревини, розрахунок із ним проводив ОСОБА_15 по закінченню виробничого процесу.

Також, в судовому засіданні надав пояснення свідок ОСОБА_6, який зазначив, що між ним та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір на виконання робіт. Вказав, що виконував роботи з поставки, перевезення, доставки та розгрузки деревини (дерев'яних брусів) вранці та ввечері до ферми, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. По закінченню виробничого процесу із ним проводив розрахунок ОСОБА_15. Зауважив, що під час інспекційного відвідування державні інспектори праці його запитували лише про укладення ним договору з ФОП ОСОБА_1, а про ФОП ОСОБА_4, з яким був укладений договір на виконання робіт, йому питань не ставили.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, і ОСОБА_6 підтвердили факт уладення між ними та ФОП ОСОБА_4 саме цивільно-правових договорів на виконання робіт, зазначивши, що самостійно організовували свій робочий процес, розмір винагороди був визначений наперед під час укладення договору.

Таким чином, суд вважає, що між ФОП ОСОБА_4 та фізичними особами ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_10 існували саме цивільно-правові відносини, оформлені договорами про виконання робіт, а не трудові відносини, як стверджує відповідач.

Крім того, судом враховано, як зазначив в судовому засіданні позивач щодо наданих ним під час інспекційного відвідування пояснень, що цивільно-правові договори із ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_5 не укладались, що інспекторами праці при проведенні інспекційного відвідування чинився тиск на нього та вказаних виконавців (за договорами на виконання робіт) щодо надання певних письмових пояснень.

Оцінивши докази та пояснення у їх сукупності, суд вважає, що викладені в акті інспекційного відвідування №22-09/1571-ІВ від 10 липня 2018 року висновки щодо порушень ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю є такими, що побудовані на припущеннях та не підтверджені належними й допустимими доказами, оскільки під час інспекційного відвідування головними державними інспекторами Управління Держпраці у Хмельницькій області Хурс В.А., та Ящук О.В. не досліджено та не враховано, що позивач та його брат - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 спільно здійснюють підприємницьку діяльність на території колишньої ферми у с. Старий Майдан Деражнянського району Хмельницької області, та саме ОСОБА_4 займався підшукуванням та наймом підрядчиків для здійснення випалювання дерев'яного вугілля та обслуговування циклічного функціонування роботи печей, а також для виконання відповідних функцій саме ФОП ОСОБА_4 уклав з громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договори на виконання робіт.

Судом взято до уваги, як пояснив в судовому засіданні допитаний свідок ФОП ОСОБА_4, що під час інспекційного відвідування він разом із братом знаходився на місці проведення виробничого процесу, однак головними державними інспекторами Управління Держпраці у Хмельницькій області у нього не було відібрано пояснень стосовно підрядчиків для здійснення випалювання дерев'яного вугілля та обслуговування циклічного функціонування роботи печей.

Окрім того свідок пояснив, що перебуваючи за кордоном він ознайомився з виробництвом по випалюванню дерев'яного вугілля. Заробивши кошти, вирішив організувати аналогічне виробництво за місцем свого проживання. Уклав угоду на використання нежитлових приміщень ферми, а також використання земельної ділянки. Закупив металеві бочки і разом з своїм братом організував виробництво. Він займався організацією виробництва, збутом випаленого вугілля і приймав рішення по працівниках щодо організації роботи, а також проводив з ними розрахунки за виконану роботу.

Брат ОСОБА_1 був постійно присутній під час випалювання вугілля працівниками і забезпечував безперервний цикл виробництва та відповідав за безпеку. В разі відсутності когось із працівників виконував їх роботу.

Отже, обгрунтування позивача знайшли своє підтвердження в поясненнях свідків наданих у судовому засіданні, а зібрані у справі докази повністю підтверджують доводи позивача викладені у позовній заяві.

Відтак, враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено відсутність в його діях порушення трудового законодавства, які викладені в акті перевірки та за вчинення яких на позивача накладено штраф. А отже, постанова від 31 липня 2018 року №22/372 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що приймаючи рішення про притягнення до відповідальності позивача суб'єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не пропорційно, зокрема ним не дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 3350,70 грн. Відтак, у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 необхідно присудити 3350,70 грн. судового збору.

Керуючись статтями 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 31 липня 2018 року №22/372 на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

Стягнути з Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3 350,70грн (три тисячі триста п'ятдесят грн 70 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 09 квітня 2019 року

Позивач:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1)

Відповідач:

Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці (вул. Кам'янецька, 74, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 39793137)

Головуючий суддя

П.М. Майстер